Постанова № 21418182, 30.11.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/3008/11

"30" листопада 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Хоростківського О.Я.,

представника позивача - ОСОБА_1 (дов. №2 від 16.11.2011 року),

представника відповідача ОСОБА_2 (дов. №б/н від. 09.11.2011 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності та стягнення з субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними діями та бездіяльністю, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі позивач, ФОП ОСОБА_3) з адміністративним позовом до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (далі відповідач, Перший ВДВС Тернопільського МУЮ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення з субєкта владних повноважень коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої його незаконними діями та бездіяльністю.

Позовні вимоги мотивовано наступним.

Шляхом неправильного складання актів про реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах від 16.08.2010 року та від 15.10.2010 року відповідачем були порушені права позивача, оскільки ФОП ОСОБА_3 тривалий період (більше року) був позбавлений можливості зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на придбаний ним нерухомий обєкт - нежитлову будівлю лабораторно-адміністративного корпусу (загальною площею 1021,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) та користуватись ним. Водночас, протиправні дії Першого ВДВС Тернопільського МУЮ, які виразились у порушенні вимог Закону України «Про виконавчу службу», а саме, - у незнятті у період з 30.08.2010 року по 30.09.2011 року арешту із даної будівлі після фактичного виконання судового рішення та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2010 року, - призвели до повторної відмови нотаріуса в оформленні на ім'я позивача свідоцтва про придбання ним нерухомого майна. Крім того, внаслідок внесення Першим ВДВС Тернопільського МУЮ недостовірних відомостей у книгу обліку депозитних сум за серпень 2010 року, ФОП ОСОБА_3, як покупця, було звинувачено у неповній сплаті усієї належної суми вартості придбаного ним нерухомого майна, що в майбутньому призвело до довготривалого судового процесу, у якому, після зясування усіх обставин справи та аналізу платіжних доручень, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2010 року у справі №7/93-1693 встановлено повну сплату продажної ціни нерухомого майна позивачем.

І лише після звернення позивачем від 22.09.2011 року у прокуратуру міста Тернополя із проханням зясувати усі обставини справи, відповідачем 29.09.2011 року було належним чином складено акт про реалізацію предмета іпотеки, і вподальшому винесено постанову про зняття арешту із придбаного ФОП ОСОБА_3 на прилюдних торгах нерухомого майна. Посилаючись на те, що вищезазначені факти бездіяльності чи свідомих протиправних дій Першого ВДВС Тернопільського МУЮ, - суперечать Конституції та законам України, призвели до грубого порушення його прав та інтересів, а також завдали йому майнової і моральної шкоди, - ФОП ОСОБА_3 просить визнати протиправними вказані дії та бездіяльність Першого ВДВС Тернопільського МУЮ, а також стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.

У процесі розгляду справи представником позивача неодноразово подавались зміни та уточнення до позовних вимог.

Відповідно до останніх уточнень до позову, прийнятих судом, - позивач просить визнати протиправними: бездіяльність державних виконавців Першого ВДВС Тернопільського МУЮ у неправильному складанні актів про реалізацію предмета іпотеки; внесення недостовірних відомостей у книгу обліку депозитних сум за серпень 2010 року; незняття арешту із нежитлової будівлі у часовому проміжку з моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження 30.08.2010 року до 29.09.2011 року та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні, яке відбулось 30.11.2011 року представник позивача підтримав уточнений позов, просив позовні вимоги задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, надавав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши письмові пояснення, у яких зазначає, що усі дії, вчинені державними виконавцями, - проведені належним чином та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження»та «Інструкції про проведення виконавчих дій», зокрема, постанова державного виконавця від 17.12.2009 року про арешт майна боржника - винесена із дотриманням вимог законодавства для забезпечення реального виконання рішення. Крім того, відповідач вважає, що майно боржника правомірно не було звільнено з-під арешту - оскільки у звязку із зверненням боржника з позовом у суд про визнання прилюдних торгів недійсними та подальшим поданням ним апеляційної скарги на рішення Господарського суду Тернопільської області передчасне звільнення майна з-під арешту спричинило б негативні наслідки для ФОП ОСОБА_3 як особи, яка придбала на прилюдних торгах нерухоме майно, але ще не зареєструвала права власності на це майно. Водночас, відповідач вважає, що складення 29.09.2011 року належним чином акту про реалізацію предмета іпотеки, - свідчить про відсутність протиправності у діях відповідача та непорушення ним прав позивача.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 з наведених у запереченні підстав, надавав пояснення аналогічні тим, які викладені в запереченнях проти позову.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, судом встановлені наступні обставини, які мають значення для справи.

