Постанова № 21418303, 10.08.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/1986/11

"10" серпня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Стасюк А. В.,

представника позивача ОСОБА_1 (дов. №08/1 від 04.01.2011 року),

за відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного страхування України (надалі позивач, Тернопільський МРЦЗ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі відповідач, ОСОБА_2) про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю.

В обґрунтування заявлених вимог (з урахуванням уточнень, наданих представником позивача у судовому засіданні 10.08.2011 року) позивач посилається на те, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення», Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307від 20.11.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за №915/5136 перебуваючи на обліку в Тернопільському МРЦЗ та отримуючи допомогу по безробіттю, одночасно був зареєстрований як фізична особа підприємець та належав до категорії зайнятого населення, про що не повідомив Тернопільський МРЦЗ, внаслідок чого позивачем йому була безпідставно виплачена допомога по безробіттю у сумі 1572,58 грн. та понесено витрати на професійне навчання відповідача на курсах підвищення кваліфікації за напрямком «менеджмент малого підприємництва»у розмірі 165,61 грн. А тому, враховуючи наведене, посилаючись на факти, викладені в позовній заяві, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 безпідставно виплачені йому кошти у вищезазначених розмірах.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвала про відкриття провадження у справі, а також повторні повістки направлялись на адресу відповідача рекомендованими листами за місцем реєстрації, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та щодо якої не вносились зміни на час надходження зазначеного позову до суду. Вказані поштові відправлення повернулись на адресу суду з відмітками пункту поштового зв'язку: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з положеннями статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів,- суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними в ній доказами.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, які викладені в позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, - суд встановив наступне.

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського МРЦЗ за сприянням у працевлаштуванні та заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання працевлаштування, в якій зазначив, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

Наказом Тернопільського МРЦЗ №101012 від 12.10.2010 року ОСОБА_2 надано статус безробітного на загальних підставах та призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі без страхового стажу відповідно до п.п. 2, 4 статті 22, п.2 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п.п. 2.7, 2.9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності протягом 360 к.д. з 12.10.2010 року по 06.10.2011 року.

Крім цього, відповідно до вищезазначеного наказу відповідачу скорочено виплату допомоги по безробіттю з 12.10.2010 року по 09.01.2011 року у зв'язку зі звільненням з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин - на строк 90 к.д.

А наказом №НТ110124 від 24.04.2011 року розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю відповідачу з 10.01.2011 року.

Вподальшому, наказом Тернопільського МРЦЗ №110328 від 28.03.2011 року ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю з 14.03.2011 року - у звязку з проходженням професійної підготовки за направленням ДЦЗ, та призначено та розпочато матеріальну допомогу у період професійного навчання - з 14.03.2011 року по 25.03.2011 року. Цим же наказом було затверджено припинити виплату матеріальної допомоги відповідачу у період професійного навчання та розпочати (поновити) виплату допомоги по безробіттю у звязку із закінченням навчання з 26.03.2011 року.

Вподальшому за результатами проведеного відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідачеві, Тернопільським міськрайонним центром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №16-11 від 19.04.2011 року, відповідно до якого встановлено, що відповідач з 03.12.1993 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний факт було встановлено на підставі наданої самим ОСОБА_2 довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка містить інформацію про зміну 14.04.2011 року свідоцтва про державну реєстрацію, проведену 03.12.1993 року.

Вищезазначений акт розслідування був направлений у встановленому законом порядку на адресу відповідача рекомендовним листом за №03/2026 від 21.04.2011 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією журналу вихідної кореспонденції Тернопільського МРЦЗ.

28.04.2011 року Тернопільським МРЦЗ прийнято наказ №110428, відповідно до якого відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з призначенням виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до пп 8 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»- з 12.04.2011 року. Відповідно до цього ж наказу ОСОБА_2 знято з обліку у Тернопільському МРЦЗ та прийнято рішення про повернення ОСОБА_2 коштів, отриманих ним у період з 12.10.2010 року по 19.04.2011 року як допомогу по безробіттю та понесених Тернопільським МРЦЗ витрат на проходження відповідачем професійної підготовки за направленням ДЦЗ, - у зв'язку з чим відповідачу було направлено претензію №08/2794 від 10.06.2011 року (поштова квитанція №0947 від 10.06.2011 року) та запропоновано добровільно повернути безпідставно виплачені йому кошти в 15-денний строк.

Однак, відповідач кошти в добровільному порядку не відшкодував, доказів сплати виплачених йому коштів відповідачем не представлено, а судом - не здобуто.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Страхування громадян на випадок безробіття - є окремим видом загальнообовязкового державного соціального страхування і здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»Фондом загальнообовязкового державного соціального страхування України в особі виконавчих дирекцій Фонду, функції яких відповідно до статті 12 вищезазначеного закону виконують органи державної служби зайнятості.

Пунктом 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року № 232/16248 (далі Порядок) встановлено, що розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду його перебування на обліку як безробітного.

Відповідно до пп. 8 п.1 статті 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Пунктом 3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з положеннями статті 39 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними -є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

З огляду на те, що відповідач при поданні заяви до Тернопільського МРЦЗ про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю - не повідомив про те, що зареєстрований як підприємець, тобто, внаслідок умисного невиконання обовязків та зловживання, не повідомив обставину, що впливає на умови виплати йому матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, - суд приходить до висновку, що отримання відповідачем допомоги по безробіттю та понесення Тернопільським МРЦЗ витрат на його професійне навчання, - були безпідставними.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують заявлені в позові вимоги, і на час судового розгляду справи обовязок щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю відповідачем в добровільному порядку не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували погашення існуючого боргу та спростовували б доводи позивача, відповідачем не надані, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача коштів, виплачених йому у якості допомоги по безробіттю у сумі 1572,58 грн. та вартості наданих послуг за навчання у сумі 165,61 грн. - з підстав, що викладені вище.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 “Про державне мито” звільнений від сплати державного мита (судового збору), судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу Виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу Виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (м. Тернопіль, вул. Текстильна, 1Б, р/р № 37171300901002 МФО 838012, Банк ГУДКУ у Тернопільській обл., код ЄДРПОУ 14029303, КЕКВ 1341) отриману допомогу по безробіттю - у сумі 1572,58грн. (одну тисячу пятсот сімдесят дві гривні пятдесят вісім копійок) та витрати на професійне навчання у сумі 165,61 грн. (сто шістдесят пять гривень шістдесят одна копійка).

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 серпня 2011 року).

Головуючий суддяХрущ В. Л.

копія вірна

СуддяХрущ В. Л.