Постанова № 21418521, 23.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 січня 2012 р. справа № 2-а- 13295/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябіновій В.І.

за участю:

представника позивача Швець Р.П.

представника відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот"

доХарківської обєднаної державної податкової інспекції

проскасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ортопрот" (далі - ТОВ "Ортопрот") звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської обєднаної державної податкової інспекції (далі - ХОДПІ), з урахуванням уточнених позовних вимог, про скасування з моменту винесення податкового повідомлення - рішення №0000041600 від 28.04.2011 року прийнятого Харківською обєднаною державною податковою інспекцією.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ХОДПІ 28.04.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041600, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 255955,00 гривень. Вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки №812/07/19470004 від 18.04.2011 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот" (код ЄДРПОУ 19470004) з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 21.12.2009 року по 31.01.2011 року по взаємовідносинам з ПП "Сканто" (код за ЄДРПОУ 36875101) за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Істсервіс" (код за ЄДРПОУ 36988381)", яким було встановлено порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з вказаними в акті контрагентами. Також позивач зазначив, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та незаконними і не підтверджуються належними доказами. ТОВ "Ортопрот" визначало податковий кредит з ПДВ з урахуванням та на підставі податкових накладних і інших первинних документів, отриманих від ПП "Сканто" та від ТОВ "Компанії Істсервіс" у встановленому порядку, а тому порушення Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР) відсутні. В той же час, будь-які первинні документи ТОВ "Ортопрот" податковим органом під час проведення перевірки не витребувалися та не досліджувалися. Таким чином, відповідачем було прийнято необґрунтоване податкове повідомлення - рішення, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові та письмових поясненнях до нього фактів і просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. До початку судового засідання заперечень та клопотань не надав. За таких умов, відповідно до ст.128 КАС України, враховуючи неявку представника відповідача - субєкта владних повноважень, в судове засідання без поважних причин та без повідомлення про причини неявки, виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі представника відповідача.

В матеріалах справи міститься заперечення ХОДПІ на адміністративний позов від 22.11.2011 року, відповідно до яких, ТОВ "Ортопрот" у порушення вимог Закону України №168/97-ВР,зайво віднесло до складу податкового кредиту ПДВ по правочинам, укладеним з ПП "Сканто" та ТОВ "Компанія Істсервіс", які є нікчемними, що підтверджується податкової інформацією, яка була використана під час проведення перевірки. На підставі зазначеного, представник відповідача вважає, що ХОДПІ діяла у межах своїх повноважень та компетенції, визначеної законодавчими актами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Ортопрот" (код ЄДРПОУ 35288465) зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією 03.09.2002 року. Позивач взятий на податковий облік як платник податків у ХОДПІ 21.09.2002 року за №103, зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100092922 від 26.01.2008 року, виданого ХОДПІ.

На підставі наказу начальника ХОДПІ №354 від 05.04.2011 року та керуючись п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, фахівцями ХОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Ортопрот" (код ЄДРПОУ 19470004) з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 21.12.2009 року по 31.01.2011 року по взаємовідносинам з ПП "Сканто" (код за ЄДРПОУ 36875101) за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року та по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Істсервіс" (код за ЄДРПОУ 36988381)

За результатами перевірки складено акт №812/07/19470004 від 18.04.2011 року, відповідно до якого було виявлено порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Ортопрот" з ПП "Сканто" та ТОВ "Компанія Істсервіс", п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 204764,00 грн.

Сутність порушень ТОВ "Ортопрот", встановлених актом перевірки, полягає у тому, що за результатами проведеної ХОДПІ перевірки ПП "Сканто" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.12.2009 року по 31.01.2011 року, про що складено акт від 17.03.2011 року №385/234/36875101, яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП "Сканто" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді, що перевірявся; порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Сканто" з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України №168/97-ВР. Також висновки акту перевірки №812/07/19470004 від 18.04.2011 року ґрунтуються на акті перевірки ТОВ "Компанія Істсервіс", проведеної ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з питань дотримання вимог податкового законодавства за період березень - грудень 2010 року, про що складено акт від 09.03.2011 року №603/2505/36988381, яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Компанія Істсервіс" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді, що перевірявся; порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Компанія Істсервіс" з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України №168/97-ВР.

