Постанова № 21428739, 06.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2012 р. Справа № 38/183 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р.,

Кролевець О.А.

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. у справі№ 38/183 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атем" доПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за участюПрокуратури міста Києва простягнення 804 160, 03 доларів США, 35 000, 00грн., 157 621, 10грн. В судовому засіданні взяли участь представники: -позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 25.12.2011р. -відповідача-1: ОСОБА_2 дов. №010-01/8433 від 24.12.2010р. ОСОБА_3 дов. №010-01/542 від 05.07.2011р. - прокуратури: Громадський С.О. В С Т А Н О В И В:

В квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про стягнення коштів в сумі 804 160, 03 доларів США та 35 000, 00 грн., сплачених в якості відсотків та 157 621, 01 грн., сплачених в якості оплати за управління кредитом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року (суддя Власов Ю.Л.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. (у складі головуючого Алданової С.О., суддів Дикунської С.Я., Калатай Н.Ф.) у справі №38/183 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" безпідставно отримані кошти в сумі 804160,10 доларів США, безпідставно отримані кошти в сумі 192 621 грн. 10 коп., державне мито в сумі 3210,98 доларів США, державне мито в сумі 1926 грн. 21 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Заявлене товариством з обмеженою відповідальністю "Атем" клопотання про відкладення слухання справи (вих. №02-6/1 від 06.02.2011р.) у зв'язку з неотриманням копії поданої касаційної скарги та ухвали Вищого господарського суду про призначення справи до розгляду, колегією суддів відхилено як необґрунтоване, а доводи викладені у клопотанні спростовуються матеріалами справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 10.12.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Атем" (позивачем) та відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України"; відповідачем) було укладено кредитний договір №151107К77 (кредитний договір) за умовами якого, позивачеві було відкрито невідновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового використання відповідно до положень та умов договору.

Пунктом 3.2.1 вказаного кредитного договору передбачено, що невідновлювальна кредитна лінія за рахунок ресурсів Інобанку з лімітом заборгованості 31000000 доларів США, в тому числі: а) невідновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості 4279409,70 доларів США; б) невідновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості 26720590,30 доларів США.

Згідно п.3.2.5. договору, процентна ставка за кредитом встановлюється таким чином: а) для частини кредиту, що надається Позивачу згідно з підпунктом “а”п.3.2.1 кредитного договору R USD (6m) + 4,7% річних; б) для частини кредиту, що надається Позивачу згідно з підпунктом “б” п.3.2.1 кредитного договору USD (7 year) + 3,5 % річних.

Графіком надання та погашення кредиту від 10.12.2007 р., згідно додатку 1 до договору №151107К77, валютою надання та погашення кредиту є Євро.

Відповідно до п. 3.2.1 в редакції додаткової угоди №151107К77-2 від 18.03.2008 р., невідновлювальна кредитна лінія за рахунок ресурсів інобанку з лімітом заборгованості 30539722,03 доларів США, в тому числі: а) невідновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості 4279409,70 доларів США; б) невідновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості 26260312,33 доларів США.

На виконання умов вказаного договору, позивачем було сплачено відповідачу відсотки в розмірі 35 000, 00 грн., вартість послуг за управління кредитом в розмірі 157 621, 10 грн., а також відсотки в розмірі 804 160, 03 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями, реєстром платіжних документів, платіжними дорученнями в іноземній валюті, які залучені до матеріалів справи.

Під час розгляду іншої справи №33/609 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” до публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” про визнання недійсним договору, господарським судом міста Києва встановлено, що кредитний договір №151107К77 від 10.12.2007 р. є неукладеним (таким, що не відбувся), оскільки сторони не погодили такі істотні умови договору як ціна, відсоткова ставка, предмет договору, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний кредитний договір не породжує взаємних прав та обов'язків сторін і підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору не вбачається. (рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2010 р. у справі №33/609, яке набрало законної сили).

Як вбачається з матеріалів справи, досліджених господарським судами попередніх інстанцій, та було вказано вище, товариство з обмеженою відповідальністю "Атем", посилаючись на вищевказане рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2010 р. у справі №33/609, звернулось до господарського суду міста Києва із позовом на підставі ст. 1212 ЦК України про стягнення з публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" грошових коштів у сумі 804 160, 03 доларів США, 35 000, 00 грн., 157 621, 01 грн., як набутих без достатньої правової підстави, що є предметом розгляду даної справи.

Підставою задоволення позову місцевим господарським судом та залишення такого рішення в силі апеляційним господарським судом є їх висновок про набрання законної сили судового рішення у справі №33/609, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” до публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” про визнання недійсним договору; факти, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2010р. у цій справі, мають преюдиційне значення, щодо неукладеності кредитного договору №151107К77 від 10.12.2007 р., на підставі якого товариство з обмеженою відповідальністю "Атем" сплатило публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" відсотки в розмірі 35 000, 00 грн., вартість послуг за управління кредитом в розмірі 157 621,10 грн., а також відсотки в розмірі 804 160, 03 доларів США.

Однак, висновки місцевого та апеляційного господарського суду про те, що рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2010р. у справі №33/609 має преюдиційне значення у справі №38/183, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки преюдиціальність факту у резолютивній частині рішення місцевого суду у справі №33/609 не встановлена, а відповідні оціночні судження, викладені у мотивувальній частині вказаного судового рішення не мають преюдиційного значення для даної справи.

Окрім того, поняття неукладений договір є тотожним договору, що не відбувся. Такі підходи закріплені в частині 8 статті 181 Господарського кодексу України, де зазначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), але якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Ця правова позиція закріплена частиною 2 статті 640 Цивільного кодексу України, де вказується, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Тобто, з цього слідує, що виконаний договір або договір, що виконується не може бути неукладеним.

Як вже зазначалось вище та було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій у даній справі, на виконання умов кредитного договору, позивачем було сплачено відповідачу відсотки в розмірі 35 000,00 грн., вартість послуг за управління кредитом в розмірі 157 621,10 грн., а також відсотки в розмірі 804 160, 03 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями, реєстром платіжних документів, платіжними дорученнями в іноземній валюті, які залучені до матеріалів справи.

Отже, дана обставина виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 ГК України відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.02.2009р. у справі №10/33/08).

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувані судові рішення господарські суди надали невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 2 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції повністю і прийняти нове рішення.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що зазначені обставини не були враховані господарськими судами, що призвело до прийняття незаконного рішення у справі.

З огляду на викладене, оскільки судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору неправильно застосовані норми матеріального права, та по справі не вимагається збирати або додатково перевіряти і оцінювати докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. та рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2011р. у справі № 38/183 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Головуючий О.В. Кот

С у д д я С.Р. Шевчук

С у д д я О.А. Кролевець