Рішення № 21429781, 13.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.12 р. Справа № 5006/14/20/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ”,

ЄДРПОУ 32954158, смт.Салькове, Кіровоградська область

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬЯНС-ТРАНС”,

ЄДРПОУ 33554345, м.Донецьк

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАГІП”,

ЄДРПОУ 36616152, м.Донецьк

про стягнення солідарно з відповідачів 23590,81 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАГІП”,

ЄДРПОУ 36616152, м.Донецьк

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ”,

ЄДРПОУ 32954158, смт.Салькове, Кіровоградська область

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬЯНС-ТРАНС”,

ЄДРПОУ 33554345, м.Донецьк

про визнання недійсними договорів поставки та договору поруки

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1.-по дов.

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: ОСОБА_2.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ”, смт.Салькове, Кіровоградська область, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬЯНС-ТРАНС”, м.Донецьк, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАГІП”, м.Донецьк, про стягнення солідарно з відповідачів штрафу в сумі 23590,81 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 своїх зобовязань за договорами №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601 БТ від 26.01.2011р. в частині строків постачання товару та, як наслідок, виникнення у останнього обовязку зі сплати штрафних санкцій.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (списки відправлень рекомендованої кореспонденції від 23.01.2012р., 03.02.2012р.).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідач 2 в судовому засіданні 02.02.2012р. проти позовних вимог заперечував, посилаючись на недійсність договорів поставки та договору поруки, на підставі яких заявлені позовні вимоги.

31.01.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗАГІП” в порядку ст.60 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ”, смт.Салькове, Кіровоградська область, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬЯНС-ТРАНС”, м.Донецьк, про:

- встановлення факту нікчемності договорів поставки №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601 БТ від 26.01.2011р., укладених між позивачем та відповідачем 1;

- визнання недійсними договорів поставки №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601 БТ від 26.01.2011р., укладених між позивачем та відповідачем 1;

- визнання недійсним договору поруки №30/11 від 30.11.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем 2.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог відповідач 2 посилається на укладання оспорюваних правочинів сторонами без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, з порушенням положень ст.228 Цивільного кодексу України.

Позивач проти зустрічних позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов від 13.02.2012р.

Відповідач 1 заперечень проти зустрічних позовних вимог не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 2, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 15.11.2010р. між позивачем та відповідачем 1 був підписаний договір поставки №657, згідно з умовами якого, відповідач 1 зобовязався передати у власність покупцю (позивачу), а покупець прийняти та оплатити за договірними цінами, зафіксованими на дату підписання даного договору, обладнання (товар), найменування (асортимент, номенклатура), одиниці виміру, загальна кількість та вартість за одиницю якого визначається у (додатках), яки є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до специфікації №1 до договору товаром є газоперекачуючий агрегат Taurus 70 у виконанні Cenelec, газотурбінний привід у виконанні SoLoNOx у комплекті з бортінструментом і одиночним ЗІП, виробництва компанії SolarTurbines США, 2010 року виготовлення, вартістю 84474000,00 грн.

Відповідно до п.3 специфікації №1 умовами поставки товару є: DDP (згідно ІНКОТЕРМС-2000) склад вантажоотримувача.

17.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛЬЯНС-ТРАНС”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ”, смт.Салькове, Кіровоградська область, укладено договір поставки №17/11, відповідно до якого постачальник зобовязався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити визначений товар.

Відповідно до п.1 специфікації №1 від 17.11.2010р. (додаток №1) постачанню позивачу підлягав: брус 100х100х4,5 у кількості 3132 куб.м.; брус 150х150х5,5 куб.м. у кількості 3824 куб.м.; брус 150х150х8,5 куб.м. у кількості 4678 куб.м. Загальна ціна за вказаною специфікацією складає 15254347,03 грн.

За умовами п.2 специфікації №2 від 22.11.2010р. (додаток №2) постачанню позивачу підлягав товар: дизельне паливо у кількості 5816,51 тон. Загальна ціна товару становить 41909652,97 грн.

