Рішення № 21437130, 31.01.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.12 Справа № 2/5009/7643/11

Суддя Мойсеєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсервіспідшипник”, м. Дніпропетровськ,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя,

про стягнення 3880,68 грн. пені та 751,11 грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 14.10.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 20-408 від 20.12.11, юрисконсульт бюро спеціалізованого правового забезпечення господарської діяльності юридичного відділу);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрсервіспідшипник”, м. Дніпропетровськ, до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м.Запоріжжя, про стягнення 3880,68 грн. пені та 751,11 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов договору поставки № 20/2011/1277 від 31.05.2011р. відповідач допустив тривалі прострочення оплати фактично поставленої продукції за період з 09.06.2011р. по 04.10.2011р., у звязку з чим позивач вважає, що має право на нарахування та стягнення з відповідача пені та трьох відсотків річних.

Ухвалою від 05.12.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.01.2012 р.

В судовому засіданні 17.01.2012 р. були присутні представники позивача та відповідача. За усним клопотанням представника позивача здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти вимог, заявлених позивачем в позові, просить суд відмовити у їх задоволенні.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що оскільки внаслідок прострочення позивача відповідач не отримав повний пакет документів, зазначених у п. 4.3. договору поставки № 20/2011/1277 від 31.05.2011р., у передбачені договором строки, зокрема рахунки, зобовязання щодо оплати за поставлену продукцію для ВАТ “Запоріжсталь” не настало. Звертає увагу суду на те, що пунктом 8.4. договору поставки № 20/2011/1277 від 31.05.2011р. за неправомірне користування чужими коштами встановлений обовязок сплати позивачеві 1% річних, а не 3% річних, як помилково вказує позивач. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Враховуючи невиконання сторонами вимог суду у повному обсязі суд ухвалою від 17.01.2011 р. відклав розгляд справи на 27.01.2012 р.

В судовому засіданні 27.01.2012 р. представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково заявив вимоги про стягнення 16458,41 грн. основного боргу за поставлений товар згідно накладних № РН-51 від 04.10.2011 р., № РН-УСП0095 від 10.11.2011р., № РН-УСП0097 від 10.10.2011 р., а також донараховану на цю суму заборгованості пеню в сумі 301,42 грн. та 250,90 грн. процентів річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.2012 р. надав доповнення до відзиву, в яких зауважив, що рахунки-фактури до канцелярії підприємства для реєстрації не надходили та у базі вхідної кореспонденції ВАТ «Запоріжсталь»не містяться.

В судовому засіданні 27.01.2012 р. оголошувалася перерва до 31.01.2011 р.

До початку судового засідання позивач надав письмові пояснення, в яких просив вважати заяву про збільшення позовних вимог заявою про зміну предмету позову.

В судовому засіданні 31.01.2011 р. представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.01.2011 р. заперечив проти збільшених позовних вимог, просив відмовити позивачу в позові у повному обсязі. Надав відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якій зауважив, що даною заявою позивач одночасно змінив предмет і підставу позову, що суперечить ст. 22 ГПК України.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд не приймає її до розгляду, оскільки вона суперечить вимогам ст. 22 ГПК України.

Так, в даній заяві позивач заявив додаткову вимогу про стягнення основного боргу, яка не заявлялася в первісному позові та ґрунтується на інших підставах, ніж первісні позовні вимоги (борг виник з накладних, по яких на момент подання позову не виникло зобовязання з оплати, та які в позові не вказані).

Статтею 22 ГПК України не передбачено право позивача заявляти додаткові вимоги.

Додатково заявлена сума пені в розмірі 301,42 грн. не може вважатися збільшенням первісних позовних вимог про стягнення пені, оскільки вказана пеня нарахована на суму основного боргу, яка не заявлялася в первісному позову, тобто додаткова пеня нарахована з інших підстав, ніж первісна, та фактично є додатковою позовною вимогою. Для розгляду цих вимог необхідно встановити обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу, а вимоги про стягнення основного боргу судом не розглядаються. Відповідно не може бути розглянута й вимога про стягнення пені, яка нарахована на цю суму боргу.

Щодо зазначеної в заяві суми річних відсотків в розмірі 250,90 грн., суд зазначає, що позивач не обґрунтував у своїй заяві, з яких підстав нарахована вказана сума, чи є ця сума зменшенням позовних вимог.

При цьому в судовому засіданні представник позивача наполягав на стягнення відсотків річних у розмірі 3%.

Враховуючи викладене, суд не приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та розглядає первісні позовні вимоги.

В судовому засіданні 31.01.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31.05.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрсервіспідшипник” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (покупець) укладено договір поставки № 20/2011/1277, за яким постачальник зобовязується виготовити та поставити, а покупець на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна вартість якої вказані в специфікації (-ях), яка (які) є невідємною частиною даного договору.

