Рішення № 21437134, 01.02.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/1/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.12 Справа № 13/5009/6207/11-33/5009/6207/11

Суддя Носівець В.В.

за позовом Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора (71114, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2) в інтересах держави в особі органів уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:

1) Фонду Державного майна України (01601, м. Київ 133, вул. Кутузова, 18/9)

2) Публічного акціонерного товариства “Завод “Прилив” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Єгорова, буд. 1)

до відповідача Бердянської міської ради Запорізької області (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 1-ї Бердянської Ради, буд. 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)

про скасування п. 4.4 рішення тридцять восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради №10 від 31.01.2008 р.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від прокуратури - не зявився;

від позивача 1 - ОСОБА_3, довіреність № 484 від 01.12.2011р.;

від позивача 2 - Кравченко А.І. - керуючий санацією (на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 11.03.2011 р. № 5/3/300)

від відповідача - не зявився;

від третьої особи - не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

17.10.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор Запорізької області в особі Фонду державного майна України та відкритого акціонерного товариства “Завод “Прилив” з позовною заявою до Бердянської міської ради Запорізької області про скасування пункту 4.4 рішення тридцять восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008р. “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам”, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано гр. ОСОБА_5 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, в межах норм безоплатної приватизації, земельну ділянку площею 0,0599 га, розташовану по АДРЕСА_2, вартість якої складає 30351,33 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.10.2011р. (суддя Серкіз В.Г.) порушено провадження у справі № 13/5009/6207/11, на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено ОСОБА_5, судове засідання призначено на 15.11.2011 р., у прокурора, сторін та третьої особи витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

14.11.2011р. у звязку із хворобою судді Серкіза В.Г., відповідно до ст. 2-1 ГПК України справу передано на розгляд судді Мірошниченко М.В. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2011 р. справа № 13/5009/6207/11 прийнята суддею Мірошниченко М.В. до свого провадження., справі присвоєно № 13/5009/6207/11-33/5009/6207/11, судове засідання призначено на 13.12.2011р.

В судовому засіданні 13.12.2011 р. третьою особою були надані документи (Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 02.10.2009 р. та копія паспорту серія НОМЕР_2 від 08.12.2009 р.), які свідчать, що третьою особою ОСОБА_5 було змінено прізвище на ОСОБА_5.

13.12.2011 р. суд ухвалив, на підставі ст. 25 ГПК України, здійснити процесуальне правонаступництво, третьою особою у справі вважати ОСОБА_5, розгляд справи відкласти на 10.01.2012 р.

10.01.2012 р. у звязку із хворобою судді Мірошниченка М.В., відповідно до ст. 2-1 ГПК України справу передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою від 11.01.2012 р. справа № 13/5009/6207/11-33/5009/6207/11 прийнята суддею Носівець В.В. до розгляду, справі присвоєно номер провадження 18/1/12, судове засідання призначено на 01.02.2012 р.

01.02.2012 р. судом від третьої особи отримана телеграма з проханням перенести розгляд справи на інший день у звязку із погодними умовами. Зазначене клопотання третьої особи судом відхилено у звязку із необґрунтованістю та недобросовісним користуванням своїми правами. У третьої особи було достатньо часу для викладення своєї більш детальної правової позиції у письмовому вигляді для її скерування до суду з відповідними документальними доказами, за умови їх наявності, оскільки справа у провадженні суду знаходиться із жовтня 2011 року. Крім того, заперечення третьої особи на позов були отримані судом 04.11.2011 р., із проханням відмовити у позові та розглядати справу без участі третьої особи.

В судовому засіданні 01.02.2012 р. розглянувши та дослідивши правовстановлюючі документи позивача 2 судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 розділу 1 статуту Публічного акціонерного товариства “Завод “Прилив”, Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив”, ідентифікаційний код 14311459 є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства “Завод “Прилив”, ідентифікаційний код 14311459, заснованого відповідно до рішення Фонду державного майна України (наказ 28-ДП від 28.07.1998) шляхом перетворення державного підприємства “Завод “Прилив” у відкрите акціонерне товариство. Відповідно до п. 1.2. даного статуту Відкрите акціонерне товариство “Завод “Прилив” перейменовано у Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив” на підставі Закону України “Про акціонерні товариства”.

Згідно п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Таким чином, суд враховує та зазначає, що відбулося перейменування Відкритого акціонерного товариства “Завод “Прилив” на Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив”.

