Рішення № 21431393, 08.02.2012, Господарський суд Чернігівської області

08.02.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

07 лютого 2012 року Справа № 5028/12/7/2012

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Деанте Україна",

вул. Тернопільська, 15/1, м. Хмельницький, 29018

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Форт-Сервіс",

вул. Старобілоуська, 77, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення заборгованості 15502,31 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.01.2012 р. представник

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 1 від 20.01.2012 р. представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 14011 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар, 1249 грн. 48 коп. пені та 3 % річних в сумі 241 грн. 83 коп. за неналежне виконання зобов"язань, згідно Договору поставки № 6/11 від 25.02.2011 року.

Ухвалою суду від 27.01.2012 року клопотання позивача щодо забезпечення позову залишено без розгляду, оскільки в порушення ст.ст. 3, 4 Закону України "Про судовий збір", позивачем не було подано доказів сплати судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

Представники сторін в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Представник позивача в судовому засіданні виклав свої позовні вимоги та заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи платіжного доручення № 521 від 30.01.2012 р., яким підтверджується часткова оплата відповідачем основної заборгованості в сумі 2000,00 грн. Надані документи були залучені судом до матеріалів справи.

Крім того представником позивача, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано письмову заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1249 грн. 48 коп. та 3 % річних в сумі 241 грн. 83 коп.

Представник відповідача проти поданої заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені, та трьох відсотків річних не заперечував.

Суд роз"яснив представнику позивача наслідки відмови від позовних вимог в частині стягнення пені та трьох відсотків річних. Представнику позивача наслідки відмови від позову в частині стягнення пені та трьох відсотків річних зрозумілі.

Суд прийняв відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1249 грн. 48 коп. та 3 % річних в сумі 241 грн. 83 коп., оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача проти позовних вимог не заперечував та заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи платіжного доручення № 521 від 30.01.2012 р., яким підтверджується часткова оплата відповідачем основної заборгованості в сумі 2000,00 грн. Надане платіжне доручення було залучено судом до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1249 грн. 48 коп. та 3 % річних в сумі 241 грн. 83 коп., і відмова прийнята судом, провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 1249 грн. 48 коп. та 3 % річних в сумі 241 грн. 83 коп. підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форт-Сервіс»було укладено договір поставки № 6/11.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2.1. Договору, позивач (постачальник) взяв на себе зобовязання передати (поставити) на умовах даного Договору відповідачу (покупцеві) товар, а відповідач (покупець) прийняти вказаний товар і сплатити за нього на умовах даного Договору.

Пунктами 3.1. 3.2. Договору передбачено, що поставка здійснюється згідно базисних умов поставки товару, передбачених Інкотермс 2000, DDP місцезнаходження відповідача 14021 м. Чернігів вул. Старобілоуська ,буд. 77, транспортом позивача; поставка здійснюється на протязі всього строку дії Договору, на підставі замовлень покупця та після остаточного узгодження сторонами асортименту, ціни, кількості товару та терміну поставки.

Згідно п. 11.1. Договору, даний договір вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє на протязі одного року.

Розділом восьмим Договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється наступним шляхом: покупець передає постачальнику Замовлення факсом або електронною поштою, в якому вказує асортимент, кількість товару та бажану дату відвантаження зі складу постачальника. Замовлення вважається прийнятим з моменту отримання покупцем Підтвердження замовлення від постачальника, яке має бути направлене покупцю на протязі 2-х днів. В Підтвердженні замовлення постачальник вказує планові дати поставки товару у разі його відсутності на складі постачальника. У випадку, якщо покупець не отримав, Підтвердження замовлення, він має право самостійно уточнити необхідну інформацію у постачальника.

Відповідно до п.8.1.4. Договору, пред»явлення рахунку (або видаткової накладної) позивачем підтверджує погодження отриманого замовлення на товар.

Пунктом 8.1.7. Договору визначено, що поставка вважається завершеною, якщо товар прийнятий за кількістю та якістю уповноваженою особою покупця.

Згідно п.3.5. Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до Інструкцій П-6, П-7 та товаросупровідних документів: видаткова накладна, податкова накладна, копія висновку санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров»я України.

Розділом шостим Договору сторони визначають, що ціни на товари, що постачаються позивачем, є вільними відпускними і вказуються у прайс-листку позивача. Ціни на товари, вказані у прайс-листку, який є дійсним на дату укладання цього Договору, погоджені сторонами і є попередніми і можуть змінюватися постачальником в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару. Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру сторін, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору поставки № 6/11 від 25.02.2011 року, позивач згідно видаткових накладних: № Ж-00348 від 12.04.2011 року на суму 17726,99 грн., № Ж-00401 від 26.04.2011 року на суму 14667,00 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками та копії яких додано до матеріалів справи, поставив товар на загальну суму 32393,99 грн.