Загальна ціна товару, що є предметом постачання за вказаним вище договором поставки, становить 57164000,00 грн.

Між позивачем та відповідачем 1 також 20.03.2011р. укладено договір поставки №2003/1, відповідно до якого постачальник (відповідач 1) зобов'язується на протязі дії договору поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки, згідно умов цього договору та специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти то своєчасно оплатити товар, згідно з умовами договору.

Відповідно до умов специфікації №1 від 20.03.2011р. постачанню позивачу підлягав: щебінь гранітний, Фр.5-20 у кількості 50000 тн; щебінь гранітний, Фр.5-40 у кількості 20000 тн; щебінь гранітний, Фр.10-20 у кількості 29000 тн; щебінь гранітний, Фр.5-10 у кількості 10000 тн., на загальну суму 10920000,00 грн.

20.03.2011р. між сторонами було підписано договір поставки №2003/2, згідно з яким постачальник (відповідач 1) зобов'язується на протязі дії договору поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки, згідно умов цього договору та специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти то своєчасно оплатити товар, згідно з умовами договору.

За умовами договору з врахуванням специфікації №1 від 20.03.2011р. постачанню позивачу підлягав товар: регульована і запірна арматура - 1 комплект, КІП та А 1 комплект, анкера, труби НКТ, коліна ковані, трійники 1 комплект, на загальну суму 11550141,00 грн.

Відповідно до договору №2403/1 від 24.03.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛЬЯНС-ТРАНС”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ”, смт.Салькове, Кіровоградська область, постачальник (відповідач 1) зобов'язується на протязі дії договору поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки, згідно умов цього договору та специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти то своєчасно оплатити товар, згідно з умовами договору.

Згідно зі специфікацією №1 до договору №2403/1 позивачу підлягав постачанню товар: труби сталеві безшовні, гарячодеформовані 426*16 мм з низьколегірованої сталі 09Г2С за ТУ 14-3-1128-2000 у кількості 600,00 тн. Загальна ціна товару складає 10800000,00 грн.

26.01.2011р. між сторонами було укладено договір поставки №2601/БТ, згідно з умовами якого постачальник (відповідач 1) зобов'язується на протязі дії договору поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки, згідно умов цього договору та специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти то своєчасно оплатити товар, згідно з умовами договору.

За умовами вказаного договору постачанню позивачу підлягає побутова техніка, зазначена у специфікаціях на загальну суму 211000000,00 грн.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За висновками суду, сторонами в договорах поставки №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601 БТ від 26.01.2011р. було узгоджено такі істотні умови господарського договору як предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи документами позивачем було:

-за договором №657 від 15.11.2010р. здійснено 30.11.2010р. попередню оплату відповідачу 1 за товар у розмірі 64327000,00 грн., шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬЯНС-ТРАНС”, м.Донецьк (платіжне доручення №1004 від 30.11.2010р.) та на суму 20147000,00 грн. (платіжне доручення №172 від 09.08.2011р.). 15.08.2011р. відповідачем 1 здійснено поставку товару, обумовленого цим договором, що підтверджується видатковою накладною №15081;

-30.11.2010р. за договором №17/11 від 17.11.2010р. здійснено попередню оплату відповідачу 1 за товар у розмірі 57164000,00 грн. (платіжне доручення №1005 від 30.11.2010р.);

-за договором №2003/1 від 20.03.2011р. здійснено попередню оплату відповідачу 1 за товар на загальну суму 10920000,00 грн. (платіжні доручення №226 від 30.03.2011р., №231 від 31.03.2011р.);

-за договором №2003/2 від 20.03.2011р. здійснено попередню оплату відповідачу 1 за товар на загальну суму 11550141,00 грн. (платіжні доручення №227 від 30.03.2011р., №232 від 31.03.2011р.);

-за договором №2403/1 від 24.03.2011р. здійснено попередню оплату відповідачу 1 за товар у розмірі 10800000,00 грн. (платіжні доручення №225 від 30.03.2011р., №230 від 31.03.2011р.);

-за договором №2601БТ від 26.01.2011р. здійснено попередню оплату відповідачу 1 за товар на суму 61000000,00 грн. (платіжні доручення №№222, 223 від 30.03.2011р.) та на суму 150000000,00 грн. (платіжні доручення №№147, 148 від 28.02.2011р.).