10.12.2009 року Головним державним виконавцем Першого ВДВС Тернопільського МУЮ на підставі наказу Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №16676326. Згідно даного наказу стягненню з боржника - ТОВ «Яйце-Райце»підлягала сума - 379944,30 грн.-шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме: нежитлову будівлю лабораторно-адміністративного корпусу загальною площею 1021,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Строк для добровільного виконання даної постанови визначено до 17.12.2009 року.

17.12.2009 року, з урахуванням положень статті 5 та статті 55 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній на час винесення постанови), - головним державним виконавцем Першого ВДВС Тернопільського МУЮ прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - шляхом накладення арешту на будівлю лабораторно-адміністративного корпусу, загальною площею 1021,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та належить боржнику ТОВ «Яйце-Райце»- у межах суми звернення стягнення 379944,30 грн. Крім того, при винесенні даної постанови головним державним виконавцем постановлено: заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, - лише в межах суми боргу; арешт накласти з моменту надходження постанови.

Згідно протоколу №21/052/10/і-1 від 28.07.2010 року на прилюдних торгах з реалізації предмета іпотеки, проведених 28.07.2010 року ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», нежитлову будівлю лабораторно-адміністративного корпусу загальною площею 1021,4 кв.м.(в тому числі: приміщення підвалу 216,2 кв.м, приміщення першого поверху площею 543,8 кв.м., приміщення другого поверху площею 261,4 кв.м.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, - було придбано позивачем - ФОП ОСОБА_3 (ід.к. НОМЕР_1), - про що свідчить протокол проведення прилюдних торгів №21/052/10/і-1. Дане нерухоме майно було позивачем придбане за ціною 1495150,00 грн., - після проведення 24.06.2010 року державним виконавцем уцінки (переоцінки) арештованого майна, відповідно до акту уцінки описаного (арештованого) майна на 15%, у зв'язку з тим, що перші торги із реалізації арештованого майна не відбулися у звязку відсутністю покупців. Вказана ціна придбаного позивачем майна складалась з: 44854,50 грн. сума гарантійного внеску, перерахованого на рахунок ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»згідно платіжного доручення №21 від 23.07.2010 року, і 1450295,50 грн. сума вартості реалізованого арештованого майна, перерахована на рахунок Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ, згідно платіжних доручень №2 від 02.08.2010 року (295000,0 грн.), №4 від 03.08.2010 року (200000,00 грн.), №5 від 03.08.2010 року (245000,00 грн.), №2 від 04.08.2010 року (200000,00 грн.), №3 від 04.08.2010 року (275000,00 грн.), №4 від 04.08.2010 року (235295,00 грн.). 06.08.2010 року вищезазначений наказ Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року було фактично виконано, - шляхом перерахування за реалізацію арештованого майна Першим відділом ДВС Тернопільського МУЮ коштів у сумі 379944,30 грн. на рахунок стягувача у даному провадженні - ПАТ АК «Промінвестбанк»відповідно до платіжного доручення №701 від 06.08.2010 року. Крім того, 06.08.2010 року, відбулось і фактичне виконання двох наказів Господарського суду Тернопільської області за №12/38-632 від 15.06.2010 року (ВП№20660582, ВП №20659771), шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунки стягувача у даних провадженнях відповідно до платіжних доручень №702 та №703 від 06.08.2010 року. У цей же день, 06.08.2010 року всі вищезазначені виконавчі провадження відповідно до постанови державного виконавця були обєднані у зведене виконавче провадження, - копію такої постанови представником відповідача представлено суду для ознайомлення в останньому судовому засіданні. Водночас, як встановлено судом під час розгляду справи, та не заперечувалось представником відповідача у судових засіданнях, жодних постанов про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із фактичним виконанням судових рішень в усіх вищезазначених справах, у встановленому законом порядку не прийнято. Відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №16676326 - у звязку з виконанням боржником судового наказу №13/8-201 від 23.11.2009 року старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ ОСОБА_2 з посиланням на ч. 1 ст. 37, ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено лише 30.08.2010 року.

