Рішення № 21426524, 07.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.12 Справа№ 5015/7577/11

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м. Київ

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м. Львів

про: стягнення 4171,50 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 представник (довіреність № 507D/2011 від 28.11.2011 р.)

від відповідача ОСОБА_2 юрисконсульт (довіреність № 02 від 05.01.2012 р.)

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 07.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», м. Київ звернулося до господарського суду з позовною заявою до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м. Львів про стягнення 4171,50 грн. матеріальних збитків в порядку регресу та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у звязку з вчиненням ДТП за участю транспортного засобу «Лексус», що належить ПАТ «Концерн Хлібопром»та тролейбуса марки «Шкода», що належить ЛКП «Львівелектротранс»позивачем, згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту, виплачено ПАТ «Концерн Хлібпром»страхове відшкодування у розмірі 4171,50 грн. Оскільки, згідно постанови Залізничного районного суду м. Львова водія тролейбуса, що належить ЛКП «Львівелектротранс»визнано винним у вчиненні ДТП, то відповідно позивач просить відшкодувати Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс»в порядку регресу матеріальних збитків у розмірі 4171,50 грн.

Ухвалою суду від 29.12.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 31.01.2012 р.

25.01.2012 р. відповідачем через канцелярію суду подано письмове пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 31.01.2012 р. оголошувалась перерва до 07.02.2012 р.

Представник позивача в судове засідання зявився, через канцелярію подав відзив № УН 64 Р від 03.02.2012 р., позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві та відзиві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у письмовому поясненні від 25.01.2012 р. по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

29 жовтня 2010 року близько 17 год. 00 хв., в м. Львові на перехресті вулиць Листопадового Чину та Університетська трапилась ДТП за участю транспортного засобу «Лексус», ДНЗ НОМЕР_1, що належить ПАТ «Концерн Хлібпром»під куруванням ОСОБА_3 та тролейбуса марки «Шкода», № НОМЕР_2, що належить відповідачу під керуванням ОСОБА_4. Факт настання даної події підтверджується довідкою виданою відділенням ДАІ.

24 грудня 2010 року Залізничним районним судом м. Львова винесено постанову, згідно якої, ОСОБА_4 визнано винною у вчинені даного ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Причиною ДТП стало те, що ОСОБА_4 керуючи тролейбусом марки «Шкода»при ввімкненні сигналу світлофору, що дозволяє рух, не надала дороги транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, не дотрималась безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Лексус», ДНЗ НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушила п.п. 16.5, 13.1 Правил дорожнього руху України.

У результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований у позивача, згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № 3014/200/000479 від 14 квітня 2010 р. (далі по тексту договір), транспортний засіб «Лексус», ДНЗ НОМЕР_1 який належить Публічному Акціонерному Товариству «Концерн Хлібпром»(далі по тексту Страхувальник) на праві приватної власності.

01.11.2010 р. Страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку.

Вартість матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля «Лексус», ДНЗ НОМЕР_1 визначено на підставі Протоколу огляду транспортного засобу від 03.11.2010 р., рахунку-фактура № Д-00013783 від 04 листопада 2010 р., акту виконаних робіт, податкової накладної № 24326 від 17 листопада 2010 р. та розрахунку суми страхового відшкодування.

Позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплати власнику автомобіля «Лексус», ДНЗ НОМЕР_1, на підставі страхового акту № 9110003552, розрахунку страхового відшкодування до нього, страхового відшкодування у розмірі 4 171,50 грн.

Платіжними дорученнями № 6172 від 24.12.2010 р. сума страхового відшкодування була виплачена власнику автомобіля «Лексус», ДНЗ ВС011 АС ПАТ «Концерн Хлібпром».

Позивач повністю виконав свої зобов'язання перед Страхувальником.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Таке ж право визначено положеннями чинного законодавства окремо для страхових компаній (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»), згідно з якими, до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки. Також, ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до винної у заподіяних збитках особи, тобто до ОСОБА_4.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП працювала водієм відповідача і керувала тролейбусом марки «Шкода»номерний знак НОМЕР_2 під час виконання нею своїх трудових (службових) обов'язків, обов'язок відшкодування завданої шкоди, згідно ст. 1172 ЦК України, покладено на відповідача.

Слід зазначити, що з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про відшкодування шкоди № УН3456Р від «06»грудня 2010 р., яка останнім залишена без задоволення та без відповіді.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог у своєму поясненні від 25.01.2012 р. на позовну заяву зазначив наступне.

Дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу відповідача (тролейбуса марки "Шкода" № НОМЕР_2 у позові зазначено № НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_4 дійсно мала місце 29.10.2010 р. На місце ДТП виїжджали черговий ревізор відділу безпеки руху підприємства М. Палько та представник тролейбусного депо підприємства М. Бень.

