Постанова № 21431778, 08.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2012 № 51/197

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Філоненко М.В.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. №33/1 від 23.01.2012);

Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №03-12/01/01 від 01.01.2012);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНК»

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.11.2011р.

у справі № 51/197 (головуючий суддя Пригунова А.Б.; судді: Ягічева Н.І., Шаптала Є.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНК» (далі ТОВ «РЕНК»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІССМАНН» (далі ТОВ «ВІССМАНН»)

про стягнення 105856,95 грн. та зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2011р. у справі №51/197 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «РЕНК» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2011р. у справі №51/197 частково скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовну вимогу про зобовязання відповідача надати позивачу копію ТУ У 28.2-30724898-001:2006, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що відповідно до п.4.1 спірного Договору, котельня вагончикового типу Vitomodul 800 ОТГ-О має відповідати ТУ У 28.2-30724898-001:2006, що зазначені Технічні умови не опубліковано у загальнодоступних виданнях, а тому відповідно до норм ст. 268 Господарського кодексу України відповідач має передати позивачеві Технічні умови на товар.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою від 30.12.2011 було призначено справу до розгляду на 25.01.2012р.

В судовому засіданні 25.01.2012, в порядку приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 08.02.2012.

В судове засідання 08.02.2012 зявилися представники сторін.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІССМАНН» про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 105856,95 грн. (23637,96 грн. - пені та штрафу в розмірі 82218,99 грн.), а також про зобовязання відповідача надати позивачу копію ТУ У 28.2-30724898-001:2006.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем прострочено терміни поставки продукції за Договором купівлі-продажу товару№ 1110_08 від 03.09.2008 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, зазначивши, що ним не порушені строки передачі товару за договором. Крім того, відповідач стверджує, що позивачем в межах спеціального строку позовної давності не висувалось жодних вимог до відповідача щодо порушення строків передачі товару. Щодо вимог про зобовязання надати позивачу копію ТУ У 28.2-30724898-001:2006, то, як вважає відповідач, це може спричинити порушення майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю НТЦ «Промсермет» та ТОВ «ВІССМАНН», тому ці вимоги є протиправними та не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідачем подано до суду першої інстанції заяву в порядку п.п.3,4 ст.267 ЦК України про застосування спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 105856,95 грн.

В свою чергу, позивач у своїх запереченнях проти доводів відповідача посилається на приписи ст. 9 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 264, 265 Господарського кодексу України та вказує на хибну позицію відповідача стосовно того, що спірні відносини, які виникли між сторонами, не регулюються положеннями Господарського кодексу України.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Між ТОВ «ВІССМАН» (продавець) та ТОВ «Ренк» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу товару від 03.09.2008 р. (далі Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач зобовязався продати, а позивач прийняти товар наявного асортименту виробника (далі товар) в асортименті, у кількості та за ціною, що зазначаються у специфікації, яка є невідємною частиною договору.

Специфікацією № 1 до зазначеного договору погоджено купівлю-продаж котельні вагончикового типу Vitomodul 800 ОТГ-О в кількості 1 шт. за ціною 1027737,42 грн. з ПДВ.

Сторони погодили, що загальна сума (ціна) Договору станом на дату підписання такого складає 1027737,42 грн. з ПДВ відповідно до загальної вартості товару, визначеної в специфікації. Оплата ціни договору здійснюється в безготівковому порядку на підставі виставлених продавцем рахунків шляхом перерахування грошових коштів в національній грошовій одиниці України на поточний рахунок продавця, зазначений в цьому договорі, з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ 20%) (п. п. 2.1, 2.2 Договору).

В п. 2.7 Договору сторони зазначили, що покупець здійснює поетапну повну попередню оплату ціни договору в наступному порядку: шляхом перерахування 35% ціни договору на підставі договору та рахунку, виставленого продавцем, протягом 10 банківських днів з дати підписання цього договору; шляхом перерахування решти 65% ціни договору на підставі договору протягом трьох банківських днів з дати готовності товару до відвантаження на складі виробника, про що продавець негайно факсом повідомляє покупця.

Відповідно до п. 10.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Як вбачається з платіжного доручення № 401 від 18.09.2008 р., позивачем здійснено перерахування на рахунок відповідача 359737,42 грн., попередньою оплатою за котельню вагончикового типу.

Повідомлення позивача про готовність до відвантаження товару здійснено 18.12.2008р. у факсовому порядку шляхом передачі відповідного листа.

В свою чергу, остаточна оплата поставленого відповідачем товару здійснена позивачем платіжним дорученням № 474 від 22.12.2008 р. на суму 668000,00 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що відповідач був зобовязаний забезпечити готовність товару до відвантаження протягом 12 тижнів з дати одержання першого авансового платежу покупця щодо оплати ціни договору та своєчасно у встановленому договором порядку повідомити про це покупця для приймання-передачі товару.

Враховуючи зазначене, за умовами Договору та з урахуванням дати отримання попередньої оплати, відповідач був зобовязаний здійснити поставку обумовленого Договором товару протягом визначеного строку та до 11.12.2008 р.

Так, згідно із пп. 5.1.1 п. 5.1 Договору відповідач зобовязався за умови повної оплати позивачем ціни договору передати покупцю товар, зазначений у специфікації до договору, за накладною на відвантаження не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати готовності товару до відвантаження, та за власний рахунок організовує завантаження товару.

Як вбачається з накладної на відвантаження № 9290017818, товар був переданий відповідачем позивачу лише 14.01.2009 р.

