Рішення № 21435439, 31.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5015/2380/11-8/32931.01.12 За позовом Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” до Відкритого акціонерного товариства “Національна страхова компанія “Оранта”

третя особа Бондар Олег Ярославович

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 12478, 24 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідача: не зявились;

від третьої особи: не зявились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач, Приватне акціонерне товариство “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Національна страхова компанія “Оранта” в особі Львівської обласної дирекції про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 12478, 24 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що 20.05.2010 року на вул. Івана Франка, 115 у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки ВАЗ, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У звязку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1 була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.06.2011 року справу направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року присвоєно справі № 5015/2380/11-8/329 та призначено до розгляду на 08.07.2011 року.

Ухвалою суду від 12.08.2011 року позов Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” до Відкритого акціонерного товариства “Національна страхова компанія “Оранта” в особі Львівської обласної дирекції залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою відповідно до якої просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 року у звязку із тим, що воно прийнято з порушеннями процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 року скасовано, а справу № 5015/2380/11-8/329 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2011 року прийняти справу № 5015/2380/11-8/329 до провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винного у вчиненні ДТП гр. ОСОБА_1, призначено розгляд справи на 13.12.2011 року.

Представники сторін у судове засідання 13.12.2011 року не зявилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 13.12.2011 року витребувано від МТСБУ інформацію щодо того, чи було застраховано станом на 20.05.2010 року цивільно-правова відповідальність будь-якої особи відносно наземного транспортного засобу ВАЗ, д/н НОМЕР_1, розгляд справи відкладено на 26.12.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року, у звязку із перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, справу № 5015/2380/11-8-329 передано для розгляду судді Головіній К. І.

Ухвалою суду від 26.12.2011 року справу № 5015/2380/11-8-329 суддею Головіною К. І. прийнято до свого провадження, судове засідання призначено на 31.01.2012 року.

05.01.2012 року від МТСБУ через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли витребувані судом відомості.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у звязку із великою завантаженістю судді Головіної К. І. та у звязку із виходом судді Дідиченко М. А. з відпустки, справу № 5015/2380/11-8-329 передано для розгляду судді Дідиченко М. А.

Ухвалою суду від 23.01.2012 року справу № 5015/2380/11-8-329 суддею Дідиченко М. А. прийнято до свого провадження.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 31.01.2012 року не зявилися, вимоги ухвали суду не виконали.

Представник відповідача у судове засідання 31.01.2012 року не зявилися, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1809563.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З довідки № 8620369 від 01.07.2010 року ВДАІ з ОАТ м. Львов та Постанови Сихівського районного суду м. Львова по справі № 3-2055/10 від 04.06.2010 року вбачається, що 20.05.2010 року о 08 год. 30 хв. на вул. Івана Франка, 115 у м. Львові гр. ОСОБА_1., керуючи автомобілем марки ВАЗ, д/н НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки та її зміни, перед початком руху, при зміні напрямку руху (розворот) не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншім учасникам дорожнього руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ, д/н НОМЕР_2, який рухався в попутному напрямку та від отриманого інерційного руху, зіткнувся з припаркованим автомобілем марки Тойота, д/н НОМЕР_3, чим порушив вимоги п. 10.1 ПДР України.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова по справі № 3-2055/10 від 04.06.2010 року, гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль ВАЗ, д/н НОМЕР_2, був застрахований на підставі полісу № 640592639 від 20.11.2009 року, укладеного між ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»), за договором страховик, та ТОВ «Охоронна фірма «Український легіон», за договором страхувальник.

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням позивача було проведено автотоварознавче дослідження, згідно висновку якого (висновок № 3115/10 експертного автотоварознавчого дослідження по листу від 26.06.2010 року) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля ВАЗ, д/н НОМЕР_2, у результаті його ушкодження при ДТП, складає 23860, 98 грн.

Як вбачається із страхового акту № 53116 від 22.06.2010 року, позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 12478, 24 грн.

На виконання умов полісу № 640592639 від 20.11.2009 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 12478, 24 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 7560 від 05.08.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина гр. ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, тому, останній є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю ВАЗ, д/н НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

При цьому, з матеріалів справи вбачається (інформація з єдиної централізованої бази МТСБУ від 29.12.2011 року), що між гр. ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»відносно транспортного засобу ВАЗ, д/н НОМЕР_1, було укладено поліс № ВС/56788 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза 2 відсотки від ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб (що складає 510, 00 грн.)).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування» та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків з вирахуванням встановленої полісом франшизи у розмірі 510, 00 грн., оскільки обовязок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування - 05.08.2010 року (дата виплати позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування потерпілій особі)), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Так, позивачем на адресу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»була направлена відповідна вимога від 16.02.2011 року на виплату страхового відшкодування із доданими документами, що були отримані останнім 18.02.2011 року.

Відповідно до п. п. 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, відповідачу у термін до 18.03.2011 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування чи надання заперечень до матеріалів справи не надав.

У звязку із зазначеним, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача законною але такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 11968, 24 грн. (12478, 24 грн. (виплачене позивачем страхове відшкодування за договором добровільного страхування) мінус 510, 00 грн. (франшиза)).

Відповідно до статті 49 ГПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову), при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33; ідентифікаційний код: 16285602) 11968 (одинадцять тисяч девятсот шістдесят вісім) грн. 24 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 119 (сто девятнадцять) грн. 68 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 226 (двісті двадцять шість) грн. 35 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 06.02.2012 р.