Рішення № 21431501, 07.02.2012, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 лютого 2012 року справа №5028/6/121/2011

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Ревес-Чернігів”,

вул. Дніпровська, 34, м. Чернігів, 14010,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Ясен-торг”,

вул. Київська, 58, м.Чернігів, 14000,

про стягнення 15515,73 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №06/12 від 06.12.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №401 від 20.12.2011 року.

Рішення прийнято 07.02.2012р. після оголошених 12.01.2012р. та 27.01.2012р. перерв в судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.02.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Ревес-Чернігів” подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Ясен-торг” про стягнення 15515,73 грн. боргу, в тому числі 14000 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договорів поставки №74 від 01.01.2009 року та №69 від 01.01.2011 року, 801,20 грн. інфляційних нарахувань та 714,53 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні 12.01.2012 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому просить залишити позов без задоволення, посилаючись на наступне. Позивач передчасно предявив до суду позов, грубо порушивши досудовий порядок розгляду спору та задекларовані ним самим вимоги п. 1 розділу ХІІ „Заключні положення” договору про поставку №74 від 01 січня 2009 року, а саме, до звернення в суд сторона зобовязана надати стороні, що порушила вимоги договору, письмову претензію і надати розумний строк для того, щоб відреагувати на претензію, що позивачем не було зроблено.

В судовому засіданні 27.01.2012 року представник відповідача надав доповнення до відзиву на позов, в якому зазначає наступне. На всіх видаткових товарних накладних, на які посилається позивач в позові, проставлені підписи невідомих працівників та відсутній відбиток печатки підприємства відповідача. Крім того, на видаткових товарних накладних, акті звіряння розрахунків за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року відсутні посилання на договори поставки №74 від 01.01.2009 року та №69 від 01.01.2011 року, по яким нібито позивач здійснював поставку товарів і про що він стверджує в позові.

Також представник відповідача зазначив, що товар за видатковими накладними та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи, дійсно отриманий відповідачем. Проте, даний товар отриманий не на виконання умов договорів, на які посилається позивач в даному позові.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Ясен-торг” (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Ревес-Чернігів” (постачальник) укладено договір поставки №74.

Згідно п. 1 розділу І договору за даним договором постачальник зобовязується передати товари (далі „Товари”) у власність покупця на умовах та в строки, встановлені в замовленнях на поставку (далі „Замовлення на поставку”), а покупець в порядку і в строки, встановлені договором, зобовязується прийняти товари та оплатити їх.

Відповідно до п. 3 розділу VI договору постачальник доставляє товари на центральні склади покупця або прямо в магазини роздрібної торгівлі покупця у відповідності до адреси (адрес) доставки, вказаними у замовленні на поставку.

Згідно п. 10 розділу VI договору покупець приймає товари за кількістю, а також перевіряє відповідність асортименту товарів замовленню на поставку наданими постачальником документам поставки товарів. Прийом товарів фіксується підписом уповноваженої особи покупця в обліковому документі та завіряється печаткою підприємства. Покупець має право не прийняти товари, якщо вони не відповідають вимогам замовлення на поставку і даного договору.

Пунктом 1 розділу VIII договору передбачено, що покупець здійснює оплату постачальнику за поставлені товари по закінченні 14 днів з дня передачі товарів.

Відповідно до п. 1 розділу ХІІ договору будь-який правовий спір, який виник між сторонами з приводу договору, вирішується з доброї волі, шляхом переговорів. До звернення в суд сторона зобовязана надати стороні, яка порушила договір, письмову претензію і надати розумний строк для того, щоб відреагувати на претензію. Якщо протягом 30 днів вирішити спір позасудовим шляхом не вдається, спір вирішується в суді за місцем знаходження відповідача.

Додатками до даного договору є підписані сторонами протоколи узгодження ціни товару по кожному найменуванню в певному асортименті.

01 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Ясен-торг” (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Ревес-Чернігів” укладено договір поставки №69.

Згідно п. 1 розділу І договору за даним договором постачальник зобовязується передати товари (далі „Товари”) у власність покупця на умовах та в строки, встановлені в замовленнях на поставку (далі „Замовлення на поставку”), а покупець в порядку та в строки, встановлені договором, зобовязується прийняти товари та оплатити їх.

Відповідно до п. 3 розділу VI договору постачальник доставляє товари на центральні склади покупця або прямо в магазини роздрібної торгівлі покупця у відповідності до адреси (адрес) доставки, вказаними у замовленні на поставку.

Згідно п. 10 розділу VI договору покупець приймає товари за кількістю, а також перевіряє відповідність асортименту товарів замовленню на поставку наданими постачальником документам поставки товарів. Прийом товарів фіксується підписом уповноваженої особи покупця в обліковому документі та завіряється печаткою підприємства. Покупець має право не прийняти товари, якщо вони не відповідають вимогам замовлення на поставку і даного договору.

Пунктом 1 розділу VIII договору передбачено, що покупець здійснює оплату постачальнику за поставлені товари по закінченні 21 дня з дня передачі товарів.

Відповідно до п. 1 розділу ХІІ договору будь-який правовий спір, який виник між сторонами з приводу договору, вирішується з доброї волі, шляхом переговорів. До звернення в суд сторона зобовязана надати стороні, яка порушила договір, письмову претензію і надати розумний строк для того, щоб відреагувати на претензію. Якщо протягом 30 днів вирішити спір позасудовим шляхом не вдається, спір вирішується в суді за місцем знаходження відповідача.