Прокурор в судове засідання 01.02.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив. Заявлені прокурором позовні вимоги обумовлені наступним. Пунктом 4.4 рішення тридцять восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008р. «Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам»затверджено проект відведення земельної ділянки та передано гр. ОСОБА_5 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,0522 га, розташовану по АДРЕСА_2 Як зазначено у позовній заяві, вказаний п. 4.4 рішення тридцять восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008р. «Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам»є незаконним в даній частині та підлягає скасуванню з наступних підстав. Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти. Згідно з ч. 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій»проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Згідно з вимогами ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»№ 185 від 21.09.2006 року, Фонд державного майна України відповідно до законодавства дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, погоджує (приймає) рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність. Рішенням Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області № 7 від 26.05.1992 року заводу «Прилив»була надана у постійне користування під будівництво школи та дитячого садочка земельна ділянка, площею 5,5 га, по вул. Серафимовича в м. Бердянську. Державний акт на право постійного користування землею був зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 25.02.1994 року за № 200. Як зазначив прокурор у позовній заяві, відповідно до вимог ст. 80, 84 Земельного кодексу України суб'єктом права власності на вказану земельну ділянку є держава. Державний акт постійного користування землею від 25.02.1994 року за № 200 не скасовано. 11.06.1998 року наказом в.о. голови Фонду Державного майна № 13-АТ Завод «Прилив»реорганізовано у ВАТ «Завод «Прилив», який став правонаступником державного підприємства «Завод Прилив»і державна частка статутного капіталу у ньому становить 100%, відповідно розпорядження всіма активами підприємства та землею проводиться тільки з дозволу та погодження з Фондом Державного майна України. Як зазначено у позові, ВАТ «Завод «Прилив»від земельної ділянки площею 5,5 га, по вул. Серафимовича в м. Бердянську, не відмовлявся, погодження Фонду державного майна на вилучення (відчуження) зазначеної земельної ділянки відсутнє. Вилучення земельної ділянки, площею 5,5 га, по вул. Серафимовича в м.Бердянську, у передбаченому законодавством України порядку із постійного користування ВАТ «Завод «Прилив», не проводилось. Протягом 2007-2009 років земельна ділянка, площею 5,5 га, по вул. Серафимовича в м. Бердянську, була поділена на земельні ділянки в районі вулиць Лазо, Серафимовича, Старова та Фестивальної та передана громадянам у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків. Земельна ділянка, площею 0,0599 га, розташована по АДРЕСА_2, що надана гр. ОСОБА_5 рішенням Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008 року у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації, є складовою частиною земельної ділянки ВАТ «Завод «Прилив», площею 5,5 га, по вул. Серафимовича в місті Бердянськ. Станом на теперішній час зазначена земельна ділянка є вільною від забудови. Таким чином, як зазначено у позовній заяві, Бердянська міська рада, приймаючи рішення № 10 від 31.01.2008 року, пунктом 4.4 якого затвердила проект відведення земельної ділянки та передала гр. ОСОБА_5 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,0599 га, розташовану по АДРЕСА_2, за рахунок земель державної форми власності ВАТ «Завод «Прилив», допустила грубі порушення чинного земельного законодавства України, перевищивши надані їй законом повноваження, а також суттєво обмежила гарантоване Конституцією України право держави на землю.

Представник Фонду Державного майна України заявлені прокурором вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених прокурором. Пояснив суду, що ВАТ “Завод “Прилив” від земельної ділянки площею 5,5 га по вул. Серафимовича в місті Бердянськ Запорізької області не відмовлялося, Фонд державного майна України не надавав згоди на вилучення (відчуження) зазначеної земельної ділянки. Вилучення земельної ділянки площею 5,5 га, розташованої по вул. Серафимовича в м. Бердянську Запорізької області, у передбаченому законодавством України порядку із постійного користування ВАТ “Завод “Прилив”, не проводилося. Враховуючи викладене, Фонд державного майна України просив суд скасувати пункт 4.4 рішення тридцять восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008 р. “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам”, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано гр. ОСОБА_5 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку площею 0,0599 га, розташовану по АДРЕСА_2, вартість якої складає 30351,33 грн.

Керуючий санацією ПАТ “Завод “Прилив” підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити в повному обсязі заявлені прокурором вимоги про скасування пункту 4.4 рішення тридцять восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008 р. Також пояснив суду, що рішенням Бердянської міської ради народних депутатів № 7 від 26.05.1992 р. Заводу “Прилив” була надана в постійне користування під будівництво школи та дитячого садочка земельна ділянка площею 5,5 га по вул. Серафимовича в м. Бердянську Запорізької області. Державний акт на право постійного користування землею був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 25.02.1994 р. за № 200. На теперішній час Державний акт на право постійного користування землею від 25.02.1994 р. № 200 не скасовано. 11.06.1998 р. наказом В.о. голови Фонду державного майна України № 13-АТ Завод “Прилив” реорганізовано у ВАТ “Завод “Прилив”, який став правонаступником державного підприємства “Завод Прилив” і державна частка статутного капіталу у ньому становить 100 %. Від земельної ділянки площею 5,5 га по вул. Серафимовича в місті Бердянськ Запорізької області ВАТ “Завод “Прилив” не відмовлялося. Земельна ділянка площею 0,0599 га, розташована по вул. Косовського 37-а в м. Бердянську Запорізької області, що надана гр. ОСОБА_5 п. 4.4 рішення № 10 від 31.01.2008 р. у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах норм безоплатної приватизації, є складовою частиною земельної ділянки ВАТ “Завод “Прилив” площею 5,5 га по вул. Серафимовича.

