Рішення № 21434150, 30.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/53030.01.12

За позовом Компанії "МР-STEEL"

до Приватного підприємства "ЕкспресЛорріЛогістика"

про стягнення 3090,10 євро, що еквівалентно 32 660,81 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю від 13.10.11.

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства "ЕкспресЛорріЛогістика"заборгованості за Договором-Заявкою № 28/36/2011 про надання та організацію послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні Італія-Україна в розмірі 3050,00 євро основного боргу та 40,10 євро 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, на виконання Договору позивачем згідно з Заявкою на перевезення вантажу № 37 від 07.06.2011, 08.06.2011 о 8 год. 00 хв. ранку на підприємстві FRACASSO S.p.a. в Італії за адресою; 30032, м. Ф'єссо Д'артіко, вул. Барбаріга, №7, на автомобіль (державний номер: DAF LBL 09171/LBL 4F46) було завантажено товар. Товар перетнув кордон України через митний перехід Рава-Руська 11.06.2011, про що зазначено в СМR (міжнародній транспортній накладній) у вигляді штампу Львівської митниці «під митним контролем». 17.06.2011 вантаж було доставлено для митної очистки на Тернопільську митницю за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38. Після митних процедур вантаж було передано одержувачу ТОВ «МРІЯ ЦЕНТР», що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район, с Васильківці, вул. Незалежності, буд. 68А. 13.10.2011 Позивачем було направлено Відповідачу претензію № 1 на суму 3050,00 Євро з вимогою погасити заборгованість протягом 7 днів з дня отримання цієї претензії, але в будь-яком випадку не пізніше 25.10.2011, шляхом оплати рахунку-фактури № 76/201 від 14.06.2011. Втім, станом на дату звернення до суду Відповідачем так і не була погашена заборгованість перед Позивачем за послуги, що були надані Позивачем в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 порушено провадження по справі № 53/530, розгляд справи призначено на 19.12.2011.

В судове засідання 19.12.2011 зявився представник позивача та надав суду документи на виконання вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі частково.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не зявився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суду невідомо.

У звязку з незявленням в судове засідання 19.12.2011 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 16.01.2012.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача в засідання суду та не виконання останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, що перешкоджає вирішенню спору по суті господарський суд ухвалою від 16.01.2012 відклав розгляд справи на 30.01.2012.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2012 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, представником позивача через відділ діловодства суду подано клопотання про розподіл судових витрат. У звязку з оплатою позивачем адвокатських послуг згідно договору в розмірі 308,33 євро, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України при задоволенні позову позивач просить покласти ці витрати на відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 05.12.2011, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18).

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.01.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

07.06.2011 між Приватним підприємством «ЕкспресЛорріЛогістика», як Експедитором-Замовником та Компанією «МР-SТЕЕL», як Перевізником було укладено Договір-Заявку № 28/36/2011 про надання та організацію послуг та Заявку № 37 від 07.06.2011 з перевезення вантажу у міжнародному сполученні Італія-Україна (далі Договір).

Згідно з умовами укладеного договору позивач зобовязався здійснити перевезення с/г обладнання вагою 20 тонн; вартість перевезення 2900,00 євро протягом 5 днів після одержання оригіналів документів (ЦМР, акт, рахунок).

На виконання Договору позивачем згідно з Заявкою на перевезення вантажу № 37 від 07.06.2011, 08.06.2011 о 8 год. 00 хв. ранку на підприємстві FRACASSO S.p.a. в Італії за адресою; 30032, м. Ф'єссо Д'артіко, вул. Барбаріга, №7, на автомобіль (державний номер: DAF LBL 09171/LBL 4F46) було завантажено товар. Товар перетнув кордон України через митний перехід Рава-Руська 11.06.2011, про що зазначено в СМR (міжнародній транспортній накладній) у вигляді штампу Львівської митниці «під митним контролем».

17.06.2011 вантаж було доставлено для митної очистки на Тернопільську митницю за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38. Після митних процедур вантаж було передано одержувачу ТОВ «МРІЯ ЦЕНТР», що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район, с Васильківці, вул. Незалежності, буд. 68А.

Згідно з Розділом «Сума плати за перевезення. Додаткові умови оплати»Заявки № 37, оплата за здійснене перевезення регулюється Договором-Заявкою № 28.

П. 10 Договору-Заявки № 28 визначено, 2900,00 євро на рахунок протягом 5 днів після одержання оригіналів документів (ЦМР, акт, рахунок)

Додатково в п. 11 Договору-Заявки № 28 вказано, що оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання Замовником правильно оформлених документів: СМR з відміткою вантажовідправника, митних органів, вантажоодержувача, рахунок, акт виконаних робіт, податкову накладну, контрольний лист прибуття/вибуття, додатково, якщо були складені акт пошкодження/недостачі. При ненаданні Перевізником оригіналу Акту про брак, про який зазначено в СМR Замовником затримується оплата за перевезення до отримання Акту про брак і визначення ступеня вини і суми для відшкодування.

Для отримання оплати наданих послуг Позивачем, як стверджує представник позивача, було надано Відповідачу документи, передбачені п. 11 Договору та Заявкою.