Договір купівлі продажу це оплатний, двосторонній і консенсуальний договір. Двосторонній характер договору купівлі продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обовязків.

У договорі купівлі продажу відповідним правам та обовязкам продавця кореспондуються відповідні права та обовязки покупця і навпаки.

Відповідачем неналежно виконано зобовязання за Договором в частині своєчасної поставки обумовленого Договором товару, тобто, відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання з 24.12.2008 р. зі спливом трьох робочих днів з дати готовності товару (18.12.2008р.).

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що у випадку неналежного виконання чи невиконання з вини продавця зобовязання, передбаченого пп. 5.1.1 п. 5.1 статті 5 цього Договору, продавець зобовязаний сплатити покупцю штраф за кожен день прострочення виконання зобовязання у розмірі 0,1% від ціни договору.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором згідно з частиною 4 ст. 231 ГК України. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем правомірно нараховано неустойку, передбачену п. 7.1 Договору в сумі 23637,98 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 82218,99 грн., які обумовлені неналежним виконанням відповідачем зобовязань за Договором в частині своєчасної поставки продукції, на підставі положень ст. 271 ГК України та відповідно до п. 57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, що затверджені поставною Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888 і про можливість застосування якого правомірно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до п. 57 Положення за прострочення поставки або недопоставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8 відсотків вартості непоставленої в строк продукції за окремими найменуваннями номенклатури (асортименту).

Тобто, позивачем вірно розраховано штраф у розмірі 82218,99 грн., що становить 8% від ціни Договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була подана заява про застосування спеціальної позовної давності щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій у сумі 105856,95 грн.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Частиною 1 ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 1 ст. 261 ЦК України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, при цьому згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В свою чергу, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення штрафних санкцій у сумі 105856,95 грн. за неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки продукції почався 24.12.2008 р. та сплив 24.12.2009 р.

Враховуючи вищезазначене, та те, що відповідачем згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України було заявлено про застосування спеціальної позовної давності до заявлених позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 105856,95 грн., а позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували поважність пропуску ним позовної давності щодо зазначених вимог, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 105856,95 грн.

Щодо вимог ТОВ «РЕНК» про зобовязання відповідача надати позивачу копію ТУ У 28.2-30724898-001:2006, то суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив у позові і даний висновок також підтримує суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Норами ст. 268 ГК України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що якість товару, що продається та купується за цим договором, має відповідати чинним державним технічним умовам на даний товар (ТУ У 28.2-30724898-001:2006), та має бути сертифікованим, що підтверджується копією сертифікату відповідності.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Дослідивши умови Договору купівлі-продажу товару № 1110_08 від 03.09.2008 р. слід зазначити, що для відповідача не встановлено зобовязань щодо передачі позивачу ТУ У 28.2-30724898-001:2006, при цьому, інші умови Договору сторонами виконані, як з передачі обумовленого договором товару, так і щодо оплати його вартості.

Крім того, ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не було надано доказів звернення позивача з вимогою до відповідача у момент укладення спірного Договору щодо надання до примірнику договору копії ТУ У 28.2-30724898-001:2006.

Так, позивачем не доведено порушення його прав відповідачем внаслідок не передання ТУ У 28.2-30724898-001:2006, та не зазначено, які саме норми закону передбачають звернення до суду з відповідними вимогами внаслідок можливого допущення порушення після виконання сторонами Договору.

Способи захисту порушеного права передбачені у ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Так, чинне законодавство не передбачає примушування сторін Договору в судовому порядку до його виконання після його припинення, при цьому, договірні відносини передбачають вільне волевиявлення їх учасників. На розгляд суду передається спір в разі необхідності захисту порушеного, оспорюваного права, а жодних належних доказів вважати наявними у договорі положення, що передбачають такий наслідок його невиконання, як звернення до суду з вимогою про виконання зобовязань у примусовому порядку, позивачем не надано.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача, а твердження позивача про порушення відповідачем умов договору, не можуть визнаватись належними доказами, тому позовні вимоги в частині зобовязання відповідача надати позивачу копію ТУ У 28.2-30724898-001:2006 є необґрунтованими.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст..32 ГПК України) свої позовні вимоги.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника в апеляційній скарзі, оскільки відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Приписами ст. 175 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, при укладанні спірного Договору сторони погодили, що відповідач на момент передачі товару гарантує позивачу якість товару, що вже визначена до моменту продажу, та надає гарантію його якості протягом гарантійного строку експлуатації, який сплинув на момент подання позову.

Укладений та виконаний сторонами спірний Договір не містить зобовязань сторін, покупця (позивача) чи інших осіб щодо визначення якості проданого товару, порядку такого приймання товару за якістю, не передбачає і зобовязання продавця передати покупцеві Технічні умови Котельні транспортабельні «ВІССМАНН» ТУ У 28.2-30724898-001:2006 на проданий товар. Це обумовлено, в першу чергу, специфікацією товару, його вибухонебезпечністю та необхідністю додержання вимог протипожежної безпеки.

Посилання скаржника на ст. 268 ГК України є необґрунтованим, оскільки вся необхідна товаросупровідна документація, в тому числі технічна, була передана відповідачем з котельнею, відповідно до п.3.4 Договору, що не заперечується позивачем.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2011р. у справі №51/197 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНК» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 21.11.2011р. у справі №51/197 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 51/197 повернути до Господарського суду міста м.Києва.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіРябуха В.І.

Ропій Л.М.