Постанова № 21436155, 07.02.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2012 року Справа № 11/5005/10796/2011

Дніпропетровськийапеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 26.04.11р.;

від позивача:ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 10.01.12р.;

від позивача: ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 16.12.11р.;

від відповідача: ОСОБА_4, представник, довіреність №б/н від 06.06.11р.;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2011р. у справі № 11/5005/10796/2011

за позовом публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград

до приватного підприємства фірми “Гелікон”, м. Павлоград

про стягнення 290 059 грн. 70 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство “ДТЕК Павлоградвугілля” звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з приватного підприємства фірми “Гелікон” 37 818 грн. 59 коп., що складають суму неустойки, та 252 241 грн. 11 коп. збитків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2011р. у справі № 11/5005/10796/2011 (суддя Мельниченко І.Ф.) задоволено частково; стягнуто з приватного підприємства фірми "Гелікон", на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", 37 818 грн. 59 коп. неустойки, 17 936 грн. 22 коп. збитків, 557 грн. 55 коп. держмита, 45 грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство “ДТЕК Павлоградвугілля” звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати в частині відмови в стягненні збитків в сумі 234 404 грн. 89 коп. та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції, не дотримуючись статті 34 ГПК України прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення лише вартості відсутніх складових частин автомобілів на момент передачі з оренди. В стягненні повної вартості погіршення стану транспортних засобів, визначеної незалежною експертною оцінкою, судом безпідставно вдмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. у справі № 11/5005/10796/2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2011р. у справі №11/5005/10796/2011 скасувати, прийнявши нове, яким в позовних вимогах позивача відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.10.09р. між публічним акціонерним товариством “ДТЕК Павлоградвугілля” (Орендодавець) та приватним підприємством фірмою “Гелікон” (Орендодавець) було укладено договір оренди № 09-14/2495-А (далі - договір), за умовами якого Орендодавець (позивач у справі) зобов'язується передати Орендарю (відповідач у справі) у тимчасове платне користування рухоме майно, яке знаходиться на балансі Орендодавця та вказано у Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

Орендодавець, в свою чергу, приймає на себе зобов'язання прийняти майно, яке є об'єктом оренди, належним чином та згідно з прямим призначенням користуватися ним, своєчасно вносити плату та по закінченню строку оренди повернути майно із оренди з врахуванням природного зносу (п.1.2.договору).

Відповідно до п.1.3 договору, вартість орендної плати майна, що передається в оренду визначена в Розрахунку (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною даного договору).

За п. 1.5. договору, майно що є предметом даного договору, повинно бути передано Орендатору на протязі 3-х днів з моменту підписання сторонами даного договору.

Пунктом 1.4. договору визначено, що строк оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна в оренду до 31.12.10р.

Передача майна в оренду та повернення майна із оренди оформлюється відповідними актами, підписаними обома сторонами (п.1.6. договору).

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1. ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 763 ч. 1 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 785 ч. 1 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Виконуючи умови договору, позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування рухоме майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 09.11.09р.

Однак, відповідач зобов'язання по поверненню орендованого рухомого майна виконав неналежним чином та з порушенням строків передбачених договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення неустойки за час незаконного використання майна.

Частиною другою статті 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач правомірно вимагає сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період прострочення з 01.01.11р. по 27.01.11р. у розмірі 37 818 грн. 59 коп., яка і підлягає до стягнення.

Щодо вимоги позивача щодо стягнення збитків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 773 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частина 1 статті 801 Цивільного кодексу України передбачає, що наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані.

Згідно умов договору, п.п. 2.3.2, 2.3.3, 2.3.6, Орендар (відповідач) зобов'язався користуватися майном у відповідності до умов договору та призначення майна, приймати всі заходи, спрямовані на збереження майна у справному стані та не припускатись жодних порушень його експлуатації, які можуть відзначитись на його цілісності та експлуатаційних здібностях, проводити за свій рахунок страхування цивільної відповідальності власників майна, технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонти майна переданого в оренду та його складових частин.

