Рішення № 21434766, 31.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/53431.01.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пігмент-Дніпро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Георесурс»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 06.12.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 31 січня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пігмент-Дніпро»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Георесурс»(відповідач) заборгованості в сумі - 67130,63 грн. з них основного боргу 61882,96 грн. та пені 5247,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором № ПД 10/29 від 30 серпня 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2011 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 12.12.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників сторін було відкладено до 16.01.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року судом, за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 31.01.2012 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2010 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір № ПД 10/29 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобовязується передати, а Покупець прийняти та оплатити добавку до бетону «Супранафт»в кількості 9900 кг, по ціні 9042 грн./кг без НДС, згідно виставленому рахунку.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 112926,26 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар на суму 51044,00 грн., а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 61882,96 грн., тобто 112926,26 грн. 51044,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 30 серпня 2010 року між сторонами укладено договір № ПД 10/29 згідно п. 1.1. якого Продавець зобовязується передати, а Покупець прийняти та оплатити добавку до бетону «Супранафт»в кількості 9900 кг, по ціні 9042 грн./кг без НДС, згідно виставленому рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що в вересні 2010 року позивач передав товар на загальну суму 112926,26 грн., що підтверджується видатковою накладною № 463 від 03.09.2010р. (належним чином засвідчена копія накладної міститься в матеріалах справи), а відповідач отримав відповідний товар по довіреності на отримання товару № 41 від 03.09.2010р. (копія довіреності міститься в матеріалах справи).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктами 5.1., 5.2. Договору передбачено, що оплата за товар проводиться в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця. Умови оплати: відстрочка платежу протягом 14 календарних днів з моменту поставки, можливий авансовий платіж.

Судом встановлено, що Покупець частково розрахувався з Продавцем за товар на загальну суму 51044,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (належним чином засвідчені копії розрахункових документів містяться в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.11.2011р., 12.12.2011р. та 16.01.2012р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал суду від 16.11.2011р., 12.12.2011р. та 16.01.2012р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З матеріалів справи слідує, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 18.08.2011р. направив відповідачу вимогу про сплату боргу в якій, на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, просив відповідача протягом семи робочих днів з дня отримання вимоги сплатити суму заборгованості у розмірі 61 882,96 грн., шляхом перерахування на коштів на банківський рахунок Продавця. Факт відправлення позивачем вимоги відповідачу підтверджується поштовим повідомленням реєстр. № 49081 0276226 2 з відміткою про вручення за 31.08.2011р. (копія повідомлення міститься в справі). Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що на вимогу відповідач ніяким чином не відреагував, заборгованість за Договором не погасив.

17 жовтня 2011 року між сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків, що свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 61 882,96 грн. станом на 17.10.2011р. (копія акту міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на січень 2012 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 61 882,96 грн., з розрахунку 112926,26 грн. (вартість поставленого товару) 51044,00 грн. (частково оплачений товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.4. Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати, передбачених Договором, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% , але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день прострочки від вартості неоплаченої партії товару.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків оплати отриманого товару в розмірі 4782,79грн., що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

61882.9615.04.2011 - 13.10.20111827.7500 %0.042 %*4782.79

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 66665,75 грн. з них 61882,96 грн. основного боргу та 4782,79грн. пені.

Судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1401,77 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Георесурс»(ідентифікаційний код: 24917660, адреса: 01103, м. Київ, вул. Чорногірська, буд. 17/14, п/р № 26001220 в ВАТ «КРЕДИТПРОМБАНК», м. Києва, МФО 300863, ІПН 249176626558), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пігмент-Дніпро»(ідентифікаційний код: 31384861, адреса: 49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, буд. 143, п/р № 26004140135 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Києва, МФО 380805), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 61882,96 грн. (шістдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні 96 копійок), пені - 4782,79 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят дві гривні 79 копійок) та судові витрати - 1401,77 грн. (одна тисяча чотириста одна гривня 77 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 06.02.2012р.