Постанова № 21438078, 15.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2012 № 21/37

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів: Разіної Т.І.

Зубець Л.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №1/17-56 від 26.12.2011

від відповідача 1: ОСОБА_2 дов. б/н від 20.09.2011

від відповідача 2: не зявились

розглянувши

апеляційну скаргу Вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет

розвитку людини „Україна”

на рішення господарського суду міста Києва

від 02.10.2009

у справі №21/37 (суддя Нарольський М.М.)

за позовом Вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет

розвитку людини „Україна”

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоцентр „Статус Авто”

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехнік”

про відшкодування збитків та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” (надалі позивач, університет) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоцентр „Статус Авто” (надалі відповідач-1, ТОВ „Статус Авто”) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехнік” (надалі відповідач-2, ТОВ „Автотехнік”) про зобовязання здійснити гарантійний ремонт автомобіля „Тойота Авалон”, який належить позивачу, та стягнення 7560,00 грн. збитків, сплачених за ремонт гарантійного виробу.

У процесі розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить: стягнути із ТОВ „Статус Авто” збитки витрати на усунення недоліків товару (ремонт автомобіля) в сумі 72666,00 грн.; стягнути з ТОВ „Автотехнік” збитки, сплачені згідно рахунку-фактури №СФ-001974 від 12.11.2007 в сумі 7560,00 грн.; стягнути з ТОВ „Статус Авто” і ТОВ „Автотехнік” 100000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.10.2009 у справі №21/37 у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Вищий навчальний закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2009 у справі №21/37 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 апеляційну скаргу Вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” задоволено, а рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2009 скасовано і прийнято нове, яким позов Вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі №21/37 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоцентр „Статус Авто” задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 у справі №21/37 скасовано, а справу передано до Київського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права, за неповного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема апелянт зазначає, що судом не було проведено повторну автотехнічну експертизу, яка мала вплинути на вирішення справи по суті.

Відповідач-1 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Відповідач-2 у судове засідання не зявився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.03.2007 між ТОВ „Статус Авто”, як продавцем, та ВНЗ „ВМУРЛ „Україна”, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу автомобіля „Тойота Авалон”.

З положень пунктів 5.1-5.3 вищевказаного договору від 01.03.2007 вбачається, що продавець гарантує належну якість товару за умови дотримання покупцем правил транспортування, зберігання і експлуатації автомобіля. Гарантій строк становить три роки або 100000 км пробігу. Функції підприємства, яке приймає претензії від покупця, а також проводить ремонт і технічне обслуговування автомобіля виконує продавець за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 21, ТОВ „Автотехнік” згідно договору на організацію сервісного та гарантійного обслуговування від 21.12.2006, укладеного між ТОВ „Статус Авто” та ТОВ „Автотехнік”.

Як встановлено судом першої інстанції, у вересні 2007 року в автомобілі „Тойота Авалон” стався розрив блоку циліндрів двигуна. Для проведення гарантійного ремонту автомобіль було доставлено до ТОВ „Автотехнік”.

Відповідно до складеного відповідачем-2 акту огляду транспортного засобу №68 від 20.09.2007 за наслідком проведеного огляду належного позивачеві автомобіля „Тойота Авалон”, державний номер АА 6269 СК, встановлено, що стався розрив блоку циліндрів у місці кріплення кронштейну проміжного підшипника правої передньої півосі в наслідок удару чужорідним предметом під час руху автомобіля по приймальній трубі. Також були присутні сліди удару на кронштейні кріплення правого переднього ричага, днища та їхніх зєднувальних трубах кінцевих глушників системи вихлопу, і було встановлено, що для подальшого встановлення та усунення несправностей необхідне розбирання двигуна.

Матеріали справи також містять висновок спеціаліста-автотехніка №515/10 від 11.10.2007 незалежного експертного бюро ПП „Вега 999”, складеного за наслідками проведення дослідження технічного стану автомобіля „Тойота Авалон”, державний номер АА 6269 СК, відповідно до якого розрив двигуна викликаний не наявністю в ньому внутрішніх дефектів заводського походження, а зовнішньою дією динамічних навантажень аварійного характеру.

Як вбачається із рахунку-фактури №СФ-001974 від 12.11.2007 відповідачем-2 було виконано роботи по зняттю, розбиранню та дефектуванню двигуна на загальну суму 7560,00 грн., а університет оплатив роботи платіжним дорученням №3385 від 12.11.2007.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2008 було призначено судову автотехнічну експертизу, за наслідком проведення якої до суду надійшов висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7568 від 17.10.2008.

Відповідно до цього висновку: пошкодження блоку автомобіля „Тойота Авалон” (№кузова НОМЕР_1, 2006 року випуску) не викликано зовнішніми причинами, а є наслідком внутрішніх дефектів електронної системи формування кута випередження запалення; причинно-наслідкового звязку між деформацією елементів випускної системи та руйнування деталей двигуна автомобіля „Тойота Авалон” не вбачається; руйнування поршня двигуна автомобіля „Тойота Авалон” у вигляді обриву юбки через виникнення детонації, стало технічною причиною руйнування всього блоку циліндрів двигуна цього автомобіля.

Проте, вказаний експертний висновок не прийнято до уваги судом першої інстанції через відсутність беззаперечних доказів того, що предметом дослідження був саме той двигун (деталі двигуна), який був встановлений на автомобілі у момент виходу його з ладу, оскільки з висновку №7568 від 17.10.2008 не вбачається щодо якого саме двигуна проводилась експертиза, так як номер двигуна у даному висновку не вказаний, а сам двигун ніяким чином не ідентифікований. Так, суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновок експерта №7568 від 17.10.2008 не узгоджується із нормами Закону України „Про судову експертизу” та суперечить положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 №144/5) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за №705/3145.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом м. Києва ухвалою від 25.03.2009 призначалась інша судова автотехнічна експертиза.