Однак, при винесенні вказаної постанови старшим державним виконавцем Сиваком Т.М. про скасування арешту, накладеного на майно боржника у даному виконавчому провадженні, - не зазначено.

16.08.2010 року головним державним виконавцем Першого ВДВС Тернопільського МУЮ Вавриком Ю. П., складено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки. Однак, після проведення перевірки виконавчого провадження, вказаний акт від 16.08.2010 року було скасовано постановою заступника начальника Першого ВДВС Тернопільського МУЮ Копач Н.В. від 04.10.2010 року про скасування процесуального документа. Вподальшому, 15.10.2010 року старшим державним виконавцем Першого ВДВС Тернопільського МУЮ ОСОБА_2 було складено повторний акт про реалізацію предмета іпотеки.

Згідно листа-відповіді №413-14 від 25.10.2010 року, наданого приватним нотаріусом ОСОБА_6 на звернення позивача №742 від 12.10.2010 року про видачу свідоцтва про придбання нерухомого майна, - вчинення нотаріальних дій з видачі свідоцтва зупинені до вирішення в судовому порядку справи №7/93-1693 за позовом ТОВ «Яйце-Райце»до ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», за участю третіх осіб: АК промислово-інвестиційний банк України, в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Тернополі», Першого ВДВС Тернопільського МУЮ та ФОП ОСОБА_3, про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися. Як вбачається із копій судових рішень, прийнятих вподальшому у вказаній вище справі №7/93-1693, а саме: рішенні Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2010 року та постанові Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2011, - підставою для звернення заінтересованої особи ТОВ «Яйце-райце» до суду з позовом про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, було визначено саме недоплату ФОП ОСОБА_3, як покупцем, усієї належної суми вартості нерухомого майна, а саме: - 0,50 грн., внаслідок відображення Першим ВДВС Тернопільського МУЮ таких відомостей у книзі обліку депозитних сум за серпень 2010 року. Після закінчення вищезазначеного судового процесу прийняттям у даній справі вищевказаних рішень, ФОП ОСОБА_3 - повторно звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про придбання нерухомого майна на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки

Разом з тим, згідно листа-відповіді від 16.06.2011 року №1430/02-14 державним нотаріусом Новак О.В. у видачі свідоцтва - відмовлено, у звязку з тим, що у поданому акті про реалізацію предмета іпотеки є недоліки, а саме: не викладений п. 1 (про те, що реалізація предмета іпотеки відбулась із дотриманням вимог Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати») та не зазначені відомості, передбачені п.2 (ким, коли і де проводилися реалізація предмета іпотеки) переліку, визначеного п. 249 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року.

Крім того, судом встановлено, що 29.06.2011 року, після закінчення 30.08.2010 року виконавчого провадження ВП№16676326, - старшим державним виконавцем Сиваком Т.М. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП№16676326 за наказом Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року. При цьому підставою для винесення вказаної постанови зазначено подання заяви у Господарський суд Тернопільської області про розяснення подальшого виконання вказаного виконавчого провадження.

Позивач стверджує, що неодноразово звертався у виконавчу службу про зняття арешту з придбаного ним на прилюдних торгах нерухомого майна, про що свідчать заяви ОСОБА_3 до Першого ВДВС Тернопільського МУЮ від 14.06.2011 року, 15.06.2011 року та 06.09.2011 року, проте, державним виконавцем вимоги позивача - не виконувались.

22.09.2011 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до органів прокуратури із проханням зясувати усі обставини справи, - підтвердженням чого є лист прокурора Тернопільської області від 28.09.2011 року №05/2/3-р-11, відповідно до якого звернення позивача було переадресоване прокурору міста Тернополя.

29.09.2011 року начальником Першого ВДВС Тернопільського МУЮ Комар-Чорним Р.В., за наслідками проведення перевірки на предмет законності виконавчого провадження ВП №16676326, винесено постанову про перевірку виконавчого провадження, якою головного державного виконавця Першого ВДВС Тернопільського МУЮ ОСОБА_2 зобовязано винести постанову про закінчення даного виконавчого провадження відповідно до п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»із урахуванням вимог ст.50 даного закону.