На виконання умов договору №74 від 01.01.2009 року за період з 08.01.2009 року по 22.12.2010 року позивачем поставлено до торгової мережі відповідача (кіоски, магазини, оптовий склад) товар на загальну суму 272110,42 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Вказаний товар отриманий відповідачем, що підтверджується підписами працівників торгових точок відповідача та відтиском штампу підприємства на вказаних видаткових накладних.

Частина товару на суму 522,49 грн. повернута відповідачем позивачу, що підтверджується копіями накладних на повернення, які також містяться в матеріалах справи.

Відповідач сплатив вартість отриманого за даним договором товару до 21.02.2010 року, що підтверджується банківськими виписками.

На виконання умов договору №69 від 01.01.2011 року за період з 26.01.2011 року по 05.05.2011 року позивачем поставлено до торгової мережі відповідача (кіоски, магазини, оптовий склад) товар на загальну суму 59752,77 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Вказаний товар отриманий відповідачем, що підтверджується підписами працівників торгових точок відповідача та відтиском штампу підприємства на вказаних видаткових накладних.

Товар на суму 10,10 грн. повернутий відповідачем позивачу.

Відповідач оплатив вартість отриманого за даним договором товару частково в сумі 45752,77 грн.; вартість отриманого товару, за який відповідач не розрахувався, складає 14000 грн.

В звязку з тим, що відповідач не виконав свого грошового зобовязання по оплаті вартості отриманого від позивача товару в повному обсязі в строки, передбачені договором, позивач звернувся до суду про стягнення 14000 грн. боргу.

Між позивачем та відповідачем неодноразово проводились звірки взаєморозрахунків, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, а саме: актами звірки взаєморозрахунків станом на: 31.03.2009 року, 03.06.2009 року, 31.07.2009 року, 30.09.2009 року, 31.12.2009 року, 31.01.2010 року, 28.02.2010 року, 31.03.2010 року, 30.04.2010 року, 31.05.2010 року, 30.06.2010 року, 31.07.2010 року, 31.08.2010 року, 20.09.2010 року, 31.12.2010 року, 31.01.2011 року, 28.02.2011 року, 31.03.2011 року, за період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р., за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р., за період з 01.08.2011р. по 09.08.2011р., за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. За останнім актом звірки розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем становить 14000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару в асортименті відповідно до умов договорів №74 від 01.01.2009р. та №69 від 01.01.2011р. за вищевказаними видатковими накладними, а відтак, виходячи з вищевикладених норм законодавства та умов договорів, у відповідача виникло зобовязання сплатити вартість отриманого товару у строки, передбачені цими договорами (пунктом 1 розділу VIII договору №74 передбачено, що покупець здійснює оплату постачальнику за поставлені товари по закінченні 14 днів з дня передачі товарів; пунктом 1 розділу VIII договору №69 передбачено, що покупець здійснює оплату постачальнику за поставлені товари по закінченні 21 дня з дня передачі товарів), яке він порушив.

Отже, позивачем правомірно заявлений до стягнення борг по оплаті відповідачем отриманого товару в сумі 14000 грн.

Твердження відповідача про те, що товар ним отриманий не на виконання умов вищевказаних договорів, оскільки видаткові накладні не містять посилання на підставу передачі товару саме за цими договорами, не приймається судом до уваги з огляду на те, що законодавчо не визначена обовязковість такої інформації на документах, за якими передається товар; відповідачем не надано належних і допустимих доказів отримання товару за іншими, ніж договори №74 та №69, підставами.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач також посилається на передчасне предявлення позивачем позову, чим грубо порушено досудовий порядок розгляду спору, передбачений у п. 1 розділу ХІІ „Заключні положення” договорів про поставку №74 та №69, а саме те, що „до звернення в суд сторона зобовязана надати стороні, що порушила вимоги договору, письмову претензію і надати розумний строк для того, щоб відреагувати на претензію”, в звязку з чим просить у позові відмовити.

Суд при прийнятті даного рішення не враховує заперечення відповідача з наступних підстав.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 1 листопада 1996 р. N 9 зазначається: з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Конституційний Суд України виходить з того, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України треба розглядати в системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, зокрема судовий захист.

З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та предявлені до стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання: за договором №74 від 01.01.2009 року 3% річних в сумі 304,89 грн. за період січень 2009 року грудень 2010 року та 1044,29 грн. інфляційних нарахувань за період січень 2009 року грудень 2010 року; за договором №69 від 01.01.2011 року 3% річних в сумі 409,64 грн. за період січень 2011 року листопад 2011 року та 985,55 грн. інфляційних нарахувань за період січень 2011 року вересень 2011 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про те, що позивач правомірно здійснив нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 15515,73 грн., в тому числі 14000 грн. основного боргу, 801,20 грн. інфляційних нарахувань та 714,53 грн. 3% річних.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ясен-торг” (вул. Київська, буд. 58, м. Чернігів, р/р 2600600018382 у ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 353649, ідентифікаційний код 32947004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ревес-Чернігів” (вул. Дніпровська, 34, м. Чернігів, ідентифікаційний код 35956357, інформація про рахунок відсутня) 14000 грн. боргу, 801,20 грн. інфляційних нарахувань, 714,53 грн. 3% річних та 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна

Повне рішення складено 13.02.2012 року.

07.02.12