Постанова № 21436250, 15.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.02.2012 р. справа №27/137/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівМартюхіна Н.О.

Зубченко І.В., Марченко О.А.

за участю представників: від прокурора: від позивача:ОСОБА_1 . за довір. від відповідача:ОСОБА_2. за довір. розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ

на рішення

господарського суду Луганської області

від25.10.2011р.

у справі№27/137/2011 (суддя Лазненко Л.Л.)

за позовомПриватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ

до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім.. Артема», м. Артемівськ про

за зустрічним позовом

до

про стягнення 396966,73грн.

Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ

Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ

зобовязання виконати певні дії В С Т А Н О В И В:

Приватним акціонерним товариством «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ заявлено позов до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім.. Артема», м. Артемівськ про стягнення 396966,73грн.

20.09.2011р. Державне підприємство «Луганськвугілля», м. Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з зустрічним позовом до Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія»про зобовязання виконати умови договору.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.10.2011р. (повний текст складено та підписано 26.10.2011р.) первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на виконання умов договору 190/08 позивачем здійснено переробку давальницької сировини, в свою чергу відповідач за надані послуги своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, у звязку з чим первісні позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Щодо зустрічних позовних вимог то суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з посилання на той факт, що дії позивача за первинним позовом з при тримання вугільного концентрату є законними, оскільки позивач має заборгованість за основним зобовязанням.

Державне підприємство «Луганськвугілля», з прийнятим рішенням не згодне, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме вказує на той факт, що заявки на відвантаження вугілля на теплоелектростанцію, систематично направлялися Відповідачу, проте останній виконував дані заявки не в повному обсязі, тобто вугілля відвантажувалося відповідачем частково. Дані порушення умов договору № 190/08 підтверджується балансом переробки давальницького вугілля, в якому зазначено, що станом на 01.05.2011р. є заборгованість у вигляді не відвантажених залишків концентрату марки Тк0-100 у кількості 36099,9 тонн продукції збагачення концентрату марки Тк 0-100. У звязку з чим вважає, що відповідач за зустрічним позовом порушило умови договору № 190/08 у вигляді не відвантажених залишків концентрату марки Тк 0-100 в кількості 36099,9 тонн продуктів збагачення концентрату.

Позивач, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги та просив рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши доводи скаржника, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Луганська вугільна компанія»(Виконавець) та Державним підприємством «Луганськвугілля»(Замовник) був укладений договір № 190/08 на переробку давальницької сировини.

За цим договором Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання зі збагачення рядового вугілля Замовника.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що Замовник сплачує Виконавцю вартість збагачення вугілля шляхом перерахування грошових коштів до 5-го числа місця наступного за звітним.

Дослідивши умови договору судом встановлено, що за надані послуги по переробці сировини в концентрат відповідач у грошовій формі зобовязаний сплатити, згідно підписаних актів здачі-прийняття наданих послуг, позивачу вартість послуг, та сплатити ще й залізничний тариф по доставці та вивозу продукції та інші додаткові послуги повязані з транспортуванням продукції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції позивачем виконані послуги зі збагачення вугілля, що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг № 00000441 від 31.05.2010р. на суму 47885,68грн., № 00000400 від 31.05.2010р. на суму 154533,96грн., № 00000638 від 30.06.2010р. на суму 8134,43грн., № 00000530 від 30.06.2010р. на суму 45250,00грн., № 00000555 від 30.06.2010р. на суму 1930,70грн., № 00000524 від 01.06.2010р. на суму 29462,81грн., № 00000523 від 01.06.2010р. на суму 1129,08грн., № 00000752 від 01.07.2010р. на суму 105,12грн., № 00000793 від 01.08.2010р. на суму 63935,28грн. на загальну суму 352367,06грн. Доказів повної та своєчасної оплати вказаної суми відповідачем до матеріалів справи не надано.

Вказані акти здачі-приймання наданих послуг підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі зобовязання з оплати не виконав, внаслідок чого за останнім облікується заборгованість в розмірі 328493,29грн., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Зазначені зобовязання відповідач визнає станом на 01.06.2011р., зокрема в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як видно з матеріалів справи у червні 2011 ПрАТ «Луганська вугільна компанія»отриманий лист № 03/3-220 від 01.06.2011 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Однак, у зарахуванні зустрічних однорідних вимог відповідачу було відмовлено у звязку з тим, що згідно п. 4 ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог у разі спливу позовної давності. Про що відповідача було повідомлено листом № 05/241 від 01.07.2011, що ним не спростовано, а ні суду першої інстанції, а ні апеляційному суду.