22.07.2009 до господарського суду міста Києва були повернуті матеріали справи №21/37 без виконання у звязку із неоплатою вартості експертного дослідження.

В ході вирішення спору судом першої інстанції встановлено, що в липні-серпні 2009 року позивачем було власними силами відремонтовано автомобіль „Тойота Авалон” за договором від 16.07.2009, укладеним позивачем із СПД ФО Іванченко О.В.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що проведення вказаного ремонту в подальшому унеможливило призначення судової експертизи в порядку ст. ст. 41, 42 ГПК України, зокрема, додаткової чи повторної експертизи.

Разом з тим, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 у справі 21/37 було призначено судову авто технічну експертизу.

Із долученого до матеріалів справи висновку судової металознавчої та автотехнічної експертизи №9840/9941/10-18 від 30.06.2011, вбачається, що руйнація стінки блоку циліндрів і поршня одного з циліндрів двигуна спірного автомобіля „Тойота Авалон”, була обумовлена попередньою руйнацією стрижня одного з шатунів, переріз якого було обумовлено втомною тріщиною. При цьому експерти у своєму висновку зазначають, що встановити однозначно експертним шляхом, що ініціювало утворення даної тріщини (дія зовнішніх зусиль аварійного характеру або використання для виготовлення шатуна матеріалу з підвищеною пористістю), в даному випадку не видалось можливим.

Разом з тим, у дослідницькій частині зазначеного висновку експерти вказують на те, що ознак, які свідчили б про суттєвий (такий, що призвів до руйнації або видимих деформаційних змін) зовнішній механічний вплив безпосередньо на досліджуваний блок циліндрів, в ході експертного огляду не виявлено.

Враховуючи твердження позивача стосовно того, що автомобіль „Тойота Авалон” придбавався університетом для використання у своїй діяльності (службових поїздок посадових осіб), а не в цілях, пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зазначив, що до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем-1 слід застосовувати положення законодавства, які регулюють відносини, що виникають із договору поставки.

Так, відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Гарантії якості товарів, а також претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів регулюються ст. 269 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГК України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень ч. ч. 5, 6 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Таким чином, у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки має право вимагати від постачальника (виробника) усунення дефектів виробів за його рахунок.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У звязку із проведенням ремонту власними силами, позивачем було змінено предмет позову та заявлено вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди відповідно до ст. ст. 22, 23 ЦК України. Позивач просив стягнути з ТОВ „АЦ „Статус Авто” 72666,00 грн. витрат за усунення недоліків товару і ТОВ „Автотехнік” 7560,00 грн. збитків, сплачених згідно рахунку-фактури №СФ-001974 від 12.11.2007, а з обох відповідачів також 100000,00 грн. моральної шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин заподіяння моральної шкоди (приниження ділової репутації юридичної особи) та необґрунтованість заявленого до стягнення розміру відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, зважаючи на те, що відповідачем-1 не доведено, що дефекти проданого ним автомобіля виникли внаслідок порушення покупцем (позивачем) правил його експлуатації або зберігання, а також зважаючи на наявність між відповідачами договірних відносин щодо здійснення гарантійного обслуговування проданого автомобіля, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнувши з ТОВ „АЦ „Статус Авто” витрати на усунення недоліків товару в сумі 72666,00 грн., та про стягнення із ТОВ „Автотехнік” 7560,00 грн. збитків підлягать задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 02.10.2009 у справі №21/37 має бути скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнувши з ТОВ „АЦ „Статус Авто” витрати на усунення недоліків товару в сумі 72666,00 грн., та про стягнення із ТОВ „Автотехнік” 7560,00 грн. збитків, із прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 02.10.2009 у справі №21/37 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнувши Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоцентр „Статус Авто” витрати на усунення недоліків товару в сумі 72666,00 грн., та про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехнік” 7560,00 грн. збитків скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоцентр „Статус Авто” (04050, м.Київ, вул. Глибочицька 101, код ЄДРПОУ 34602855) на користь Вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” (04071, м. Київ, вул. Хорива 1-Г, код ЄДРПОУ 30373644) 72666 (сімдесят дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 00 коп. витрат на усунення недоліків товару, 726 (сімсот двадцять шість) грн. 66 коп. державного мита та 106 (сто шість) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехнік” (01324, м. Київ, вул. Василенко, 7а, код ЄДРПОУ 32041032) на користь Вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” (04071, м.Київ, вул. Хорива 1-Г, код ЄДРПОУ 30373644) 7560 (сім тисяч пятсот шістдесят) грн. 00 коп. збитків, 75 (сімдесят пять) грн. 60 коп. державного мита та 11 (одинадцять) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоценр „Статус Авто” (04050, м.Київ, вул. Глибочицька, 101, код ЄДРПОУ 34602855) на користь Вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” (04071, м. Київ, вул. Хорива 1-Г, код ЄДРПОУ 30373644) 363 (триста шістдесят три) грн. 33 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехнік” (01324, м. Київ, вул. Василенко, 7а, код ЄДРПОУ 32041032) на користь Вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” (04071, м.Київ, вул. Хорива 1-Г, код ЄДРПОУ 30373644) 37 (тридцять сім) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №21/37 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяНовіков М.М.

СуддіРазіна Т.І.

Зубець Л.П.