Рішення № 21433428, 14.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.12р.Справа № 15/5005/17403/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі МЗ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м.Дніпропетровськ

про стягнення 31 354,87 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/ від 23.09.11р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 22.12.11р. порушено провадження у справі №15/5005/17403/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі М3" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (далі-відповідач), про стягнення 31 354,87 грн., справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.01.12р.

Сума позову складається з наступних сум: 23 206,56 грн. - заборгованість за поставлений товар, 2 941,26 грн. - пеня, 1 137,77 грн. - інфляційні витрати, 569,28 грн. - 3% річних, а також 3500 грн. - витрати на правову допомогу.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №12/10 від 19.01.2010 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 19.01.12р. відкладено розгляд справи на 14.02.12р., повторно зобов'язано сторін виконати належним чином вимоги ухвали господарського суду від 22.12.11р.

14.02.12р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявив про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 23 206,56 грн., пеню у розмірі 1 793,58 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 137,77 грн., 3 % річних у розмірі 569,28 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн. Крім того, надав для долучення до матеріалів справи докази направлення на адресу відповідача повідомлення про день, час та місце розгляду справи, а також довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо державної реєстрації відповідача.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.65).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не надав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засідання без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 12/10 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей товар у відповідності до умов даного Договору.

Вартість даного договору становить загальна сума видаткових накладних, згідно яких товар передано відповідачу (п.2.1 Договору).

Як зазначено в п. 2.2 Договору, ціна на товар за даним договором визначається виходячи з офіційно затверджених позивачем цін згідно прайс-листа і зазначається в рахунку-фактурі.

Згідно п.2.4 Договору, відповідач зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму вартості товару на протязі двадцяти банківських днів з дня його одержання.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих позивачем заявок на поставку товару (в усній або письмовій формі). В заявці вказуються кількість та асортимент товару на кожну окрему партію. Відповідач подає позивачу заявку за п`ять календарних днів до поставки, що планується.

Датою поставки є дата передачі товару відповідачу, зазначена в товарно-супровідних документах на товар (п.3.3 Договору).

У випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором, вони несуть відповідальність, згідно чинного законодавства України та цього Договору (п.5.1 Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудні 2010 року.

Договір автоматично продовжується на наступний рік, якщо за місяць до сплину відповідного календарного року не від однієї зі сторін не надійшла заява про розірвання цього Договору (п.7.2 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар відповідно замовлень останнього на загальну суму 23206,56 грн., що підтверджують видаткові накладні, які знаходяться в матеріалах справи.

Але, в порушення умов Договору відповідач за поставлений товар в передбачені договором строки не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 23 206,56 грн., що також підтверджується Актом звірки (а.с.18), який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств без будь-яких зауважень.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 08.08.11 р. було направлено на адресу відповідача претензію з вих. № 250, відповідно якої позивач просить відповідача погасити заборгованості у розмірі 23 206,56 грн. та в місячний строк надати відповідь на зазначену претензію.

Але, як зазначає позивач, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до п. 5.1 Договору була нарахована пеня у розмірі 1 793,58 грн.

Крім того, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 1 137,77 грн. та 3% річних у розмірі 569,28 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 23 206,56 грн., пеню у розмірі 1 793,58 грн., інфляційні витрати у розмірі 1137,77 грн., 3 % річних у розмірі 569,28 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3 500 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 23 206,56 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог чинного законодавства, позивачем була нарахована пеня у розмірі 1 793,58 грн., розрахунок якої господарським судом перевірений та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 1793,58грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 1 137,77 грн. та 3% річних у розмірі 569,28 грн., розрахунок яких також господарським судом перевірений та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 1 137,77 грн. та 3% річних у розмірі 569,28 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3 500 грн. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України "Про адвокатуру").

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи вищезазначене, господарський суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, оцінює правові послуги, надані адвокатом ОСОБА_1 позивачу по даній справі у розмірі 3500 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, Законом України "Про адвокатуру", ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (49085, м. Дніпропетровськ, пр. Газети Правда, буд. 50. код ЄДРПОУ 13472597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі М3" (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,12; адреса для листування: 03062, м. Київ, пров.Червонозаводський, 2/13, а/с 211, код ЄДРПОУ 36147250) заборгованість за поставлений товар у розмірі 23 206,56 грн. (двадцять три тисячі двісті шість грн. 56 коп.), пеню у розмірі 1 793,58 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто три грн. 58 коп.), 3 % річних у розмірі 569,28 грн. (п`ятсот шістдесят дев`ять грн. 28 коп.), інфляційні витрати у розмірі 1 137,77 грн. (одна тисяча сто тридцять сім грн. 77 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять грн. 50 коп.), витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн. (три тисячі п`ятсот грн. 00 коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 15.02.12р.