Рішення № 21435580, 09.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.12 Справа № 5015/7559/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів», м. Львів,

До відповідача: Західно-Українського Закритого акціонерного товариства «Вторкольормет», м. Львів,

про стягнення 9 361 грн. 70 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Лотошинська Л.І. (посвідчення від 17.02.2011 року НОМЕР_1),

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: не з'явився,

Прокурору розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів»до Західно-Українського Закритого акціонерного товариства «Вторкольормет»про стягнення 8 000 грн. 00 коп. заборгованості за договором, 83 грн. 40 коп. пені, 214 грн. 18 коп. інфляційних втрат , 611 грн. 52 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат по справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.01.2012 року, про що сторони належним чином повідомлені в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Судове засідання 17.01.2012 року відкладено на 31.01.2012 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

31.01.2012 року судове засідання відкладено на 09.02.2012 року.

Прокурор в судове засідання 09.02.2012 року з'явився, 03.02.2012 року подав Заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 2304/12), у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9361 грн. 70 коп. заборгованості за договором, з яких 8000 грн. 00 коп. сума основної заборгованості за договором, 83 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 214 грн. 18 коп. трьох відсотків річних, 611 грн. 52 коп. пені, та 452 грн. 60 коп. штрафу, уточнені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Спір розглядається у відповідності до поданої прокурором 03.02.2012 року Заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 2304/12).

Враховуючи повторну неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33073442, знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, Залізничний район, Аеропорт, ЦА, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРПОУ серії АА № 501360 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Західно-Українське закрите акціонерне товариство «Вторкольормет»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00195952, знаходиться за адресою: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Ярослава Мудрого, 10-А, що підтверджується Спеціальним витягом з ЄДРПОУ від 20.01.2012 року № 12806840 (докази в матеріалах справи).

01.03.2010 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів»(надалі позивач, продавець) та Західно-Українським закритим акціонерним товариством «Вторкольормет»(надалі відповідач, покупець) укладено договір здачі брухту і відходів чорних і кольорових металів № 810/03-10М/90-10 (надалі - договір).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 01.03.2010 року № 810/03-10М/90-10 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором купівлі продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець продає покупцеві брухт і відходи чорних і кольорових металів, надалі металобрухт, в кількості,якості та асортименті, узгодженими сторонами, а покупець гарантує проведення розрахунку за прийнятий металобрухт за узгодженими сторонами цінами відповідно до асортименту.

Згідно пункту 1.2. договору узгоджені сторонами асортимент, кількість і договірні ціни металобрухту наводяться в специфікації (додаток № 1, що є невід'ємною частиною договору) або подаються окремими додатками, що є невід'ємною частиною договору.

Розділом 2 договору встановлено вимоги до якості металобрухту.

Так, згідно пункту 2.1. договору якість металобрухту повинна відповідати вимогам ДСТУ 3211-95 (кольоровий металобрухт) та ДСТУ 4121 2002 (чорний металобрухт).

Розділом 3 договору встановлено порядок приймання та визначення вартості металобрухту.

Так, згідно пункту 3.1. договору приймання металобрухту покупцем здійснюється із оформленням закупівельного акту, що є бланком суворої бухгалтерської звітності.

Відповідно до пункту 3.2. договору приймання та визначення вартості металобрухту здійснюється покупцем по вазі нетто з відрахуванням від загальної ваги металобрухту відсотка його засміченості (металургійний угар, іржа, окислення, волога, масло, фарба, гальванічні покриття, земля, бетон, побутове чи промислове сміття чи інші домішки). Відсоток засміченості визначається на кожну партію товару за взаємною згодою сторін.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що за згодою сторін ціни на металобрухт можуть переглядатись протягом терміну дії договору з оформленням окремих додатків до укладеного договору.

Розділом 4 договору встановлено порядок і терміни розрахунків мі ж сторонами.

