Постанова № 21436357, 14.02.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р.Справа № 13-27/140-10-4716

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Громовій О.А.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Селена СВ”

на рішення господарського суду Одеської області

від 17.10.2011 року

у справі № 13-27/140-10-4716

за позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Селена СВ”

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 90486,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом та уточненнями до нього до Товариства з обмеженою відповідальністю „Селена СВ” про розірвання договору оренди № 05 від 01.03.2009р., укладеного між сторонами, виселення відповідача з займаного нежитлового приміщення загальною площею 30 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та стягнення 73920 грн. заборгованості по орендній платі, а також 5681,5 грн. пені, 8944,3 грн. втрат від інфляції та 1940,4 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання.

Позовні вимоги обґрунтовувалися невиконанням відповідачем свого зобовязання щодо сплати орендної плати за користування обєктом оренди, у звязку з чим в нього утворилася прострочена заборгованість за період з лютого 2010 року по вересень 2011 року включно в сумі 73920 грн.

ТОВ „Селена СВ” не визнало позов посилаючись на невідповідність викладених у позовній заяві доводів позивача фактичним обставинам справи.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.10.2011 року (головуючий суддя Панченко О.Л., судді Малярчук І.А, Петренко Н.Д.) позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір оренди № 05 від 01.03.2009р., укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Селена СВ". Виселено ТОВ "Селена СВ" з обєкту оренди - нежитлового приміщення загальною площею 30 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з ТОВ "Селена СВ" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заборгованість по орендній платі у сумі 73920 грн., інфляційні витрати у сумі 4952 грн. 64 коп., 3% річних у сумі 1936 грн. 56 коп., держмито у сумі 893 грн. 09 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 210 грн. 76 коп. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ „Селена СВ” просить зазначене рішення скасувати, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Незявлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 01.03.2009 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ „Селена СВ” (орендар) було укладено договір оренди № 5 нежитлового приміщення загальною площею 30 кв.м, обладнання та іншого майна, технічний стан якого, перелік обладнання і майна визначений додатком № 1, який є невідємною частиною договору, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, під розміщення аптечного кіоску, строком на 2 роки і 11 місяців, тобто з 01.03.2009р. по 01.02.2012р.

Умовами даного договору сторони встановили, що строк оренди може бути змінений за письмовою згодою сторін, оформленою додатковою угодою до договору (п. 2.2); орендар має право відмовитись від даного договору в односторонньому порядку у випадку, якщо його фінансове становище значно погіршиться і будуть достатні підстави вважати, що він не зможе своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. При цьому орендар зобовязаний повідомити орендодавця в строк не пізніше 60-ти днів до дня припинення договору (п. 2.3); за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 3696 грн. на місяць, що еквівалентно 480 дол. США по курсу НБУ на момент оплати оренди приміщення (п.3.1); орендна плата перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 15-го числа поточного місяця (п.3.4); технічний стан обєкту оренди на момент повернення визначається актом приймання передачі, підписаним сторонами. Повернення обєкта оренди орендар здійснює у відповідності з умовами, визначеними договором. Обєкт вважається повернутим з дати підписання акта приймання передачі, який є невідємною частиною договору. Обєкт оренди повертається з врахуванням нормального зносу (п. 4.4); орендар зобовязаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату (п. 5.1.4); орендар повинен письмово повідомити орендодавця, не пізніше ніж за 60 днів, про майбутнє звільнення приміщення, як у звязку з закінченням терміну договору, так і при достроковому звільненні, та передати приміщення за актом у справному стані, з урахуванням нормального зносу (п. 9.5); дію договору може бути достроково припинено тільки за взаємною згодою сторін, про що укладається додаткова угода, при цьому сторона, яка розриває договір, повинна попередити про свій намір другу сторону не менш ніж за 60 днів до дати розірвання, для врегулювання питання про припинення дії даного договору (п. 9.6); договір може бути розірваний орендодавцем, якщо орендар не сплачує орендну плату більше двох місяців (п. 9.9).

