Рішення № 21434868, 31.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/431.01.12 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхове Товариство «Гарантія»

ДоПриватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»

Про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 7888,00 грн.

Суддя І.О. Домнічева

Представники:

від позивача

від відповідачане зявився

не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхове Товариство «Гарантія»до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 7888,00 грн.

Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача 30.01.12р. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача вдруге в призначене судове засідання не зявився, ніяких заяв та клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

08.12.08р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №5-1688/08.034.

Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Мерседес 311 CDI», д.р.н. НОМЕР_2.

09.04.09р. на перехресті вул. Шевченка-Міцкевича Д.Галицького-Івасюка у м. Борислав сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля «Форд Транзит», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2.

Відповідно до Постанови Бориславського міського суду Львівської області від 12.05.08р. ДТП сталося в результаті порушення ОСОБА_2. Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.

За умовами договору позивач виплатив потерпілому суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №2318 від 11.12.09р. та № 1004 від 16.06.10р.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. була застрахована УІСК 2Інвестсервіс»за полісом № ВВ/4887754.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Крім того, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»від 04.01.2001р. №2745-III до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальній за заподіяний збиток.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення суми страхового відшкодування обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо відшкодування витрат за надання послуг адвоката безпідставні та відшкодуванню не підлягають виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.04.2008р. між позивачем (довіритель) та ОСОБА_3 (повірений) було укладено договір про надання правової допомоги (копія договору в справі), відповідно до п. 1.1. якого повірений зобовязується від імені та за рахунок довірителя представляти інтереси останнього у справах про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, а довіритель зобовязується сплатити послуги повіреного.

Відповідно виставленого повіреним рахунку № 44г-2011 довіритель сплатив на користь ОСОБА_3 1679,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1356 від 29.11.2011р. (копія рахунку та платіжки в справі).

З матеріалів справи вбачається, що позивач видав на імя ОСОБА_3 довіреність на представництво інтересів в суді № 192/07/11 від 14.07.2011р (копія довіреності в справі).

Відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_3 від 26.03.2008р. адвокат має право на заняття відповідною діяльністю (копія свідоцтва в матеріалах справи).

У відповідності з пунктом 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: “Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, що отримання позивачем юридичних послуг, повязаних з представленням інтересів останнього, не є обовязковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом, беручи до уваги тривалість розгляду і складність справи, а також те, що матеріалами справи не підтверджується, що ОСОБА_3 приймав участь в судових засіданнях по розгляду даної справи в якості представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 1679,60 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-б, оф. 208; код ЄДРПОУ 23498273) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове Товариство «Гарантія»(м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3; код ЄДРПОУ 14229456) 7888 (сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. - суму страхового відшкодування та 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. суму судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О. Домнічева

Повне рішення складено 06.02.2012р.