Так, згідно приписів пункту 4.1. договору оплата за поставлений товар встановлюється в національній валюті українській гривні.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що ціни на металобрухт є договірними та можуть в залежності від обсягів партій металобрухту на металобрухт на ринку металів. Така зміна цін на металобрухт оформляється додатком до даного договору.

Згідно пунктів 4.3. та 4.4. договору розрахунок із продавцем за зданий металобрухт здійснюється покупцем після оформлення закупівельного акту по перерахунку на розрахунковий рахунок продавця, який вказаний в пункті 10 договору протягом п'яти днів з моменту виставлення рахунку продавцем. Усі розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення.

Розділом 5 договору встановлено умови поставки товару.

Відповідно до пункту 5.12. договору завантаження металобрухту на транспортні засоби для доставки його на пункт здачі-приймання металобрухту покупця здійснюється силами і за рахунок продавця. Вивіз металобрухту, за домовленістю сторін, можливий силами та транспортом покупця за рахунок продавця з оформленням відповідних документів.

Згідно пунктів 5.2.-5.3. договору пункт здачі-приймання металобрухту покупця знаходиться на центральній виробничій базі за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 11-А. При необхідності, за згодою сторін (в залежності від виду і кількості металобрухту, місця його знаходження) покупець може власними силами і матеріалами здійснити роботи ,повязані з підготовкою металобрухту до транспортування його з території продавця до пункту приймання покупця з оформленням відповідних документів.

Розділом 6 договору визначено відповідальність сторін, розділом 7 договору порядок вирішення спорів.

Так, у відповідності до пункту 6.1. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність згідно вимог чинного законодавства України.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що будь-який спір, що виникає щодо договору або у звязку із ним, сторони будуть вирішувати шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди такий спір підлягає передачі на розгляд і вирішення в господарський суд згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. договору всі спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів. Спори між сторонами з питань, щодо яких не було досягнуто згоди, розвязуються згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 9.2. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань але не більше ніж до 31.12.2010 року.

Додатком № 1 від 11.03.2010 року до договору (Протокол узгодження закупівельних цін, обємів та умов поставки металобрухту) визначено, що очікувана кількість металобрухту визначаться по факту поставки, відсоток засмічення по діючих нормативах. Вартість поставленого брухту за ДСТУ 4121-2002 визначена наступним чином: Брухт сталевий №3, вид 3 1920 грн. 00 коп. за тонну; брухт сталевий вид 500 1800 грн. 00 коп. за тонну; брухт сталевий вид 501 1550 грн. 00 коп. з тонну; брухт сталевої стружки вид 22, 23, 503 750 грн. 00 коп. за тонну; брухт алюмінію клас А 9000 грн. 00 коп. за тонну; брухт алюмінію клас Б 4000 грн. 00 коп. за тонну; брухт нержавіючої сталі (кусок) 11200 грн. 00 коп. за тонну; брухт міді клас А 43500 грн. 00 коп. за тонну; брухт міді клас Б 18000 грн. 00 коп. за тонну; брухт латуні клас А (кусок) 24500 грн. 00 коп. за тонну; брухт латуні клас А4/3 (радіатор) 17000 грн. 00 коп. за тонну; брухт латуні клас Б 12000 грн. 00 коп. за тонну; брухт свинцевих АКБ 5000 грн. 00 коп. за тонну.

Додатком № 2 від 11.06.2010 року до договору встановлено вартість брухту сталевого № 3 вид 3 в розмірі 1400 грн. 00 коп. за тонну; брухту сталевого вид 500 1350 грн. 00 коп. за тонну; брухту сталевої стружки вид 22, 23, 503 700 грн. 00 коп. за тонну; брухту сталевого вид 501 1000 грн. 00 коп. за тонну.

Додатком № 3 від 17.09.2010 року до договору встановлено вартість брухту сталевого № 3 вид 3 в розмірі 1800 грн. 00 коп. за тонну; брухту сталевого вид 500 1700 грн. 00 коп. за тонну; брухту сталевої стружки вид 22, 23, 503 800 грн. 00 коп. за тонну; брухту сталевого вид 501 1500 грн. 00 коп. за тонну.

Додатком № 4 від 17.11.2010 року до договору встановлено вартість відпрацьованих свинцевих акумуляторів в розмірі 3 000 грн. 00 коп. за тонну.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, в період з 30.03.2010 року по 29.12.2010 року передав, а відповідач отримав металобрухт на суму 85815 грн. 35 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та завіреним мокрими печатками юридичних осіб сторін договору закупівельними актами від 30.03.2010 року № 715138, від 12.04.2010 року № 715159, від 14.04.2010 року № 715151, від 06.05.2010 року № 715216, від 11.06.2010 року № 715261, від 29.06.2010 року № 715284, 06.07.2010 року № 715294, від 14.07.2010 року 715306, від 19.07.2010 року № 715311, від 22.07.2010 року 715315, від 17.09.2010 року 715389, від 20.09.2010 року № 715392, від 01.10.2010 року 715425, від 10.11.2010 року № 745482, від 11.11.2010 року №715486, від 17.11.2010 року № 715504, від 17.11.2010 року № 715507, від 17.11.2010 року № 715508, від 18.11.2010 року 715509, від 19.11.2010 року 715513, від 25.11.2010 року № 715525, від 26.11.2010 року № 715529, від 07.12.2010 року 715544, від 24.12.2010 року № 715609, від 29.12.2010 року № 715626 (докази в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати купленого металобрухту за договором належним чином не виконав, сплатив 77 815 грн. 34 коп., що підтверджується Виписками Філії Відкритого акціонерного товариства «Державний ескпортно-імпортний банк України»в місті Львові з банківського рахунку позивача від 21.04.2010 року № 21-10, від 21.05.2010 року № 26, від 03.06.2010 року № 330/3442, від 16.07.2010 року б/н, від 24.11.200 року б/н, від 03.12.2010 року № 130/3442, від 15.12.2010 року б/н.

Сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 8 000 грн. 00 коп., станом на день розгляду справи доказів погашення боргу сторонами суду не заявлено та не подано.

29.07.2011 року з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено Претензію вих. № 1180 з вимогою про сплату заборгованості за куплений металобрухт в розмірі 8000 грн. 00 коп., яку відповідачем залишено без реагування (докази в матеріалах справи).

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта або субєктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

В даному випадку господарське зобовязання виникло з господарського договору здачі брухту відходів чорних і кольорових металів від 01.03.2010 року № 810/03-10М/90-10.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки та може встановлюватися за будь-яке порушення зобовязання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобовязання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно приписів частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

-за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

-за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 611 грн. 52 коп. пені, та 452 грн. 60 коп. штрафу, який нарахованого у відповідності до пункту 2 частини другої статті 231 ГК України (розрахунки сум пені та штрафу в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 83 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 214 грн. 18 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України (розрахунок в матеріалах справи).

Заслухавши пояснення прокурора, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 34, 43, 44, 49, 75, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов (уточнений) задоволити повністю.

2.Стягнути з боржника: Західно-Українського закритого акціонерного товариства «Вторкольормет»(79016, Львівська область, м. Львів, вул. Ярослава Мудрого, 10-А; код ЄДРПОУ 00195952) на користь стягувача: Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів»(79000, м. Львів, Залізничний район, Аеропорт, ЦА; код ЄДРПОУ 33073442) 8000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором; 611 грн. 52 коп. пені; 452 грн. 60 коп. штрафу; 83 грн. 40 коп. інфляційних втрат; 214 грн. 18 коп. трьох відсотків річних.

3.Стягнути з боржника: Західно-Українського закритого акціонерного товариства «Вторкольормет»(79016, Львівська область, м. Львів, вул. Ярослава Мудрого, 10-А; код ЄДРПОУ 00195952) на користь Державного бюджету України 1411 грн. 50 коп. судового збору.

4.Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

09.02.2012 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.