Постанова № 21418209, 13.07.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/1619/11

"13" липня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю: секретаря судового засідання Хоростківського О.Я.,

представника позивача - ОСОБА_1 (дов. №Б/Н від 29.06.2011 року);

представника позивача - Каплуна А. В. (директор Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»- наказ №14-К від 07.07.1992 року);

представника відповідача - ОСОБА_3 (дов. №Б/Н від 05.07.2011 року);

представника відповідача - ОСОБА_4 (дов. №Б/Н від 11.07.2011 року);

представника відповідача - ОСОБА_5 (дов. №Б/Н від 11.07.2011 року);

представника третьої особи - ОСОБА_6 (дов. №06/828-10 від 04.04.2011 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»до Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, третя особа управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними та недійсними пунктів 4, 8, 9 вимоги №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року «Про усунення порушень вимог чинного законодавства», -

ВСТАНОВИВ:

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області про визнання протиправними та недійсними пунктів 4, 8, 9 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року «Про усунення порушень вимог чинного законодавства».

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що окремі пункти вищезазначеної вимоги №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року «Про усунення порушень вимог чинного законодавства», предявленої на підставі складеного 25.03.2011 року за №03-22/14 акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»за період з 01.01.2009 року по 01.02.2011 року, - не відповідають чинному законодавству. А тому, просить визнати протиправними та недійсними наступні пункти вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року:

- пункт 4 про проведення претензійно-позовної роботи з учнями, які навчались на курсах по професії «водій»щодо повернення коштів в сумі 2245,27 грн.;

- пункт 8 - про повернення зайво виплачених коштів по оплаті праці працівників спеціального фонду за рахунок загального фонду в сумі 94963,99 грн. в дохід державного бюджету за кодом класифікації державного бюджету 21080500;

- пункт 9 про вжиття заходів щодо стягнення з осіб, винних у виплаті матеріального заохочення учням коштів в сумі 233801,06 грн., у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України, а також - про перерахунок відшкодованих коштів в дохід державного бюджету за кодом класифікації 21080500, як незаконних видатків, проведених в минулих бюджетних періодах за рахунок коштів загального фонду.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 29.06.2011 року.

29.06.2011 року у зв'язку з необхідністю залучення до участі у справі третьої особи, а також у зв'язку з надходженням на адресу суду клопотання відповідача, в якому він зазначає про неможливість забезпечити явку представника у дане судове засідання та потребу в наданні часу для підготування ним заперечень, - розгляд справи було відкладено до 05.07.2011 року, та залучено до участі у справі у якості третьої особи управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації.

У судових засіданнях 05.07.2011 року, 12.07.2011 року, 13.07.2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх в повному обсязі.

В той же час, представником відповідача 05.07.2011 року через канцелярію суду були подані заперечення проти позову, в яких він посилається на правомірність виставлення Контрольно-ревізійним управлінням в Тернопільській області оскаржуваних в судовому порядку вимог, та вважає вимоги позовної заяви безпідставними. В судових засіданнях представники відповідача притримувались цієї ж позиції, посилаючись на прийняття спірних вимог відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - проти даного позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Представник управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації підтримав позицію представників позивача та викладені в позові вимоги, просив їх задовольнити.

Під час розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

У період з 14.02.2011 року по 18.03.2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Тернопільській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»за період з 01.01.2009 року по 01.02.2011 року, про що було складений акт від 25.03.2011 року №03-22/14.

Зазначений акт було підписано із застереженнями (а.с. 82-123), з подальшим додатковим поданням заперечень проти нього за №74 від 04.04.2011 року, отриманих Контрольно-ревізійним управлінням в Тернопільській області 05.04.2011 року (а.с.124-125).

18.04.2011 року на подані Державним професійно-технічним навчальним закладом «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»заперечення проти акту ревізії - надано висновок, затверджений заступником начальника Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області 25.08.2009 року, який містить посилання на те, що факти заперечень не підтверджуються (а.с.227-237).

21.04.2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Тернопільській області, з посиланням на пункт 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 року №2939, Державному професійно-технічному навчальному закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»була предявлена вимога №19-03-13-14/2261 «Про усунення порушень вимог чинного законодавства», виявлених ревізією та відображених в акті №03-22/14 від 25.03.2011 року (а.с.29-31). Вподальшому, не погоджуючись саме із 4, 8 та 9 пунктами вищезазначеної вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року, - Державний професійно-технічний навчальний заклад «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» оскаржив їх у судовому порядку, звернувшись до Тернопільського окружного адміністративного суду із даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує нижчезазначені положення закону та робить наступні висновки по суті спору.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Відповідач - Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області - діє на підставі Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України №111 від 09.01.2001 року.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби відповідно до статті 2 вказаного Закону, є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»встановлено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. У даному випадку контрольно-ревізійним управлінням у Тернопільській області було проведено перевірку позивача шляхом інспектування.