Крім цього, сторонами до матеріалів справи надані податкові накладні, а саме: №30112 від 30.11.2010р., №№113-147 від 09.08.2011р., №30113 від 30.11.2010р., №72 від 30.03.2011р., №75 від 31.03.2011р., №73 від 30.03.2011р., №76 від 31.03.2011р., №74 від 30.03.2011р., №77 від 31.03.2011р., №№61-71 від 30.03.2011р., №№10-35 від 28.02.2011р. Зазначені документи відповідно до вимог Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність” є первинним документами та підставою для бухгалтерського обліку, та відповідно до приписів ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України приймаються в судом в якості належних та допустимих доказів.

Таким чином, за висновками суду, позивачем виконувались свої зобовязання за укладеними з відповідачем 1 договорами поставки №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601 БТ від 26.01.2011р.

Відповідно до п.1.2 договору поставки №657 від 15.11.2010р. відповідач 1 зобовязується поставити товар покупцю у термін, визначений у специфікації. Строк поставки товару визначається п.4 специфікації №1 до договору, який становить 3 місяця з дати направлення заявки (рознарядки) покупця (на протязі 2010р. перше півріччя 2011р.).

За приписом п.п.4 специфікацій №№1, 2 до договору №17/11 від 17.11.2010р. термін поставки визначений в 6 місяців з дати узгодження специфікацій. Таким чином, останній день строку поставки товару, визначеного у специфікації №1 15.05.2011р.; товару, визначеного у специфікації №2 22.05.2010р.

Згідно п.4.1 договору №2003/1 від 20.03.2011р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.08.2011р.), строк поставки товару до 30.11.2011р.

В п.4.1 договору №2003/2 від 20.03.2011р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.08.2011р.) строк поставки товару сторонами було узгоджено до 30.11.2011р.

Строк поставки, визначений у п.4.1 договору №2403/1 від 24.03.2011р. (з урахуванням додаткової угоди №1), становить до 30.11.2011р.

Відповідно до умов п.4.1 договору №2601БТ від 26.01.2011р. строки поставки складають 90 календарних днів з моменту повної оплати товару.

За висновками суду, відповідачем 1 свої зобов`язання щодо своєчасного та повного постачання товару позивачу за договорами №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601 БТ від 26.01.2011р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконані.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено судом, пунктом 1 додаткової угоди від 30.11.2010р. №1 до договору поставки №657 від 15.11.2010р. передбачено, що за несвоєчасну поставку, недопоставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,01% від суми несвоєчасно поставленого чи/або недопоставленого товару.

Відповідно до п.5.8 договору №17/11 від 17.11.2010р. за несвоєчасну поставку, недопоставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,01% від суми несвоєчасно поставленого чи/або недопоставленого товару.

За приписом п.п.7.3 договорів №№2003/1, 2003/2 від 20.03.2011р. за несвоєчасну поставку, недопоставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,01% від суми несвоєчасно поставленого чи/або недопоставленого товару.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 01.08.2011р. до договору поставки №2403/1 від 24.03.2011р. передбачено, що за несвоєчасну поставку, недопоставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,01% від суми несвоєчасно поставленого чи/або недопоставленого товару.

В п.9.5 договору №2601/БТ від 26.01.2011р. встановлюється, що за несвоєчасну поставку, недопоставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,01% від суми несвоєчасно поставленого чи/або недопоставленого товару.