Відповідач проти факту отримання товару за вищевказаним Договором та видатковими накладними не заперечував.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.7.1., 7.3. Договору, оплата товару відповідачем здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок позивача, вказаний у реквізитах постачальника в цьому Договорі у наступні строки, виходячи з домовленості сторін: - відтермінування платежу 40 календарних днів. Оплата здійснюється відповідачем на підставі цього Договору. При здійсненні платежу відповідач повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату рахунку або видаткової накладної, виписаних позивачем на оплату поставленої партії товару. Строк дії рахунку 2 доби з моменту отримання.

Згідно п.7.6. Договору, зобов»язання по оплаті товару вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Таким чином, по видатковій накладній № Ж-00348 від 12.04.2011 року на суму 17726,99 грн. відповідач зобов»язаний був розрахуватись в строк до 23.05.2011 року включно, по видатковій накладній № Ж-00401 від 26.04.2011 року на суму 14667,00 грн. - в строк до 06.06.2011 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши за отриманий товар по вищевказаним видатковим накладним 18382 грн. 99 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 12525 від 16.05.2011 р. на суму 5093,00 грн., № 12752 від 23.05.2011 р. на суму 852,00 грн., № 13362 від 14.06.2011 р. на суму 818,00 грн., № 13773 від 29.06.2011 р. на суму 566,00 грн., № 13961 від 04.07.2011 р. на суму 2673,00 грн., № 14590 від 25.07.2011 р. на суму 4354,00 грн., № 14803 від 01.08.2011 р. на суму 174,99 грн., № 15273 від 15.08.2011 р. на суму 656,00 грн., № 16055 від 12.09.2011 р. на суму 352,00 грн., № 16460 від 26.09.2011 р. на суму 558,00 грн., № 16676 від 03.10.2011 р. на суму 1886,00 грн., № 17524 від 31.10.2011 р. на суму 400,00 грн., які додані позивачем до матеріалів справи.

25.10.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2011 р. по 25.10.2011 р. ,відповідно до на момент складання даного акту у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 14411,00 грн.

17.11.2011 р. позивачем був направлений відповідачу лист вих. № 70 від 17.11.2011 р. з вимогою сплатити протягом семи днів суму заборгованості.

Відповідач вимогу позивача № 70 від 17.11.2011 року в семиденний строк не виконав, і заборгованість в сумі 14011 грн. 00 коп. не сплатив.

За таких обставин сума основного боргу відповідача перед позивачем за отриманий товар на дату звернення до суду (26.01.2012 р.) становив 14011 грн. 00 коп.

Після порушення провадження у справі відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 521 від 30.01.2012 р., копія якого додана до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після порушення провадження у справі було частково сплачено основний борг в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 521 від 30.01.2012 р., копія якого додана до матеріалів справи, суд доходить висновку що спір між сторонами в частині стягнення 2000 грн. 00 коп. основного боргу врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 2000 грн. 00 коп. боргу підлягає припиненню.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, за отриманий товар в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 12011 грн. 00 коп. основного боргу. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 2000 грн. 00 коп., стягнення пені в розмірі 1249 грн. 48 коп. та 3 % річних в сумі 241 грн. 83 коп. підлягає припиненню. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2012р.).

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 49, п. 1-1, 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 3, 4 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 2000 грн. 00 коп. боргу, 1249 грн. 48 коп. пені та 241 грн. 83 коп. трьох процентів річних.

2. Провадження у справі в частині стягнення 2000 грн. 00 коп. боргу, 1249 грн. 48 коп. пені та 241 грн. 83 коп. трьох процентів річних припинити.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Сервіс», вул. Старобілоуська, 77, м. Чернігів, 14021 ( ЗКПО 31895338, р/р 2600500014558 в ФВАТ КБ „Укрексімбанк”, МФО 353649, свідоцтво 33909759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна», вул. Тернопільська, 15/1, м. Хмельницький, 29018 (р/р 26007325474001 в ХФ КБ «Приватбанк», МФО 315405, код ЄДРПОУ 31412631) 12011 грн. 00 коп. боргу та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

Суддя Л.М.Лавриненко

Повне рішення підписано 08.02.2012 р.