Рішення № 21434407, 10.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/40010.01.12 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРОНА»

До1) Приватного акціонерного товариства «Аснова холдинг»;

2) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»

Провідшкодування збитків в порядку регресу, ціна позову 21505,32 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Купріненко С.О.

Від відповідачів не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРОНА»про відшкодування з Приватного акціонерного товариства «Аснова холдинг»510 грн. франшизи та з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»20995,32 грн. витрат, заподіяних позивачеві, в звязку з виплатою страхового відшкодування.

Ухвалою від 16.09.2011р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №24/400.

Ухвалою від 14.10.11р. судом було відкладено розгляд справи на 28.10.11р.

Від відповідача-1 17.10.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов.

Розпорядженням від 25.10.11р. в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва, в звязку зі звільненням судді Шевченка В.Ю. з посади судді господарського суду міста Києва відповідно до постанови ВРУ від 06.10.2011р. №3837-VI, справу №24/400 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

За повторним автоматичним розподілом справу №24/400 передано судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 28.10.11р. суд справу №24/400 прийняв до розгляду, призначив розгляд справи на 15.11.2011р., зобовязав позивача надати суду пояснення по суті спору з врахуванням відзиву на позов від відповідача-1 та зобовязати відповідача-2 виконати вимоги ухвали суду від 16.09.2011р. про порушення провадження у справі №24/400.

Від відповідача-1 01.11.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача-2 в призначене судове засідання не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Вимоги ухвали суду від 28.10.2011р. сторонами не виконані.

Ухвалою від 15.11.11р. суд розгляд справи відклав на 08.12.2011р., зобовязав позивача надати суду пояснення по суті спору з врахуванням відзиву на позов від відповідача-1 та зобовязав відповідача-2 виконати вимоги ухвали суду від 16.09.2011р. про порушення провадження у справі №24/400.

В судовому засіданні 08.12.2011р. представником відповідача-2 були надані письмові пояснення по суті спору; судом було оголошено перерву на 20.12.2011р.

В судовому засіданні 20.12.2011р. представником позивача були надані письмові пояснення на спростування пояснень відповідача-2; судом було оголошено перерву на 10.01.2012р.

В судовому засіданні 10.01.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2010 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Крона»(яке відповідно до Статуту змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Крона», Позивач) як страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд», як страхувальником було укладено Договір страхування наземного транспорту ДНТ №01/10, за яким відповідно до Додатку №1 було застраховано автомобіль Chevrolet Lacetti, державний реєстраційний номер АА3547СХ.

16.06.2010 року в м. Києві на Дніпровському узвозі сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення застрахованого Позивачем автомобіля та автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який належить Приватному акціонерному товариству «Аснова холдинг»(Відповідач-1), цивільно-правова відповідальність застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша»(Відповідач-2), що підтверджується полісом ВЕ/4957048.

При цьому Відповідач-1 посилається, що автомобіль Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на час ДТП не був у нього в користуванні, оскільки був переданий в орендне користування ТОВ «Савсервіс-мова»за Договором оренди №432 від 01.05.2011р.

Судом такі посилання Відповідача-1 відхиляються, оскільки дата укладення Договору оренди №432 та Акту прийому передачі транспортного засобу, на які посилається Відповідач-1 01.05.2011р., тоді як ДТП сталося - 16.06.2010р. Доказів, що автомобіль Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на час ДТП перебував в орендному користуванні у ТОВ «Савсервіс-мова»або у будь-кого іншого, Відповідачем-1 всупереч ст. 33 ГПК України суду не надано, та не заявлено клопотання про витребування таких доказів у відповідності до ст. 38 ГПК України.

З метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого Страхувальнику внаслідок ДТП, Позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження і відповідно до Звіту від 21.07.2010 року розмір матеріального збитку склав 21725,87 грн.

При цьому судом відхиляються заперечення Відповідача-2 щодо неправильно визначеного розміру матеріального збитку, встановленого Звітом від 21.07.2010 року, оскільки Відповідачем-2 не надано суду належних та допустимих в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України доказів самого факту пошкодження Застрахованого Позивачем автомобіля до описаного в рішенні ДТП (роздруківка з інтернет-бази таким доказом не є), тобто не доведено, чи були пошкодження взагалі, на якій частині застрахованого автомобіля вони можливо мали місце, характер цих пошкоджень тощо (клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування таких доказів Відповідачем-2 також не заявлялось), тому у суду відсутні підстави піддавати сумніву Звіт від 21.07.2010 про встановлення розміру матеріального збитку та застосовувати запропонований Відповідачем-2 коефіцієнт фізичного зносу.

