Ухвала суду № 21437045, 17.02.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Адреса: 88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а тел.: 61-72-21

___________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

17.02.2012 № 05/1-08/1307/2012

Суддя господарського суду О.Ф. Ремецькі

розглянувши заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області, м. Мукачево

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Добробут”, с. Пузняківці Мукачівського району (код ЄДРПОУ 30854327)

про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника

ВСТАНОВИВ:

Заявник - Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області, м. Мукачево звернлося до суду з заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Добробут”, с. Пузняківці Мукачівського району (код ЄДРПОУ 30854327).

Абзац 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство повинна містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність –це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

До заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Положеннями абзацу 8 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого рахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із закінченням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.2006р у справі №3/157.

Таким чином, заявником не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Статтею 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, у контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є, між іншим, визначення місцезнаходження боржника - юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Статтею 93 Цивільного кодексу України та Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців” визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або осіб які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номера запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номера записів про внесення змін до нього, дати видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо (стаття 17 цього Закону).

Таким чином, відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також передбачає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Отже, факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Як убачається з матеріалів поданої заяви, обгрунтовуючи відсутність боржника за місцезнаходженням заявник посилається на витяг Акт №1 перевірки на предмет фактичного місцезнаходження боржника від 13.02.2012р. та Довідку з ЄДРПОУ станом на 03.01.2012р. №12625580. Однак, в зазначеній довідці не міститься інформації про відсутність боржника за місцем реєстрації.

Однак, внесення вказаних записів має різну правову природу, а також різні правові наслідки, в зв'язку з чим, вказані відомості не є тотожними, тобто внесення до реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу не може слугувати доказом відсутності керівного органу боржника за адресою реєстрації.

Заявником не вказано у поданій заяві на належні докази, якими стверджується відсутність боржника за місцезнаходженням, з якими законодавець пов'язує підстави вести мову про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (відсутній витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, де у графі “статус відомостей про юридичну особу” вміщено запис про відсутність юридичної особи - боржника за місцезнаходженням).

Даний висновок суду щодо належності доказів відсутності юридичної особи за місцезнаходженням відповідає позиції Вищого господарського суду України (див.: постанову від 07.12.2005 р. у справі № Б 40/31/05).

Відтак, заявником не додано належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначені підстави для повернення заяви про визнання банкрутом заявнику, зокрема визначено, що суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, зокрема з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

За таких обставин, заява про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду на підставі ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п.п. 1, 3, 6 ст. 63Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути заявникові без розгляду.

Повернення заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя О.Ф. Ремецькі