Ухвала суду № 21421757, 15.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 р.Справа № 2а-1870/1303/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від12.05.2011р. по справі№2а-1870/1303/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО-Агроеталон"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТО-Агроеталон»(надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції №0000082310/0 від 28.02.2011 року повністю, яким ТОВ «ВТО-Агроеталон»збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток в сумі-33599,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі-8399,75 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000111710/0 від 28.02.2011 року в частині збільшення ТОВ «ВТО-Агроеталон»суми грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі-10162,84 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі-2873,40 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000122320 від 28.02.2011 року повністю, яким до ТОВ «ВТО-Агроеталон»застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі-1360,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000082310/0 від 28 лютого 2011 року повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000111710/0 від 28 лютого 2011 року в частині збільшення ТОВ «ВТО-Агроеталон»суми грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі-10162 грн. 84 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі-2873 грн. 40 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000122320 від 28 лютого 2011 року повністю.

Відповідач, Сумська міжрайонна державна податкова інспекція, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що плановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства ТОВ «ВТО-Агроеталон»за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року (акт перевірки № 25/23/32888615/14) були встановлені порушення:

-п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2. статті 5. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму -33 599.00 грн. Сумською МДПІ прийняте податкове повідомлення рішення № 0000082310 0 від 28.02.2011 року, яким донараховано ТОВ «ВТО-Агроеталон»податку на прибуток в сумі 33 599,00 грн. та штрафні санкції на суму - 8399.75 грн.

-п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4, п.п. 4.2.9.. п. 4.2. ст.4. п.п.8.1.1 п.8.1. ст..8. п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо правильності утримання, та своєчасності перерахування податку доходів фізичних осіб до бюджету за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року на суму 11 493,58 грн. Сумською МДПІ прийняте податкове повідомлення рішення № 0000111710/0 віт 28.02.2011 року, яким донараховано ТОВ «ВТО-Агроеталон»податок з доходів фізичних осіб в сумі - 11493.58 грн. та штрафні санкції 2873.40 грн.

-п.9 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»зі змінами та доповненнями, а саме: не забезпечено щоденне друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків. Сумською МДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000122320 від. 28.02.2011 року, яким донараховано штрафні санкції в сумі 1360 грн.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000122320 від 28.02.2011 року по нарахуванню штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1360,00 грн. за порушення позивачем п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд першої інстанції виходив з неправомірності вказаного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки оформленої актом від 14.02.2011 року відповідачем прийнято спірне рішення, яким до позивача застосовано фінансові санкції за порушення п.9 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до п.9 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено актом перевірки від 14.02.2011 року, відповідно до висновків якого позивачем не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків, а саме з 18 по 21 (включно) січня 2009 року.

Факт не виконання вимог п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивачем не оспорюється.

Податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2011 року № 0000122320 за порушення п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача застосовано фінансові санкції на підставі п.4 ст. 17 цього Закону.

Між тим, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 250 Господарського кодексу України (яка діяла на момент вчинення правопорушення) встановлює строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Відповідно до вказаної статті адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушень, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції вчинено останнім з 18.01.2009 року по 21.01.2009 року (включно).

Отже, враховуючи приписи ст. 250 Господарського кодексу України відповідач мав право застосувати адміністративно-господарські санкції, передбачені п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не пізніше як через один рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а саме у період з 21.01.2009 року по 21.01.2010 року.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції нараховані податковим повідомленням-рішенням 28.02.2011 року, застосовані з порушенням строків застосування санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач своїм рішенням 28.02.2011 року застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції з порушенням вимог діючого законодавства.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»виявлено в 2011 році, в звязку з чим граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

На час вчинення позивачем правопорушення, передбаченого п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»діяла ст. 250 ГК України.

Строк застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст. 250 ГК України закінчився до внесення змін в ГК України.

Крім того, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, приписи ст. 102 Податкового кодексу України є не розповсюджуються на вказані правовідносини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122320 від 28.02.2011 року.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0000082310/0 від 28.02.2011 року про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 33599,00 грн. та штрафних санкцій на суму 8399,75 грн. за порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача про неправомірне завищення позивачем валових витрат ґрунтувалися на тому, що останнім до валових витрат були віднесені витрати, що не повязані з господарською діяльністю позивача, а саме: виплачені добові водіям на відрядження в сумі 56823 грн., які фактично, як вказує відповідач, у відрядженні не перебували, а надавали послуги за місцем фактичного проживання.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся позивач, згідно договорів про надання автотранспортних послуг, укладених з ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Жилпромбуд», ТОВ «Компанія «Базальт», ТОВ «Спецмехсервіс», ЗАТ «Нафтогазвидобування», ДП «Укрбурсевіс»(а.с.212-221), надавав послуги з перевезення вантажів замовника.

На виконання умов вказаних договорів для здійснення автотранспортних послуг з перевезення вантажу водіям, що перебували з позивачем у трудових відносинах, надавалися відрядження на підставі наказів директора (а.с.125-211), що містяться в матеріалах справи, які ним підписані та засвідчені печаткою.

Перебування водіїв у відрядженні підтверджується посвідченнями про відрядження, що містяться в матеріалах справи, з зазначенням відміток про прибуття в місце призначення і вибуття з нього.

Відповідно до вказаних відміток місцем вибуття значиться фактичне місцезнаходження позивача-м. Білопілля, а місцем прибуття-м. Полтава.

Колегія суддів вважає, що реєстрація місця проживання водіїв в м. Полтава, не спростовує факту перебування їх у відрядженні.

