Рішення № 21426443, 08.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.12 р. Справа № 7/216(19/97)

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сгара Е.В., суддів Курило Г.Є., Риженко Т.М.

при секретарі судового засідання Журило О.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна”, м. Київ

До відповідача-1: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО”, м.Донецьк

Відповідача2: Закрите акціонерне товариство „Будівельне управління №9 „Полтаванафтогазбуд”, м. Полтава

Третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Бровари Київська обл.

Третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, с. Терешки, Полтавська обл.

Предмет спору: стягнення 12989,87 грн. страхового відшкодування, 193,06 грн. пені.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_3;

Від відповідача - 1: ОСОБА_4 довір.;

Від відповідача 2: не прибув;

Від третіх осіб 1, 2, 3: не прибули.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Провідна”, м. Київ звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” про стягнення 13182, 93 грн., в тому числі 12989,87 грн. страхового відшкодування та 193,06 грн. пені.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.08.11р. справу №7/216 (19/97) передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

У відповідності до ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України для розгляду даної справи призначено суддю Сгара Е.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.2011р. прийнято позовну заяву та порушено провадження по справі №7/216(19/97).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на страховий акт 1 1001/06/14288/300/6 від 27.11.2009р.; договір №06/0609846/1009/09 добровільного страхування наземного транспорту, переданого в заставу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія ВІС 051475 від 26.01.2008р., заяву №1001/06/14288 від 19.10.2009р. про факт настання події, довідки ВДАІ, постанову Полтавського районного суду Полтавської області №3-18/2010р. від 12.01.2010р., акт огляду транспортного засобу №1001/06/14288 від 19.10.2009р., звіт про оцінку вартості матеріального збитку №411/11/09 від 16.10.2009р., рахунок-фактуру №АР-0005621 від 17.10.2009р., лист вигодонабувача від19.10.2009р., платіжне доручення №0055578 від 08.12.2009р., регресну вимогу №4269/1750 від 23.05.2011р., повідомлення про вручення поштового відправлення лист №4629/559570 від 20.07.2011р., лист №5449/1750 від 05.08.2011р., лист №5448/1750 від 04.08.2011р., договір доручення №02-09/10 від 02.09.2010р.,

У судових засіданнях позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач-1 проти позову заперечив, у відзиві на позов №6479 від 21.09.2011р. посилався на те, що позивач не довів того, що матірний О.П. керував забезпеченим транспортним засобом на будь-яких законних підставах та на запити відповідача до страхувальника з цього приводу страхувальник відповіді не надав, вважає, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення суми позову з відповідача-2.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 06.09.2011р. та від 12.12.2011р. та до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

1. на стороні позивача: ОСОБА_1, м. Бровари Київська обл.;

2. на стороні відповідача: ОСОБА_2, с. Терешки, Полтавська обл.;

3. на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство „Будівельне управління №9 „Полтаванафтогазбуд”, м. Полтава.

Третя особа-1 у жодне судове засідання не прибула, через канцелярію суду надала пояснення по справі від 05.10.2011р., від 18.11.2011р. та заяву від 05.10.2011р. про розгляд справи без її участі.

Третя особа-2 у жодне судове засідання не прибула, вимоги ухвал суду не виконала, пояснень по суті спору не надав.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2012р. змінено процесуальний статус Закритого акціонерного товариства „Будівельне управління №9 „Полтаванафтогазбуд”, м. Полтава, залучивши його в якості Відповідача 2.

Відповідач-2 у судове засідання не зявився, направив відзив на позов, яким просить розглянути справу без участі його представника, а також повідомив, що отримав позовну заяву та не має заперечень проти викладених в ній обставин.

В ході розгляду справи, ухвалою від 06.09.2011р. було витребувано у Полтавського районного суду Полтавської області матеріали справи (суддя Рябішин) про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності в порядку ст.124 КпАПП України за фактом ДТП, що сталась 16.10.2009р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 02.11.2011р. було призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Сгара Е.В., суддів Курило Г.Є., Риженко Т.М.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

16.10.2009р. на вул. Черняхівського в м. Бровари, Київська обл. сталася дорожньо-траснпортна пригода за участю автомобіля «HYUNDAI» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), що знаходився на стоянці та автомобіля «ГАЗ» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить ЗАТ БУ №9 «Полтаванафтогазбуд» під керуванням водія ОСОБА_2.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 12.01.2010р. №3-18/2010р., копія якого міститься у справі, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу в розмірі 340 грн.

