Рішення № 21431246, 03.02.2012, Господарський суд Чернігівської області

03.02.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

02 лютого 2012 року справа № 5028/12/2/2012

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Вена",

вул. Толстого, 28, м. Чернігів, 14008

Відповідач:Приватне підприємство "Цоколь Плюс",

вул. Богуна, 115, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Предмет спору: про стягнення заборгованості 13049,67 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 03/01/12 від 03.01.2012 р., представник

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 10351,71 грн. основного боргу, 505,43 грн. пені, 2070,34 грн. штрафу, 97,81 грн. 3 % річних та 24,38 грн. інфляційних, згідно умов Договору поставки № 22/09-11 від 22.09.2011 р.

Відповідач був належним чином попереджений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 602269606, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалами суду від 16.01.2011р. та від 24.01.2012 року суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 24.01.2012 р. представник позивача надав усні пояснення по справі та заявив усне письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2012 р., відповідно до ч.4 ст..22 Господарського процесуального кодексу України, надав письмову заяву про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог. В даній заяві представник позивача зазначив, що ТОВ «Фірма «Вена»поставило, а ПП «Цоколь Плюс»отримало товар на підставі видаткових накладних, а саме № 01021219 від 22.09.2011 р. на суму 16671,66 грн. та № 01021697 від 27.09.2011 р. на суму 3680,05 грн. У зв»язку зі зміною підстави позову представник позивача просить суд стягнути з відповідача лише основний борг в сумі 10351,71 грн. та судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Суд прийняв заяву позивача про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 16.01.2012 року сторони були попередженні, що не зявлення в судове засідання повноважних представників, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Не зявлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Приймаючи до уваги, що позивачем було подано письмову заяву про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, яка прийнята судом, суд розглядає справу з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі продажу передає або зобовязується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Позивачем була виставлена відповідачу рахунок-фактура № 01024421 від 20.09.2011 р. на суму 16671,66 грн. та рахунок-фактура № 01025264 від 27.09.2011 р. на суму 3680,05 грн. на оплату товару.

На підставі даних рахунків позивач передав відповідачу товар на загальну суму 20351,71 грн., що підтверджується видатковими накладними № 01021219 від 22.09.2011 р. на суму 16671,66 грн. та № 01021697 від 27.09.2011 р. на суму 3680,05 грн.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується довіреностями серії ЯНУ № 587685 від 22.09.2011 року та серії ЯНУ № 587686 від 27.09.2011 року виданими на імя ОСОБА_2, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами у видатковій накладній № 01021219 від 22.09.2011 р. та № 01021697 від 27.09.2011 р. вказана вартість та кількість товару, що була відпущена.

Таким чином, угода купівлі продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, була укладена між сторонами шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виставлений позивачем відповідачу рахунок-фактура № 01024421 від 20.09.2011 р. на суму 16671,66 грн., був оплачений відповідачем частково в сумі 10000 грн. 00 коп., а саме 28.10.2011 р. було сплачено 5000,00 грн. та 28.11.2011 р. 5000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, копія якої додана до матеріалів справи. Оплата по рахунку-фактурі № 01025264 від 27.09.2011 р. на суму 3680,05 грн. не була здійснена відповідачем.

Строк оплати отриманого товару по видатковим накладним № 01021219 від 22.09.2011 р. та № 01021697 від 27.09.2011 р. сторонами визначено не було.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо сторонами не визначено строк виконання зобов'язання, то кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час, а боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитора на протязі семи днів з моменту пред'явлення вимоги кредитором.

18.11.2011 року позивачем була направлена відповідачу претензія № 17/11/ПР-11 про оплату суми заборгованості в розмірі 17077 грн. 06 коп. за отриманий товар по видатковій накладній № 01021219 від 22.09.2011 р. (рахунок-фактура № 01024421 від 20.09.2011 р) та видатковій накладній № 01021697 від 27.09.2011 р. (рахунок-фактура № 01025264 від 27.09.2011 р.).

Претензія № 17/11/ПР-11 від 17.11.2011 року, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, була направлена відповідачу рекомендованим листом 18.11.2011 року, що підтверджується копією фіскального чеку від 18.11.2011 року та копією поштового повідомлення, доданих позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, вимогу позивача від 18.11.2011 року відповідач зобовязаний був виконати до 25.11.2011 року включно.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач вимогу позивача в семиденний строк повністю не виконав, і заборгованість в сумі 10351 грн. 71 коп. в строк до 25.11.2011 року включно не сплатив.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, за поставлений товар своєчасно в повній сумі не розрахувався і вимоги позивача не оспорив, суд, з урахування вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 10351 грн. 71 коп. боргу.

Оскільки спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст.4 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 626, 638, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону України „Про судовий збір” , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Цоколь Плюс", вул. Богуна, 115, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (р/р 26004300658, в ПАТ „Ощадбанк”, МФО 343121, код ЄДРПОУ 34878886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена», вул. Толстого, 28, м. Чернігів, 14008 (р/р 26004301063700 в ПАТ „Банк Форум”, МФО 322948, код ЄДРПОУ 14245188) 10351 грн. 71 коп. боргу та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

Суддя Л.М.Лавриненко

Повне рішення підписано 03.02.2012р.