Так, відповідно до п. 4.10 договорів про надання автотранспортних послуг при виконанні замовлень на вантажні перевезення, у випадку знаходження пункту призначення доставки вантажів за межами населеного пункту-Замовник перевезень робить відмітку у посвідченні про відрядження водіїв за місцем знаходження офісу, філії чи представництва Замовника у найближчому населеному пункті від місця виконання замовлень.

Згідно Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 р. № 318/2658 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Відрядження водіїв позивача відбувалися поза межами постійної роботи за наказом директора товариства.

Як встановлено постановою Білопільського районного суду Сумської області від 17.03.2011 року (а.с.25 т. 2) перевезення вантажів здійснювалось за місцем розташування газовоконденсатних родовищ та свердловин у межах Полтавської області, які розташовані поза межами населених пунктів. Так як за перевіряємий період водії здійснювали перевезення вантажів у м. Полтава, то посвідчення про відрядження їм відмічались в м. Полтава.

Перевезення вантажу підтверджується подорожніми листами, в яких зазначено пункт розвантаження вантажу м. Полтава, при цьому місце постійної роботи водіїв знаходиться в м. Білопілля.

Посилання відповідача на те, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

З аналізу наведеної норми випливає, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене трудовим договором.

Між тим, трудовим договором з водіями (а.с.114-117) передбачено, що для виконання своїх службових обовязків в іншій місцевості водій направляється у службові відрядження за розпорядженням директора підприємства.

Як свідчать матеріали справи, відрядження водіїв позивача відбувалися поза межами постійної роботи за наказом директора товариства.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт перебування водіїв товариства у відрядженні під час перевезення вантажів замовника.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили,є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановами Білопільського районного суду Сумської області від 01.04.2011 року та від 17.03.2011 року провадження у справі про притягнення директора позивача та головного бухгалтера позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП закрито у звязку з відсутністю в їх діях події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, відповідачем неправомірно здійснено висновок про безпідставне включення позивачем до валових витрат добових водіїв на відрядження.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, за висновками відповідача позивачем у 4 кварталі 2007 року неправомірно до складу валових витрат було віднесено витрати за отримані товарно-матеріальні цінності та послуги від ТОВ «Спецмехсервіс»у сумі 77569 грн., що не підтверджені відповідними документами.

Відповідно до п.п.15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»( який діяв на момент вчинення правопорушення) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Крім того, п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу (який набрав чинності з 01.01.2011 року) передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, з аналізу наведених норм випливає, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобовязань платника податків не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»( який діяв на момент вчинення правопорушення) передбачено, що податкові декларації за календарний квартал подаються - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, декларація з податку на прибуток підприємств за 2007 рік подана позивачем 01.02.2008 року.

Граничний строк подання декларації за приписами п п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»становить 10.02.2008 року.

Спірне податкове повідомлення-рішення № 0000082310/0 про визначення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток винесене 28.02.2011 року.

Отже, приймаючи 28.02.2011 року податкове повідомлення-рішення № 0000082310/0 відповідачем пропущено 1095 днів для визначення суми грошових зобовязань платника податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082310/0 від 28.02.2011 року.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0000111710/0 від 28.02.2011 року в частині збільшення ТОВ «ВТО-Агроеталон»суми грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 10162 грн. 84 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2873 грн. 40 коп., суд першої інстанції виходив з протиправності вказаного рішення в даній частині.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача про порушення позивачем Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в частині, що оспорюється позивачем, ґрунтувалися на тому, що позивачем незаконно не утримувався податок з доходів фізичних осіб з суми безпідставно відшкодованих грошових витрат на оплату добових водіям, які фактично, на думку відповідача, у відрядженні не перебували, чим порушено п.п. п. 4.2 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з нступного.

Згідно п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Матеріалами справи доведено, що добові водіям, з яких, як вказує відповідач позивачем неутримано податок з доходів фізичних осіб, виплачувалися у звязку з відрядженнями водіїв по наданню автотранспортних послуг на виконання договорів (а.с.212-221) та правомірно включені позивачем до валових витрат.

Відповідачем не доведено те, що грошові витрати на оплату добових водіям надавалися останнім як додаткові блага.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанови Білопільського районного суду Сумської області від 21.03.2011 р. та від 23.02.2011 р. щодо притягнення директора позивача та головного бухгалтера позивача до адміністративної відповідальності (а.с. 137-138) за порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили,є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вказані постанови не містять детального опису винних дій посадових осіб позивача, а лише зазначено, що вказаними особами занижено податок з доходів фізичних осіб за перевіряємий період, крім того сума заниження податку є вищою ніж зазначена в акті перевірки.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не було порушено приписів п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Окрім даного порушення позивачу було також донараховано 135 грн. податку з доходів фізичних осіб та суму штрафних фінансових санкцій за порушення п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4, п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8, п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме за не нараховування та не утримання податку з доходів фізичних осіб із сум плати за вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_6 нотаріальних дій в сумі 765,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного доручення №596 від 13.02.2008 року приватному нотаріусу ОСОБА_6 були перераховані доходи у вигляді плати за вчинення нотаріальних дій в сумі 765,00 грн. Податок з доходів фізичних осіб в сумі 135,00 грн., сплачено до бюджету також 13.02.2008р. за платіжним дорученням №592 через поточний рахунок Товариства.

Вказані обставини були визнанні представниками відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000111710/0 від 28.02.2011 року в частині визначення грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 10162 грн. 84 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2873 грн. 40 коп.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від12.05.2011р. по справі№2а-1870/1303/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2011 р.