29.09.2011 року головним державним виконавцем Першого ВДВС Тернопільського МУЮ ОСОБА_2 складено новий акт про реалізацію предмета іпотеки, копія якого отримана позивачем.

Крім того, у цей же день, 29.09.2011 року, цим же головним державним виконавцем Першого ВДВС Тернопільського МУЮ ОСОБА_2 винесено дві постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП№20660582 та ВП №20659771, які проводились на виконання двох наказів Господарського суду Тернопільської області за №12/38-632 від 15.06.2010 року. При цьому в обох постановах зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Після цього, 30.09.2011 року - винесено постанову ВП №16676326 від 30.09.2011 року про закінчення виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року, у якій також вказано про припинення чинності арешту майна боржника (накладеного, як видно з матеріалів справи безпосередньо у цьому виконавчому провадженні та на виконання саме наказу Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року ) та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та запереченнях на позов, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні підлягають частковому задоволенню, - з огляду на наступне.

Так, першою вимогою позивача, відповідно до поданих ним заяв про зміну позовних вимог та уточнення позовних вимог, - є вимога про визнання протиправним дій державних виконавців Першого ВДВС Тернопільського МУЮ, яка виражається у неправильному складанні актів про реалізацію предмета іпотеки.

Як зазначалось вище, державними виконавцями Першого ВДВС Тернопільського МУЮ складались три акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки: від 16.08.2010 року, від 15.10.2010 року та від 29.09.2011 року. Так, 16.08.2010 року головним державним виконавцем Першого ВДВС Тернопільського МУЮ Вавриком Ю. П., складено перший акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, який вподальшому був скасований постановою заступника начальника Першого ВДВС Тернопільського МУЮ Копач Н.В. від 04.10.2010 року, прийнятою за наслідками проведення перевірки виконавчого провадження.

15.10.2010 року старшим державним виконавцем Першого ВДВС Тернопільського МУЮ ОСОБА_2 було складено другий акт про реалізацію предмета іпотеки.

Позивач зазначає, що неправильне складання актів від 16.08.2010 року та від 15.10.2010 року про реалізацію предмета іпотеки стало підставою невидачі йому свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Однак, як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, основною підставою відмови нотаріуса у видачі свідоцтва, викладеної в листі приватного нотаріуса ОСОБА_6 №413/01-14 від 25.10.2010 року, стали обставини, визначені статтею 42 Закону України «Про нотаріат», - отримання від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, в даному випадку розгляд в судовому порядку справи №7/93-1693 за позовом ТОВ «Яйце-Райце»до ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», за участю третіх осіб: АК промислово-інвестиційний банк України, в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Тернополі», Першого ВДВС Тернопільського МУЮ та ФОП ОСОБА_3, про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися. Таким чином, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця по складенні акту від 16.08.2010 року про реалізацію предмета іпотеки - не створювали для позивача юридичні наслідки невидачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, та відповідно, не порушували його права.

Щодо листа-відповіді від 16.06.2011 року №1430/02-14, в якому нотаріусом зазначається про неповне оформлення акту про реалізацію предмета іпотеки та пропонується позивачу звернутися у ДВС за місцем видачі акту з метою усунення встановлених недоліків, то суд зазначає, що державною виконавчою службою прийнято новий акт від 29.09.2011 року, в якому враховані усі недоліки попереднього акту.

Разом з тим, під час розгляду справи доказів того, що в даному випадку позивачем при зверненні до нотаріуса долучався акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки саме від 15.10.2010 року, оскільки сама відповідь від 16.06.2011 року №1430/02-14 жодних посилань на дату прийняття акту не містить, при цьому будь-яких доказів долучення саме акту від 15.10.2010 року позивачем - не надано, а судом - не здобуто.