Відповідно до додаткових умов оплати послуг з перевезення вантажу, визначених Заявкою № 37, оплата послуг здійснюється Експедитором-Замовником протягом 5 днів з моменту отримання документів, вказаних в Заявці.

Згідно з рахунком-фактурою 76/2011 від 14.06.2011 виставленого Позивачем, вартість наданих послуг з перевезення вантажу склала 2 900,00 євро та за погоджений сторонами понаднормовий простій («Особливі умови»Заявки № 37) за три доби 150,00 євро, а всього 3050,00 євро.

13.10.2011 Позивачем було направлено Відповідачу претензію № 1 на суму 3050,00 євро з вимогою погасити заборгованість протягом 7 днів з дня отримання цієї претензії, але в будь-якому випадку не пізніше 25.10.2011, шляхом оплати рахунку-фактури № 76/201 від 14.06.2011.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість перед позивачем у добровільному порядку не погасив.

Згідно зі статтею 1 ГПК України, іноземні юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається ГПК України.

Позивач є юридичною особою за законодавством Республіки Польща, а тому має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів відповідно до статті 1 ГПК України.

Статтею 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Частиною 1 статті 7 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” передбачено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Договір-Заявка, укладений між сторонами, не містить арбітражного застереження. Окрема арбітражна угода щодо передачі спорів, які виникають з Договору-Заявки, на вирішення арбітражу між сторонами не укладалась.

Таким чином, оскільки відповідач є юридичною особою за законодавством України та знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Деревообробний, 3, спір підсудний господарським судам України та повинен розглядатися та вирішуватись у Господарському суді міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 (набув чинності 14.08.1994) зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству. Крім того, згідно з ч. 2 цієї ж статті у справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача.

Згідно зі статтею 5 Закону України “Про міжнародне приватне право” у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Статтею 43 Закону України “Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору, згідно зі статтями 5, 10 цього Закону, можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Оскільки Договір було укладено в м. Києві (Україна) та сторонами не було обрано право, яке підлягає застосуванню до спірних відносин, то до зобов'язань за Договором підлягає застосуванню право України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строк оплати за здійснене перевезення встановлений в п. 10 Договору-Заявки № 28/36/2011 та в розділі: «Сума плати за перевезення. Додаткові умови оплати»Заявки № 37 від 07.06.2011.

Станом на день розгляду справи відповідач за надані послуги не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 3050,00 євро.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3050,00 євро заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Сума простроченого зобов'язання згідно з рахунком-фактурою № 76/2011 від 14.06.2011 складає 3 050,00 євро. Кількість днів прострочення з 21.06.2011 до 28.11.2011 складає 160 днів (3050,00х3х160/100= 40,10 євро).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку що він здійснений позивачем вірно є обґрунтованими, а тому підлягає задоволенню в розмірі 40,10 євро.

Враховуючи викладене та положення Угоди держав-учасниць СНД про порядок вирішення спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві), Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 509, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3090,10 євро, з яких 3 050,00 євро основний борг, 40,10 євро 3 % річних, обґрунтовані, законні, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку із наявністю непогашеної дебіторської заборгованості Позивач уклав із юридичною фірмою ТОВ «Юридична група «Лекс'юс» Договір про надання адвокатських послуг № 2410 від 24.10.2011, предметом якого є надання адвокатських послуг по веденню справи в господарському суді (представництво інтересів Позивача в суді та підготовка необхідних процесуальних документів).

Відповідно до п. 2.2. Договору про надання адвокатських послуг Позивачу було виставлено рахунок № 31/10-11 від 08.11.2011 на суму 308,33 Євро (10% від ціни позову). Даний рахунок було оплачено Позивачем 27.12.2011, що підтверджується наступними документами: Довідка № 012/045 від 27.01.2012, виписка з банківського рахунку за 27.12.2011.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»N 02-5/78 від 04.03.98 р. (із наступними змінами і доповненнями) Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Оскільки Позивачем було укладено договір щодо надання адвокатських послуг з питань стягнення в судовому порядку заборгованості з юридичною фірмою, основним та єдиним видом господарської діяльності відповідно до КВЕД є адвокатські послуги, а для представництва інтересів Позивача останнім була видана довіреність за якою права останнього в судових засіданнях представляв адвокат (копія адвокатського свідоцтва додана до матеріалів справи), надані послуги були оплачені в повному обсязі, то такі витрати відносяться до судових витрат, які підтягають розподілу залежно від прийнятого судом рішення.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЕкспресЛорріЛогістика»(01013, м. Київ, пров. Деревообробний, 3, ідентифікаційний код 36957629 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Компанії «МР-STEEL»(Республіка Польща, м. Білгорай, вул. Колонія Сул, № 11, код 23-400) 3050,00 євро (три тисячі пятдесят євро) основного боргу, 40,10 євро (сорок євро 10 євроцентів) 3 % річних, 1411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 50 копійок) судового збору, 308,33 євро (триста вісім євро тридцять три євроценти) витрат по оплаті послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Компанії «МР-STEEL»(Республіка Польща, м. Білгорай, вул. Колонія Сул, № 11, код 23-400) з Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита у сумі 348,22 грн. сплачені згідно з квитанцією № 115 від 31.10.2011. Оригінал квитанції № 115 від 31.10.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/530.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 06.02.2012