Рішення № 21435398, 07.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/44507.02.12 За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1

про стягнення суми в порядку регресу 11 442,44 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: не зявився.

від відповідача: не зявився.

від третьої особи: не зявився.

У судовому засіданні 07.02.12 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу 11 442,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.12.10 р. між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГ АПОСТЕРІОРІ" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу УБ №784814, відповідно до умов якого було застраховано автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1.

24.05.11 в результаті ДТП транспортному засобу страхувальника було завдано шкоду на суму 11 442,44 грн, відповідно до страхового акту № СТО-11-10414/1 від 15.06.11р.

Сума, що була виплачена позивачем в якості страхового відшкодування страхувальнику за договором, складає 11 442,44 грн , що підтверджується платіжним дорученням № 51980 від 26.07.11р.

Під час дослідження страхового випадку позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 (винуватець ДТП) на момент ДТП була застрахована у відповідача за полісом № АА/0365733, тому відповідно до ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування" відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 11 442,44 грн в порядку регресу.

Ухвалою суду від 22.12.11 порушено провадження у справі № 40/445 та призначено до розгляду на 17.01.12. Даною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1.

У судове засідання, призначене на 17.01.12, представники сторін не зявились.

13.01.12 р. представник позивача через службу діловодства суду подав докази направлення третій особі копії позовної заяви та клопотання про витребування доказів.

Розглянувши клопотання представника позивача у судовому засіданні суд вирішив його задовольнити.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 07.02.12 та направив запит на адресу до Моторного (транспортного) бюро України щодо надання інформації по полісу № АА/0365733.

В судове засідання 07.02.12 представники сторін не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.11 та 17.01.12 були направлені на юридичну адресу відповідача, крім того, ухвала про порушення провадження у справі від 22.12.11 була отримана відповідачем (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), отже останній не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників сторін та відзиву на позовну заяву.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

01.03.10 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (наймодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мег Апостеріорі» (наймач) було укладено договір найму транспортного засобу, відповідно до умов якого наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування строком на 12 місяців з 01.03.10 по 28.02.11 транспортний засіб марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, що є власністю наймодавця.

06.12.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (позивач, страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мег Апостеріорі»(страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, програма «Престиж»УБ № 78414.

Відповідно до умов договору позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, вигодонабувач ОСОБА_2. До страхових випадків за вказаним договором, зокрема, відноситься дорожньо-транспортна пригода (ДТП). Строк дії договору з 09.12.10 по 08.12.11.

З довідки № 8814974 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, виданої відділом ДАІ з обслуговування Дніпровського району м. Києва, вбачається, що 24.05.2011 в м. Києві на просп. Ватутіна сталась ДТП за участю наступних транспортних засобів: легковий автомобіль ГАЗ 31105, д.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_1 та легковий автомобіль Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 під його ж керуванням. ДТП сталась внаслідок не дотримання водієм ОСОБА_1 безпечної дистанції, внаслідок чого було здійснено зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1, що призвело до пошкоджень транспортних засобів.

Вина ОСОБА_1 підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.06.11 у справі 3-4592/11р.

Згідно зі Звітом № АА8203ЕН_07.06-4дод від 07.06.11 про оцінку колесного транспортного засобу, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Асістанс», матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП складає 7828,11 грн. Згідно рахунку № С300171086/СС00116870 від 02.06.11 фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 склала 11442,44 грн.

Відповідно до страхового акту № СТО-11-10414/1 від 15.06.2011 р., пошкодження транспортного засобу марки Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 11442,44 грн.

Вказана сума страхового відшкодування була виплачена позивачем на підставі страхового акту № СТО-11-10414/1 від 15.06.2011 р. та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 24.05.11 на рахунок СТО «Автосоюз»згідно платіжного доручення № 51980 від 26.07.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи (інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ) згідно Полісу серії АА № 365733 (тип 3) між відповідачем, як страховиком, та фізичною особою ОСОБА_1 як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 30.03.2011 р. до 29.03.2012 р. включно, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 500,00 грн., забезпечений транспортний засіб ГАЗ 31105 д.н. НОМЕР_2.

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР “Про страхування” та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України зобовязаний сплатити йому 11442,44 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Позивач звернувся до відповідача із претензією № 02-06-07/2396 від 15.09.2011 р., відповідно до якої просив у встановлений законом строк розглянути дану претензію та вирішити питання про виплату страхового відшкодування та здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Проте відповідач відповіді на претензію не надав, страхове відшкодування в порядку регресу позивачу не виплатив.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Відповідно до ч.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем ГАЗ 31105 д.н. НОМЕР_2, підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.06.2011 у справі № 3-4592/11.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 в частині заподіяння шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ГАЗ 31105 д.н. НОМЕР_2, була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Українська екологічна страхова компанія» на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АА № 365733).

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА № 365733), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу УБ № 784814 від 06.12.10, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07).

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не надано.

Можливе неповідомлення страховика, яким застраховано цивільну відповідальність винної особи про настання страхового випадку також не звільняє страхову компанію від обовязку здійснити виплату страхового відшкодування, оскільки положення закону надають право страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: г) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (п. 38.1.1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу регресну вимогу, що була отримана відповідачем (копія повідомлення про вручення поштового відправлення 20.09.11 в матеріалах справи).

Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА № 365733) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза 500 грн. Таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи: 11 442,44 грн 500 грн = 10 942,44 грн.

Доводи позивача відповідачем не спростовані, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 10 942,44 грн, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (03150 м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, ідентифікаційний код 30729278) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032 м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) 10 942 (десять тисяч девятсот сорок дві) грн 44 коп. страхового відшкодування, 1 355 (одну тисячу триста пятдесят пять) грн 04 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 10.02.2012 р.