Вищезазначене позбавляє суд можливості визнати відповідь від 16.06.2011 року №1430/02-14, надану державним нотаріусом Новак О.В., належним та допустимим доказом того, що дії державного виконавця при складенні акту про реалізацію предмета іпотеки від 15.10.2010 року призвели до порушення прав позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що заяви ОСОБА_3 до Першого ВДВС Тернопільського МУЮ від 14.06.2011 року, 15.06.2011 року та 06.09.2011 року, з якими позивач звертався у виконавчу службу про зняття арешту з придбаного ним на прилюдних торгах нерухомого майна, - не містять будь-яких посилань на неправильність складення виданих йому актів (ані від 16.08.2010 року, ані від 15.10.2010 року), а також не містять прохань про вчинення відповідних дій, спрямованих на усунення недоліків вказаних актів. Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність відмови в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 про визнання протиправним дій державних виконавців Першого ВДВС Тернопільського МУЮ, яка виражається у неправильному складанні актів від 16.08.2010 року та від 15.10.2010 року про реалізацію предмета іпотеки. Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача при внесенні недостовірних відомостей до Книги обліку депозитних сум відомостей про сплачені у серпні 2010 року ФОП ОСОБА_3 кошти за придбання предмету іпотеки - нежитлової будівлі лабораторно-адміністративно корпусу (загальною площею 1021,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), - суд виходить з наступного. Після складення 25.02.2010 року акту опису й арешту майна нежитлової будівлі лабораторно-адміністративного корпусу загальною площею 1021,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - вказане майно передане на реалізацію до спеціалізованої організації, яка проводить прилюдні торги, а саме до Тернопільської філії приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція».

28.07.2010 року Тернопільською філією «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»проведено прилюдні торги, в результаті яких вищезазначена нежитлова будівля лабораторно-адміністративного корпусу загальною площею 1021,4 кв.м. (в тому числі: приміщення підвалу 216,2 кв.м, приміщення першого поверху площею 543,8 кв.м., приміщення другого поверху площею 261,4 кв.м.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1), була продана за стартовою ціною - 1495150,00 грн.(без ПДВ) позивачу у даній справі ФОП ОСОБА_3 Всі вищевказані дії по реалізації даного майна оформлені протоколом №21/052/10/і-1, затвердженим 28.07.2010 року

Згідно з вищезазначеним протоколом, - переможець прилюдних торгів був зобовязаний протягом семи банківських днів з дня затвердження протоколу внести кошти в сумі 1450295,50 грн. на рахунок Першого ВДВС Тернопільського МУЮ: р/р 37318001004016, банк ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012 код ЄДРПОУ 34950930, при цьому, раніше внесений переможцем аукціону гарантійний внесок у розмірі 44854,50 грн. - залишався в якості винагороди спеціалізованій організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації майна. У відповідності до умов, визначених у вищезазначеному протоколі, позивачем на рахунок Першого ВДВС Тернопільського МУЮ було внесено наступні грошові суми:

-згідно платіжного доручення №2 від 02.08.2010 року - 295000,00 грн.;

-згідно платіжного доручення №4 від 03.08.2010 року - 200000,00 грн.;

-згідно платіжного доручення №5 від 03.08.2010 року - 245000,00 грн.;

-згідно платіжного доручення №2 від 04.08.2010 року - 200000,00 грн.;

-згідно платіжного доручення №3 від 04.08.2020 року - 275000,00 грн.;

-згідно платіжного доручення №4 від 04.08.2010 року - 235 295,00 грн.

Крім того, на рахунок ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» позивачем згідно платіжного доручення №21 від 23.07.2010 року була внесена сума гарантійного внеску у розмірі44854,50 грн.

Таким чином, загальна сума ціни реалізованого 28.07.2010 року на прилюдних торгах майна - нежитлової будівлі лабораторно-адміністративного корпусу загальною площею 1021,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - була внесена ФОП ОСОБА_3 у визначений строк та в повному обсязі 1450295,50 грн.

Вищезазначені обставини, а саме - сплата ФОП ОСОБА_3, як покупцем, усієї належної суми вартості нерухомого майна (доказом перерахування якої - є платіжні доручення, проведені банком, а не дані книги обліку депозитних сум) підтверджені, безпосередньо, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2010 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2011 року у справі №7/93-1693 (копії яких містяться в матеріалах даної справи), які набрали законної сили у встановленому законом порядку. Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про державну виконавчу службу»від 24.03.1998 року №202/98-ВР (в редакції, чинній на час внесення відповідачем відомостей до Книги обліку депозитних сум) - працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом.

