Рішення № 21433351, 16.02.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р.

Справа № 5004/6/12 Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Демяк В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг"

до відповідача: Луцького підприємства електротранспорту

про стягнення 762 710 грн. 12 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 68 від 23.06.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 17/55 від 24.01.2012р.)

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" звернувсь із позовом до відповідача Луцького підприємства електротранспорту про стягнення 762 710 грн. 12 коп. за договором фінансового лізингу, з них: 450604 грн. 41 коп. вартості майна, 269515 грн. 05 коп. винагороди (комісії) 1-го порядку, 42350 грн. 62 коп. заборгованості по графіку погашення платежів, 240 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.12.2007р. між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 045/07-АВТ, відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування майно, за яке останній зобовязався сплачувати відповідні платежі, що передбачені умовами цього договору, додатків до нього №1, №2 до нього та додаткових угод від 05.01.2010р., від 06.01.2010р. Проте, відповідач зобовязання по оплаті отриманого майна в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 450604 грн. 41 коп. по вартості майна, 269515 грн. 05 коп. із виплат винагороди (комісії) 1-го порядку, 42350 грн. 62 коп. заборгованості по графіку погашення платежів. На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем було нараховано інфляційні втрати в сумі 240 грн. 04 коп. за період з жовтня по грудень 2011 року.

В підтвердження позову посилається на договір фінансового лізингу № 045/07-АВТ від 25.12.2007р. та додатки №1, №2 до нього (а.с. 19-43); додаткові договори від 05.01.2010р., від 06.01.2010р. (а.с.44-48); акт прийому передачі майна від 28.12.2007р. (а.с.49-56); свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (а.с.57-97); рахунки фактури № СФ-04920/1 від 13.12.2011р., № СФ-04772 від 17.11.2011р., № СФ-04583 від 18.10.2011р. (а.с.98-100).

В судовому засіданні 14.02.2012р. представник позивача пояснив, що відповідачем здійснено часткову сплату суми боргу, що стверджується виписками з банківського рахунку за період з 26.12.2011р. по 10.02.2012р. У звязку із даною обставиною подав заяву № 137/1 від 10.02.2012р. про зменшення позовних вимог, та просить стягнути з відповідача 720359 грн. 50 коп., з них: 450604 грн. 41 коп. вартості майна, 269515 грн. 05 коп. винагороди (комісії) 1-го порядку, 240 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань.

Вказана заява судом прийнята.

Представник відповідача в судовому засіданні, відповідно до письмових пояснень по суті позову від 14.02.2012р. за вх. № 01-29/1861/129, уточнені позовні вимоги визнав в повному обсязі, причиною невиконання зобовязань вказав складне фінансове становище підприємства.

Враховуючи, що сторонами подано усі необхідні докази по справі, суд дійшов висновку про можливість її розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

встановив:

25 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" (лізингодавцем) та Луцьким підприємством електротранспорту (лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу № 045/07-АВТ з додатками №1, № 2 до нього. 05.01.2010р. та 06.01.2010р. між тими ж сторонами укладено додаткові договори про розстрочення заборгованості по лізингових платежах.

Відповідно до умов вказаних договорів лізингодавець зобовязався передати майно, вказане в додатку № 2, лізингоодержувачу у платне володіння та користування на строк 60 місяців, а останній - прийняти його та здійснювати лізингові платежі за кожен розрахунковий період, відповідно до додатку №1, додаткових договорів від 05.01.2010р., від 06.01.2010р., що включають: винагороду (комісію) за отримане майно першого та другого порядку; платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

На виконання умов договору фінансового лізингу фінансового лізингу № 045/07-АВТ від 25.12.2007р. з додатками ТОВ "Богдан-Лізинг" передало Луцькому підприємству електротранспорту у володіння та користування майно (транспортні засоби) відповідно до специфікації. Дана обставина стверджується актом прийому передачі майна від 28.12.2007р.

Відповідач, в порушення умов договорів свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів належним чином не виконував. Станом на 23.12.2011р., за період з 22.10.2011р. по 22.12.2011р. в останнього виникла заборгованість перед лізингодавцем в сумі 762 710 грн. 12 коп., з них: 450604 грн. 41 коп. вартості майна, 269515 грн. 05 коп. винагороди (комісії) 1-го порядку, 42350 грн. 62 коп. заборгованості по графіку погашення платежів.

Після звернення ТОВ "Богдан-Лізинг" з позовом до суду Луцьким підприємством електротранспорту було здійснено часткову сплату в рахунок погашення існуючої заборгованості в сумі 42350 грн. 62 коп., що стверджується виписками з банківського рахунку за період з 26.12.2011р. по 10.02.2012р.

Господарський суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу у випадку відсутності предмету спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 42350 грн. 62 коп. у звязку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За приписами ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом вцілому або частково не визнавалася, в установленому договором та законом сторонами не розірвана, у звязку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною, неукладеною або розірваною.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення ( ч.2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи вище викладене, позивачем правомірно нараховані інфляційні втрати за період з жовтня по грудень 2011 року в сумі 240 грн. 04 коп.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково - в сумі 720359 грн. 50 коп., з них: 450604 грн. 41 коп. вартості майна, 269515 грн. 05 коп. винагороди (комісії) 1-го порядку, 240 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 42350 грн. 62 коп. слід припинити.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, в сумі 15254 грн. 20 коп. слід покласти на нього.

Керуючись викладеним та ст. ст. 1, 2, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 525, 526, 625, 628, 629, 762, 806 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Луцького підприємства електротранспорту (43018, м. Луцьк, вул. Даньшина 1/52, код ЄДРПОУ 03327931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Лізинг»(04176, м. Київ, вул.. Електриків, 26, корпус 87, код ЄДРПОУ 32960732) 720359 грн. 50 коп., з них: 450604 грн. 41 коп. вартості майна, 269515 грн. 05 коп. винагороди (комісії) 1-го порядку, 240 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань та 15254 грн. 20 коп. в повернення витрат по оплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 42350 грн. 62 коп. припинити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

16.02.12