Між позивачем та ОСОБА_1, який є власником автомобіля «HYUNDAI», укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, переданого в заставу №06/0609846/1009/09 (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено з 09.07.2009р. по 08.07.2010р., тобто у момент настання ДТП пошкоджений автомобіль «HYUNDAI» був застрахований.

За даним Договором застрахований пошкоджений автомобіль «HYUNDAI», страховим випадком є, у тому числі, ДТП.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортному засобу №411/11/09 від 16.10.2009р., вартість матеріальних збитків, заподіяних власнику транспортного засобу в результаті пошкодження транспортного засобу «Hyundai Tucson», склала 13133грн. 68коп.

Відповідно до страхового акта 1 1001/06/14288/300/6 від 27.11.2009р. та розрахунку суми матеріального збитку по справі №1001/06/14288, сума страхового відшкодування внаслідок настання ДТП, склала 13499,87грн.

Таким чином, згідно наданого розрахунку суми позову, позивач зазнав витрат із страхового відшкодування у сумі 13499,87грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування позивач зазнав витрат у загальному розмірі 13499,87грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №0055578 від 08.12.2009р.

Враховуючи вищенаведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №4269/1750 від 23.05.2011р., в підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.05.2011р.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування відповідачем, позивач звернувся до суду та просить стягнути 13182, 93 грн. у примусовому порядку.

З позову та пояснень позивача по справі вбачається, що заявлена до стягнення сума складається із суми страхового відшкодування 12989, 87 грн. (з урахуванням суми франшизи 510,00 грн., яка покладається на винну особу) та з суми пені 193,06 грн.

При розгляді вимог щодо стягнення суми страхового відшкодування 12989, 87 грн., господарський суд виходить з наступного.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 12.01.2010р. №3-18/2010р., копія якої міститься у справі, вбачається, що ДТП сталося саме з вини третьої особи ОСОБА_2, який на момент скоєння ДТП знаходився у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Будівельне управління №9 «Полтаванафтогазбуд», що підтверджується довідкою №143/01 від 12.12.2011р.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2, порушив п.10.9 Правил дорожнього руху України, його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів автомобілів «HYUNDAI» та «ГАЗ».

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між власником автомобіля ГАЗ ЗАТ «Полтаванафтогазбуд» та відповідачем укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/2656838 від 19.01.2009р. (далі по тексту Поліс).

Застрахованим транспортним засобом згідно Полісу є автомобіль ГАЗ 33021 (д/н НОМЕР_1).

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Дослідивши всі наявні у справі документи, в тому числі наказ №1/01 від 16.01.2009р., довідку №143/01 від 12.12.2011р., заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що під час настання ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем ГАЗ на законних підставах.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Згідно умов Полісу, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25500,00 грн. із франшизою 510,00 грн.

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37. 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до відповідача з регресною вимогою) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Пунктом 36.1 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ

Як зазначено вище, відповідач по справі є страховиком винної у скоєнні ДТП та нанесенні збитків особи та не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (в даному випадку відповідача-1) після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (відповідача-2) або водія забезпеченого транспортного засобу (третя особа-2), який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 12989, 87 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми позову, ця сума розрахована з урахуванням суми франшизи.

З огляду на вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню у повному обсязі, у розмірі 12989, 87 грн.

При розгляді вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 193,06 грн. господарський суд виходить з наступного.

За приписами статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З аналізу наведених норм вбачається, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача лише у межах фактичних витрат. Тобто регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування.

До того ж, відповідно до приписів пункту 37.2. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особі, яка має право на отримання страхового відшкодування, за кожен день прострочення його виплати з вини страховика сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином виплата пені повязується із страховим відшкодуванням, та особою, яка має право на його отримання.

Поняття страхового відшкодування наведено у статті 9 Закону України "Про страхування", якою визначено, що це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням приписів наведених норм права суд дійшов висновку про те, що у позивача відсутнє право на отримання від відповідача пені.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №47/378 від 10.03.2011р., №20/150-10 від 18.05.2011р.

Враховуючи наведене, вимоги щодо стягнення з відповідача 193,06 грн. пені задоволенню не підлягають.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна”, м. Київ до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО”, м. Донецьк про стягнення 13182, 93 грн., в тому числі 12989,87 грн. страхового відшкодування та 193,06 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” (83001, м.Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-ий поверх ідентифікаційний код 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна” (04655, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 37/122; 04655, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-г п/р 265003941501 в ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна», м. Київ МФО 300120, код ЄДРПОУ 23510137) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 12989, 06 грн., 129,90 грн. державне мито, 232,54 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.02.2011р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Риженко Т.М.

Суддя Курило Г.Є.