При цьому, згідно з вимогами статті 7 цього ж Закону з метою забезпечення прав громадян і юридичних осіб - працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано жодних належних доказів, які б свідчили про правильність внесення до книги обліку депозитних сум у серпні 2010 року відомостей про сплату ФОП ОСОБА_3 коштів у сумі 1450295,50 грн. Водночас, на підставі наданих відповідачем матеріалів не здобуто таких доказів і судом, - оскільки жодним із представлених відповідачем в обґрунтування заперечень проти вказаних вимог документів (а.с.65-66, а.с. 107-109) не підтверджено відображення внесення відомостей про сплату позивачем всієї суми вартості придбаного майна. Надані суду документи підтверджують облік грошових коштів, які надійшли від ФОП ОСОБА_3 лише на суму 1450295,00 грн., - тобто, без обліку 0,50 грн. (а.с.65-66). Таким чином, наявність вищезазначених судових рішень, а також недоведення відповідачем під час розгляду судом даної справи правильності внесення до книги обліку депозитних сум за серпень 2010 року відомостей про облік коштів у сумі 1450295,50 грн., сплачених позивачем - ФОП ОСОБА_3 відповідно до проведених банком платіжних доручень, - підтверджує те, що дії працівників органу державної виконавчої служби при внесенні недостовірних відомостей у книгу обліку депозитних сум за серпень 2010 року стали підставою довготривалого судового процесу, спричинили негативні наслідки для позивача, а відтак, - призвели до порушення його прав, та, як видно і з інших матеріалів справи, - позбавили позивача можливості зареєструвати право власності на придбаний нерухомий обєкт та користуватися ним.

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Першого ВДВС Тернопільського МУЮ при неправильному внесенні до Книги обліку депозитних сум відомостей про сплачені у серпні 2010 року підлягають задоволенню.

Стосовно третьої позовної вимоги ФОП ОСОБА_3, а саме: визнання протиправною бездіяльності Першого ВДВС Тернопільського МУЮ, яка виразилась у незнятті арешту із придбаної позивачем нежитлової будівлі у часовому проміжку з моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2010 року по 29.09.2011 року, суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено вище, - 10.12.2009 року головним державним виконавцем Першого ВДВС Тернопільського МУЮ прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №16676326 - на виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №13/8-201, відповідно до якого з боржника - ТОВ «Яйце-Райце»підлягала стягненню сума - 379944,30 грн. - шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме: нежитлову будівлю лабораторно-адміністративного корпусу загальною площею 1021,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Строк для добровільного виконання даної постанови визначено до 17.12.2009 року. 17.12.2009 року головним державним виконавцем Першого ВДВС Тернопільського МУЮ прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - шляхом накладення арешту на вищезазначену будівлю лабораторно-адміністративного корпусу що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та належить боржнику ТОВ «Яйце-Райце». Вказаний арешт державним виконавцем був накладений - у межах суми звернення стягнення 379944,30 грн. Крім того, заборону відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, постановлено здійснювати - лише в межах вказаної суми боргу.

06.08.2010 року вищезазначений наказ Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року було фактично виконано, - шляхом реалізації арештованого майна - нежитлової будівлі адміністративно-господарського корпусу (загальною площею 1021,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) та перерахування за його реалізацію Першим відділом ДВС Тернопільського МУЮ коштів у сумі 379944,30 грн. на рахунок стягувача у даному провадженні - ПАТ АК «Промінвестбанк»відповідно до платіжного доручення №701 від 06.08.2010 року. Крім того, 06.08.2010 року, відбулось і фактичне виконання двох наказів Господарського суду Тернопільської області за №12/38-632 від 15.06.2010 року (ВП№20660582, ВП №20659771), шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунки стягувача у даних провадженнях відповідно до платіжних доручень №702 та №703 від 06.08.2010 року. У цей же день, 06.08.2010 року всі вищезазначені виконавчі провадження відповідно до постанови державного виконавця були обєднані у зведене виконавче провадження.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час фактичного виконання всіх трьох наказів Господарського суду Тернопільської області, якою визначено строки здійснення виконавчого провадження, встановлено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема, - закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону.

Пунктом 8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час фактичного виконання всіх трьох наказів Господарського суду Тернопільської області, - визначено, що у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом - виконавче провадження підлягає закінченню.