Відповідачем доказів того, що строк позовної давності за вимогами, про зарахування яких останнім заявлено не закінчився, не надано та матеріалами справи не підтверджено.

Крім того, позивач не мав права вчиняти дії щодо зарахування зустрічних однорідних вимог (лист № 03/3-220 від 01.06.2011) у звязку з тим, що з 27.05.2011 господарським судом Луганської області порушено провадження з банкрутства позивача, на накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів (ухвала № 20/47б/2011 від 27.05.2011).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України правочин вважається нікчемним у випадках: - недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України; якщо його недійсність встановлена законом, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом.

Враховуючи це, при зарахуванні зустрічних однорідних вимог відповідачем, даний правочин вважається нікчемним, тобто здійснений всупереч діючому законодавству України.

Тобто, посилання скаржника на проведення заліку зустрічних позовних вимог є безпідставним та правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги.

Натомість матеріалами справи повність підтверджено та не спростовано відповідачем наявність заборгованості в розмірі 328493,29грн., у звязку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги про стягнення зазначеної заборгованості.

Крім того, як видно з матеріалів справи позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 25247,99грн. за період з 06.10.2010р. по 31.07.2011р. на підставі 5.1. договору.

Зокрема п. 5.1. договору встановлено, що в разі відстрочення оплати понад 30 діб замовник сплачує Виконавцю штрафні санкції у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені суд апеляційної інстанції вважає його арифметично вірними позивача в частині стягнення пені в розмірі 25247,99грн. за період з 06.10.2010р. по 31.07.2011р. такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 10670,96грн. за період з період з 06.06.2010р. по 31.07.2011р. та індекс інфляції в розмірі 32554,49грн. за період з червня 2010р. по липень 2011р. на підставі ст.. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції суд апеляційної інстанції знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, за висновками колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду судом першої інстанції правомірно задоволені первинні позовні вимоги.

Стосовно зустрічного позову, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Зокрема, як встановлено з матеріалів справи, не Приватним акціонерним товариством «Луганська вугільна компанія», а саме Державним підприємством «Луганськвугілля»порушені зобовязання за договором №190/08 від 01.08.2007р. в частині розрахунків за надані послуги з переробки вугільної сировини.

Згідно умов вищезазначеного договору, за надані послуги по переробці сировини в концентрат відповідач у грошовій формі зобовязаний сплатити, згідно підписаних актів здачі-прийняття наданих послуг, позивачу вартість послуг, та сплатити ще й залізничний тариф по доставці та вивозу продукції та інші додаткові послуги повязані з транспортуванням продукції.

Проте, як встановлено з матеріалів справи позивач за зустрічним позовом предявлені йому на сплату рахунки та акти виконаних робіт за виконані послуги з переробки сировини не оплатив до теперішнього часу.

В звязку з порушенням позивачем умов вказаного договору, відповідач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з позивача заборгованості за надані послуги по збагаченню рядового вугілля у сумі 328493,29грн. за договором № 190/08 на переробку давальницької сировини, укладеного між сторонами 01.08.2007р.

Вказана заборгованість стягнута на користь позивач за перівинним позовом, та наявність такої заборгованості не спростовано позивачем за первинним позовом.

Крім того з матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що з приводу наявної заборгованості на адресу позивача за зустрічним позовом неодноразово направлялися вимоги про виконання грошового зобовязання у порядку ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, як видно з матеріалів справи та не спростовано позивачем за зустрічним позовом, останній в супереч положення вищезазначеної статті Цивільного кодексу України по спливу семиденного строку після отримання кожної з вимог, грошове зобовязання не виконав, письмової відповіді на отримані вимоги не надав.

Крім того, з матеріалів справи видно, що на адресу позивача систематично направлялися листи вимоги про сплату боргу з повідомленням, що у разі несплати заборгованості відповідач буде змушений притримати вугільну продукцію на підставі ст. 594 Цивільного кодексу України та інших положень про забезпечення зобовязання.

Листи вимоги № 832/03/03 від 02.10.2008, а також відповідь на претензію № 374/17/22 від 13.10.2009 відповідно до зазначених листів було висунуто вимогу про сплату виниклої заборгованості та повідомлення про притримання вугільної продукції у порядку ст. 546 Цивільного кодексу України.

