Постанова № 21422924, 21.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 р. Справа № 2а-1670/1005/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: Русанової В.Б. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття представленого Полтавським обласним центром зайнятості на постанову Полтавський окружний адміністративний суд від 28.02.2011р. по справі№2а-1670/1005/11

за позовом Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття представлений Полтавським обласним центром зайнятості, Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення допомоги на випадок безробіття,

ВСТАНОВИЛА:

Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття, представленого Полтавським обласним центром зайнятості, Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом відповідач), в якому просив стягнути з гр. ОСОБА_1 19048,61 грн. суму незаконно отриманого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, внаслідок умисного невиконання ним своїх обовязків та зловживання ними.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року частково задоволено позовні вимоги.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кременчуцького міськрайонним центром зайнятості суму зайво виплаченого забезпечення на випадок безробіття в розмірі 18,08 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття, представлений Полтавським обласним центром зайнятості, Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року в частині відмови в позові та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення”, ст. ст.3, 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Позивач вважає, що на момент надання статусу безробітного, позивач був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, а тому взагалі не мав права на отримання такого статусу та виплату допомоги по безробіттю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.2007р. відповідач був взятий на облік у Кременчуцькому міськрайонному центру зайнятості як безробітний, а 06.09.2007 р. припинена державна реєстрація ОСОБА_1, як субєкта підприємницької діяльності.

Частково задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем незаконно отримано забезпечення по безробіттю за період з 03.08.2007р. по 06.09.2007р. у загальній сумі 18,06 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення 1759,37 грн. відшкодування вартості наданих соціальних послуг суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату укладання договору про направлення відповідача на підвищення кваліфікації між позивачем та ОСОБА_1, а саме з 27.09.2007р. відповідач припинив підприємницьку діяльність , а тому мав право на отримання послуг по підвищенню кваліфікації як безробітний.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних затвердженого постановою КМ України від 27.04.98 р. N 578 - діяла на час реєстрації ОСОБА_1, передбачено, що при реєстрації в центрі зайнятості як шукаючого роботу громадянин повинен подати визначений цим порядком перелік документів. При цьому він має повідомити спеціалісту центру зайнятості всі відомості, які можуть вплинути на порядок виплати та розмір допомоги по безробіттю.

Жодним нормативним документом не встановлено обов'язку служби зайнятості щодо перевірки під час реєстрації чи надання статусу безробітного поданих громадянином відомостей та можливості відмови у реєстрації чи наданні статусу безробітного (або відтермінування виплати допомоги по безробіттю) з підстав їх можливої недостовірності.

Як вбачається з матеріалів справи, при реєстрації в центрі зайнятості, відповідачем подано заяву про надання статусу безробітного, в якій зазначає, що на даний час не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець та на момент реєстрації в центрі зайнятості 03.08.2007 року, запис про припинення підприємницькою діяльністю та скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності відсутні.

Відповідно до пп. "б" ч. 3 ст. 1 Закону N 803-XII громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, в тому числі підприємці, відносяться до зайнятого населення і не можуть бути визнані безробітними та отримувати соціальне забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 при реєстрації в службі зайнятості не повідомив про не скасовану реєстрацію його як фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, він не міг бути визнаний безробітним і, відповідно, отримував матеріальне забезпечення за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" безпідставно і незаконно.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно пп. 6.14. п 6. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року N 307 якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Пунктом 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Виходячи з наведеного, сума незаконного отриманого позивачем забезпечення підлягає стягненню за весь час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітного , оскільки ОСОБА_1 не мав права на отримання статусу безробітного через наявність у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності та під час звернення до центру зайнятості не виконав свого обов'язку, щодо надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг.

27.09.2007р. між Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості та ОСОБА_1 укладено договір про направлення на підвищення кваліфікації. Витрати позивача понесені з професійним навчанням ОСОБА_1 за період з 28.09.2007р. по 03.01.2008р. складають 1759, 37 грн., що підтверджується відповідним розрахунком. (а.с.14) За період перебування на обліку ОСОБА_1 незаконно отримав забезпечення по безробіттю в сумі 17289,24 грн., що підтверджується розрахунками (а.с.12-13).

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття представленого Полтавським обласним центром зайнятості, Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості задовольнити.

Постанову Полтавський окружний адміністративний суд від 28.02.2011р. по справі№2а-1670/1005/11 скасувати.

Прийняти нову постанову , якою позовні вимоги Фонду державного загальнообовязкового соціального страхування на випадок безробіття представленого Полтавським обласним центром зайнятості, Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого забезпечення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фонду державного загальнообовязкового соціального страхування на випадок безробіття в особі Полтавського обласного центру зайнятості вартість наданих соціальних послуг в розмірі 1759,37 грн. на р/р № 37179160003202 в ГУДК України в Полтавській області, ЗКПО 3491234 МФО 831019 та на користь Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості суму виплаченого забезпечення в розмірі 17 289є,24 грн. на р/р 37175165303202 в ГУДК України в Полтавській області , код 22548262 МФО 831019.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді Русанова В.Б. Любчич Л.В.