Відповідно до частини 5 вищенаведеної статті передбачено, що інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності контрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Статтею 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 року №2939 визначені права контрольно-ревізійної служби, в тому числі, - щодо перевірки у підконтрольних установах грошових та бухгалтерських документів, звітів, кошторисів й інші документів, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проведення перевірок фактичної наявності цінностей. Крім того, пунктом 7 вказаної вище статті встановлено право органів контрольно-ревізійної служби предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження та використання державної власності та фінансів.

При цьому, згідно з положеннями пункту 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550, - якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Статтею 15 вищезазначеного закону встановлено, що службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади, їх законні вимоги - є обовязковими для виконання службовими особами обєктів, що ревізуються. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при здійсненні інспектування у формі ревізії, яка полягала у документальній і фактичній перевірці фінансово-господарської діяльності Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»за період з 01.01.2009 року по 01.02.2011 року, Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області діяло як компетентний орган, який уповноважений здійснювати такий державний фінансовий контроль, і лист-вимога органу Контрольно-ревізійного управління - є по суті рішенням субєкта владних повноважень про усунення порушень, яке є обовязковим для виконання. Разом з цим, встановлення законності вимог, предявлених підконтрольній установі (в даному випадку - Державному професійно-технічному навчальному закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»), а відтак, і подальшої обовязковості їх виконання, можливе лише у разі оскарження таких вимог у спосіб, передбачений законом, тобто, в судовому порядку (що і було зроблено позивачем).

З метою постановлення законного і обґрунтованого рішення, судом здійснювалась перевірка правомірності винесення вимоги щодо кожного з оскаржуваних пунктів, за відсутності заперечень з цього приводу в судових засіданнях у представників сторін.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним вимогам відповідача, суд виходить з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що субєкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Так, перевіряючи пункт 4 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року суд дійшов до наступного висновку.

Так, зокрема, вказаний пункт 4 вимоги викладений таким чином:

«В порушення абзацу 3 пункту 3.4.5. «Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами», затвердженого спільним наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 27.10.1997 року №383/239/131 (на період дії наказу), в кошторисах витрати на підготовку групи по професії водій у 2009-2010 роках в пункті 4 «Господарські витрати»не включено видатки за використання газу, внаслідок чого занижено розмір плати за навчання. Таким чином, за період з 15.10.2009 по 01.04.2010 та з 15.10.2010 по 01.02.2011 училищем недоотримано власних надходжень на суму 2245,27 грн., в зв'язку з наведеним: - провести претензійно-позовну роботу з учнями, які навчались на курсах по професії водій щодо повернення коштів в сумі 2245,27 гривень.». Згідно з пунктом 4 статті 61 Закону України «Про освіту»- додатковими джерелами фінансування навчальних закладів є, зокрема: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; інші кошти.

При цьому розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється навчальним закладом у грошовій одиниці України - гривні, з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік та зазначається в договорі, що укладається між навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання.

Отже, наведений припис Закону, визначаючи право навчального закладу самостійно встановлювати розмір плати за навчання, - забороняє навчальним закладам змінювати плату за навчання протягом усього навчального курсу.

Окрім того, відповідно до частини 5 статті 61 закону України «Про освіту»(яка втратила чинність з 01.01.2011 року - відповідно до Закону України №23.12.2010 року №2856-VІ) - кошти, отримані навчальним закладом як плата за навчання або надання додаткових освітніх послуг, не оподатковуються і не можуть бути вилучені в доход держави або місцевих бюджетів. Зазначені кошти знаходяться у розпорядженні навчального закладу за умови, якщо вони спрямовуються на статутну діяльність навчального закладу.

Відповідно до пункту 1.1. Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами (чинного в період, за який проводилась ревізія), затвердженого Наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 27 жовтня 1997 року №383/239/131, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 грудня 1997 року за №596/2400, який було розроблено відповідно до частини четвертої статті 61 Закону України «Про освіту»та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №38 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами», - підставою для надання конкретного виду платних послуг за розділом 1 «У сфері освітньої діяльності»постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №38 - є договір (контракт) з фізичною або юридичною особою, в якому визначається порядок надання послуги, розмір та терміни оплати за надану послугу; заява фізичної особи.

Пунктом 1.2. вищезазначеного порядку встановлено, що порядок надання платних послуг державними навчальними закладами визначається актами законодавства, що регулюють відповідну сферу платних послуг, визначену в переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №38. Державний навчальний заклад зобов'язаний проінформувати фізичну (юридичну) особу щодо порядку надання конкретного виду платних послуг, встановлених зазначеною постановою.

Згідно з положеннями пункту 1.3. Порядку у відповідності до розділу 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №38, - на підставі заяви фізичної особи платні послуги надаються державними навчальними закладами за пунктами 7, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 вказаної постанови.

Пунктом 17 розділу 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №38 встановлено, що платними послугами, які можуть надаватися державними навчальними закладами у сфері освітньої діяльності, - є, зокрема, платні курси водіїв.

