Рішення № 21434277, 02.02.2012, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
02.02.2012
Номер справи
5011-24/521-2012
Номер документу
21434277
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-24/521-201202.02.12 За позовом Публічного акціонерного товариства “Київенерго”

до Київського міського шкіро-венерологічного диспансеру

про стягнення 27190, 69 грн.

Суддя Д.В. Мандичев

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 пред. за довір. №Д07/2011/04/22-28 від 22.04.11р.

від відповідача: ОСОБА_2 пред. за довір. від 31.01.12р.

Обставини справи:

Публічного акціонерного товариства “Київенерго” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського шкіро-венерологічного диспансеру про стягнення 27190, 69 грн., з яких 25016, 90 грн. сума боргу за спожиту активну енергію, 1317, 76 грн. сума боргу за спожиту реактивну електричну енергію, інфляційні нарахування в розмірі 19, 58 грн., три проценти річних в сумі 104,29 грн. та пеня в розмірі 732, 16 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2012р. порушено провадження у справі №5011-24/521-2012 та призначено її до розгляду на 02.02.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2012р. надав суду заяву про зменшення позовних вимог, зокрема позивач зазначає, що відповідачем було сплачено суму основного боргу за активну та реактивну енергію в розмірі 26.334, 66 грн.

Представник відповідача проти позовних вимог не заперечував.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.02.2012 року на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2001р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", що в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі позивач, постачальник) та Київським міським шкіро-венерологічним диспансером (далі відповідач, споживач) було укладено договір №3001056 на постачання електричної енергії (далі договір).

Відповідно до п. 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за обєктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невідємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невідємною частиною.

Відповідно до пунктів 2.2.2, 2.2.3, 2.3.2, 2.3.3. договору, постачальник постачає споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього ж договору, згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, а споживач зобовязувався дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 даного договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатків «Перелік обєктів»та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків»та «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».

Згідно з п. 1 додатку № 2 до договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Пунктом 2.1. додатку № 2 до договору встановлено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахункам. Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

Відповідно до п. 2.2. додатку №2 до договору, оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої в наслідок порушення Споживачем Правил користування електричною енергією.

При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Згідно пункту 2.3.5. договору споживач зобовязується забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за предявленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач свої зобовязання за договором не виконує, внаслідок чого за період з 01.07.2011р. по 01.12.2011р. у відповідача виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка станом на 01.12.2011р. становить 26334, 66 грн., що підтверджується звітами про спожиту електричну енергію за спірний період, рахунками-розшифровками, актами приймання-передачі товарної продукції, актами надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії та довідками про надходження коштів за спожиту реактивну та активну електричну енергію.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобовязання в частині повної та своєчасної оплати використаної активної та реактивної електричної енергії, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 26334, 66 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні 02.02.2012 р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у звязку з оплатою відповідачем суми основного боргу за активну та реактивну енергію в розмірі 26334, 66 грн. після порушення провадження у справі, що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту від ПАТ “Київенерго” активну електроенергію та довідкою про надходження коштів за спожиту від ПАТ “Київенерго” реактивну електроенергію (оригінали в матеріалах справи).

З зазначеного вбачається, що на час прийняття судом рішення відповідач сплатив суму основного боргу перед позивачем у повному обсязі і підстав для її стягнення відсутні.

Таким чином, провадження у справі в частині сплати основного боргу підлягає припинення на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач за невиконання договірних зобовязань просить суд стягнути з відповідача 104, 29 грн. три проценти річних від суми заборгованості, 19, 58 грн. збитків від встановленого індексу інфляції та 732, 16 грн. пені.

Дії відповідача (сплата коштів з простроченням встановленого терміну) є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобовязання, позовна вимога позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 104, 29 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від встановленого індексу інфляції в частині прострочення сплати за спожиту електричну енергію в сумі 19, 58 грн. ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, позовна вимога позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 19, 58 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало було виконано.

Згідно пункту 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього договору з порушенням термінів,визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафник санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення пені в сумі 732, 16 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем договору на постачання електричної енергії у нього виникли безумовні зобовязання виконання умов договору та оплати електричної енергії.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1609, 50 грн. підлягає стягненню з відповідача, як із сторони з вини якої спір був доведений до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського міського шкіро-венерологічного диспансеру (01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 72, код ЄДРПОУ 05416248) на користь публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 19, 58 грн. (девятнадцять) грн. 15 коп. збитків від інфляції, 104, 29 грн. (сто чотири) грн. 29 коп. три проценти річних, 732, 16 грн. (сімсот тридцять дві) грн. 16 коп. пені, 1609, 50 грн. (одну тисячу шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Київського міського шкіро-венерологічного диспансерусуми основного боргу в розмірі 26334, 66 грн. припинити.

Повний текс рішення виготовлено 06.02.2012р.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Д.В. Мандичев

Попередній документ : 21434270
Наступний документ : 21434279