За таких обставин, на підставі умов укладених між сторонами договорів поставки позивачем нараховано та предявлено до стягнення штрафи:

-в сумі 8447,40 грн. за порушення строків постачання товару за договором №657 від 15.11.2010р.;

-в сумі 5716,40 грн. за порушення строків постачання товару за договором №17/11 від 17.11.2010р.;

-в сумі 1092,00 грн. за порушення строків постачання товару за договором №2003/1 від 20.03.2011р.;

-в сумі 1155,01 грн. за порушення строків постачання товару за договором №2003/2 від 20.03.2011р.;

-в сумі 1080,00 грн. за порушення строків постачання товару за договором №2403/1 від 24.03.2011р.;

-в сумі 6100,00 грн. за порушення строків постачання товару за договором №2601БТ від 26.01.2011р.

Як встановлено судом, розрахунок суми штрафів, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

30.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗАГІП” (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАРНОКІТ» (кредитор) було укладено договір поруки №30/11, згідно з умовами якого поручитель зобовязується відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛЬЯНС-ТРАНС” (боржник) грошових зобовязань з оплати штрафних санкцій, зазначених в п.п.1.2.4 цього договору, за недопоставку чи/або несвоєчасну поставку товару за договорами поставки №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р.

04.04.2011р. між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору поруки №30/11 від 30.11.2010р., відповідно до якої внесено зміни до п.п.1.1, 1.2 договору, згідно з якими поручитель зобовязався відповідати за виконання грошових зобовязань відповідача 1 з оплати штрафних санкцій за недопоставку чи/або несвоєчасну поставку товару за договорами поставки №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2601БТ від 26.01.2011р.

Відповідно до умов п.1 додаткової угоди №2, яка була укладена між сторонами 01.08.2011р., до договору поруки №30/11 від 30.11.2010р. поручитель зобовязався відповідати за виконання грошових зобовязань відповідача 1 з оплати штрафних санкцій за недопоставку чи/або несвоєчасну поставку товару за договорами поставки №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601БТ від 26.01.2011р.

За приписом п.1.2.4 додаткової угоди №2 від 01.08.2011р. до договору поруки №30/11 від 01.08.2011р. за умовами п.5.8 договору №657 від 15.11.2010р., п.5.7 договору №17/11 від 17.11.2010р., п.п.7.3 договорів №2003/1, №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/01 від 24.03.2011р. та п.9.5 договору №2601БТ від 26.01.2011р. у разі несвоєчасної поставки, недопоставки товару встановлено зобовязання боржника сплатити кредитору штраф в розмірі 0,01% від вартості недопоставленого (несвоєчасно поставленого) товару.

Пунктом 1.3 договору поруки визначено, що поручитель відповідає за боржника у обсязі, визначеному цим договором, за умови невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобовязань з оплати суми штрафів у зазначених п.1.2.4 даного договору розмірах за несвоєчасну поставку (недопоставку) товару за Основними договорами.

Відповідно до п.2.1 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобовязання, описаного в п.1.1, 1.2.4 цього договору, в повному обсязі.

Згідно до п.3.2 договору у випадку невиконання зобовязання поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому кредитор вправі вимагати від поручителя виконання його зобовязання за цим договором у разі незадоволення вимоги кредитора до боржника за основним договором.

Відповідно до ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

За приписом ч.ч.1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В ст.523 Цивільного кодексу України передбачено, що порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Як встановлено судом, 12.10.2011р. між позивачем, відповідачем 1 та ТОВ «Авіейшн Солюшн» був підписаний договір про переведення боргу, згідно з яким відповідач 1 переводить свій борг (обовязки з поставки товарів) за договорами поставки, вказаними в п.1.2 цього договору, укладеними між відповідачем 1 та позивачем та зобовязується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим договором плату, а новий боржник замінює первісного боржника у зобовязаннях, що виникають із зазначених договорів поставки, і приймає на себе обовязки відповідача 1 за основними договорами.

Згідно п.1.2 договору про переведення боргу від 12.10.2011р. визначено перелік договорів поставки, за якими відповідач 1 переводить борг на ТОВ «Авіейшн Солюшн»: №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601БТ від 26.01.2011р.

