Постанова № 21426076, 08.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2012 р. Справа № 5023/6784/11 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Жукової Л.В. головуючий,

Нєсвєтової Н.М.,

Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргуАкціонерної компанії "Харківобленерго"

на рішеннягосподарського суду Харківської області від 12.09.2011 р.

та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р.

у справі № 5023/6784/11 господарського суду Харківської області

за позовомХарківської міської ради

до1) Акціонерної компанії "Харківобленерго";

2) Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3"

провизнання права власності та визнання договору недійсним в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не зявилися;

відповідачів:1) ОСОБА_1. (дов. від 30.09.2011 року); 2) не зявилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року у справі № 5023/6784/11 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю. Визнано право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№ 1-12; 2 поверху №№ 1-10, загальною площею 350,4 м2, що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,3. Визнано договір купівлі-продажу нежитлових будівель № 256/158, укладений 25.03.2002 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Закритим акціонерним товариством "Теплоенергоцентраль-3", недійсним. Стягнуто з Харківської міської ради на користь державного бюджету України 647 грн. державного мита.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року (головуючий суддя: Бондаренко В.П., судді: Ільїн О.В., Камишева Л.М.), апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року у справі № 5023/6784/11 залишено без змін.

Акціонерна компанія "Харківобленерго" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу та додаткові пояснення від 07.02.2012 року, в яких просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року у справі № 5023/6784/11 та прийняти нове рішення, згідно якого відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Позивач скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Позивач та відповідач-2, згідно з приписами статті1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, 22.08.1995 року на підставі Указу Президента України №282/95 від 04.04.1995 року "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та наказу Міністерства економіки України №75 від 14.06.1995 року "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації" Міністерством енергетики та електрифікації було видано наказ №163 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Харківобленерго" та затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Виробничого-енергетичного об'єднання "Харківенерго".

На виконання вищезазначеного наказу 23.11.2001 року Міністерством палива та енергетики України затверджено перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Харківобленерго". Станом на 2002 рік державна реєстрація об'єктів нерухомого майна проводилася відповідно до вимог Цивільного Кодексу УРСР (в редакції 1963 року) та Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року.

Згідно з пунктом 5.6. вказаного Тимчасового положення видачі витягу на нерухоме майно передувало проведення інвентаризаційних робіт.

Крім того, в обов'язковому порядку здійснювався опис нерухомого майна із зазначенням розмірів земельної ділянки, на якій розташований об'єкт; найменування будівель, споруд та їх літерівка; призначення майна; матеріали стін кожної будівлі та споруди; розміру житлової та нежитлової площі; проценту зношеності, вартості будівель і споруд за даними інвентаризації, у тому числі й самовільно збудованих, прибудованих чи реконструйованих, з урахуванням фізичного зносу та діючої індексації.

Згідно з Тимчасовим положенням реєстрації підлягали виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлюючим документам.

Також Тимчасовим положенням встановлювався вичерпний перелік документів, на підставі яких проводилася реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до п. 15 даного переліку такими документами є: рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" спірні нежитлові будівлі були зареєстровані 10.04.2002 року, у зв'язку з чим АК "Харківобленерго" видано реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належали товариству на праві колективної власності.

Перелік документів, наданий АК "Харківобленерго" до реєструючого органу щодо оформлення реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна не відповідав вимогам законодавства, чинного на час здійснення реєстрації права власності на спірні нежитлові будівлі.

Господарські суди задовольняючи позовні вимоги зазначили, що на час укладання акту інвентаризації майна ВЕО "Харківенерго" від 01.07.1995 року та на час затвердження переліку майна Міністерством палива та енергетики від 25.11.2001 року АК "Харківобленерго" не мала технічних паспортів або будь-якої іншої технічної документації щодо спірних нежитлових приміщень.

Судові рішення вмотивовані тим, що перелік документів, наданий "Харківобленерго" до реєструючого органу щодо оформлення реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, не відповідав вимогам законодавства, чинного на час здійснення реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення, а матеріалами справи підтверджується, що територіальна громада міста Харкова є законним власником спірного майна, яке на час проведення корпоратизації АК "Харківобленерго" перебувало у комунальній власності територіальної громади та за своїми функціональними ознаками входило до складу цілісного майнового комплексу.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 25.03.2002 року №256/158 укладений між АК "Харківобленерго" та ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3", суди виходили з того, що майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Щодо визнання судами права комунальної власності територіальної громади міста Харкова, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне. АК "Харківобленерго" вважає, що отримало право власності на нерухоме майно в процесі корпоратизації на базі виробничого енергетичного об'єднання "Харківенерго", яке припинило свою діяльність.