Пунктами 2.1. 2.3. вказаного вище Порядку встановлено, що розмір плати за той чи інший вид послуги визначається на підставі її ціни, базою визначення якої є розрахунок валових витрат, пов'язаних з наданням послуги: витрат на оплату праці; внесків на соціальні заходи (на державне соціальне страхування, державне пенсійне страхування тощо); матеріальних витрат, в т. ч. на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструменту, пристроїв, спеціального одягу і взуття, захисних пристроїв та спеціального харчування у випадках, передбачених законодавством; проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування основних фондів, що використовуються для надання послуг; службові відрядження, оплата послуг зв'язку, засобів сигналізації, дозволів (ліцензій) для надання платних послуг і таке інше; амортизація основних фондів, що використовуються для надання послуг; інші витрати, зокрема, витрати на реалізацію послуг, сплату процентів за фінансовими кредитами тощо.

При цьому, згідно з положеннями пункту 3.3 - при визначенні вартості послуг, пов'язаних з навчанням громадян, необхідно враховувати, зокрема, господарські витрати, серед яких найбільш поширеними, відповідно до п.3.3.1., - є господарські витрати на оренду приміщень, а також оплату опалення, водопостачання, каналізаційних стоків, електроенергії для проведення навчального процесу.

Пунктами 3.3.2.- 3.3.3 Порядку встановлено, що вартість господарських витрат обчислюється прямим розрахунком на основі: встановлених чинним законодавством ставок орендної плати, термінів навчання, площ, зайнятих для навчання та проживання; інших потреб з обслуговування учнів, студентів, курсантів, слухачів; норм витрат відповідно до БНіПів, діючих тарифів, порядку розрахунків за комунальні послуги (за сезон, або протягом року). В окремих випадках, коли прямий розрахунок не є можливим, вартість господарських витрат (як визначених вище, так і інших) визначається виходячи із середніх фактичних витрат на одну особу, що навчається (учня, студента, курсанта, слухача) в місяць, що склалися в закладі за минулий звітний період (рік, квартал тощо).

Відповідно до пунктів 3.4.1. 3.4.5. Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами, - складовими витрат є, зокрема, оплата електроенергії, палива, газу, води, що використовуються на навчальні потреби, та вартість яких обчислюється виходячи з технічних характеристик обладнання і устаткування, тривалості їх роботи відповідно до навчальних планів і програм.

Варто зазначити, що чинним на час, за який проведено ревізію, пунктом 6.1. Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами було передбачено, що відповідальність за організацію і якість надання платних послуг, а також обґрунтованість розмірів плати за послуги несуть керівники закладів.

Судом встановлено, що Державним професійно-технічним навчальним закладом «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»набір груп для підготовки по професії водій у 2009-2010 роках здійснювався із числа студентів, які навчались в училищі. При цьому, у відповідності до положень пункту 1.3. Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами, платні послуги по підготовці таких студентів по професії водій навчальним закладом надавались на підставі поданих студентами заяв.

Відповідно до наявних у матеріалах справи кошторисів витрат на підготовку груп за професією водій категорії «В-С», розроблених головним бухгалтером училища Заяць Л.О. та затверджених директором Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»- Каплуном А.В. на 2009 та 2010 роки, - встановлено вартість навчання на одного учня у розмірі 1750,00 грн. у кожен з цих років (а.с.27-28).

Зазначені кошториси містять пункт 3 «Господарські витрати», серед яких вказано розміри витрат на оплату води та електроенергії, водночас, витрати на оплату газу в кошторисах - не зазначені.

В матеріалах справи міститься розрахунок недоотриманих власних надходжень від платного навчання груп із здобуття професії водій автотранспортних засобів категорії «В»і «С»за період 01.01.2009 року по 01.02.2011 року, складений в процесі ревізії та підписаний, окрім провідного контролера-ревізора, директором та головним бухгалтером навчального закладу, який містить відомості про недоотримання відповідних надходжень у період, за який проводилась ревізія на загальну суму 2245,27 грн. (а.с.126).

Окрім того, відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень представників сторін, а також наявної у справі довідки від 16.03.2011 року, складеної та підписаної під час ревізії провідним контролером-ревізором, директором та головним бухгалтером навчального закладу (а.с.153-162), а також пояснень головного бухгалтера училища Заяць Л.О. від 14.03.2011 року (а.с. 127), - при складанні кошторису (калькуляції) витрат на надання платних послуг по підготовці груп із здобуття професії водій, - витрати на опалення не були включені помилково. Нормами частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень - покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 50 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, - органи контрольно-ревізійної служби за результатами проведеної ревізії, у межах наданих прав, вживають заходів для забезпечення притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю.