Претензіями від 01.05.2010р. та від 30.05.2010р. позивач повідомив відповідача про порушення ним умов договору оренди щодо своєчасної сплати орендної плати та наявність заборгованості по орендній платі за 3 місяці і за 4 місяці відповідно та виклав вимогу терміново вирішити питання про погашення заборгованості за оренду приміщення. Доказами надсилання відповідачеві зазначених претензій є касові чеки № 5709, № 6386 відділення поштового звязку наявні у справі.

Проте, відповідач залишив вказані претензії без відповіді і задоволення, у звязку з чим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди укладеного між сторонами на вимогу орендодавця, виселення відповідача з займаного нежитлового приміщення, що орендувалося ним за цим договором, та стягнення заборгованості по орендній платі, а також пені, втрат від інфляції і процентів річних за прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п.п. 3.1, 3.4 договору оренди, за користування приміщенням відповідач зобовязаний орендну плату в узгодженому розмірі сплачувати позивачеві щомісячно, не пізніше 15-го числа поточного місяця.

Статтями 525, 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується не внесення відповідачем орендної плати за користування орендованим нежитловим приміщенням з лютого 2010 року по вересень 2011 року включно, у звязку з чим в нього утворилася прострочена заборгованість перед позивачем по орендній платі в сумі 73920 грн.

Відповідач на виконання умов спірного договору оренди належних доказів в підтвердження сплати орендної плати у вказаний період не надав суду. З матеріалів наявних у справі за період з лютого 2010 року по вересень 2011 року надходжень грошових коштів від ТОВ „Селена СВ” не встановлено. Отже, факт невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати є установленим.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на те, що згодом ним було прийнято рішення про розірвання договору оренди, про що він повідомив позивача у встановленому п. 2.3 договору порядку листом від 18.12.2009р., тобто не пізніше 60-ти днів до дня розірвання договору. Позивачем був отриманий цей лист повідомлення і договір оренди був розірваний, отже зобовязання з внесення орендної плати у нього відсутнє у звязку з припиненням договору оренди.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Аналогічні умови містить договір оренди, так, згідно з п. 9.6 договору дію договору може бути достроково припинено за взаємною згодою сторін, про що укладається додаткова угода, при цьому сторона, яка відмовляється від договору повинна попередити про свій намір іншу сторону не менш ніж за 60 днів до дати розірвання договору для врегулювання питання про припинення дії даного договору, а відповідно до п. 9.7 договору зміна умов договору, його розірвання і припинення допускається за згодою сторін, пропозиції про доповнення і зміни до договору розглядаються сторонами в місячний строк і, у разі досягнення згоди сторін, оформляються додатковою угодою, а при недосягненні згоди договір діє на попередніх умовах.

Таким чином, законодавець і сторони договору передбачили можливість дострокового розірвання договору за пропозицією однієї з сторін, погодженою іншою стороною, лише шляхом укладення (підписання, оформлення) додаткової угоди, отже, посилання відповідача на автоматичне припинення договору оренди лише за наявності його листа повідомлення про розірвання договору є помилковим.

При цьому, можливість реалізації права на односторонню відмову від виконання договору орендарем повязується не тільки з його обовязком надіслати повідомлення орендодавцеві, а з доведенням орендарем обставин значного погіршення його фінансового становища і підстав вважати, що він не зможе своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, і лише у разі доведення цих обставин і підстав орендодавцеві і досягнення з ним згоди про дострокове розірвання договору, сторони підписують додаткову угоду, в протилежному випадку договір продовжує діяти, втім, заінтересована сторона вправі звернутися з цього приводу до суду.

Разом з тим, належних доказів, які б переконливо свідчили про вчинення орендарем вищевказаних дій, спрямованих на дострокове розірвання договору оренди і узгодження їх з орендодавцем шляхом укладення додаткової угоди, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься, у звязку з чим відсутні підстави вважати договір оренди розірваним внаслідок односторонньої відмови орендаря від даного договору.

Задовольняючи позов в частині розірвання договору оренди № 5 від 01.03.2009р., укладеного між сторонами, місцевий господарський суд керувався приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України про те, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, судом було прийнято до уваги несплату відповідачем орендної плати за договором оренди з лютого 2010 року, що є істотним порушенням умов договору.

Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені місцевим судом без аналізу та врахування всіх даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Частиною 3 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Підстави, коли орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди, передбачені ст.ст. 782, 783 ЦК України. Таке право орендодавець має у разі, коли орендар, зокрема, не вносить орендну плату за користування майном протягом трьох місяців підряд. Аналогічну умову сторони встановили п. 9.9 договору оренди, згідно з яким договір може бути розірваний орендодавцем якщо орендар не сплачує орендну плату більше двох місяців.

Разом з тим, статтею 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором, яка в свою чергу у двадцятиденний термін повинна повідомити другу сторону про результати її розгляду. І лише у разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору чи неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Але, місцевим судом не досліджувалися обставини щодо дотримання позивачем порядку розірвання договору, встановленому статтею 188 ГК України.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про дострокове розірвання договору оренди та виселення орендаря із займаного нежитлового приміщення (постанова Верховного Суду України від 30.12.2008 року).

Проте, встановлений ст. 188 ГК України порядок розірвання договору оренди позивачем не було дотримано, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи пропозиції про дострокове розірвання договору оренди або ж повідомлення про відмову від договору оренди, які б надсилалися орендодавцем орендареві та одержувалися останнім.

За таких, встановлених судом апеляційної інстанції обставин, правові підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди та виселення відповідача із займаного нежитлового приміщення відсутні, а протилежний висновок місцевого суду не ґрунтується на законі і є помилковим.

Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі ст.ст. 525, 526, 547, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, п.п. 3.1, 3.4, 5.1.4 договору оренди правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 73920 грн. згідно з наданим розрахунком, який перевірено судом апеляційної інстанції та визнано правильним, та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5681,5 грн., оскільки такий вид забезпечення виконання зобовязання орендаря щодо своєчасної сплати орендної плати не встановлено спірним договором оренди.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивачем предявлені вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 8944,3 грн. та 3% річних в сумі 1940,4 грн., обчислених від простроченої суми за весь час прострочення, тобто з лютого 2010 року по вересень 2011 року включно.

Задовольняючи вимоги в цій частині частково суд послався на те, що представлені матеріали засвідчують обґрунтованість позовних вимог про стягнення інфляційних витрат в сумі 4952,64 грн., 3% річних в сумі 1936,56 грн. Але в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині судового рішення не вказано, з яких міркувань виходив суд відхиляючи обчислені позивачем розрахунки втрат від інфляції та процентів річних та задовольняючи вимоги в цій частині частково.

Судом апеляційної інстанції перевірено зазначені розрахунки наявні у справі та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції обчислений позивачем помилково, оскільки інфляційне нарахування здійснювалося позивачем виходячи не з щомісячних платежів, а на загальну суму заборгованості по орендній платі у розмірі 73920 грн. за весь час прострочення, що не відповідає приписам ст. 625 ЦК України. За виконаними судом апеляційної інстанції розрахунками втрати від інфляції складають 5026,59 грн., а 3% річних 1936,56 грн.

Оскільки факт порушення виконання грошового зобовязання з боку відповідача є встановленим, то відповідно і вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаних сумах.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом не було досліджено, чи займає ТОВ „Селена СВ” спірне приміщення та чи був взагалі обєкт оренди переданий у користування, оскільки факт передачі зазначеного у договорі оренди нежитлового приміщення від орендодавця орендареві, а також користування останнім орендованим майном не заперечувався відповідачем у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 87).

Частиною 2 ст. 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Проте, такий акт сторонами спірного договору оренди не складався і не підписувався, а тому відсутні підстави вважати даний договір оренди припиненим.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог місцевий господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, у звязку з чим зазначене рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Селена СВ” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 17.10.2011 року у справі № 13-27/140-10-4716 скасувати частково, стягнення за ним припинити, викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Селена СВ” (65029, м. Одеса, вул. Княжна, 16, кв. 2, код 35992505) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 73920 грн. заборгованості по орендній платі, 5026,59 грн. втрат від інфляції, 1936,56 грн. 3% річних, 808,83 грн. витрат зі сплати державного мита та 164,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті частини позову відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.