Рішення № 21426643, 04.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.12 Справа № 5015/6742/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника відповідача Турчина Я.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпат-Полімер”, м. Калуш до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проммонтаж СУ-27”, смт. Розділ про стягнення 12839 грн. 53 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпат-Полімер”, м. Калуш звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Проммонтаж СУ-27”, м. Новий Розділ про стягнення 12839 грн. 53 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.11.2011 р. призначив справу до розгляду на 28.11.2011 р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався 28.11.2011 р., 08.12.2011 р., 22.12.2011 р., 04.01.2012 р.

Ухвалою від 08.12.2011 р. судом здійснено заміну відповідача –Закритого акціонерного товариства “Проммонтаж СУ-27”, його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Проммонтаж СУ-27”.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар та надано послуги. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості товару виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 12839 грн. 53 коп. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача вартість товару в сумі 12839 грн. 53 коп.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 04.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

31 березня 2009 р. між ТзОВ “Карпат-Полімер” (позивач) та ЗАТ “Проммонтаж СУ-27”, правонаступником якого є ТзОВ “Проммонтаж СУ-27” (відповідач) було укладено договір №КРАЗРАР 3103/01.

За цим договором постачальник (позивач) зобов’язувався поставити продукцію згідно специфікацій, а покупець (відповідач) оплатити і прийняти його на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних та довіреностях та отримання матеріальних цінностей (оригінали накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) продукцію на загальну суму 503160 грн. 00 коп.

Підпунктом 5.2. договору №КРАЗРАР 3103/01 від 31.03.2009 р. передбачено, що оплата партії товару здійснюється протягом 10-ти банківських днів по факту відвантаження партії товару, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний в договорі, або в рахунку.

У зв’язку з тим, що вартість отриманої продукції відповідач оплатив частково, позивач 30 серпня 2011 р. надіслав відповідачу претензію за вих. №2608/01 від 26.08.2011 р., в якій вимагав оплатити суму заборгованості в розмірі 12839 грн. 53 коп. Вказана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриману продукцію виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 12839 грн. 53 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 12839 грн. 53 коп.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Проммонтаж СУ-27”, смт. Розділ, вул. Галицька, будинок 10, Миколаївський район, Львівська область (ідентифікаційний код 01415683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпат-Полімер”, м. Калуш, вул. Промислова, 4, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 33704000) 12839 грн. 53 коп. основного боргу, 128 грн. 39 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.