Таким чином, не заперечуючи проти можливості здійснення відповідачем контролю за додержанням встановленого законодавством порядку надання платних послуг державними навчальними закладами, суд зазначає, що такий контроль повинен збігатись з завданнями, функціями і повноваженнями органів контрольно-ревізійної служби, тобто, вимоги, які вподальшому виставляються контролюючим органом, - повинні містити відповідні реальні способи усунення виявлених ревізією порушень, при цьому вказані вимоги повинні визначати порядок і спосіб усунення порушень, які відповідають виявленому порушенню.

Так правові відносини, які виникли між студентами та Державним професійно-технічним навчальним закладом «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі», регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів та інших правочинів; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів.

Відповідно до частини 3 статті 510 Цивільного кодексу України - якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, студентами було виконано обов'язок зі сплати вартості послуг за навчання відповідно до обговорених попередньо умов, а Державним професійно-технічним навчальним закладом «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»- виконано обовязок щодо надання конкретного виду платних послуг у відповідності до розясненого ним порядку, про який було проінформовано студентів на час подачі ними відповідних заяв, а також те, що ані в акті ревізії, ані в будь-яких інших матеріалах справине міститься доказів невиконання студентами, яким надавались платні послуги з підготовки по професії водій у 2009-2010 роках, перед позивачем зобовязань щодо оплати вартості навчання (за весь строк навчання) у сумі, визначеній самим надавачем послуги, та з огляду на встановлені положеннями Закону України «Про освіту»обмеження щодо неможливості зміни розміру плати за надання додаткових освітніх послуг протягом усього строку навчання, - суд приходить до висновку, що підстави для предявлення вимог про проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення студентами (отримувачами платних послуг) коштів, не передбачених умовами надання послуг та недоотриманих училищем з вини інших осіб, - відсутні. При цьому, суд зазначає, що студенти не були обєктами перевірки Контрольно-ревізійного управління.

Тобто, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що спірним пунктом 4 вимоги від позивача вимагається усунути допущене порушення в порядку і у спосіб, які не відповідають виявленому порушенню, - відповідачем не враховано, що виконання такої вимоги позивачем може привезти до порушення законних прав та інтересів студентів, які зобовязання щодо оплати наданих їм послуг виконали належним чином. В той же час суд зазначає, що виставлення відповідачем спірної вимоги - не спростовує факту порушення чинного законодавства при розробці та затвердженні керівництвом училища кошторису (калькуляції) витрат, який встановлений ревізією та підтверджений відповідним актом ревізії від 25.03.2011 року №03-22/14 фінансово-господарської діяльності навчального закладу за період з 01.01.2009 року по 01.02.2011 року, а свідчить лише про неправильність вибору способу усунення існуючого порушення.

Разом з тим, до компетенції суду не входить можливість замінювати порядок усунення виявлених порушень пред'явленої вимоги, оскільки, - це є виключним повноваженням органів контрольно-ревізійної служби і суд не може привласнювати функції суб'єкта владних повноважень відповідача у справі.

З огляду на те, що спірний пункт 4 вимоги не відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку та способу усунення порушення, а відповідач, як субєкт владних повноважень, правомірності предявлення ним позивачу вимоги про усунення наявного порушення шляхом проведення претензійно-позовної роботи з учнями щодо повернення недоотриманих училищем коштів у сумі 2245,27 грн. - не довів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині оскарження позивачем пункту 4 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року.

При цьому суд зауважує, що відповідно до повноважень суду, передбачених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, - у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При цьому суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, для актів індивідуальної дії достатнім і належним способом захисту порушеного права - є визнання протиправним та скасування незаконного рішення субєкта владних повноважень, в той час як визнання його, крім протиправного ще й незаконним, - не вимагається. Зважаючи на те, що вимога Контрольно-ревізійного управління, не є нормативно-правовим актом, а - є рішенням в розумінні акту індивідуальної дії, - належним способом захисту в частині оскарження позивачем пункту 4 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року суд вважає визнання спірного пункту 4 вимоги протиправним та скасування його.

Щодо встановлення відповідності закону оскарженого позивачем пункту 8 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року, суд виходить з наступного. Так пункт 8 вищезазначеної вимоги має наступний зміст:

«Ревізією наявності фактів покриття видатків по оплаті праці за рахунок загального фонду встановлено, що штатними розписами на 2009-2010 роки по спеціальному фонду передбачено посади експедитора та художника. Відповідно, виплата заробітної плати вищезгаданим працівникам планувалась за рахунок коштів спеціального фонду. Дані посади в штатних розписах по загальному фонду у 2009-2010 роках відсутні. Тому, кошти по загальному фонду на виплату заробітної плати не планувались та з державного бюджету не виділялись. Однак, ревізією встановлено, що за період з 01.01.2009 по 01.01.2011 року училищем здійснювалась оплата заробітної плати з нарахуванням по вищевказаних посадах за рахунок коштів загального фонду кошторису.