Представник Бердянської міської ради Запорізької області в судове засідання 01.02.2012 р. не з'явився. 31.01.2012 р. судом був отриманий відзив відповідача, в якому зазначено наступне. Оскаржуване рішення Бердянської міської ради прийнято в межах наданих відповідачу повноважень та у спосіб передбачений законом. Так, на підставі рішення Бердянської міської ради № 7 від 28.05.1992 р. заводу “Прилив” була надана у постійне користування земельна ділянка, розташована за адресою вул. Серафимовича у місті Бердянськ, площею 5,5 га для будівництва школи та дитячого садочка. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою було зареєстровано в Книзі записів державних актів 25.02.1994 р. за № 200. На підставі Закону України “Про приватизацію державного майна”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 р. № 1099 “Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства” державне підприємство Завод “Прилив” у 1998 році було перетворено у ВАТ “Завод “Прилив” з 100 % державної частки статутного капіталу. Відповідно до статті 34 Закону України “Про підприємства в Україні”, ст. 19 Закону України "Про господарські товариства", ст. 37 Цивільного кодексу УРСР, які діяли на час реорганізації державного підприємства "Завод "Прилив", були передбачені дві форми припинення підприємства: ліквідація і реорганізація. Таким чином, як зазначено у відзиві, реорганізація, ліквідація юридичної особи є юридичним фактом для припинення його права на постійне користування землею. Враховуючи, що рішення міської ради є самостійним юридичним фактом, який породжує цивільні права та обовязки відповідач вважає, що припинення права постійного користування з підстав, передбачених п. "в" ст. 141 Земельного кодексу України не потребує прийняття додаткового рішення відповідного органу щодо припинення такого права. Згідно зі ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент реорганізації) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ, організацій є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Як зазначено у відзиві, на земельній ділянці, розташованій по вул. Котовського, 37-а у місті Бердянськ, на час прийняття спірного рішення, не були збудовані ні школа, ні дитячий садочок. Земельна ділянка за цільовим призначенням не використовувалася. Ця земельна ділянка, розташована в районі житлової та громадської забудови, засмічувалася шкідливими рослинами та сміттям. Враховуючи викладене, як зазначено у відзиві, відповідач вважає, що у суду відсутні підстави для скасування пункту 4.4 рішення тридцять восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради №10 від 31.01.2008 р. Відповідач у відзиві просив суд розглянути справу за відсутності представника Бердянської міської ради.

ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась. 27.01.2012 р. судом отримані пояснення третьої особи, в яких зазначено наступне: 20.12.2011 року ОСОБА_5 було направлено інформаційний запит до управління Держкомзему у місті Бердянськ. 19.01.2012 року управлінням Держкомзему у м. Бердянськ було надано відповідь на запит, де зазначено, що земельна ділянка, яка була передана третій особі у власність, знаходиться на земельній ділянці яка була надана у постійне користування Заводу «Прилив», але згідно висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки від 23.11.2007 року зазначено, що земельна ділянка належить до земель міської ради. Як зазначено у поясненнях, вищезазначену земельну ділянку третьою особою було продано ОСОБА_6, згідно договору купівлі-продажу від 05.08.2011 року (договір посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7) із дотриманням усіх норм та правил чинного законодавства України. Також, у поясненнях зазначено, що ОСОБА_5 вважає, що дана справа взагалі не може розглядатися господарським судом, так як належить до юрисдикції адміністративного суду, що підтверджується: частиною 1 та пунктом 1 ч.2 ст. 17 КАС України, у звязку із чим третя особа у поясненнях просила припинити провадження у справі № 13/5009/6207/11-33/5009/6207/11, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З цього приводу слід зазначити наступне. Пунктом 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь субєкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесені до компетенції адміністративних судів. Відповідно до пунктів 1.2.3., 1.2.4. та 1.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р., відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими. Рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам. Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади. До спорів про право цивільне належать також спори, пов'язані з правом на використання природних ресурсів у господарській діяльності, гарантованим статтею14 Конституції, главою 15 ГК України.

Таким чином, оскільки у спірних правовідносин фактично має місце спір щодо права власності на земельну ділянку, то справа № 13/5009/6207/11-33/5009/6207/11 повинна розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, клопотання третьої особи про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представників позивачів 1 та 2 судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 01.02.2012 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача 1 та 2, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області № 7 від 26.05.1992 року заводу “Прилив” була надана у постійне користування під будівництво школи та дитячого садочка земельна ділянка, площею 5,5 га, по вул. Серафимовича в м. Бердянську, про що був виданий Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 25.02.1994 року за № 200.