За наслідками вказаного акту перевірки ХОДПІ 28.04.2011 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000041600 щодо нарахування позивачу зобовязання з податку на додану вартість у сумі 255955,00 грн., з них за основним платежем 204764,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 51191,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, чинного на час здійснення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. А підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. ПП "Сканто" і ТОВ "Компанія Істсервіс" були зареєстровані як платники ПДВ, що підтверджується відповідно актом перевірки №812/07/19470004 від 18.04.2011 року.

Судом встановлено, що 05.10.2010 року між ТОВ "Ортопрот" (покупець) та ПП "Сканто" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №51010, відповідно до якого предметом договору є купівля-продаж товару, асортимент, кількість та ціна, якого визначаються видатковими накладними, якими супроводжується товар. Вказаний договір має всі необхідні реквізити, а саме підписаний та скріплений печатками сторін.

01.06.2010 року між ТОВ "Ортопрот" (замовник) та ПП "Сканто" (виконавець) було укладено договір надання послуг мерчендайзінга №01/06/10, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобовязання з виконання замовнику послуг з мерчендайзінгу, а замовник зобовязується прийняти та оплатити належним чином отримані послуги. Вказаний договір також має всі необхідні реквізити, а саме підписаний та скріплений печатками сторін.

На підтвердження реального виконання вказаних правочинів позивачем були надані та досліджені судом первинні документи, які підтверджують факти отримання товарів, їх перевезення, а також використання у власній господарській діяльності.

З наявних матеріалів справи вбачається, що за отримані товари та послуги ТОВ "Ортопрот" розрахувався з ПП "Сканто" в повному обсязі, шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Крім цього, підтвердженням реального отримання товарів від ПП "Сканто" та їх використання у господарській діяльності позивача є наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, в яких містяться відомості щодо дат перевезення, автомобілів що здійснювали перевезення вантажу, вантажовідправників та вантажоодержувачів, підписи та печатки вантажовідправників та вантажоодержувачів щодо відправлення та прийняття вантажу відповідно.

Відносно взаємовідносин ТОВ "Ортопрот" з ТОВ "Компанія Істсервіс" судом встановлено наступне.

01.04.2010 року між ТОВ "Компанія Істсервіс" (продавець) та ТОВ "Ортопрот" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу №01.04/1, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупцю товар, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього відповідно до умов даного договору, у відповідності до направленої на адресу продавця заявкою на товар. Також, 03.05.2010 року між ТОВ "Компанія Істсервіс" (продавець) та ТОВ "Ортопрот" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу №03.05/1, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупцю товар (стрейч - плівку), а покупець зобовязується прийняти товар (стрейч - плівку) та сплатити за нього відповідно до умов даного договору, у відповідності до направленої на адресу продавця заявкою на товар. Вказані договори мають всі необхідні реквізити, а саме підписані та скріплені печатками сторін.

На підтвердження реального виконання вказаних правочинів позивачем були надані та досліджені судом первинні документи, які підтверджують факти отримання товарів, їх перевезення, а також використання у власній господарській діяльності.

З наявних матеріалів справи вбачається, що за отримані товари та послуги ТОВ "Ортопрот" розрахувався з в повному обсязі, шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Крім цього, підтвердженням реального отримання товарів від ТОВ "Компанія Істсервіс" та їх використання у господарській діяльності позивача є наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, в яких містяться відомості щодо дат перевезення, автомобілів що здійснювали перевезення вантажу, вантажовідправників та вантажоодержувачів, підписи та печатки вантажовідправників та вантажоодержувачів щодо відправлення та прийняття вантажу відповідно.

Судом встановлено, що предмет укладених ТОВ "Ортопрот" з вказаними контрагентами правочинів узгоджується з заявленим позивачем основним видом його діяльності.

