Рішення № 21435886, 08.02.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2012 р. Справа № 3/38

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоряна"

про стягнення 85370 гривень дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційній розміру частки у статутному капіталі товариства, що належить до виплати ОСОБА_1.

Суддя Бережнюк В.В.

Представники:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача : ОСОБА_2

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 27 січня 2012 року до 08 лютого 2012 року.

СУТЬ СПОРУ: У березні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення з ТОВ «Зоряна» дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційно розміру її частки у статутному капіталі товариства.

До прийняття рішення по суті спору позивачем у даній справі було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких ОСОБА_1 просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна" 85370 гривень дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційній розміру частки у статутному капіталі товариства, що належить до виплати ОСОБА_1.

Рішенням господарського суду Рівненської області №3/38 від 17.06.2011 р., залишеним без змін постановою РАГС від 05.10.2011 р., у даній справі позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2011 р. рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2011 р. та постанову РАГС від 05.10.2011 р. скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Під час нового розгляду справи №3/38 представник позивача подав письмові пояснення по суті спору від 27.01.2012 р., згідно яких зазначає, що позивач має право на отримання частини майна ТзОВ "Зоряна", пропорційної його частці у статутному капіталі товариства. Баланс та фінансова звітність відповідача відповідають вимогам закону, проте здійснені без переоцінки (дооцінки) майна товариства у відповідності до його справедливої (ринкової) вартості. Обов'язок провести таку переоцінку у відповідача відсутній, та ні позивач, ні суд не мають права зобов'язати його здійснити це, оскільки таке зобов'язання буде втручанням в його господарську діяльність. Позивач вказує, що чинне законодавство України не містить методики оцінки корпоративних прав фізичної особи. Тому, за аналогією закону, для оцінки корпоративних прав позивача може застосовуватись Методика оцінки державних корпоративних прав (затверджена постановою КМУ №1406 від 02.08.1999 р.). Згідно п.12. Методики книжкова вартість державних корпоративних прав може бути скоригована, якщо вартість активів відображена в балансі істотно відрізняється від їх ринкової вартості. У цьому разі книжкова вартість прав може корегуватися за результатами експертної оцінки власних активів господарського товариства. Таким чином, позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та просить позов задоволити.

Відповідач під час нового розгляду справи №3/38 подав письмові пояснення від 25.01.2012 р., згідно яких вказує, що в чинному законодавстві не існує жодної норми, яка б надавала право учаснику товариства проведення з ним розрахунків, виходячи із ринкової вартості майна товариства.

У п.4.5. Установчого договору Товариства зазначається, що при виході Учасника з Товариства йому сплачується вартість частини майна Товариства пропорційно його частці у статутному фонді (капіталі). Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу Учасника та за згодою Товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Фінансовий звіт Товариства за 2008 рік наданий до суду і позивач не ставить під сумнів його правильність та достовірність. Отже, посилання позивача на те, що вартість частки майна, належна до виплати, має визначатись у відповідності до дійсної (ринкової) вартості частини майна Товариства, є помилковим, оскільки в оцінюванні вартості частини майна, що еквівалентна його частці у статутному капіталі, слід брати до уваги виробничі і невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства, а також майнові права, обов'язки та зобов'язання. При цьому розрахунок частини вартості майна, що підлягає виплаті виключеному учаснику, необхідно здійснювати за даними балансу, складеному на дату його виключення. Крім того, відповідач пояснює, що відповідно до вимог чинного законодавства України, підприємствам, у т.ч. господарським товариствам, надається право самостійно проводити переоцінку основних засобів, однак ці норми не зобов'язують господарські товариства без державної чи комунальної частки майна, яким є ТзОВ "Зоряна", проводити переоцінку чи дооцінку основних засобів за ринковою вартістю на момент виходу будь-кого з учасників Товариства. Переоцінка в даному випадку є правом Товариства та виключає можливість застосування до нього примусу. За наведеного відповідач просить в позові відмовити.

До початку слухання справи відповідачем було подано клопотання від 25 січня 2012 року про фіксування технічними засобами судового розгляду справи №3/38. Проте в судовому засіданні 08 лютого 2012 року представник відповідача не заперечив проти запису розгляду справи рукописним способом шляхом оформлення протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 27.01.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог та письмових пояснень від 27.01.2012 р. Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна" 85370 гривень дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційній розміру частки у статутному капіталі товариства, що належить до виплати ОСОБА_1.

Представник відповідача надав пояснення, які співпадають з позицією, що викладена у відзиві на позов та додаткових поясненнях від 25.01.2012 р. Просить в позові відмовити.

Після оголошеної перерви у судове засідання 08.02.2012 р. представник позивача не з'явився.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ,

що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю «Зоряна» (код ЄДРПОУ 13980299) зареєстроване 01.09.1993 року ( т.1, а.с.36,37).

