Рішення № 21435847, 10.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2012 р.

Справа № 17-26/17-4285-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" ( м. Чернігів )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРОН ЛТД" ( м. Одеса )

про стягнення 2189,64 грн.

Відкрите акціонерне товариство "ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРОН ЛТД" про стягнення 2189,64 грн. заборгованості за договором №8-0104 на постачання теплової енергії на опалення, в тому числі: основної заборгованості в сумі 1082,17 грн., пені –1075,54 грн., 3% річних –14,27 грн., втрат від знецінення грошових коштів в наслідок інфляції –17,66 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.10.2011р. порушено провадження у справі №26/17-4285-2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства "ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРОН ЛТД" про стягнення 2189,64 грн.

Розпорядженням голови суду від 12.12.2011р. справу №26/17-4285-2011 передано на розгляд судді Брагіній Я.В.

Ухвалою суду від 14.12.2011р. справу №26/17-4285-2011 прийнято до свого провадження суддею Брагіною Я.В., присвоєно справі №17-26/17-4285-2011.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій підтримує позов у повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та просить розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача також не з’явився в засідання суду, відзив на позов не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином за адресою, зазначеною в реєстраційних документах, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2011р. між Відкритим акціонерним товариством "ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" ( позивачем ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАТРОН ЛТД" ( відповідачем ) було укладено договір №8-0104 про постачання теплової енергії на опалення.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору позивач бере на себе зобов’язання виробляти, транспортувати та постачати відповідачу теплову енергію у вигляді опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов’язується сплачувати позивачу за надані послуги за встановленими тарифами /двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Проте, відповідач взяті на себе зобов’язання за договором №8-0104 належним чином не виконав, не оплативши поставлену позивачем теплову енергію за період з лютого 2011р. по липень 2011р. включно, що підтверджується рахунками-фактурами позивача №8-0104 від 31.03.2011р., №8-0104 від 30.04.2011р., №8-0104 від 31.05.2011р., №8-0104 від 30.06.2011р., №8-0104 від 31.07.2011р. та розрахунком суми боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРОН ЛТД" по договору на постачання теплової енергії №8-0104 від 24.02.2011р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1082,17 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься в ст. 712 ЦК України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Враховуючи викладене та те, що відповідач не спростував позовні вимоги, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 1082,17 грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.5 договору №8-0104 від 24.02.2011р. встановлено, що розрахунки за надані послуги відповідач здійснює згідно умов цього договору щомісячно до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору.

Відповідачем оплата наданих позивачем послуг за договором №8-0104 від 24.02.2011р. вчасно здійснена не була, що є порушенням зобов’язання з боку відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Пунктом 7.3.3 договору №8-0104 від 24.02.2011р. встановлено, що відповідач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків, передбаченого пунктом 6.5 цього договору –сплачує пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожен день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.99р. №686-ХІУ, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення оплати за договором №8-0104 від 24.02.2011р. в сумі 1075,54 грн.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд приходить до висновку, що позивачем неправильно нараховано пеню в розмірі 148,83грн. за період із 02.04.11. по 01.05.11. Тому здійснює перерахунок пені за зазначений період, яка становитиме 140,73грн, виходячи із такого розрахунку: 469,11грн : 100 х 30днів. Отже, пеня в сумі 8,10грн. (148,83грн. - 140,73грн) за період із 02.04.11. по 01.05.11. нарахована неправильно і тому позов у цій частині є безпідставний.

В решті нарахування пені позивачем є правильним і відповідає умовам договору та вимогам Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.99р. №686-ХІУ

Таким чином, пеня становитиме 1067,44грн. (1075,54грн. - 8,10грн). В частині позову щодо стягнення пені в сумі 8,10грн. суд відмовляє.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення оплати наданих послуг нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі –14,27 грн. та індекс інфляції в розмірі –17,66 грн.

Перевіривши правильність розрахунку суми 3% річних та індексу інфляції, суд приходить висновку про стягнення з відповідача 3% річних а в сумі 14,27 грн. та індексу інфляції в сумі 17,66 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 1082,17грн., пені в сумі 1067,44грн., 3% річних в сумі 14,27грн. та індексу інфляції в сумі 17,66грн., оскільки в цій частині позов обґрунтований, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи. Відмовляє в позові в частині стягнення 8,10грн. пені.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАТРОН ЛТД” ( 65026, м. Одеса, вул. Військовий узвіз, 18, кв. 6, код ЄДРПОУ 37280734, р/р 260062918613200 в АТ Укрсиббанк м. Харків, МФО 351005 ) на користь Відкритого акціонерного товариства "ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55/Б, код ЄДРПОУ 03357671, р/р 26004300000976 в ВАТ банк „Демарк” м. Чернігова, МФО 353575)

- 1082, 17 грн. – основного боргу;

- 1067,44грн. – пені;

- 14,27 грн. – 3% річних;

- 17,66 грн. – індексу інфляції;

- 102,00 грн. – витрат зі сплати державного мита;

- 236,00 грн. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 8,10грн. пені.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Брагіна Я.В.

Повний текст рішення підписано 14 лютого 2012 року

Копію рішення надіслати:

1.ВАТ "ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55/Б);

2.3.ТОВ "ПАТРОН ЛТД" ( 65026, м. Одеса, вул. Військовий узвіз,18, кв. 6 та 15300, м. Крюківка, вул. Вокзальна, 24 );