Так, приписами статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У звязку з тим, що відповідач порушував виконання зобовязання позивач за первісним позовом останній скористався правом, наданим ст. 594 Цивільного кодексу України, а саме правом на притримання вугільної продукції.

Відповідно до ст. 594 Цивільного кодексу України, притримання відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України є новим видом (способом) забезпечення виконання зобовязання. Сутність його полягає в можливості кредитора притримувати річ, що належить боржнику, до тих пір, доки останній не виконає свої зобовязання, або задовольнити з неї свій інтерес. Крім того, притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Причому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином умови, викладені у вказаній статті, відповідачем не порушені. Тобто, відповідач правомірно володіє кінцевим продуктом збагачення з огляду на наявність боргу позивача за зустрічним позовом, який підтверджується підписаними з обох боків актами звірення та рішенням суду.

Зобовязання по сплаті вартості послуг збагачення позивачем не виконано й станом на час розгляду апеляційної скарги.

Право притримання виникає на підставі прямої вказівки ст. 594 Цивільного кодексу України і не потребує, щоб воно було передбачено договором між кредитором та боржником. Таким чином, підставою для виникнення забезпечувального зобовязання є закон, що повністю відповідає загальним правилам, передбаченим ст. 548 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, за висновками колегії суддів апеляційної інстанції дії відповідача за зустрічним позовом з притримання вугільного концентрату є законними, оскільки позивач має перед ПрАТ «Луганська вугільна компанія»заборгованість за основним зобовязанням у сумі 71334483,78грн., яка на даний час не зменшується.

Позивач має несплачену заборгованість що дає право відповідачу за зустрічним позовом згідно ст. 594 Цивільного кодексу України притримати вугільну продукцію до її повної оплати позивачем.

При цьому, ч. 2 ст. 594 Цивільного кодексу України передбачає право притримання речі для задоволення інших вимог кредитора, тобто на увазі мається заборгованість боржника, яка виникла не тільки на підставі договору з боржником, згідно якому виникла спірні правовідносини сторін, а і інша заборгованість боржника перед кредитором, повязана з їх діяльністю та взаємовідносинами.

Таким чином, за висновками колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Доводити скаржника викладені в апеляційній скарзі спростовуються вище викладеним та наявними в матеріалах справи первинними документами.

Посилання скаржника на порушення норм процесуального права, зокрема ухвалення судового рішення без виходу до нарадчої кімнати, спростовуються протоколом судового засідання від 25.10.2011р., в якому зазначено, що суд видалявся до нарадчої кімнати та після виходу з нарадчої кімнати у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Крім того, з матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем зауваження до протоколу судового засідання не подавалися.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. (повний текст підписаний 26.10.2011р.) у справі №27/137/2011 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Пунктом 1 статті 10 “Прикінцеві та перехідні положення”Закону України “Про судовий збір”, передбачено, що цей закон набирає сили з 01.11.2011р.

За вимогами п.п.1, 2, 4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України „Про судовий збір” ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про судовий збір” від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011, зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли до набрання Законом чинності чи після цього подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному порядку.

Згідно вхідного штампу канцелярії на першій сторінці апеляційної скарги, апеляційна скарга на рішення була подана до господарського суду Луганської області 30.11.2011р.

Отже, сплата судового збору по вказаній скарзі здійснюється відповідно до вимог п.п.1, 2, 4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, судовий збір за подачу апеляційної скарги складає 4440,16грн.

Оскільки, згідно платіжного доручення №1191-А від 25.11.2011р. позивачем за зустрічним позовом за подачу апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 2027,34грн., то з позивача на користь Державного бюджету України слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 2412,82грн.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2011р. (повний текст підписано 26.10.2011р.) у справі №27/137/2011 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2011р. (повний текст підписано 26.10.2011р.) у справі №27/137/2011 - залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля»на користь Державного бюджету України (рахунок №31212206700006, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, отримувач: ДКСУ Київського району м. Донецька, призначення платежу «судовий збір»код ЄДРПОУ суду 26020508, пп.4 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір») судовий збір у сумі 2412,82грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді: І.В. Зубченко

О.А. Марченко

Повний текст постанови оформлений та підписаний 13.02.2011 року