Щодо пошкодження Застрахованого автомобіля, як з передньої частини так і з задньої, то дані пошкодження застрахованого автомобіля, встановлені Звітом від 21.07.2010, про встановлення розміру матеріального збитку, підтверджуються Актом огляду місця ДТП №16/06/10/1 аварійного комісара Позивача та поясненнями пасажира (копія долучена до матеріалів справи), який перебував в Застрахованому автомобілі під час ДТП, з яких вбачається, що «під час руху вгору в потоці авто по вул. Дніпровський спуск в напрямку «Аскольдової моголи»автомобіль Volvo сірого кольору зупинився, за ним зупинився автомобіль Chevrolet Lacetti (застрахований у Позивача), одразу після цього в задню частину автомобіля Chevrolet Lacetti сильно вдарив своєю передньою частиною автомобіль Toyota Camry (що належить Відповідачу), від такого удару автомобіль Chevrolet Lacetti зіткнувся своєю передньою частиною з задньою частиною автомобіля Volvo сірого кольору. Оскільки у автомобіля Volvo видимих пошкоджень від зіткнення не виявлено його водій поїхав з місця ДТП. У автомобіля Chevrolet Lacetti, що застрахований у Позивача, було виявлено значні пошкодження задньої частини та незначні пошкодження передньої частини автомобіля».

По зазначеному страховому випадку, Позивачем, на підставі Страхового Акту ДНТ №33/11 було здійснено виплату страхового відшкодування Страхувальнику (за його згодою на рахунок СТО, що проводило ремонт Застрахованого авто) доказом чого є платіжні доручення № 3023 від 29.06.10, № 6514554 від 02.07.10, № 6514644 від 07.07.10р., № 6514796 від 15.07.10р., всього на суму 21 505,32 грн.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2010 року водія автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер ІІ7760ОО ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Як вказано в Полісі № ВЕ/4957048 страхувальником та власником автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер ІІ7760ОО, виступає Відповідач-1.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ст. 1172ЦК України).

Між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс ВЕ/4957048), відповідно до якого Відповідач-2 відшкодовує шкоду завдану в результаті експлуатації транспортного засобу Відповідача-1 в ліміті відповідальності 25 500 грн.

05.04.2011р. позивач звернувся до Відповідача-2 з Заявою від 01.04.2011р. на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Судом відхиляються посилання Відповідача-2, що до заяви був доданий неповний пакет документів як того вимагає ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки надання документу, який Відповідач-2 вимагав від Позивача в листі від 14.04.2011р., не передбачено вказаною статтею, та Відповідач-2 не довів обовязковість подання такого документу.

На думку суду до Заяви від 01.04.2011р. доданий вичерпний, передбачений нормами чинного законодавства пакет документів.

Враховуючи положення ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

07.10.2011р., після порушення провадження у даній справі, Відповідач-2 перерахував Позивачу 13565,73 грн. страхового відшкодування.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

За таких обставин, не відшкодованими Позивачу Відповідачем-2 залишаються 7 429,59 грн. з розрахунку: 21 505,32 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 13565,73 грн. (перерахована відповідачем-2 сума) - 510, грн. (франшиза за полісом № ВЕ/4957048) 0 грн. (франшиза за Договором страхування наземного транспорту ДНТ №01/10) = 7 429,59 грн., а тому, враховуючи все вищенаведене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача-2 решти не виплаченої решти суми страхового відшкодування в розмірі 7 429,59 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині заявлення до стягнення 13565,73 грн. страхового відшкодування суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказану суму коштів Відповідачем-2 було перераховано Позивачу 07.10.2011р. (після порушення провадження у даній справі).

Пунктом 5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»встановлено обов'язок особи, відповідальність якої застрахована (Відповідач-1), сплатити франшизу, розмір якої передбачено полісом, одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Полісом ВЕ/4957048 встановлена франшиза в розмірі 510 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач заявляє позов до Відповідача-1 про стягнення 510 грн. франшизи, проте Позивачем не надано суду доказів, що він у встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»порядку звернувся до Відповідача-1 з відповідною заявою (претензією, вимогою того) про сплату Позивачу 510 грн. франшизи, і Відповідач-1 залишив таку заяву без розгляду або відмовив в її задоволенні.

Тобто Позивачем не доведено, що Відповідачем-1 були порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси Позивача на відшкодування йому 510 грн. франшизи, оскільки Позивач до Відповідача-1 з такою заявою (претензією, вимогою того) у встановленому законом порядку не звертався.

Надіслання Позивачем Відповідачу-1 копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням Позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 ГПК України, та не є пред'явленням Відповідачу-1 заяви (претензії, вимоги того) про сплату 510 грн. франшизи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги до Відповідача-1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України розподіляються між сторонами пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, (п. 1-1 ч. 1) 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»(м. Київ, вул. Старокиївська, 10, літера И; ідентифікаційний код 31681672) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРОНА»(м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код 30726778) 7429 (сім тисяч чотириста двадцять девять) грн. 59 коп. страхового відшкодування, 209 (двісті девять) грн. 95 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 13565,73 грн. страхового відшкодування провадження у справі припинити.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 16.01.12р.