Харківська міська рада вважає, що територіальна громада є законним власником нежитлових приміщень виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м., розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3.

Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що спірні нежитлові приміщення помилково увійшли до переліку нерухомого майна Акціонерного товариства "Харківобленерго", оскільки на час проведення корпоратизації товариства, перебували у комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Харківської області.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідно до приписів Закону України "Про приватизацію державного майна" під час формування статутного фонду корпоратизованого акціонерного товариства, засновником виступає державний орган приватизації або державний орган, уповноважений керувати майном підприємства та надавати згоду на його відчуження, а Акціонерна компанія "Харківобленерго" не надала судам доказів того, що Міністерство палива та енергетики надавало згоду на відчуження спірного нерухомого майна.

Однак, вирішуючи питання корпоратизації та приватизації державного майна, суди безпідставно не залучили до участі у справі державний орган приватизації Фонд Державного майна України.

Визнаючи право комунальної власності територіальної громади міста Харкова на нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м., розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що територіальна громада міста Харкова є законним власником спірного майна, яке на час проведення корпоратизації першого відповідача перебувало у комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Харківської області та за своїми функціональними ознаками входило до складу цілісного майнового комплексу.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про залучення до участі в справі Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, суди свої рішення мотивували наявністю у матеріалах справи письмових пояснень, які на думку судів вважаються достатніми для вирішення справи, а також зазначено, що зміст наказу щодо корпоратизації сторонами не оскаржується.

Таким чином, при розгляді справи по суті заявлених вимог, судами вирішувалося питання про права та обовязки Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як правонаступника Міністерства палива та енергетики України, без залучення його до участі у розгляді справи.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" передбачалося, що міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, зобов'язані були здійснити до 01.01.1992 року передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Таким чином, судам попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті належало перевірити дотримання виконання п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 та встановити, чи було міністерством або відомством України здійснено до 01.01.1992 року передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком, та яким саме документом спірне нерухоме майно передано з державної до комунальної власності.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 13.09.1999 року №749 затверджено акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу (ЦМК) державного підприємства "Харківські теплові мережі" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції Закону №82/95 від 02.03.1995 року) 10.09.1999 року між державним ОВО "Харківтеплоенерго" та обласним підприємством "Харківські теплові мережі" було укладено засновницький договір, за умовами якого, державне підприємство "Харківські теплові мережі" з відповідним цілісним майновим комплексом увійшло до складу ОВО "Харківтеплоенерго" із збереженням права юридичної особи із самостійним балансом та правом виходу із складу об'єднання за згодою представника власника майна - Харківської обласної ради.

Однак, судами не встановлено, чи входило спірне нерухоме майно загальною площею 350,4 кв.м., розташоване по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові в склад ЦМК "Харківтеплоенерго" та чи було включено його до акту прийому-передачі ЦМК, який

затверджено Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 13.09.1999 р.№ 749.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 25.03.2002 року №256/158 укладений між АК "Харківобленерго" та ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3", суди попередніх інстанцій виходили з того, що нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м. знаходилися в постійному користуванні ОВО "Харківтеплоенерго", за своїми функціональними ознаками були залучені до промислового циклу по виробництву теплової енергії, знаходилися на території, що належить комунальній власності, а відтак, майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок передчасним, винесеним із невірно застосованими нормами матеріального права, з порушенням норм процесуального права, по неповно встановленим обставинам справи, оскільки право продажу майна належить власнику, а по справі питання власності на спірне майно підлягає направленню на новий розгляд.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що поза увагою судів залишилося питання повязане з укладенням договору оренди земельної ділянки на якій розташована спірна будівля з відповідними органами.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, суди попередніх судових інстанцій припустилися неправильного застосування приписів ч.1 ст.47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, при новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. у справі № 5023/6784/11 скасувати. Справу №5023/6784/11 направити до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Головуючий Жукова Л.В.

Судді Нєсвєтова Н.М.

Студенець В.І.