Як вбачається із матеріалів даної справи, при отриманні позивачем майна із оренди, було встановлено, що транспортні засоби відповідачем повернені у стані гіршому, ніж стан у якому вони були передані в оренду, про що свідчать акти приймання-передачі транспортних засобів від 27.01.11р., підписані представниками обох сторін договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 779 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення Орендатором умов користування майном, переданого в оренду за даним договором, що призвело до його знищення, або воно не може використовуватись за своїм прямим призначенням, Орендар зобов'язується відшкодувати Орендодавцю вартість майна, що визначена незалежною оцінкою шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця протягом 10-ти банківських днів з моменту надіслання Орендодавцем письмової вимоги про відшкодування вартості майна, визначеної незалежною оцінкою, а також відшкодувати Орендодавцю всі спричинені збитки.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною першою ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкоджено або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Позивачем було здійснено авто-товарознавче дослідження транспортних засобів переданих із оренди, яким встановлено, що передані із оренди автомобілі були технічно несправні, що підтверджується висновками експертного автотоварознавчого дослідження (т. 1, а.с. 62-122).

В зазначених вище висновках, експертом визначено як вартість запчастин, яких не доставало, так і вартість робіт, повязаних з їх установкою.

Відповідач, у свою чергу, у зведеній таблиці оцінки технічного стану автотранспорту, наданій суду апеляційної інстанції, визнав та зазначив лише вартість запасних частин, які підлягають відшкодуванню, але не взяв до уваги витрати на їх установлення.

Крім того, відповідач не довів, що в період оренди автотранспортні засоби проходили технічний огляд, тому витрати позивача підлягають відшкодуванню.

Однак, щодо стягнення збитків по автошинам, то в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, оскільки до передачі транспортних засобів відповідачу всі автошини були в експлуатації у позивача, і у договорі сторони не узгодили можливість відшкодування вартості нових шин позивачу.

Наприклад, по КРАЗ, державний номер АЕ 4667 АВ, знос 8 шин 95%, що відображено в акті передачі транспортного засобу від 06.11.2009р., або КРАЗ, державний номер АЕ 6791 АЕ, знос шин переднього моста 95%, шин середнього і заднього мостів 45%.

Посилання відповідача на те, що частина автомашин не експлуатувалась не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки документів, які б підтверджували даний факт відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В частині стягнення витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було погоджено з відповідачем те, хто саме буде проводити експертизу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір заявлених до стягнення збитків, позивачем суттєво завищено, оскільки до розрахунку віднесено як вартість запчастин, яких не доставало, та вартість робіт, повязаних з їх установкою, так і вартість ремонтно-відновлюваних робіт, необхідність в яких виникла в результаті нормального зносу транспортного засобу, відповідальність за який, відповідно до умов спірного договору, відповідач не несе.

Однак, з урахуванням обставин встановлених судом апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки у сумі 34 576 грн. 43 коп.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” частково задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2011р. у справі № 11/5005/10796/2011 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“Стягнути з приватного підприємства фірми "Гелікон" (юридична адреса: 51400, м. Павлоград, вул. Котовського, 23; поштова адреса: 51400, м.Павлоград, вул.Степового Фронту, 38а, р/р 26 005 0101 18 188 в ТОВ "Хоум Кредит Банк" м.Дніпропетровськ" м.Дніпропетровськ, МФО 307123, код ЄДРПОУ 30349900) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м.Павлоград, вул.Леніна,76, р/р 26 006 330 279 300 в АТ "УкрСиббанк" м.Харків МФО 351005, код ЄДРПОУ 00178353) 37 818 грн. 59 коп. неустойки, 34 576 грн. 43 коп. збитків, 723 грн. 95 коп. держмита, 58 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити”.

Стягнути з приватного підприємства фірми "Гелікон" (юридична адреса: 51400, м. Павлоград, вул.Котовського,23; поштова адреса: 51400, м.Павлоград, вул.Степового Фронту, 38а, р/р 26 005 0101 18 188 в ТОВ "Хоум Кредит Банк" м.Дніпропетровськ" м.Дніпропетровськ, МФО 307123, код ЄДРПОУ 30349900) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, р/р 26 006 330 279 300 в АТ "УкрСиббанк" м.Харків МФО 351005, код ЄДРПОУ 00178353) 166 грн. 40 коп. витрат по апеляційній скарзі.

Виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий В.І. Крутовських

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко