Рішення № 21435474, 06.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/55706.02.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта»

ДоПриватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «Нафто Газ Сервіс»

Простягнення 464160,76 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 01.07.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2., дов. № б/н від 29.04.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «Нафто Газ Сервіс»про стягнення 464160,76 грн. заборгованості.

Ухвалою від 02.12.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.12.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 23.12.2011 року представник відповідача не зявився, однак подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін в судовому засіданні 23.01.2012 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/557, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 23.01.2012 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 06.02.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2012 р. надав додаткові письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 06.02.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест»(продавець) та Приватним підприємством «Фінансово-промислова компанія «Нафто Газ Сервіс»(покупець) був укладений договір поставки № 1805.1 від 18.05.2011 р., відповідно до умов якого продавець зобовязався передати покупцю поліетиленову трубу, ціна, номенклатура, сортимент, комплектність та кількість якої зазначаються у специфікаціях, що є невідємною частиною цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 4.1. договору поставки № 1805.1 від 18.05.2011 р. загальна сума договору становить 305136,00 грн., що складається із суми вартості товарів, що зазначаються в усіх специфікаціях (додатках) до цього договору та видаткових накладних.

Відповідно до пункту 4.2 даного договору, покупець зобовязується здійснити продавцеві оплату у розмірі 100 % вартості товарів протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту приймання товару на підставі видаткової накладної.

Пунктом 4.3. договору встановлений наступний порядок розрахунків: якщо покупець здійснює оплату товару у строк, що перевищує строк, зазначений у п. 4.2, то така оплата вважається простроченою і вартість товару, який було передано покупцю, збільшується за наступною шкалою відповідно: у строк до 60 днів на 10 %, у строк до 80 днів на 20 %, у строк до 120 днів на 30 %.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата, зафіксована уповноваженими представниками сторін у видатковій накладній.

У відповідності до пункту 5.5 договору, товар вважається прийнятим в сортименті та кількості відповідно до умов цього договору у момент прийому-передачі товару покупцем та підписання ним (його уповноваженим представником) видаткової накладної. На видатковій накладній має бути проставлена печатка покупця або додана довіреність на уповноваженого представника покупця.

19.05.2011 р. ТОВ «Промбудінвест»було відвантажено, а Приватним підприємством «Фінансово-промислова компанія «Нафто Газ Сервіс»прийнято товар на загальну суму 305136,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000037, яка підписана та скріплена печаткою відповідача та довіреністю № 2 від 19.05.2011 р. виданої відповідачем ОСОБА_3 на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором поставки.

31.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест»(цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта»(цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № УВ 2810.1 відповідно до пункту 1 якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором поставки № 1805.1 від 18.05.2011 укладений між цедентом та Приватним підприємством «Фінансово-промислова компанія «Нафто Газ Сервіс»

У відповідності до пункту 2 даного договору сторони погодили, що сума зобовязань боржника, що відступаються за цим договором складає 464160,76 грн. та складається з: основного боргу, збільшеного на 30 % на підстав п. 4.3 договору поставки, у розмірі 396676,80 грн., 23795,17 грн. пені та 23795, 17 грн. тридцяти відсотків річних.

Абзацом 1 пункту 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним свої прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, внаслідок укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта»договору про відступлення права вимоги (цесії) № УВ 2810.1від 31.11.2011 р. до останнього перейшло право вимоги до боржника за договором поставки № 1805.1 від 18.05.2011 р.

Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта»просить господарський суд стягнути з відповідача 396676,80 грн. основною боргу, 23795,17 грн. пені та 43688,79 грн. тридцять процентів річних у звязку з неналежним виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 1805.1 від 18.05.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 4.2. договору поставки № 1805.1 від 18.05.2011 р. встановлено, що якщо покупець здійснює оплату товару у строк, що перевищує строк, зазначений у п. 4.2, то така оплата вважається простроченою і вартість товару, який було передано покупцю, збільшується за наступною шкалою відповідно: у строк до 60 днів на 10 %, у строк до 80 днів на 20 %, у строк до 120 днів на 30 %.

З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2011 р. відповідачу був поставлений товар Труба ПЕ 80 SDR 11 д =250, що підтверджується видатковою накладною № РН-000037 від 19.05.2011 р., яка підписана та скріплена печатками сторін. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у звязку з чим його заборгованість з урахуванням пункту 4.3 договору складає 396676,80 грн.

Доводи відповідача про те, що поставка за накладною № РН-000037 від 19.05.2011 р. відбулась як самостійний правочин, так як в ній відсутні посилання на договір, судом не приймається, оскільки з видаткової накладної № РН-000037 від 19.05.2011 р. вбачається, що товар поставлено на підстав рахунку-фактури № 10/06 від 19.05.2011 р., а з даного рахунку фактури вбачається, що він виписаний на підставі замовлення до договору № 1805.1 від 18.05.2011 р. Крім того, з довіреності № 2 від 19.05.2011 р. виданої відповідачем вбачається, що вона видана для отримання цінностей за договором поставки .

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 396676,80 грн.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, на підставі пункту 8.3 договору поставки № 1805.1 від 18.05.2011 р. нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 23795,17 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дати направлення рахунку та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю в розмірі 23795,17 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 договору поставки № 1805.1 від 18.05.2011 р. встановлено, що у випадку прострочення виконання грошового зобовязання покупець має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 43688,79 грн. 30 % річних.

Здійснивши перерахунок 30 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобовязання, дати направлення рахунку та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 30% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 43688,79 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «Нафто Газ Сервіс»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 30216228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код ЄДРПОУ 35710387) 396676 (триста девяносто шість тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 80 коп. основного боргу, 23795 (двадцять три тисячі сімсот девяносто пять) грн. 17 коп. пені, 43 688 (сорок три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 79 коп. 30 % річних та 9283 (девять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 22 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

10.02.2012 року