Постанова № 21418306, 12.08.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/1955/11

"12" серпня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Стасюк А. В.,

представника позивача ОСОБА_1 (дов. №08/1 від 04.01.2011 року),

за відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу Виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного страхування України (надалі позивач, Тернопільський МРЦЗ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі відповідач, ОСОБА_2) про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення», Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307від 20.11.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за №915/5136 перебуваючи на обліку в Тернопільському МРЦЗ та отримуючи допомогу по безробіттю, одночасно була зареєстрована як фізична особа підприємець та належала до категорії зайнятого населення, про що не повідомила Тернопільський МРЦЗ, внаслідок чого їй була безпідставно виплачена допомога по безробіттю у сумі 6519,81 грн. А тому, враховуючи наведене, посилаючись на факти, викладені в позовній заяві, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 кошти, які вона отримала в якості допомоги по безробіттю у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвала про відкриття провадження у справі, а також повторні повістки направлялись на адресу відповідача рекомендованими листами за місцем реєстрації, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та щодо якої не вносились зміни на час надходження зазначеного позову до суду, а також на адресу, яку відповідач зазначала у всіх документах, поданих до Тернопільського МРЦЗ. Вказані поштові відправлення повернулись на адресу суду з відмітками пункту поштового зв'язку: «за відмовою адресата від одержання», «адресат тимчасово відсутній»та «за дпною адресою не проживає».

Згідно з положеннями статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів,- суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними в ній доказами.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, які викладені в позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, - суд встановив наступне.

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 в пошуках роботи звернулась до Тернопільського МРЦЗ за сприянням у працевлаштуванні та заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання працевлаштування, в якій зазначив, що не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності.

Наказом Тернопільського МРЦЗ №101018 від 18.10.2010 року ОСОБА_2 надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до п.п. 1,3,4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності з 18.10.2010 року по 12.10.2011 року. крім цього відповідно до цього ж наказу відповідачу відкладено виплату допомоги по безробіттю з 18.10.2010 року по 04.11.2010 року .

А наказом №НТ101105 від 05.11.2010 року розпочато (поновлено) виплату такої допомоги.

Наказом Тернопільського МРЦЗ №110418 від 18.04.2011 року ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю з 18.04.2011 року у звязку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування відповідно до абз. 4 пп.2 п.20 Порядку. Відповідно до цього ж наказу ОСОБА_2 знято з обліку у Тернопільському МРЦЗ.

Вподальшому за результатами проведеного відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідачеві, Тернопільським міськрайонним центром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №25-11 від 25.05.2011 року, відповідно до якого встановлено, що відповідач з 04.12.2002 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний факт було встановлено на підставі довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої в результаті інформаційного обміну відділом державних реєстраторів Тернопільської міської ради №1904/02-2 від 23.05.2011 року на запит Тернопільського МРЦЗ.

Вищезазначений акт розслідування був направлений у встановленому законом порядку на адресу відповідача рекомендовним листом (поштова квитанція №0123 від 25.05.2011 року), та відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - отриманий ОСОБА_2 01.06.2011 року.

06.06.2011 року Тернопільським МРЦЗ прийнято наказ №110606 про повернення ОСОБА_2 коштів, отриманих нею у період з 05.11.2010 року по 23.02.2011 року як допомога по безробіттю, у зв'язку з чим відповідачу було направлено претензію №08/2726 від 07.06.2011 року (поштова квитанція №0842 від 08.06.2011 року) та запропоновано добровільно повернути безпідставно виплачені їй кошти в сумі 6519,81 грн. в 10-денний строк.

Однак, відповідач кошти в добровільному порядку не відшкодувала, доказів сплати виплачених їй коштів відповідачем не представлено, а судом - не здобуто.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Страхування громадян на випадок безробіття - є окремим видом загальнообовязкового державного соціального страхування і здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»Фондом загальнообовязкового державного соціального страхування України в особі виконавчих дирекцій Фонду, функції яких відповідно до статті 12 вищезазначеного закону виконують органи державної служби зайнятості.

Пунктом 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року № 232/16248 (далі Порядок) встановлено, що розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду його перебування на обліку як безробітного.

Відповідно до пп. 8 п.1 статті 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Пунктом 3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з положеннями статті 39 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними -є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

З огляду на те, що відомості про наявність судового рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 внесені державним реєстратором до Єдиного реєстру лише 25.02.2011 року, а виплата відповідачу допомоги по безробіттю за наявності обставин, що впливають на умови виплати їй матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, які відрізняються від поданих нею особисто та неповідомлених Тернопільську МРЦЗ при поданні заяви про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, - проводилась у період з 05.11.2010 року по 23.02.2011 року, - суд приходить до висновку, що отримання відповідачем допомоги по безробіттю було безпідставним.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують заявлені в позові вимоги, і на час судового розгляду справи обовязок щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю відповідачем в добровільному порядку не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували погашення існуючого боргу та спростовували б доводи позивача, відповідачем не надані, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача коштів, виплачених їй у якості допомоги по безробіттю у сумі 6519,81 грн., з підстав, що викладені вище.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 “Про державне мито” звільнений від сплати державного мита (судового збору), судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу Виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу Виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (м. Тернопіль, вул. Текстильна, 1Б, р/р № 37171300901002 МФО 838012, Банк ГУДКУ у Тернопільській обл., код ЄДРПОУ 14029303, КЕКВ 1341) отриману допомогу по безробіттю у сумі - 6519,81 грн. (шість тисяч пятсот девятнадцять гривень вісімдесят одна копійка). Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 серпня 2011 року).

Головуючий суддяХрущ В. Л.

копія вірна

СуддяХрущ В. Л.