11.06.1998 р. наказом виконуючого обовязки голови Фонду державного майна України за № 13-АТ державне підприємство Завод “Прилив” було перетворено у Відкрите акціонерне товариство “Завод “Прилив”, який став правонаступником державного підприємства Завод “Прилив”. Державна частка у статутному капіталі зазначеного товариства складає 100%.

Земельна ділянка за цільовим призначенням заводом “Прилив” не використовувалась, школа та дитячий садочок не були збудовані.

Протягом 2007-2009 років земельна ділянка площею 5,5 га по вул. Серафимовича в м. Бердянськ відповідачем була поділена на земельні ділянки в районі вулиць Лазо, Серафимовича, Старова та Фестивальної та передана громадянам у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків.

Так, відповідно до п. 4.4 рішення Бердянської міської ради тридцять восьмої сесії V скликання № 10 від 31.01.2008 р. вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки та передати ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0599 га, розташовану по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації.

Згідно інформації Управління держкомзему у м. Бердянськ Запорізької області від 30.09.2011 р. № 1272, земельна ділянка, яка була передана гр. ОСОБА_5 знаходиться на земельній ділянці, яка була надана у постійне користування Заводу “Прилив” рішенням Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області № 7 від 26.05.1992 р. під будівництво школи та дитячого садочка, площею 5,5 га.

Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор просить скасувати пункт 4.4 зазначеного рішення Бердянської міської ради, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка належить державному підприємству, а тому відповідач не мав повноважень нею розпоряджатися без попереднього вилучення.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключно (морської) економічної зони є обєктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належить частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї).

До спірних правовідносин застосовуються положення Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (в редакції, яка діяла на момент перетворення Заводу “Прилив”).

Пунктом 3 частини першої статті 27 зазначеного кодексу встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частини третьої зазначеної вище статті, провадяться у межах населених пунктів відповідною радою народних депутатів, за межами населених пунктів в сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку , передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті за рішенням Ради, що має вилучати земельні ділянки.

Відповідно до частини 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Доказів, що Бердянською міською радою було припинено право користування земельною ділянкою, яка була надана Заводу “Прилив” суду не надано. Державний акт на право постійного користування землею від 25.02.1994р. за № 200 не скасовано.

Стаття 37 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на час перетворення Заводу “Прилив”) встановлювала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Таким чином, діюче на той час законодавство передбачало, що юридична особа припиняла свою дію лише у випадках або ліквідації або у випадках злиття, поділу або приєднання.

Закон України “Про підприємства в Україні” не містив такого поняття, як “припинення юридичної особи”.

Крім того, згідно Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України за № 740 від 25.05.1998 р. і яке діяло на той час, у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності відбувалася лише перереєстрація такого суб'єкта (п. 20-22 Положення).

В даному випадку відбулося перетворення державного підприємства Завод “Прилив” у відкрите акціонерне товариство, в якому 100 відсотків акцій належать державі. Тобто, було змінено лише організаційно-правову форму юридичної особи.

Як зазначалося вище, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували або вилучення спірної земельної ділянки, або припинення право користування цією земельною ділянкою, згідно приписам Земельного кодексу України.

Таким чином, п. 4.4 рішення Бердянської міської ради № 10 “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам” від 31.01.2008 р. не відповідає вимогам чинного законодавства, та порушує права другого позивача, як землекористувача земельної ділянки, оскільки відповідно до цього рішення земельна ділянка передається незаконно у власність іншій особи без згоди на це дійсного землекористувача.

Заперечення та доводи відповідача спростовуються вищенаведеним.

Виходячи з цього суд вважає, що позовні вимоги про скасування п 4.4 рішення Бердянської міської ради № 10 “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам” від 31.01.2008 р. прокурором заявлені обґрунтовано, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Скасувати пункт 4.4 рішення Бердянської міської ради тридцять восьмої сесії V скликання № 10 від 31.01.2008 р. “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам”, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_5 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,0599 га, розташовану по АДРЕСА_2

3.Стягнути з Бердянської міської ради Запорізької області (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 1 Бердянської Ради, буд. 2, код ЄДРПОУ 02140805) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р № 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 85,00 грн. (вісімдесят пять грн. 00 коп.) державного мита. Видати наказ.

4.Стягнути з Бердянської міської ради Запорізької області (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 1 Бердянської Ради, буд. 2, код ЄДРПОУ 02140805) на користь Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району м.Запоріжжя; банк отримувача УДК у Запорізькій області, МФО 813015,ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31218264700007, код бюджетної класифікації 22050003; символ звітності банку 264) 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 10.02.2012 р.