Також, ревізією встановлено, що в калькуляціях по наданню платних послуг (курси по підготовці водіїв) включались витрати по оплаті праці та нарахуванню працівників, які надають дані послуги. Кошти від надання цих послуг спрямовувалися, згідно банківських виписок, до спеціального фонду кошторису. Проте, протягом 2009-2010 років оплата заробітної плати з нарахуванням училищем проводилась за рахунок коштів загального фонду кошторису.

Таким чином, училищем проведено видатки на оплату праці з нарахуванням за рахунок загального фонду на суму 94963,99 грн., чим порушено ст.13 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 №2542-ІІІ, п.п.5, 23,46,49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (із змінами та доповненнями) та п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання»від 17.05.2002 №659 (із змінами та доповненнями), в зв'язку з наведеним:

-зайво виплачені кошти по оплаті праці працівників спеціального фонду за рахунок загального фонду в сумі 94963,99 грн. повернути в дохід державного бюджету за кодом класифікації державного бюджету 21080500, ідентифікаційний код 23588119 рахунок 3111609070002.».

Відповідно до наданих в судових засіданнях пояснень представників Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»- вказаний пункт 8 вимоги №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року позивачем оскаржується лише в частині, що стосується висновків Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області щодо необхідності повернення в дохід державного бюджету зайво виплачених за рахунок загального фонду коштів по оплаті праці передбачених штатними розписами на 2009-2010 роки по спеціальному фонду посад експедитора та художника - в сумі 71789,25 грн. (27223,54 грн. за 2009 рік та 44565,71 грн. за 2010 рік). Що ж стосується частини вимог, викладених у пункті 8 вимоги №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року стосовно повернення до державного бюджету виплачених за рахунок загального фонду коштів у сумі 23174,74 грн. по оплаті праці працівників, які надавали платні послуги, - то позивач із ними погоджується, і в судовому порядку не оскаржує. Як встановлено в судовому засіданні, а також додатково підтверджується поясненнями представників сторін та управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, відповідно до штатного розпису Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»на 2009-2010 роки, затвердженого начальником управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, по спеціальному фонду в училищі передбачено посади експедитора та художника, з відповідним плануванням виплати заробітної плати за рахунок коштів спеціального фонду. При цьому штатні розписи містять визначення розмірів посадових окладів даних посад та фонд заробітної плати вказаним працівникам - по спеціальному фонду (а.с.165-214).

Разом з тим, працівникам, які займали вказані посади, виплата заробітної плати проводилась за рахунок коштів загального фонду і кошти на виплату заробітної плати працівникам, штатні посади яких затверджені по спеціальному фонду, - із бюджету не виділялись.

Відповідно до кошторисів на 2009-2010 роки Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі», затверджених начальником управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, - виділення коштів з державного бюджету на оплату праці в училищі проводилось як по загальному, так і по спеціальному фондах відповідно (а.с.165-214).

Водночас, судом встановлено, що у період, за який була проведена ревізія, затвердження у встановленому законом порядку вказаних посад експедитора та художника по загальному фонду в училищі не проводилось, і кошти із бюджету на оплату праці вказаних працівників по загальному фонду не планувались.

Під час розгляду справи, директор училища Каплун А.В. надавав пояснення, що ним, як керівником училища, виплата заробітної плати працівникам, які займали посади експедитора та художника та виконували роботи по загальному фонду, проводилась за рахунок коштів загального фонду, у зв'язку з його економією, скороченням протягом 2009 2010 років посад по загальному фонду. При цьому, Каплун А.В. посилався на те, що такі його дії були правомірними, оскільки виплата заробітної плати (як працівникам по загальному фонду, так і працівникам по спеціальному фонду) була проведена в межах бюджетних асигнувань та коштів, виділених училищу для оплати праці працівників по загальному фонду, а тому у використанні коштів спеціального фонду не було потреби.

В матеріалах справи міститься розрахунок видатків Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»по КЕКВ 1110 «Заробітна плата», по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату», які необхідно було провести за рахунок спеціального фонду за період з 01.01.2009 року по 01.01.2011 року (а.с.215). Даний розрахунок підписаний, окрім головного контролера-ревізора Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, - головним бухгалтером училища Заяць Л.О. та бухгалтером училища Комендат В.Р.

При цьому, відповідно до пояснень головного бухгалтера училища Заяць Л.О. від 16.03.2011 року, які містяться в матеріалах справи виплата заробітної плати художникам та експедиторам за рахунок загального фонду проводилась помилково, - у зв'язку з наявністю фонду заробітної плати (а.с. 216). Окрім того, як встановлено судом під час розгляду справи, - за ведення бухгалтерського обліку з порушенням встановленого порядку внаслідок покриття видатків по оплаті праці спеціального фонду за рахунок загального фонду, яке є порушенням п.8 ст.9, п.1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.п. 5,23,46,49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №228, - Контрольно-ревізійним управлінням в Тернопільській області було винесено постанову №19-214/2011 від 13.05.2011 року про накладення у відповідності до частини 1 статті 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення на головного бухгалтера Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»Заяць Л.О. адміністративного стягнення у виді штрафу (а.с. 66-67). Дана постанова у встановленому законом порядку не оскаржувалась.

