Рішення № 21426784, 12.01.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 р. Справа № 18/3174/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг", 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссинтез ХХІ", 36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна, 65

про стягнення 894240,00 грн. та розірвання договору

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 12.01.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 894240,00 грн., в т.ч. 720000,00 грн. за поставлений згідно договору поставки № 0609-2011 від 06.09.2011 року неякісний товар, 144000,00 грн. неустойки у зв'язку з поставленням неякісного товару та 30240,00 грн. неустойки за невиконання вимоги позивача про заміну неякісного товару, а також про розірвання договору поставки № 0609-2011 від 06.09.2011 року.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, докази отримання ним копії ухвали від 27.12.2011 року станом 12.01.2012 року до суду не повертались. У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання також не направив, відзиву на позовну заяву не надав. Докази отримання відповідачем копії ухвали від 27.12.2011 року станом 12.01.2012 року до суду так само не повертались. Разом з тим, у справі містяться повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 45, 59, 61), з яким були направлені відповідачеві копії попередніх ухвал суду. Вказані повідомлення свідчать про те, що відповідач знаходиться за вказаною у позовній заяві адресою (36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна, 65) та отримує поштову кореспонденцію. Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21.11.2011 року (а.с. 51), відповідно до якого місцезнаходженням відповідача також є: 36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна, 65, що співпадає із зазначеною у позові адресою. За таких обставин з урахуванням встановлених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України за № 1149 від 12.12.2007 року нормативних строків пересилання поштових відправлень відповідач вважається належним чином повідомленим про час, дату та місце проведення судового засідання.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

06.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссинтез ХХІ" (відповідач, постачальник) був укладений договір поставки № 0609-2011 (а.с. 19-21), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві новий товар, що не був у використанні, вироблений виробником - ПАТ "КВСЗ", в номенклатурі, кількості, строки та цінам, зазначених у специфікаціях, що, є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього грошову суму рівну вартості партії товару (п. п. 1.1., 1.2. договору).

У відповідності до п. 10.1. договору поставки № 0609-2011 від 06.09.2011 року (далі - договір), цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків за поставлений товар - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

07.09.2011 року між сторонами було підписано специфікацію № 1 (а.с. 22) до вищевказаного договору, якою визначенні найменування товару, його кількість, ціна, вартість та строк постачання товару - до 10.09.2011 року.

Відповідно до приписів п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад покупця (Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук, вул. І.Приходька, 141) відповідно до правил Інкотермс-2000.

Згідно п. 3.2. договору, датою поставки товару та датою переходу права власності на товар від постачальника покупцеві вважається дата підписання представником покупця накладної чи акту приймання-передачі товару.

На виконання умов договору відповідачем згідно видаткових накладних за № РН-0000008 від 08.09.2011 року та за № РН-0000009 від 08.09.2011 року (а.с. 24-25) було поставлено позивачеві автозчепи СА-3 креслення 106.01.000-0-СБ в кількості 40 штук за ціною 15000,00 грн. на загальну суму 720000,00 грн. Факт отримання товару підтверджується засвідченими печаткою позивача підписами уповноважених на отримання товару представників на видаткових накладних.

До вказаних видаткових накладних відповідачем під час поставки були надані сертифікати якості № 795 від 25.11.2010 року, № 342 від 27.05.2011 року, № 034 від 19.01.2011 року, № 102 від 25.02.2011 року та № 573 від 24.09.2010 року, у відповідності до яких спірний товар виготовлений Відкритим акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (Полтавська область, м. Кременчук., вул. І. Приходька, 141).

Відповідно до п. 5.1. договору, розрахунки по договору за товар, що поставляється, покупець здійснює шляхом перерахування коштів в національній валюті за кожну партію товару протягом п'яти банківських днів з моменту постачання партії товару (дата підписання видаткової накладної) на рахунок постачальника, якщо інше не обумовлено додатками до даного договору.

Платіжними дорученнями за № 504 від 13.09.2011 року на суму 360000,00 грн. та № 520 від 14.09.2011 року на суму 360000,00 грн. (а.с. 26-27) на підставі рахунку-фактури № СФ-0000013 від 07.09.2011 року (а.с. 23) позивачем було здійснено оплату поставленого відповідачем товару.

