Ухвала суду № 21428873, 30.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 січня 2012 р. № 5015/2145/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіПодоляк О.А., суддів:Добролюбової Т.В., Могил С.К.,

Селіваненка В.П.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши заяву Приватного підприємства "Реліквія"

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 22.11.2011

у справі№5015/2145/11

за позовомПриватного підприємства "Реліквія"

доПублічного акціонерного товариства "Кредобанк"

треті особи:1. Підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної

виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській

області

2. Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу

ОСОБА_1 провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.06.2011 у справі №5015/2145/11 позов задоволено: визнано виконавчий напис, вчинений 23.02.2011 Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим номером 402, таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 у справі № 5015/2145/11 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011 у справі №5015/2145/11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 залишено без змін.

Приватне підприємство "Реліквія" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2011 у справі №5015/2145/11, в якій просить зазначену постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статті 88 Закону України "Про нотаріат" та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як докази неоднакового застосування зазначених норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 02.06.2011 у справі № 9/177/10, від 16.02.2010 у справі № 9/21 та від 22.02.2011 у справі № 2/392пд.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 22.11.2011 у справі №5015/2145/11, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням того, що банком (стягувачем) подано нотаріусу необхідні документи, які підтверджують безспірну заборгованість боржника, тобто виконавчий напис вчинений у відповідності до вимог чинного законодавства.

Водночас у постановах від 02.06.2011 у справі № 9/177/10, від 16.02.2010 у справі №9/21 та від 22.02.2011 у справі № 2/392пд, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне:

-згідно частин першої та другої пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, необхідною умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису є безспірність суми заборгованості, однак, як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку сума боргу не є безспірною. Крім того, виконавчий напис вчинено з порушенням строків, передбачених статтею 88 Закону України "Про нотаріат" (справа №9/177/10);

-виконавчий напис нотаріуса було вчинено з пропущенням встановленого річного строку (справа № 9/21);

-належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"; разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, нотаріус не отримував первинні бухгалтерські документи, які б свідчили про суми боргу,

які зафіксовані у спірному виконавчому написі, у зв'язку з чим у нотаріуса були відсутні підстави вважати та фактично встановити, що розмір заборгованості Позичальника перед Банком є безспірним (справа № 2/392пд).

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у наведених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 5015/2145/11 до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному підприємству "Реліквія" у допуску справи № 5015/2145/11 до провадження Верховного Суду України. Головуючий, суддяО.Подоляк

Судді Т.Добролюбова С.Могил В.Селіваненко О.Удовиченко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)