Рішення № 21435015, 01.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/525

01.02.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт -Україна"

про стягнення 48 717, 21 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Кучай Н.М.

від відповідача: Мирона М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт -Україна" про стягнення заборгованості за договором поставки від 14.12.2010 р. № К-180 у розмірі 48 717, 21 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.01.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 18.01.2011 р. представник позивача подав докази часткової оплати відповідачем заборгованості за договором поставки від 14.12.2010 р. № К-180 та заявив про зменшення позовних вимог на 2 000, 00 грн.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представників відповідача та невиконанням сторонами вимог суду.

31.01.2012 р. через загальний відділ діловодства від генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт -Україна" надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи, в яких наявні докази сплати відповідачем заборгованості за договором поставки від 14.12.2010 р. № К-180 в розмірі 10 000,00 грн.

У процесі провадження у справі представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 36 717,21 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв’язку з чим приймає її до розгляду.

Також у процесі провадження у справі представник відповідача подав клопотання, в якому визнає позов у розмірі 36 717,21 грн. та просить про розстрочку виконання рішення зі сплатою в рівних частинах протягом 6 тижнів.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.02.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт -Україна" укладено договір поставки №К-180, умовами якого передбачено, що позивач поставляє та передає у власність відповідача товари разом з товаросупроводжувальною документацією, відповідно до поданих відповідачем замовлень, а відповідач приймає такі товари та своєчасно сплачує їх вартість.

Згідно п.5.1. договору відповідач оплачує поставлений товар шляхом банківського переказу на поточний рахунок позивача на умовах відстрочки платежу після 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання товару відповідачем, що вказана в накладних.

Відповідно до п.8.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р.

У п.8.2. договору зазначено, що дія договору припиняється з закінченням терміну його дії після виконання сторонами своїх зобов’язань за ним.

Пунктом 8.4. договору встановлено, що розірвання цього договору не звільняє сторін від виконання усіх зобов’язань, передбачених даним договором, які були виконані до дати розірвання, а також не звільняє сторони від відповідальності, що виникає внаслідок невиконання будь-яких зобов’язань за договором.

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 268 717,21 грн. згідно договору поставки №К-180 від 14.12.2010 р., що підтверджується товарними накладними, належним чином засвідченні копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак за поставлений товар відповідач розрахувався частково, в сумі 232 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов’язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки №К-180 від 14.12.2010 р., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 36 717,21 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №К-180 від 14.12.2010 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, поставив товар на суму 268 717,21 грн. а відповідач оплати за поставлений товар в повному обсязі не здійснив.

Таким чином, позивач свої зобов’язання за договором поставки №К-180 від 14.12.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов’язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 36 717,21 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки №К-180 від 14.12.2010 р. не здійснив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості відповідачем визнаний, належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 36 717,21 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення в їх сукупності, у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду суд відмовляє, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували його скрутне фінансове становище станом на день розгляду спору, документального підтвердження відсутності грошових коштів на його рахунках, а також зважаючи на те, що відповідачем не наведено суду обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом, суд не вбачає підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт -Україна" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, ідентифікаційний код – 35847906) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Плюс" (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 3, ідентифікаційний код – 37318878) 36 717 (тридцять шість тисяч сімсот сімнадцять) грн. 21 коп. заборгованості, 1 411 (тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. –судового збору.

3. У розстрочці виконання рішення відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 06.02.2012р.