03.11.2010 р. представником страхової компанії було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу (а/м марки "Лексус"), проте на огляд не викликались і не були присутні ні уповноважені представники підприємства, ані водій тролейбуса ОСОБА_4 Крім цього, з наданих позивачем документів Протоколу огляду ТЗ від 03.11.2010 р., Розрахунку суми страхового відшкодування від 08.11.2010 р., Страхового акту № 9110003552, неможливо встановити особу, яка проводила відповідні дії та складала дані документи, її посаду і наявність у неї встановлених чинним законодавством України відповідних повноважень, документального підтвердження яких позивачем також не надано.

Позивачем не було проведено експертне автотоварознавче дослідження, у зв'язку з чим відсутній висновок (звіт) експерта щодо вартості матеріального збитку.

Аналіз змісту ЦПК України та ГПК України вказує на те, що єдиним належним доказом для з'ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки і техніки, є висновок експерта. Будь-яке інше дослідження не має статусу судової експертизи.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»від 12 липня 2001 р. (далі по тексту Закон про оціночну діяльність), «Суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до Закону».

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону: «Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону».

Згідно ст. 12 зазначеного Закону: «Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності».

На підставі ст. 15 Закону про оціночну діяльність: «Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна».

На думку відповідача беручи до уваги вищенаведене та досліджуючи подані позивачем документи, можна прийти до висновку, що Розрахунок суми страхового відшкодування від 08.11.2010 р. складався не на підставі даних огляду транспортного засобу і експертного визначення вартості ремонту, а на підставі рахунку-фактури ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" № Д-00013783 від 04.11.2011 р. (сума, вказана в рахунку-фактурі, (4 171,50 грн.), рівна сумі, вказаній у Розрахунку, Страховому акті та платіжному дорученні № 6172 від 24.12.2010 р.).

Таким чином, відповідач зазначає, що сума, відшкодована Страховиком Страхувальнику, не має під собою належного документального експертного підтвердження, розрахунок здійснений на підставі пропонованих СТО розцінок, а тому всі ці обставини дають підстави сумніватися в реальній вартості виплаченого страхового відшкодування і, в свою чергу, у виставлених до відповідача розмірах регрес них вимог.

Суд вважає заперечення відповідача проти позову необґрунтованими та безпідставними у звязку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Крім того, таке ж право визначено положеннями чинного законодавства окремо для страхових компаній (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»), згідно з якими, до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Так, підставою для здійснення страхових виплат є заява страхувальника і страховий акт. І у разі здійснення страхового відшкодування страховиком на підставі вказаних документів у нього виникає право відшкодування йому у порядку регресу понесених витрат (вказана позиція підтверджується у Постанові ВГСУ від 13.04.2011 року у справі № 20/309).

Відповідно до п. 10.1. Договору № 3014/200/000479 від 15 квітня 2010 року розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхових випадків за ризиками "ДТП", "Стихійне лихо", "Вибух, пожежа", "Попадання предметів", "Протиправні дії третіх осіб" здійснюється на основі: аварійного сертифікату підготовленого уповноваженою Страховиком особою, звіту (дослідження) судового експерта або оцінювача; калькуляції вартості відновлювального ремонту на СТО, відповідно до зазначеного в п. 1.12. Договору варіанту:

Варіант 1. Розрахунок страхового відшкодування здійснюється за вибором Страховика на підставі звіту (дослідження) судового експерта або оцінювача, або на підставі аварійного сертифікату підготовленого уповноваженою Страховиком особою із застосуванням при розрахунку розміру збитку рекомендованих розцінок на ремонтні роботи в регіоні реєстрації ТЗ (відповідно до інформації офіційного періодичного видання "Бюлетень автотоварознавця") та рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт.

Варіант 2. Розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі калькуляції СТО запропонованої Страховиком.

Варіант 3. Розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі калькуляції СТО, яка підтримує гарантійні зобов'язання щодо даної марки ТЗ.

З цього випливає, що у позивача відсутній обов'язок проводити експертну оцінку ушкодженого транспортного засобу. А відповідно і не потрібно кваліфікаційного свідоцтва оцінювача. Проте, позивач надає суду копію свідоцтва аварійного комісара № 757, який проводив огляд транспортного засобу 03.10.2010 року.

Відповідно до п. 5.2. «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Це законодавче положення вказує лише на право, а не обов'язок позивача повідомляти відповідача про час та місце проведення огляду колісного транспортного засобу.

Більше того, відповідач будь-яких доказів на підтвердження того, що розмір заподіяних збитків невірно визначений позивачем та сума, яка підлягала до сплати, як страхове відшкодування, фактично є меншою порівняно із сплаченою позивачем, не надав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про страхування», ст.ст. 993, 1166, 1172, 1191 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м. Львів, вул. Сахарова, 2 (код ЄДРПОУ 03328406) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48а (р/р 26502378 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 20113829) 4171 грн. 50 коп. в порядку регресу матеріальних збитків та 1411 грн. 50 коп. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Деркач Ю.Б.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.02.2012 р.