01 липня 1998 року розпорядженням міського голови № 1261 зареєстровано установчий договір ТзОВ «Зоряна», викладений у новій редакції (т.1, а.с.12-16), за яким для забезпечення діяльності товариства створено статутний фонд у розмірі 9380,00 гривень (ст. 2 Установчого договору). Відповідно до пункту 2.2 установчого договору, між учасникам Товариства статутний капітал було розподілено на частки в розмірі: ОСОБА_2 - 8,9%, ОСОБА_3 -8,9%, ОСОБА_4 - 8,9%, ОСОБА_5 - 8,9%; ОСОБА_1. (позивач) - 7,2%; ОСОБА_6 - 1,8%; ОСОБА_7 - 8,9%; ОСОБА_8 - 8,9%; ОСОБА_9 - 3,7%; ОСОБА_10 - 8,9%; ОСОБА_11 - 8,9%; ОСОБА_12 - 7,2%; ОСОБА_13 - 8,9%, пропорційно грошовому внеску кожного з учасників.

Рішенням загальних зборів ТОВ «Зоряна» від 21.12.2008 року позивача було виключено зі складу учасників Товариства (т.1, а.с.7-9) та вирішено після затвердження фінансового звіту товариства за 2008 рік, на протязі 12 місяців з дня здійснення державної реєстрації цього рішення, виплатити ОСОБА_1. вартість частини майна товариства згідно з його балансовою вартістю, пропорційно її частці в статутному капіталі товариства.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Зоряна» від 23 січня 2009 року затверджено фінансовий звіт товариства за 2008-й рік та ухвалено виплатити позивачу кошти в розмірі її внеску до Статутного фонду товариства, що зазначений в Установчому договорі від 24.06.1998 року, а саме 673,85 гривень (т.1, а.с.64).

Листами № 61 від 23.01.2009 року та № 80 від 28.09.2009 року відповідач повідомляв позивачу про можливість отримання вартості частини майна товариства, пропорційну частці позивача у статутному капіталі товариства у розмірі 673, 85 гривень при цьому наводячи свої обґрунтування та розрахунки такої вартості (т.1, а.с.10,11).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Рівненської області від 28.04.2009 року у справі №12/43 (яке переглядалося у апеляційному порядку та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 липня 2009 року залишено без змін) за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Зоряна» про визнання недійсним рішення загальних зборів від 21.12.2008 року у позові було відмовлено ( т.1, а.с50-57). Слід зазначити, що розмір виплат, які підлягають виплаті позивачу у зв'язку із виключенням її зі складу учасників товариства в ході судового розгляду вказаної вище справи не досліджувався та такий факт не встановлювався.

Поряд з тим, відмовляючи ОСОБА_1 у позові про зобов'язання ТзОВ «Зоряна» сплатити їй вартість частини майна пропорційно розміру її частини у статутному капіталі з огляду на передчасність даного позову , господарський суд Рівненської області у своєму рішенні від 10.12.2009 року по справі № 2/153 ( т.1,а.с.18-20) вказав на помилковість доводів ТзОВ «Зоряна» про те, що товариство повністю розрахувалося з ОСОБА_1. , прийнявши рішення виплатити вартість пропорційно частці позивача в установленому капіталі товариства згідно з балансовою вартістю. При цьому суд вказав на те, що учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Дане судове рішення набрало законної сили та є чинним.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

В силу норм частини 2 ст.64 Закону України «Про господарські товариства» виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених ст.ст.54 та 55 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з статтею 51 згаданого Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Між тим, пункт 4.5 установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна», у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства, передбачає, що при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді та виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк 12 місяців з дня виходу. Сам статут відповідача ( у чинній на той час редакції) такі правовідносини між учасником товариства та товариством не регулює.

Щодо визначення вартості частини майна товариства, пропорційній частці учасника у статутному капіталі необхідно відзначити, що п. 3.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин, відповідно до статей 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасник товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю , що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Вартість майна, що підлягає поверненню, за своїм визначенням не є тотожною поняттю внеску до статутного фонду і залежно від стану господарської діяльності Товариства та загальних економічних процесів у суспільстві може не співпадати з ним за розміром (зокрема, бути більшою чи меншою).

Враховуючи визначення поняття майна, наведене в статті 190 ЦК України, в оцінюванні вартості частини майна, що є еквівалентною його частці у статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства, а також майнові права та обов'язки. Вартість частки майна, що має бути компенсована учасникові, обраховується на момент ухвалення Товариством рішення про вихід цього учасника.

У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

У свою чергу, Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" хоча й не містить норм стосовно обов'язковості оцінки майна в випадку виходу учасників з Товариства, але й не виключає її проведення за необхідності в цьому.

Водночас змістові наведених законодавчих норм відповідає саме оцінка дійсної (реальної) вартості майна Товариства, що за наявності спору може бути здійснена як шляхом оцінки майна Товариства відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" , так і шляхом проведення відповідної судової експертизи.

Відповідно до пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 288/4509, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Оскільки переоцінка в даному випадку є правом підприємства, це виключає можливість застосування до нього відповідного примусу.

