Рішення № 21437041, 08.02.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.02.2012 Справа № 5008/1806/2011

за позовом державного підприємства „Воловецьке лісове господарство”, смт. Воловець

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатлісбуд”, смт. Міжгіря

про стягнення суми 33079,85 грн.

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №б/н від 24.10.11)

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 33079,85 грн., у т. ч. 26419,87 грн. основної заборгованості за лісопродукцію згідно товарно-транспортних накладних, 1030,37 грн. пені, 1849,39 грн. штрафу, 2668,41 грн. інфляційних втрат та 1111,81 грн. трьох процентів річних.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у повному обсязі не розрахувався за лісопродукцію, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, а тому відповідач зобовязаний сплатити пеню і штраф, нараховані відповідно до ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України, інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, письмових пояснень по суті заявлених вимог не подав та участь уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, тому справа розглянута у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Позивач на підставі товарно-транспортних накладних №048114 від 19.05.06 на суму 3162,20 грн., №048527 від 08.06.06 на суму 5379,80 грн., №048529 від 20.06.06 на суму 5797,00 грн., №048530 від 26.06.06 на суму 2724,90 грн., №048531 від 26.06.06 на суму 4035,40 грн., №048532 від 26.06.06 на суму 2656,20 грн., №049408 від 30.06.06 на суму 4186,00 грн., №049409 від 30.06.06 на суму 5070,00 грн., №049410 від 30.06.06 на суму 3473,10 грн., всього на суму 36484,60 грн. передав відповідачу лісопродукцію, а відповідач прийняв лісопродукцію.

Даючи юридичну оцінку діям сторін щодо передачі матеріальних цінностей, можна зробити висновок, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки, однак зміст цього договірного зобовязання, сторони виклали як то передбачено ст. 628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач оплатив товар часткова на суму 10000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку за 22.06.06. Позивач вказав, що у звязку із існуванням у нього кредиторської заборгованості перед відповідачем на суму 64,73 грн., вказана сума була зарахована в рахунок погашення дебіторської заборгованості. Отже, залишок суми, яку відповідач повинен був сплатити склала 26419,87 грн., однак вказану суму відповідач не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи строк (термін) оплати за лісопродукцію сторонами не встановлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача з претензіями від 18.06.10 №328 та від 21.09.11 №678 з вимогою негайно погасити існуючу заборгованість. Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення, внаслідок чого у нього виникла та станом на 07.02.12 рахується прострочена заборгованість на суму вказану суму, у підтвердження чого позивач подав довідку від 07.02.12.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За несвоєчасну оплату відповідачем лісопродукції, позивач нарахував відповідачу 1030,37 грн. пені та 1849,39 грн. штрафу.

Однак, письмового договору щодо застосування неустойки, між сторонами укладено не було. Отже, у спірному випадку у позивача відсутнє право для нарахування відповідачу пені та штрафу за прострочення платежу та подання позову про її стягнення.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 1030,37 грн. та штрафу у сумі 1849,39 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті за лісопродукцію позивач за період з 12.07.10 по 05.12.11 нарахував відповідачу інфляційні втрати, що згідно розрахунку становить 29088,28 грн. та за вказаний період - три проценти річних, що згідно розрахунку становить 1111,81 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача суми 26419,87 грн. основної заборгованості за лісопродукцію згідно товарно-транспортних накладних, 2668,41 грн. інфляційних втрат та 1111,81 грн. трьох процентів річних, що разом складає 30200,09 грн.

Позовні вимоги у цій частині позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1411,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатлісбуд” (Закарпатська область, смт. Міжгіря, вул. Незалежності, 56А, код 33176293) на користь державного підприємства „Воловецьке лісове господарство” (Закарпатська область, смт. Воловець, вул. Фабрична, 2, код 22114566):

- суму 30200,09 грн., у т.ч. 26419,87 грн. основної заборгованості за лісопродукцію згідно товарно-транспортних накладних, 2668,41 грн. інфляційних втрат та 1111,81 грн. трьох процентів річних;

- суму 1411,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.02.12.