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладених між ТОВ "Ортопрот" та ТОВ "Компанія Істсервіс", ПП "Сканто" угод.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України №168-97/ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168-97/ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, ТОВ "Ортопрот" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг ТОВ "Компанія Істсервіс" та ПП "Сканто" які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства видавши ТОВ "Ортопрот" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Пунктом 7.5. ст.7 Закону України №168-97/ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ "Ортопрот" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Істсервіс" та ПП "Сканто". При цьому суд зазначає, що актом перевірки ТОВ "Ортопрот" не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, які були включені ТОВ "Ортопрот" до складу податкового кредиту з ПДВ.

Стосовно висновків ХОДПІ про те, що угоди, укладені між ТОВ "Ортопрот" та ТОВ "Компанія Істсервіс", ПП "Сканто" є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між ТОВ "Ортопрот" та ТОВ "Компанія Істсервіс", ПП "Сканто" визнані судом недійсними.

А відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірного правочину недійсним.

Таким чином, угоди, укладені між ТОВ "Ортопрот" та ТОВ "Компанія Істсервіс", ПП "Сканто", а також податкові накладні виписані по дослідженим судом угодам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище угоди не є нікчемними (недійсними) в силу закону.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобовязані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обовязковим.

Суд також звертає увагу на те, що обовязковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки ТОВ "Ортопрот" вбачається, що при її проведенні посадовою особою ХОДПІ були використані лише дані податкової звітності позивача, бази даних ХОДПІ та податкова інформація про проведення перевірок вказаних в акті контрагентів позивача.

Отже, первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки не досліджувалися.

Таким чином, судом встановлено, що висновки викладені в акті перевірки зроблені без вивчення первинних документів позивача.

Отже, належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України не потребують доказування обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року по справі №2а-2951/11/2070 визнані протиправними дії Харківської обєднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Сканто" (код ЄДРПОУ 36875101), за наслідками якої складено Акт Харківської ОДПІ про перевірку ПП "Сканто" №385/234/36875101 від 17.03.2011 року, та дії щодо викладення в цьому акті висновків щодо неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій, порушення вимог законів в момент вчинення правочинів, відсутності обєктів, що підпадають під визначення, встановлені в Законі України "Про податок на додану вартість" та Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 року по справі №2а-2951/11/2070 Постанову Харківського окружного адміністративного суду в частині визнання протиправними дії Харківської обєднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Сканто" (код ЄДРПОУ 36875101) за наслідками якої було складено Акт Харківської ОДПІ про перевірку ПП "Сканто" №385/234/36875101 від 17.03.2011 року, залишено без змін.

Також, до матеріалів справи представником ТОВ "Ортопрот" надано Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року по справі №2а-1024/11/2070, якою визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Істсервіс" в результаті якої складено акт №603/23-05/36988381 від 09.03.2011 року.

Отже, посилання ХОДПІ у акті перевірки №812/07/19470004 від 18.04.2011 року на акт ХОДПІ від 17.03.2011 року №385/234/36875101та акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 09.03.2011 року №603/2505/36988381, як на єдині підстави встановлених порушень ТОВ "Ортопрот", не відповідають дійсним обставинам справи та не можуть слугувати підставою для встановлення порушень безпосередньо ТОВ "Ортопрот".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого ХОДПІ податкового повідомлення - рішення №0000041600 від 28.04.2011 року дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

В звязку з тим, що ХОДПІ не мала належних підстав для збільшення позивачеві суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість і зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Ортопрот" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Ортопрот" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ТОВ "Ортопрот" всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот" до Харківської обєднаної державної податкової інспекції про скасування з моменту винесення податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати, з моменту винесення, податкове повідомлення - рішення №0000041600 від 28.04.2011 року, прийняте Харківською обєднаною державною податковою інспекцією.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м.Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот" (вул. 7-ї Гвардійської Армії, буд. 1-А, Кулиничі, Харківський район, Харківська область,62404, код 19470004) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 30.01.2012 року.

Суддя Біленський О.О.