Відповідно до пункту 2 статті 51 Бюджетного кодексу України, основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень є кошторис.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №228.

Відповідно до пункту 1 Порядку №228 - кошторис бюджетних установ має такі складові частини:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Таким чином, спеціальний фонд закладу має містити обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством.

Відповідно до положень пункту 5 Порядку №228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а вищим навчальним закладам та науковим установам також за наявності затверджених планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів.

Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

Пунктами 19, 20 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №228 встановлено, що спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання. Розподіл видатків або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей.

До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

У відповідності до п. 23 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №228, видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Пунктом 49 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228 передбачено, що видатки або надання кредитів з бюджету спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін. Видатки спеціального фонду кошторису здійснюються у послідовності, передбаченій пунктом 23 цього Порядку для їх планування. Установи мають право використовувати протягом поточного року залишки коштів на рахунках спеціального фонду на початок року для здійснення видатків або надання кредитів з бюджету, передбачених у кошторисах на поточний рік.

Зміни до спеціального фонду кошторису вносяться у разі, коли загальний обсяг фактичних надходжень до цього фонду разом з обсягом залишків коштів на його рахунках на початок року буде більший, ніж відповідні надходження, враховані у кошторисі на відповідний рік. При цьому в спеціальному фонді кошторису уточнений обсяг видатків або надання кредитів з бюджету повинен дорівнювати сумі уточненого обсягу доходів і залишків коштів на початок року.

Протягом року розпорядники вносять зміни до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями на підставі довідки Державного казначейства про підтвердження надходжень на спеціальні реєстраційні рахунки, що відкриті в органах Державного казначейства, та довідки про зміни до кошторису без внесення відповідних змін до бюджетного розпису за спеціальним фондом бюджету. Розпорядники нижчого рівня подають в обов'язковому порядку розпорядникам вищого рівня завірені відповідним органом Державного казначейства копії затверджених довідок про внесення змін до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями. Розпорядниками вносяться зміни до спеціального фонду кошторису у частині збільшення надходжень та видатків у разі, коли обсяги власних надходжень спеціального фонду кошторису фактично перевищили обсяги, враховані під час затвердження відповідного бюджету, з урахуванням залишків на початок року. Зміни вносяться на підставі розрахунків з відповідним обґрунтуванням. У разі коли фактичний обсяг власних надходжень бюджетних установ менший від планованих показників, врахованих у спеціальному фонді кошторису, розпорядники зобов'язані за три тижні до кінця бюджетного періоду внести зміни до спеціального фонду кошторису у частині зменшення надходжень і видатків з урахуванням очікуваного виконання спеціального фонду кошторису у відповідному бюджетному періоді. Розпорядники упорядковують бюджетні зобов'язання з урахуванням внесених до спеціального фонду кошторису змін.

Відповідно до вимог частин 1-5 статті 13 Бюджетного кодексу України - бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає: всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає: бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.

Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет України.

Разом з тим, частиною 6 статті 13 Бюджетного кодексу України 2001 року (який діяв до 01 січня 2011 року, та втратив чинність згідно із Бюджетним кодексом Українивід 8 липня 2010 року №2456-VI) було встановлено, що передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.

Окрім того, відповідно статті 57 Бюджетного кодексу України, не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді.

Таким чином, право витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.

У разі надходження коштів на реєстраційний рахунок по загальному фонду за КЕКВ 0000 по операціях у минулих бюджетних періодах, отримані кошти спрямовуються в дохід бюджету.

Таким чином, оцінюючи пункт 8 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року, в частині, в якій з нею не погоджується позивач, а саме - щодо необхідності повернення в дохід державного бюджету зайво виплачених за рахунок загального фонду коштів по оплаті праці передбачених штатними розписами на 2009-2010 роки по спеціальному фонду посад експедитора та художника в сумі 71789,25 грн., - суд дійшов висновку, що така вимога є правомірною, з огляду на те, що передачі коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до рішення відповідної ради - не було, то самостійне використання керівництвом Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»виділених йому бюджетних коштів по загальному фонду для оплати праці осіб, штатні посади яких були затверджені штатними розписами на 2009-2010 роки по спеціальному фонду, Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області обґрунтовано визнало порушенням чинного законодавства.

Суд погоджується з позицією позивача, що за рахунок коштів загального фонду, може проводитись виплата заробітної плати працівникам в межах затвердженого кошторису. Проте вищезазначений порядок не надає право керівникам бюджетних установ проводити таку виплату працівникам, штатні посади яких затверджено по спеціальному фонду, - із загального фонду, і економія коштів по загальному фонду, не звільняє керівників бюджетних установ від обовязку дотримання ними вимог законодавства.