Орієнтовна сума даного договору визначена у п. 3.1 договору і складає 694759,68 грн. з ПДВ. Кінцева сума договору визначається шляхом підсумування вартості продукції, вказаних у заявках покупця.

За умовами п. 4.1-4.2 договору постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця автотранспортом. Транспортні витрати оплачує покупець. Дострокова поставка допускається лише за письмовою згодою покупця.

У п. 4.3 договору визначено перелік товаросупровідних документів:

- накладна,

- сертифікат якості,

- рахунок,

- податкова накладна,

- паспорти на підшипники.

В транспортній накладній повинен міститись напис, кому належить вантаж, а також посилання на номер даного договору. Всі вказані в даному пункті документи надаються не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки. При цьому, документи за всю фактично поставлену продукцію звітного місяця, а також за продукцію, строк поставки якої припадає на останні дні звітного місяця, надаються покупцю не пізніше 2-го числа, наступного за звітним.

Відповідно до умов п. 4.4 договору поставка продукції здійснюється протягом 20 днів з моменту направлення постачальнику письмової заявки покупця.

Згідно з п. 5.1 договору розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції згідно з р. 6 на підставі наданих документів, вказаних у п. 4.3 даного договору. При відсутності вказаних документів строк розрахунків обчислюється з моменту отримання повного пакету документів.

У п. 11.2 договору сторони погодили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 30 травня 2012 року та його розірвання у встановленому порядку.

Договір сторонами не розірвано, тому умови договору є чинним на час розгляду справи судом.

У додатку № 1 сторони погодили специфікацію № 1 до договору підшипники на загальну суму 694759,68 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу погоджену продукцію (підшипники) на загальну суму 180716,40 грн. згідно видаткових накладних:

від 09.06.2011 р. № РН-18 на суму 29047,20 грн. з ПДВ,

від 09.06.2011 р. № РН-19 на суму 4771,20 грн. з ПДВ,

від 10.06.2011 р. № РН-20 на суму 9228,00 грн. з ПДВ,

від 05.07.2011 р. № РН-0000005 на суму 29550,00 грн. з ПДВ,

від 03.08.2011 р. № РН-7 на суму 96717,60 грн. з ПДВ,

від 08.09.2011 р. № РН-УСП0017 на суму 11402,40 грн. з ПДВ.

На суму вартості поставленого товару відповідачу видано відповідні податкові накладні від 09.06.2011 р. на суму 4771,20 грн. з ПДВ, на суму 29047,20 грн. з ПДВ, від 10.06.2011 р. на суму 9228,00 грн. з ПДВ, від 05.07.2011 р. на суму 29550,00 грн. з ПДВ, від 03.08.2011 р. на суму 96717,60 грн. з ПДВ, від 08.09.2011 р. на суму 11402,40 грн. з ПДВ.

На оплату товару позивачем виставлені наступні рахунки-фактури:

№ СФ-0000013 від 07.06.2011 р. на суму 29047,20 грн. з ПДВ,

№ СФ-0000014 від 07.06.2011 р. на суму 4771,20 грн. з ПДВ,

№ СФ-0000024 від 10.06.2011 р. на суму 9228,00 грн. з ПДВ,

№ СФ-0000013 від 05.07.2011 р. на суму 29550,00 грн. з ПДВ,

№ СФ-7 від 02.08.2011 р. на суму 96717,60 грн. з ПДВ,

№ СФ-усп0028 від 08.09.2011 р. на суму 11402,40 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов п. 5.1 договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції.

Відповідач здійснив розрахунок за поставлену продукцію з простроченням платежу.

Так, по видатковим накладним № РН-18, № РН-19 від 09.06.2011 р. строк оплати настав 30.07.2011р., відповідач оплатив борг 28.10.2011р. (91 день прострочення),

по видатковій накладній № РН-20 від 10.06.2011 р. строк оплати настав 02.08.2011 р., відповідач оплатив борг 28.10.2011р. (88 днів прострочення),

по видатковій накладній № РН-0000005 від 05.07.2011 р. строк оплати настав 25.08.2011р., відповідач оплатив борг 28.10.2011р. (65 днів прострочення),

по видатковій накладній № РН-7 від 03.08.2011 р. строк оплати настав 23.09.2011 р., відповідач оплатив борг 28.10.2011р. (36 днів прострочення).

Спірні правовідносини сторін засновані на договорі поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов п. 5.1 договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції згідно з р. 6 на підставі наданих документів, вказаних у п. 4.3 даного договору.

Тобто строк оплати товару за договором обчислюється з моменту поставки та приймання продукції.

Товар відповідачем прийнятий згідно видаткових накладних, в яких зазначені дати поставки товару. На видаткових накладних міститься відбиток штампу складу № 168 ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь»про отримання товару.

Факт отримання товару відповідач не заперечує.

