Постанова № 21421505, 12.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2011 р. Справа № 2а-1670/2765/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі№2а-1670/2765/11

за позовом Відкритого акціонерного товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

18.11.2010 року, Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі відповідач ), в якому просить суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142302/0/19 від 24.03.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на 94102 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача №0000142302/0/19 від 24.03.2010 року.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норми процесуального та матеріального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від»ємного значення з податку на додану вартість з податку на додану вартість, що декларувався в листопаді, грудні 2009 року, про що був складений акт №1011/23-309/00152299 від 19.03.2011 року.

Порушення встановлені під час перевірки склали у п.п.7.4.1.п.7.4.4п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від»ємного значення за січень 2010 року у сумі 26000 грн. (послуги охорони); п.7.4.1,п.7.4.3,п.п.7.4.4.п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за листопад, грудень 2009 року, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню; за січень 2009 року у сумі 94102 грн. (послуги охорони, послуги оренди земельних ділянок, залізничних дільниці , вагонів-хоперів).

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2010 року №0000142302/0/19 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 94102,00 грн.

Приймаючи постанову про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу не відповідає приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно до п.1.7 ст.1 Закону „Про податок на додану вартість”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з Законом України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.6п.7.2ст.7 вказаного вище Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який постановляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп.7.5.1п.7.5ст.7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від»ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного вище закону, якщо у наступному податковому періоді сума. Розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від»ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від»ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим органом ставиться під сумнів формування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 8776 грн. внаслідок завищення звичайних цін при сплаті орендної плати за земельні ділянки позивачем у ТОВ «Карбонтранссервіс», оскільки підприємством позивачем були сплачена орендна плата за земельні ділянки, які раніше були ним продані, та залишення даних земельних ділянок у власності позивача понесло б витрати у вигляді нарахування земельного податку та не відносило б до податкового кредиту витрати у вигляді орендної плати за землю.

Крім цього, податковим органом ставиться під сумнів завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 17403грн. внаслідок завищення звичайних цін при сплаті орендної плати за підїздні залізничні колії позивача у ТОВ «Карбонтранссервіс», оскільки раніше дані підїздні залізничні колії належали позивачу та витрати понесені ним нарахування земельного податку та не відносило б до податкового кредиту витрати у вигляді орендної плати за землю.

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Карбонтранссервіс» з яким були укладені договір №2008/39 від 1 вересня 2008 року оперативної оренди; від 1 вересня 2008 року договір оренди земельної ділянки; договір оренди земельної ділянки від 1 вересня 2008 року.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про завищення податкового кредиту за даними господарськими операціями, оскільки раніше дані земельні ділянки та підїздні залізничні колії належали позивачу та витрати які б понесло підприємство повинно було виглядати у виді нарахування земельного податку, а не орендної плати.

За таких обставин, колегія суддів, вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доказується реальність укладання та виконання даних угод, тому позов підлягає задоволенню, оскільки реальність виконання даних угод не заперечується податковим органом.

Окрім цього, податковим органом ставиться під сумнів завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 41922,49 грн. за наслідками операцій щодо оренди вагонів-хоперів у ТОВ «Карбонтранссервіс», з яким був укладений договір №2007/11 від 2 серпня 2007 року оперативної оренди майна, а саме використання у грудні 2010 року позивачем вагонів-хоперів у кількості 152 штуки.

Таким чином, на думку податкового органу, підприємство не має виробничої потреби орендувати у ТОВ «Карбонтранссервіс» вагони-хопери в кількості 152 одиниці щомісячно, оскільки фактичне використання даних вагонів-хоперів здійснюється у меншій кількості.

Доводи апеляційної скарги про завищення податкового кредиту за даним видом операції колегія суддів вважає правильним.

Пояснення представника позивача про те, що зайві вагони-хопери були використанні для зберігання продукції, колегія суддів вважає наміркованими, оскільки за таких обставин підприємство позивач збільшує свої витрати на оплату простою вагонів, погіршує умови зберігання продукції в холодну пору року тощо.

У звязку з цим, колегія суддів, дійшла до висновку про те, що висновок суду першої інстанції про задоволення вказаної частини позовних вимог є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2009 року на 26000 грн. внаслідок віднесення суми операцій щодо отримання послуг охорони від ТОВ «Охорона Комплекс ЄС», з яким був укладений договір №16.002/2008 року від 1 липня 2008 року про комплексну охорону та вдосконалення безпеки, оскільки відбувається дублювання функцій власного підрозділу, та наданих послуг ТОВ «Охорона Комплекс ЄС», то колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать оглянуті в суді апеляційної інстанції копія договору укладеного з ТОВ «Охорона Комплекс ЄС», умови угоди не вказують на обєкти, які повинні охоронятися, та не повязані з господарською діяльністю підприємства.

Позиція апеляційної скарги відповідача про те, що економічна вигода позивача від укладення зазначених договорів оренди полягала в отриманні податкового кредиту, колегія суддів вважає обґрунтованою, а задоволенні позову слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі в становлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, <Список >ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі№2а-1670/2765/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Кононенко З.О.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Бондар В.О. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 16.09.2011 р.