Відповідно до положень чинного процесуального законодавства, - ніякі докази у справі не мають для суду наперед встановленої сили та суд оцінює належність, допустимість, достовірність доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене, - предявлена вподальшому вимога Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області про повернення зазначених коштів до державного бюджету - відповідає закону, оскільки, як зазначено вище, фінансування закладу проводиться за рахунок коштів бюджету, тому зайво виплачені за рахунок загального фонду кошти по оплаті праці у період з 2009 2010 року, повинні бути спрямовані в дохід бюджету в повному обсязі, в той час, як економія керівництвом навчального закладу коштів по загальному фонду не може бути підставою для їх використання для оплати праці працівників, штатні посади яких затверджено по спеціальному фонду із затвердженням відповідного кошторису по спеціальному фонду.

Вирішуючи питання щодо правомірності виставлення викладених відповідачем у пункті 9 вимог, суд дійшов до наступного висновку.

Оскаржуваний позивачем пункт 9 вимоги №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року має такий зміст:

«В порушення пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 №882 «Питання стипендіарного забезпечення»(із змінами) у 2009 та 2010 роках, відповідно до наказів, виданих директором училища, зайво нараховано та виплачено матеріального заохочення учням в сумі, що перевищує 10 відсотків коштів передбачених для виплати стипендій на суму 233801,06 грн., в зв'язку з наведеним:

- вжити заходів щодо стягнення з осіб, винних у виплаті матеріального заохочення учням коштів в сумі 233801,06 грн., у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України. Відшкодовані кошти перерахувати в дохід державного бюджету за кодом класифікації 21080500, ідентифікаційний код 23588119 рахунок 3111609070002, як незаконні видатки, проведені в минулих бюджетних періодах за рахунок коштів загального фонду.».

Згідно з положеннями статті 51 Закону України «Про освіту»особи, які навчаються в навчальних закладах, мають право на забезпечення стипендією у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так порядок призначення та виплати стипендій, матеріальної допомоги та заохочення особам, які навчаються у навчальних закладах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, у навчальних закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та комунальних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних бюджетів, визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Питання стипендіального забезпечення»№882 від 12.07.2004 року та затвердженим нею Порядком призначення і виплати стипендій.

Відповідно до пункту 8 Порядку призначення і виплати стипендій (у редакції постановиКабінету Міністрів України від 05.03.2008 року №165) - для вирішення питань з призначення та позбавлення академічної або соціальної стипендії (у тому числі спірних), надання матеріальної допомоги учням, студентам, курсантам, заохочення кращих з них за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності, навчальні заклади утворюють стипендіальні комісії.

До складу стипендіальної комісії входять керівник навчального закладу, представники фінансових підрозділів, декани факультетів (завідуючі відділеннями), представники профспілкових та самоврядних організацій учнів, студентів, курсантів.

У своїй роботі стипендіальна комісія навчального закладу керується законами та іншими нормативно-правовими актами, які визначають права і обов'язки учнів, студентів, курсантів, цим Порядком, статутом навчального закладу.

За поданням стипендіальної комісії керівник навчального закладу затверджує реєстр осіб, яким призначаються стипендії.

Судом встановлено, що відповідно до протоколів засідань стипендіальної комісії питання про призначення матеріального заохочення учням училища у 2009-2010 роках вирішувались стипендіальною комісією (а.с. 40-46).

Вподальшому, директором навчального закладу видавались відповідні накази про матеріальне заохочення учнів зі стипендіального фонду (а.с.32-39).

З матеріалів справи, зокрема, розрахунку суми коштів, використаних на виплату матеріального заохочення учням Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі», яка перевищила 10% коштів, передбачених для виплати стипендій за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року (розрахунок підписаний, окрім провідних контролерів-ревізорів Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, головним бухгалтером училища Заяць Л.О. та директором училища Каплуном А.В.), - у кошторисі було затверджено видатки за КЕКВ 1342 «Стипендії»у сумі 1831869,00 грн. В той же час, - фактична виплата матеріальної допомоги дітям сиротам була здійснена у сумі 2040,00 грн., а матеріального заохочення у сумі 202498,75 грн., а разом - на загальну суму 204538,75 грн., тобто з перевищенням 10% коштів, передбачених на виплату стипендій.

Розрахунком суми коштів, використаних на виплату матеріального заохочення учням Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі», яка перевищила 10% коштів, передбачених для виплати стипендій за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року (розрахунок підписаний, окрім провідних контролерів-ревізорів Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, головним бухгалтером училища Заяць Л.О.), - у кошторисі було затверджено видатки за КЕКВ 1342 «Стипендії» у сумі 2253838,00 грн. В той же час, - фактична виплата матеріальної допомоги дітям сиротам була здійснена у сумі 2040,00 грн., а матеріального заохочення у сумі 402730,22 грн., а разом - на загальну суму 404770,22 грн., тобто з перевищенням 10% коштів, передбачених на виплату стипендій.