У звязку з цим, у відповідача виникло зобовязання оплатити прийнятий товар протягом 35-ти календарних днів від дати, зазначеній у видатковій накладній.

Приймання продукції, у свою чергу, мало здійснюватися відповідачем з дотриманням вимог Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання - за кількістю № П-6 та якістю № П-7, як це передбачено у п. п. 6.1, 6.2 договору.

Так, приписами п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Як встановлено судом зі слів представників сторін, при прийнятті продукції відповідачем не складалися акти про відсутність будь-яких товаросупровідних документів. Будь-які претензії щодо не передання супроводжуючих документів на отриманий товар покупець позивачу не заявляв. Строк для передання неотриманих документів відповідно до вимог ст. 666 ЦК України не встановлював. До того ж, відповідач не довів, що він отримав супроводжуючі документи на товар в будь-який інший день, а не в день отримання товару.

Суд зауважує, що відповідно до вимог ст. ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, факт неотримання рахунків в день поставки, на який посилається відповідач, не засвідчений актом, який є належним доказом відсутності товаросупровідних документів відповідно до вимог п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, яку сторони визнали обовязковою для застосування при прийнятті продукції.

Крім того, суд зауважує, що у видаткових накладних № РН-18 від 09.06.2011 р., № РН-19 від 09.06.2011 р., № РН-20 від 10.06.2011р. зазначалося, що поставка здійснюється на підставі відповідних рахунків-фактур від 07.06.2011р. № СФ-0000013, № СФ-0000014 та від 10.06.2011р. № СФ-0000024. Тобто в момент прийняття продукції відповідачу було відомо, що поставка здійснюється на підставі рахунків, і підписанням видаткових накладних відповідач фактично засвідчив і факт прийняття рахунків.

Також на усіх рахунках-фактурах містяться відбитки реєстраційних штампів відповідача про прийняття цих рахунків із зазначенням внутрішнього номеру реєстрації.

На вимогу суду відповідач не надав для огляду журналів реєстрації вхідних документів, а також журналів реєстрації документів по складу, посилаючись на те, що такі документи у відповідача відсутні, а реєстрація здійснюється в електронній формі.

Разом із цим, дані обставини не позбавляють відповідача обовязку довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема спростувати факт отримання рахунків або факт отримання їх в інший день ніж у день поставки.

За таких обставин посилання відповідача на неотримання ним від позивача повного комплекту товаросупровідних документів, визначених у п. 4.3 даного договору, є недоведеними.

А тому відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати товару.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що за прострочення оплати згідно з п. 5.1 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочки від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені. Нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється в період не більше 6-ти місяців з дня, коли зобовязання мало бути виконано (ст. 232 ГК України).

Згідно з п. 8.4 договору позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості по кожній накладній за період з початку виникнення прострочення по дату оплати (зазначені в позові) згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, що склало суму 3880,68 грн.

Розрахунок пені судом перевірно. Вимоги про стягнення 3880,68 грн. пені підлягають задоволенню.

Також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 3% річних на суму заборгованості по кожній накладній за період з початку виникнення прострочення по кожній накладній по дату оплати (зазначені в позові) згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, що склало суму 751,11 грн.

Суд визнав необґрунтованим застосування позивачем ставки 3%річних для нарахування плати за користування чужими коштами, оскільки в договорі сторони передбачили ставку 1% і відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України має застосовуватися ставка, встановлена договором.

За визначену позивачем кількість днів прострочення 1% річних складає 250,36 грн.

Розрахунок виконано наступним чином:

по видатковій накладній № РН-19 від 09.06.2011 р. на суму 4771,20 грн. за 87 днів прострочення 1% річних складає 11,37 грн.,

по видатковій накладній № РН-18 від 09.06.2011 р. на суму 29047,20 грн. за 87 днів прострочення 1% річних складає 69,24 грн.,

по видатковій накладній № РН-20 від 10.06.2011 р. на суму 9228,00 грн. за 86 днів прострочення 1% річних складає 21,74 грн.,

по видатковій накладній № РН-0000005 від 05.07.2011 р. на суму 29550,00 грн. за 65 днів прострочення 1% річних складає 52,62 грн.,

по видатковій накладній № РН-7 від 03.08.2011 р. на суму 96717,60 грн. за 36 днів прострочення 1% річних складає 95,39 грн.

Звідси загальна сума річних складає 250,36 грн.

В цій сумі підлягають задоволенню вимоги про стягнення відсотків річних. У стягненні 500,75 грн. річних суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (вул. Південне шосе, 72, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсервіспідшипник” (вул. Калинова, 8, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 32457233) 3880,68 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят грн. 68 коп.) пені, 250,36 грн. (двісті пятдесят грн. 36 коп.) 1% річних, 1256,24 грн. (одна тисяча двісті пятдесят шість грн. 24 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 10.02.2012р.