При цьому, не переводяться на нового боржника обовязки відповідача 1 з оплати встановлених основними договорами штрафних санкцій за несвоєчасну поставку, недопоставку товару.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем доказів погодження відповідача 2 на заміну боржника у зобовязанні, забезпеченому порукою (договорах поставки), до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги норми ст.523 Цивільного кодексу України, порука відповідача 2 в частині виконання відповідачем 1 своїх зобовязань за договорами поставки №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601БТ від 26.01.2011р. припинилась, внаслідок чого позов в частині вимог до відповідача 2 про стягнення штрафу в сумі 15143,41 грн. підлягає залишенню без задоволення.

Одночасно, враховуючи, що відповідачем 1 свої зобов`язання щодо своєчасної поставки товару за договором поставки №657 від 15.11.2010р. не виконані, у відповідача 2 існує солідарний обовязок зі сплати позивачу штрафних санкцій в сумі 8447,40 грн. за невиконання відповідачем 1 своїх зобовязань з постачання товару за договором №657 від 15.11.2010р., внаслідок чого позов в частині вимог до відповідача 2 про стягнення штрафу в сумі 8447,40 грн. підлягає задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача 2 проти позову з огляду на наступне:

Частиною 5 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.

Враховуючи викладене, для визнання правочину фіктивним та, як наслідок, визнання його недійсним, необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину на ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а також відсутність будь-яких дій сторін, спрямованих на виконання умов договору.

При зверненні до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, на позивача покладається обовязок довести відсутність наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

Дослідивши додані до матеріалів справи документи, судом встановлено, що на виконання зазначених вище договорів поставки Товариством з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ” було здійснено оплату товару, обумовленого договорами, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬЯНС-ТРАНС”, м.Донецьк, що підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями: №1004 від 30.11.2010р на суму 64327000,00 грн., №172 від 09.08.2011р. на суму 20147000,00 грн., №1005 від 30.11.2010р. - 57164000,00 грн., №№222, 223 від 30.03.2011р. на суму 61000000,00 грн., №№147, 148 від 28.02.2011р. на суму 150000000,00 грн., №226 від 30.03.2011р., №231 від 31.03.2011р. на загальну суму 10920000,00 грн., №227 від 30.03.2011р., №232 від 31.03.2011р. на загальну суму 11550141,00 грн., №225 від 30.03.2011р., № 230 від 31.03.2011р. на суму 10800000,00 грн.

Враховуючи надані до матеріалів справи первинні документи, за висновками суду зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ” за договорами поставки №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601 БТ від 26.01.2011р. виконані в повному обсязі, тобто, позивачем було вчинено дії, спрямовані на настання відповідних правових наслідків, тому відсутні будь-які правові підстави вважати спірні договори фіктивними та, як наслідок, визнавати їх недійсними.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи також надано договір поставки №25/03-11 від 25.03.2011р., договір поставки №17/03-11 від 17.03.2011р., договір поставки №21/03-11 від 21.03.2011р., згідно яких позивач є постачальником труб бурильних, арматури, щебеню та іншого. За вказаний товар покупцями було перераховано позивачу грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями №3246 від 30.03.2011р., №3253 від 31.03.2011р., №3252 від 31.03.2011р., №3248 від 30.03.2011р., №3251 від 31.03.2011р., №3247 від 30.03.2011р. Викладене підтверджує наявність у позивача під час підписання оспорюваних правочинів наміру створити реальні правові наслідки.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Жодних доказів того, що спірні договори поставки вчинені без наміру створення правових наслідків, сторонами не надано та, відповідно, таких обставин судом не встановлено.

Таким чином, судом встановлено, що спірні договори поставки №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601 БТ від 26.01.2011р., відповідають вимогам чинного законодавства, мають всі істотні умови, фактично виконувалися сторонами та є дійсними.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача 2 на ті обставини, що операції за спірними договорами поставки не є властивими звичайній господарській діяльності позивача. Зокрема, чинне законодавство не містить будь-яких обмежень чи заборон щодо продажу даної категорії товарів лише її виробником та наявність певного товару на складі продавця при укладанні договору купівлі-продажу, як необхідною умову дійсності спірних правочинів.