Як зазначається позивачем у позовній заяві, при встановленні спірного товару на вагони були виявлені скриті дефекти, а саме - невідповідність витриманих параметрів виливків, у зв'язку з чим Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" на адресу позивача було направлено лист за № 7601-48/1403 від 27.09.2011 року (а.с. 36) про необхідність здійснення заміни спірного товару та про необхідність явки представника позивача для остаточного вирішення питання щодо заміни товару, в якому також вказано, що виробником товару не є Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод", а сертифікати якості є сфальсифікованими.

Про вищенаведені обставини позивач повідомив відповідача листом № 568 від 27.09.2011 року (а.с. 35), в якому також зазначив про необхідність явки представника відповідача для остаточного вирішення питання стосовно заміни товару.

Листом за № 28-09/11 від 28.09.2011 року (а.с 37) відповідач зобов'язався здійснити заміну спірного товару до 07.10.2011 року, але у зазначений термін заміну товару не здійснив.

27.10.2011 року за участю представників Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" та позивача відбулося комісійне приймання спірного товару за якістю, за результатами якого було складено відповідний акт за № 123 (а.с. 63-64). Даним актом встановлено, що поставлений на виконання умов спірного договору товар є контрафактним.

Слід зазначити, що вказаний акт підписаний лише представниками позивача та Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", а в самому акті відсутня посилка на номер і дату телеграми про виклик представника відповідача (в даній графі лише зазначено про пред'явлення з наявності).

Також 27.10.2011 року відбувся комісійний огляд спірного товару представниками Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", за результатами якого складено акт за № 1 (а.с. 71). Як вбачається з даного акту, комісією Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" підтверджується контрафактність спірного товару внаслідок наявності ряду відмінностей від продукції, що виробляється Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод". Копію вказаного акту листом від 11.11.2011 року (а.с. 70) було направлено Публічному акціонерному товариству "Крюківський вагонобудівний завод".

За таких обставин позивач, керуючись п. п. 4.1., 6.3., 6.4. спірного договору, просить стягнути з відповідача 720000,00 грн. за поставлений відповідно до договору неякісний товар, 144000,00 грн. неустойки у зв'язку з поставленням неякісного товару та 30240,00 грн. неустойки за невиконання вимоги позивача про заміну неякісного товару. Крім того позивач просить суд розірвати договір поставки № 0609-2011 від 06.09.2011 року.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши надані представниками позивача та відповідача пояснення суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до приписів ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вже було зазначено вище спірний товар оплачено позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-0000013 від 07.09.2011 року платіжними дорученнями № 504 від 13.09.2011 року та № 520 від 14.09.2011 року на загальну суму 720000,00 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, зокрема, на ст. 268 ГК України, відповідно до якої якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. При цьому в разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Крім того, позивач посилається на п. 6.3. та п. 6.4. договору згідно яких, в разі постачання товару неналежної якості постачальник сплачує покупцеві неустойку у розмірі 20% від вартості товару (партії товару) неналежної якості. В разі порушення термінів виконання постачальником вимог покупця про усунення виявлених недоліків (дефектів) товару (партії товару) неналежної якості про допостачання, доукомплектації, пов'язаних з постачанням товару неналежної якості, про відшкодування покупцеві всіх понесених ним витрат і збитків, пов'язаних з постачанням товару неналежної якості, усуненню його недоліків, оплаті послуг незалежної експертної організації, постачальник сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,3% від вартості неякісного товару (не відшкодованих покупцеві витрат, збитків) за кожен день прострочення.

Таким чином, в якості підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 894240,00 грн. позивач вказує неякісність поставленого товару та виявлені під час його встановлення на вагони скриті дефекти (невідповідність витриманих параметрів виливків).

Слід зазначити, що відповідно до п. 3.3. договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6" від 15.06.1965 року, та "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості №П-7" від 25.04.1966 року.

У відповідності до п. 16 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженої Постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР за № П-7 від 25.04.1966 року, при виявленні невідповідності якості продукції даним, зазначеним у супроводжувальних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при огляді дефектів. Отримувач також повинен викликати для участі у продовженні приймання продукції та для складання двостороннього акта представника відправника з іншого міста, якщо це передбачено, зокрема, у договорі.

Відповідно до приписів п. 3.5. договору, покупець зобов'язаний повідомити постачальника при порушенні умов договору, в т.ч. щодо якості товару, на протязі 24-х годин з часу виявлення такого порушення. Аналогічне положення міститься у п. 18 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості". При цьому згідно із п. 17 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", у повідомленні про виклик, відправленому відправнику, повинно бути вказано: найменування продукції, дата і номер рахунка-фактури або номер транспортного документа, якщо на момент виклику рахунок не отриманий; головні недоліки, виявлені в продукції; час, на який призначене приймання продукції по якості; кількість продукції неналежної якості.