В судовому засіданні директор навчального закладу Каплун А.В. пояснив, що при вирішенні питання про призначення матеріальної допомоги, яка надавалась учням з метою підвищення життєвого рівня, і матеріального заохочення за успіхи у навчанні стипендіальна комісія керувалась статутом навчального закладу. При цьому він, як керівник навчального закладу керувався постановою Кабінету Міністрів України №165 від 05.03.2008 року «Деякі питання стипендіального забезпечення», а також листом Міністерства освіти та науки України №1/9-366 від 26.05.2010 року «Про стипендіальне забезпечення ПТНЗ, і відповідно до протоколів стипендіальної комісії, видавав накази про матеріальне заохочення учнів зі стипендіального фонду у відповідних розмірах - у зв'язку з економією самого стипендіального фонду внаслідок припинення виплати стипендії окремим учням через неуспішне навчання, та у зв'язку з наявністю коштів на рахунку.

Разом з тим, суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

До прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2008 року №165 «Деякі питання стипендіального забезпечення», якою були внесені зміни до вищезазначеного Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року №882 «Питання стипендіального забезпечення», - навчальний заклад повинен був використовувати для надання матеріальної допомоги та заохочення - не менш як 10 відсотків коштів, передбачених для виплати стипендій.

Тобто, максимальна межа, яка могла бути використана для виплат матеріальної допомоги та заохочення, - не передбачалась та не встановлювалась.

Разом з тим, на даний час абзацом першим пункту 7 вказаного Порядку (у редакції постановиКабінету Міністрів України від 05.03.2008 року №165) визначено, що з метою підвищення життєвого рівня та заохочення за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній і науковій діяльності навчальний заклад 10 відсотків коштів, передбачених для виплати стипендій, використовує для надання учням, студентам, курсантам, клінічним ординаторам і аспірантам, які навчаються за державним замовленням, матеріальної допомоги та заохочення.

Порядок використання коштів, передбачених на виплату стипендій, для надання матеріальної допомоги та заохочення розробляється навчальним закладом та затверджується його керівником.

Тобто, з 2008 року вищезазначеним порядком встановлений єдиний і граничний розмір (межа) коштів для виплати матеріальної допомоги та заохочення - 10 відсотків коштів, передбачених для виплати стипендій.

Варто також зазначити, що згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня, а за особливих обставин на інший період.

Порядком складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №228 встановлено, що бюджетні установи звітують перед органами Державного казначейства щодо виконання кошторисів протягом бюджетного року.

Конституцією України визначено кінець бюджетного періоду 31 грудня поточного року, тобто саме у цей час закінчуються всі бюджетні призначення. Винятком є лише випадок, коли окремим законом передбачається багаторічне призначення.

Разом з тим, бюджетні призначення для виплати стипендій навчальними закладами, що фінансуються з бюджету, - не відносяться до багаторічних виплат, оскільки їх обсяги затверджуються одночасно з бюджетом.

Таким чином, при розробці та затверджені порядку використання таких коштів керівник навчального закладу повинен враховувати встановлене законом 10-відстокове обмеження, і навчальний заклад (в тому числі - стипендіальна комісія та директор), не може приймати рішень, які всупереч чинному законодавству - є підставою для подальшого здійснення фактичних виплат матеріальної допомоги та заохочення з перевищенням дозволеної законом 10-відсоткової межі коштів, передбачених для виплати стипендій.

При цьому той факт, що при виплаті матеріального заохочення учням Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»не перевищено загальної суми видатків, яку визначено затвердженими кошторисами на 2009 та 2010 роки за КЕКВ 1342 «Стипендії», - не є підставою для визнання перевищення навчальним закладом 10-відсоткової межі коштів, передбачених для таких виплат - правомірним.

За таких обставин, при здійсненні ревізії відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення в діяльності керівництва начального закладу, а тому подальше виставлення вимоги, викладеної в пункті 9 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, - є обґрунтованим, відповідає вимогам закону та підтверджене матеріалами справи, з огляду на що в задоволенні позову в частині оскарження позивачем пункту 9 вимоги - слід відмовити.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, а також надані відповідачем заперечення проти позову, заслухавши пояснення представників, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - шляхом визнання протиправним та скасуваня пункту 4 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області вимоги №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року «Про усунення порушень вимог чинного законодавства»щодо проведення претензійно-позовної роботи з учнями, які навчались на курсах по професії водій, щодо повернення коштів в сумі 2245,27 гривень.

При цьому, що стосується решти позовних вимог, то суд дійшов висновку про доцільність відмови в їх задоволенні з підстав, що викладені вище.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі»до Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області вимоги №19-03-13-14/2261 від 21.04.2011 року «Про усунення порушень вимог чинного законодавства»щодо проведення претензійно-позовної роботи з учнями, які навчались на курсах по професії водій, щодо повернення коштів в сумі 2245,27 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 липня 2011 року).

Головуючий суддя(підпис)Хрущ В. Л.

копія вірна

СуддяХрущ В. Л.