Постанова № 21418351, 30.08.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/2393/11

"30" серпня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Стасюк А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 (дов.№254/7/10-15/31 від 05.01.2011 року),

за відсутності належним чином повідомленого відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська обєднана державна податкова інспекція звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку у сумі 800,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.1998 року та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 року, - у 2009 році не здійснив сплати єдиного податку у необхідному розмірі. А тому, враховуючи наведене, позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість зі сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність, яка виникла у нього перед бюджетами та державними цільовими фондами у сумі 800,00 грн. Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.08.2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду. При цьому в ухвалі зазначено строк подання заперечень проти позову і порядок їх подання.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена на адресу відповідача рекомендованим листом за місцем реєстрації, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та щодо якої не вносились зміни на час надходження зазначеного позову до суду.

Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач, у відповідності до вимог статей 33 35 Кодексу адміністративного судочинства України, - є таким, що про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Проте, в судове засідання відповідач не прибув, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заперечення проти позову не подав.

З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів,- суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними в ній доказами.

Представник позивача в судовому засіданні 30.08.2011 року позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, - суд встановив наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець Тернопільською районною державною адміністрацією Тернопільської області, з видачею відповідного свідоцтва про державну реєстрацію.

Відповідно до Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»відповідачу присвоєно ідентифікаційний номер №НОМЕР_1. При цьому ОСОБА_2 перебуває на обліку як платник податків у Тернопільській обєднаній державній податковій інспекції з 09.01.2007 року.

З січня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 самостійно обрав для провадження своєї підприємницької діяльності спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, подавши відповідну заяву, тобто, - спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, право на яке суб'єктам малого підприємництва - фізичним особам було надане абзацом 1 пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року №727/98 (в редакції Указу від 28.06.1999 року №746/99).

Так, у відповідності до Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподатковування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та Порядку видачі свідоцтв про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29.10.1999 №599 (зі змінами і доповненнями, затвердженими наказом ДПА України від 28.12.2001 №521), - відповідачу було видано свідоцтво про сплату єдиного податку від 19.12.2008 року серії Ж №437471. При цьому ставка єдиного податку для обраного відповідачем виду діяльності «оптова торгівля будівельними матеріалами»на 2009 рік була визначена у розмірі 200,00 грн. на місяць.

У зв'язку з несплатою у 2009 році платником податків сум податкового зобов'язання, Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно п.п. 6.2.1 п. 6.2, п.п 6.2.4 п. 6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем було виставлено першу податкову вимогу №1/1071 від 21.08.2009 року на суму 200,00 грн. та другу податкову вимогу №2/1226 від 29.09.2009 року на суму 400,00 грн.

В подальшому вказані податкові вимоги у визначеному законом порядку були розміщені на дошці податкових оголошень, - через неможливість вручення їх відповідачу у зв'язку з його відсутністю за місцем реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, вищезазначені податкові вимоги фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ні в адміністративному, ні в судовому порядку - не оскаржував, а тому такі податкові зобовязання відповідача як платника податків, нараховані і відображені у них, є узгодженими у порядку і на умовах, визначених чинними на час виникнення податкового боргу Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III Законом та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженому наказом ДПА України №266 від 03.07.2001 року.

Вподальшому, сплата єдиного податку відповідачем також не проводилась, у зв'язку з чим, відповідно до витягів з облікової картки платника податків (по платежу «єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних осіб»), станом на 12.04.2011 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується податковий борг перед бюджетом, нарахований до 01.01.2011 року, у загальній сумі 800,00 грн.

Докази подання у встановленому законом порядку до податкового органу заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування та дострокового анулювання виданого відповідачу свідоцтва про сплату єдиного податку в матеріалах справи відсутні, не надані вони також відповідачем.

Таким чином на час звернення Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією до суду із даним позовом за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується не сплачена у встановленому законом порядку заборгованість по єдиному податку у загальному розмірі 800,00 грн., яка підтверджується наданою позивачем довідкою №411 від 08.04.2011 року про заборгованість відповідача перед бюджетом станом на 07.04.2011 року (а.с.8), розрахунком суми позовних вимог в частині податкового боргу по єдиному податку (а.с.5), та витягами з облікової картки платника податків (по платежу «єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних осіб»), що містяться в матеріалах справи.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закон України «Про систему оподаткування»втратили чинність.

Проте, підпунктом 4 пункту 1 Підрозділу 8 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»застосовуються з урахуванням таких особливостей -зарахування до бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 01 січня 2011 року.

З огляду на зазначене, до даних правовідносин слід застосовувати норми законодавства, чинного на момент їх виникнення.

Так абзацом 2 пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.2005 року 727/98 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. на місяць.

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» - субєкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок до 20 числа кожного місяця на окремий рахунок Державного казначейства України.

Абзацом 2 пункту 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»встановлено, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Окрім того, порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) на час виникнення у відповідача спірних сум податкового боргу - було встановлено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 р.

Так, пунктом 1.3 статті 1 вищезазначеного закону було встановлено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Несплачене у встановлений строк податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному порядку, визнається згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III сумою податкового боргу і до нього застосовуються заходи з погашення податкового боргу, визначені даним законом.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, який є чинним на даний час, - на платника податків покладено обовязок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Підпунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу зазначено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державі виконавці в межах своїх повноважень.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними -є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений на платників податків законом обовязок щодо сплати боргу з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обовязок відповідачем в добровільному порядку не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували погашення існуючого боргу та спростовували б доводи позивача, а також відомості щодо дострокового анулювання виданого відповідачу свідоцтва про сплату єдиного податку - не надані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими та відповідають чинному законодавству.

Таким чином, - позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у сумі 800,00 грн.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 “Про державне мито” звільнений від сплати державного мита (судового збору), судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у сумі 800,00 грн. (вісімсот гривень) шляхом перерахування на б/р 34211379700517 код платежу 18050200, зведений бюджет ВДК в м.Тернополі, код одержувача 23589225, банк УДК в Тернопільській області МФО 838012. Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 вересня 2011 року.

Головуючий суддяХрущ В. Л.

копія вірна

СуддяХрущ В. Л.