Надана до справи копія листа № 568 від 27.09.2011 року, яким позивач повідомив відповідача про необхідність здійснення заміни спірного товару, вищевказаних відомостей не містить.

Приймання спірного товару за якістю, як вже було вказано, здійснювалося комісією за участю представників позивача, Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" та Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод". Згідно акту № 123 від 27.10.2011 року, що був складений за результатами комісійного приймання товару за якістю, поставлений на виконання умов договору товар є контрафактним.

Згідно п. 3 Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1185 від 03.10.2007 року, контрафактна продукція (товар) - це продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності.

В даному випадку контрафактність товару зумовлена його невідповідністю умовам спірного договору та сертифікатам якості в частині виробника цього товару, що жодним чином не впливає на його якість, а лише означає, що даний товар є іншим порівняно з обумовленим сторонами, тоді як однією з умов застосування до спірних правовідносин п. п. 6.3., 6.4. договору та ст. 268 ГК України є саме неякісність товару. Обставини ж щодо неякісності поставленого товару наданими до справи доказами не підтверджуються.

З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки у зв'язку з поставленням неякісного товару в розмірі 144000,00 грн. та неустойки за невиконання вимоги позивача про заміну неякісного товару в сумі 30240,00 грн. за безпідставністю.

Разом з тим, умовами спірного договору та специфікації № 1 передбачено поставку конкретно визначеного товару в узгоджений сторонами термін - до 10.09.2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання стосовно поставки у встановлені специфікацією № 1 строки визначеного умовами договору товару (поставивши товар, що не відповідає пред'явленим до нього вимогам) не виконав.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до положень ст. 4 ГПК України та п. п. 2, 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України за № 02-5/422 від 10.12.1996 року "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. Рішення господарського суду має грунтуватись, зокрема, на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та правової норми, що підлягає застосуванню для вирішення спору.

З урахуванням наведеного до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи чинного законодавства, що регламентують покладення на боржника обов'язку відшкодувати збитки, завдані кредиторові простроченням виконання зобов'язання.

Згідно приписів ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, окрім договорів та інших правочинів, є також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином, умовами за яких на боржника покладається обов'язок відшкодувати збитки, враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги загальні положення про відшкодування шкоди, наведені у ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, є наявність загальних умов деліктної відповідальності (складу цивільного правопорушення): протиправної поведінки (дії або бездіяльності), шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою й спричиненою шкодою та вини. Обставини щодо порушення зобов'язання боржником та наявності його вини і прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками, їх розмір доводяться кредитором. При цьому згідно п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

В даному випадку склад цивільного правопорушення: дії відповідача, спрямовані на поставку товару, який не відповідає умовам спірного договору (протиправна поведінка), що потягнули за собою (причинно-наслідковий зв'язок) понесення позивачем збитків у розмірі поставленого товару (шкідливий результат протиправної поведінки) та вина відповідача підтверджуються наданими до справи доказами, у зв'язку з чим грошові кошти в сумі 720000,00 грн. на підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України підлягають стягненню з останнього.

Стосовно позовних вимог щодо розірвання спірного договору суд вважає зазначити наступне.

Як вже було вказано вище, п. 10.1. договору встановлено термін його дії до 31.12.2011 року. Позовну заяву було подано до суду 24.10.2011 року, про що свідчить відтиск поштового штемпелю на конверті (а.с. 43). Отже, спірний договір припинив дію під час розгляду даної справи та до моменту вирішення спору по суті, тобто предмет спору в частині позовних вимог про розірвання договору поставки № 0609-2011 від 06.09.2011 року відсутній, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати в частині майнових вимог покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судові витрати в частині немайнових вимог підлягають стягненню з відповідача, оскільки саме з його вини спір було доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссинтез ХХІ" (36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна, 65, р/р 26008010007918 у ПАТ "УніКредіт Банк" у м. Києві, МФО 300744, код ЄДРПОУ 35582400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг", 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, р/р 26001010005230 у філії ПАТ "УніКредіт Банк" м. Київ, МФО 300744, р/р 26002421231 у філії ПАТ "Марфінбанк" у м. Києві, МФО 300829, код ЄДРПОУ 36147637) - 720000,00 грн. збитків, 7285,00 грн. державного мита та 190,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про розірвання договору поставки № 0609-2011 від 06.09.2011 року провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.

Повний текст рішення складено 17.01.2012 року.