Одночасно, судом також враховано той факт, що відповідачем 2 у зустрічному позові взагалі не визначено, яким чином під час укладання оспорюваних правочинів було порушено його права.

За таких обставин, викладені у зустрічній позовній заяві обставини щодо недійсності договорів поставки не доведені та не підтверджені належними та допустимими доказами, а зустрічний позов про визнання недійсними договорів поставки №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601 БТ від 26.01.2011р., укладених між позивачем та відповідачем 1, підлягає залишенню без задоволення.

Щодо зустрічних вимог відповідача 2 про встановлення факту нікчемності договорів поставки №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601 БТ від 26.01.2011р., укладених між позивачем та відповідачем 1, судом встановлено наступне:

Відповідно до приписів ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

За змістом ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Наведений перелік способів не є вичерпним з огляду на зміст частини другої пункту 2 цієї ж статті, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення права та законних інтересів субєктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обовязку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зімни і припинення господарських правові відносин; іншими способами, передбаченими законом.

Фактично, обґрунтовуючи позовні вимоги про встановлення факту нікчемності договорів поставки №657 від 15.11.2010р., №17/11 від 17.11.2010р., №2003/1 від 20.03.2011р., №2003/2 від 20.03.2011р., №2403/1 від 24.03.2011р., №2601 БТ від 26.01.2011р., укладених між позивачем та відповідачем 1, позиція відповідача 2 зводиться до встановлення юридичного факту нікчемності цих договорів, що не відповідає встановленим способам захисту цивільних прав та інтересів, внаслідок чого зустрічний позов в цій частині вимог підлягає залишенню без задоволення.

Вимоги відповідача 2 за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки №30/11 від 30.11.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем 2, також підлягають залишенню без задоволення, враховуючи недоведеність відповідачем 2 наявності підстав для визнання вказаного договору недійсним.

За приписом ст.6 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” державний реєстратор проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами підприємцями.

В судовому засіданні 13.02.2012р. господарським судом було встановлено, що державним реєстратором було проведено державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬЯНС-ТРАНС”.

Викладене підтверджується наданим до матеріалів справи спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.02.2012р.

Згідно із ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до п.6 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в разі ліквідації сторони, провадження по справі підлягає припиненню.

За таких обставин, у звязку з внесенням до єдиного державного реєстру запису про припинення відповідача 1, провадження по цій справі в частині первісних та зустрічних позовних вимог до ТОВ «АЛЬЯНС-ТРАНС» підлягає припиненню згідно п.6 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір за первісним позовом підлягає розподілу між позивачем та відповідачем 2 пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Судовий збір за зустрічним позовом підлягає віднесенню на відповідача 2 повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 60, 75, 82-85, п.6 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі №5006/14/20/2012 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ”, смт.Салькове, Кіровоградська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬЯНС-ТРАНС”, м.Донецьк про стягнення 23590 грн. 81 коп.

Припинити провадження по справі №5006/14/20/2012 в частині зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАГІП” до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬЯНС-ТРАНС”, м.Донецьк про визнання недійсними договорів поставки та договору поруки.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ”, смт.Салькове, Кіровоградська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАГІП”, м.Донецьк про стягнення штрафу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАГІП”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ”, смт.Салькове, Кіровоградська область штраф в розмірі 8447 грн. 40 коп, судовий збір в сумі 576 грн. 36 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ”, смт.Салькове, Кіровоградська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАГІП”, м.Донецьк відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАГІП” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧАРНОКІТ”, смт.Салькове, Кіровоградська область про визнання недійсними договорів поставки та договору поруки відмовити.

В судовому засіданні 13.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.02.2012р.

Суддя Левшина Г.В.