Обов'язки суду щодо справедливого розгляду справи і необхідності забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового провадження (учасників товариства) потребують за наявності спору з'ясування не виключно задекларованої товариством, а реальної (дійсної та справедливої) вартості його майна, виходячи з якої мають обчислюватися розміри часток учасників.

13.04.2010 року позивачем через канцелярію суду було подано клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою суду від 18.05.2010 року було призначено судову економічну експертизу проведення якої було доручене Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 05.07.2010 року з врахуванням клопотання Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.06.2010 року за №401 про узгодження експертного завдання відповідно до вимог Інструкції про порядок призначення судових експертиз затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року (із змінами та доповненнями) та Науково-методологічних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз та експертних досліджень було уточнене експертне завдання та на вирішення експерта поставлені наступні питання:

- якою є дійсна (ринкова вартість основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна» станом на 21.12.2008 року?

- якою є дійсна (ринкова вартість основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна» станом на момент затвердження звіту за 2008 рік?

- якою є дійсна (ринкова вартість основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів пропорційно частці ОСОБА_1 в розмірі 7,2% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна» станом на 21.12.2008 року та станом на момент затвердження звіту за 2008 рік, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 у звязку з виключенням з числа учасників ТОВ «Зоряна»?

У матеріалах справи міститься висновок судової будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи №0442 (т.2 а.с.2-43), наданий Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, у якому вказано (т.2 а.с.11), що експертом в результаті проведеного дослідження було встановлено наступне: ринкова вартість основних засобів (приміщення перукарні) Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22 станом на 21.12.2008 року становить 1191800,00 гривень. Ринкова вартість основних засобів (рухомого майна) Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22 станом на 21.12.2008 року становить 3278,00 грн.; Ринкова вартість основних засобів (приміщення перукарні) Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22 станом на станом на момент затвердження звіту за 2008 рік становить 1191800,00 грн. Ринкова вартість основних засобів (рухомого майна) Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22 станом на момент затвердження звіту за 2008 рік становить 3278,00 грн.; вартість частини майна ТОВ «Зоряна» з урахуванням ринкової вартості основних засобів, пропорційна частці ОСОБА_1. в розмірі 7,2% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна» станом на 21.12.2008 року та станом на момент затвердження звіту за 2008 рік, яка підлягає виплаті ОСОБА_1. у звязку з виключенням з числа учасників ТОВ «Зоряна» становить 85 370,00 гривень.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.

Відповідно до визначення, яке міститься в Національному стандарті №1 "Загальні положення оцінки майна та майнових прав", ринкова вартість за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки.

Таким чином, порівняльний підхід, застосований експертом повністю відповідає меті, поставленій перед останнім, оскільки передбачає саме дослідження ринку подібного майна та визначення ринкової вартості, тобто вартості, яка склалась на ринку подібного майна.

Слід зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства України, підприємствам, у т.ч. господарським товариствам, надається право самостійно проводити переоцінку основних засобів, однак ці норми не зобов'язують господарські товариства без державної чи комунальної частки майна, яким є ТзОВ "Зоряна", проводити переоцінку чи дооцінку основних засобів за ринковою вартістю на момент виходу будь-кого з учасників Товариства. Переоцінка в даному випадку є правом Товариства та виключає можливість застосування до нього примусу.

Разом з тим, суд не приймає до уваги надані до справи відповідачем експертний висновок КНДІСЕ від 15.12.2010 року та аудиторський висновок аудиторської фірми «Гарант перший», оскільки дані висновки замовлені особисто відповідачем та ним же, на власний розсуд, визначався перелік питань, на які відповідач мав намір отримати відповіді. Крім того, останні не є обов'язковими для суду, так як в силу ч.2 ст.43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу господарський суд, керуючись положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З аналізу наведених вище правових норм та матеріалів справи у сукупності вбачається, що є обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна" 85370 гривень дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційній розміру частки у статутному капіталі товариства, що належить до виплати ОСОБА_1.

Дана позиція викладена Вищим господарським судом у постановах від 05.04.2011 року у справі № 15/426/09 , від 16 лютого 2011 року у справі № 34/49пн.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Таким чином, господарським судом Рівненської області встановлено достатньо обґрунтованих підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна" на користь ОСОБА_1 - 85370 гривень дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційній розміру частки у статутному капіталі товариства, що належить до виплати ОСОБА_1. Позовні вимоги є правомірними, ґрунтуються на законі, підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню повністю з покладенням на відповідача судових витрат згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна» (м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22, код ЄДРПОУ 13980299) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 85 370,00 грн. дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційній розміру частки у статутному капіталі товариства, що належить до виплати ОСОБА_1, у звязку із виключенням зі складу учасників товариства, витрати на оплату державного мита у розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп., 5 168,00 грн. витрат на проведення судової експертизи.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бережнюк В.В.

повний текст рішення підписаний суддею "13" лютого 2012 року