Частиною 2 цієї ж статті - було визначено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Однак, як підтверджується матеріалами справи та матеріалами оглянутого в судовому засіданні виконавчого провадження, - жодних постанов про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із фактичним виконанням 06.08.2010 року судових рішень в усіх вищезазначених справах, відповідачем у встановленому законом порядку не прийнято.

Лише 30.08.2010 року, старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ ОСОБА_2 з посиланням на ч. 1 ст. 37, ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову ВП №16676326 про закінчення виконавчого провадження - у звязку з виконанням боржником судового наказу №13/8-201 від 23.11.2009 року.

Так, відповідно до положень частини 1 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення такої постанови) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону - припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження - державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Вказані вимоги - є обовязковими, а також передбачаються і спеціальним законодавством - п. 4.10 Інструкції «Про проведення виконавчих дій», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.12.1999 року за №865/4158. Однак, при винесенні в порядку зазначеної статті 38 Закону України «Про виконавче провадження»постанови від 30.08.2010 року про закінчення виконавчого провадження ВП №16676326 - старшим державним виконавцем Сиваком Т.М. не дотримано усіх вимог, визначених в цій статті, а саме: не зазначено про скасування арешту, накладеного на майно боржника, безпосередньо, у даному виконавчому провадженні у межах суми звернення стягнення 379944,30 грн. Крім того, державним виконавцем не враховано того, що постановою головного державного виконавця Першого ВДВС Тернопільського МУЮ від 17.12.2009 року ВП №16676326 арешт було накладено для забезпечення виконання саме наказу Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року, і заборону відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, було дозволено здійснювати лише в межах вказаної у цьому наказі суми боргу.

Разом з тим, як встановлено в ході розгляду справи, - матеріали виконавчого провадження, обєднаного у зведене 06.08.2011 року (тобто, у день фактичного виконання як наказу Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року (ВП №16676326), так і наказів Господарського суду Тернопільської області за №12/38-632 від 15.06.2010 року (ВП№20660582, ВП №20659771)), - не містять жодних процесуальних документів, які б свідчили про накладення арешту на майно боржника при здійснені державним виконавцем заходів примусового виконання наказів Господарського суду Тернопільської області за №12/38-632 від 15.06.2010 року (ВП№20660582, ВП №20659771), та, відповідно, підтверджували б арешт майна боржника у розмірах, що перевищують суму звернення стягнення у 379944,30 грн., визначену наказом Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року (ВП №16676326). Отже, вказана постанова старшого державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ ОСОБА_2 від 30.08.2010 року про закінчення виконавчого провадження ВП №16676326 винесена з порушенням вимог ст. 1, ст. 5, ч. 1 ст. 7, ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», а також ч. 4 ст. 6 та ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України - принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини даної справи, що мають значення для правильного її вирішення, та були встановлені під час судового розгляду на підставі відповідних доказів.

29.06.2011 року, після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№16676326 від 30.08.2010 року, старший державний виконавець Сивак Т.М. виніс постанову про зупинення даного виконавчого провадження ВП№16676326. Підставою для винесення вказаної державний виконавець визначив подання заяви у Господарський суд Тернопільської області про розяснення подальшого виконання цього виконавчого провадження ВП№16676326 за наказом Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року, яке, як вище зазначено, було закінчене.

Вказана постанова була затверджена начальником Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ - Комар-Чорним Р.В.

Водночас, як вбачається зі справи, відповідна заява про розяснення подальшого виконання виконавчого провадження, датована та, відповідно, направлена до Господарського суду Тернопільської області, лише 01.07.2011 року - тобто, після винесення самої постанови про зупинення виконавчого провадження.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній станом на 29.06.2011 року) визначено перелік обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Водночас, статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 29.06.2011 року) передбачене право державного виконавця зупинити виконавче провадження за наявності інших, ніж визначені статтею 37 цього закону обов'язковими, підстав, зокрема, - у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до положень статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній станом 29.06.2011 року) - державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець.

Нормами статті 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлено законодавчо підтвердженого процесуального порядку зупинення виконавчого провадження після його закінчення, оскільки, згідно з вищезазначеними положеннями законодавства, чинного на час винесення постанови про зупинення виконавчого провадження ВП№16676326 від 29.06.2011 року, - вирішення питання про розяснення порядку виконання судового рішення чи зміни способу його виконання - можливе лише при наявності обставин, що ускладнюють виконання відповідного рішення суду, чи у разі неможливості його виконання, і лише - щодо рішення, яке ще виконується, а не того рішення, яке, є виконаним, і виконавче провадження за яким закінчене.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про неправомірність винесення старшим державним виконавцем Сиваком Т.М. постанови від 29.06.2011 року про зупинення виконавчого провадження ВП №16676326 за наказом Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року, яке вже було закінчене відповідно до постанови від 30.08.2010 року та у встановленому законом порядку не поновлене.

До 04.11.2010 року питання, які мали вирішуватись державним виконавцем у разі закінчення виконавчого провадження, в тому числі і щодо зняття арешту, накладеного на майно боржника та скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, регулювались статтями 37-39 цього закону.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»від 04.11.2010 року №2677-VI - Закон України «Про виконавче провадження»викладено в новій редакції.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції закону від 04.11.2010 року №2677-VI) - у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Позивач стверджує, що неодноразово звертався у виконавчу службу про зняття арешту з придбаного на прилюдних торгах нерухомого майна, про що свідчать заяви ОСОБА_3 до Першого ВДВС Тернопільського МУЮ від 14.06.2011 року, 15.06.2011 року та 06.09.2011 року, проте, державним виконавцем вимоги позивача не виконувались.

Матеріалами справи підтверджується те, що лише після звернення 22.09.2011 року ФОП ОСОБА_3 до органів прокуратури із проханням зясувати усі обставини справи, начальником Першого ВДВС Тернопільського МУЮ Комар-Чорним Р.В. було проведено перевірку на предмет законності виконавчого провадження ВП №16676326, за наслідками якої ним винесено постанову від 29.09.2011 року, якою головного державного виконавця Першого ВДВС Тернопільського МУЮ ОСОБА_2 зобовязано винести постанову про закінчення даного виконавчого провадження відповідно до п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»із урахуванням вимог ст.50 даного закону.

У зв'язку з цим головним державним виконавцем Першого ВДВС Тернопільського МУЮ ОСОБА_2 винесено дві постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП№20660582 та ВП №20659771, на виконання двох наказів Господарського суду Тернопільської області за №12/38-632 від 15.06.2010 року, - із зазначенням в обох постановах про припинення чинності арешту майна боржника, який, як вже було зазначено вище, з метою забезпечення виконання судового рішення у цій справі не накладався, та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

30.09.2011 року - винесено постанову ВП №16676326 про закінчення виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року, у якій також вказано про припинення чинності арешту майна боржника, накладеного безпосередньо у цьому виконавчому провадженні та на виконання саме наказу Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року, та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, усе вищенаведене підтверджує неправомірність незняття Першим ВДВС Тернопільського МУЮ у встановленому законом порядку арешту із придбаного ФОП ОСОБА_3 майна - нежитлової будівлі лабораторно-адміністративно корпусу загальною площею 1021,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - у часовому проміжку з моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №16676326 від 30.08.2010 року по момент винесення постанови про закінчення цього ж виконавчого провадження ВП №16676326 від 30.09.2011 року

Статтею 55 Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що субєкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного ст року.

З огляду в вказані положення чинного законодавства, - суд приходить до висновку, що відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень, в невинесення за наявності усіх визначених законом підстав відповідної постанови про зняття арешту із придбаного позивачем майна у часовому проміжку з моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2010 року по 30.09.2011 року після фактичного виконання рішення суду, для реального виконання якого такий арешт було накладено, - призвело до тривалого порушення Першим ВДВС Тернопільського МУЮ прав позивача.

Таким чином, враховуючи положення частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, - суд приходить до переконання про необхідність задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності Першим ВДВС Тернопільського МУЮ, яка виразилась у незнятті арешту із придбаної позивачем нежитлової будівлі, - не в часовому проміжку з 30.08.2010 року по 29.09.2011 року (як того просить позивач), - а з 30.08.2010 року по 30.09.2011 року (момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №16676326 щодо виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року ). Щодо останньої вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.

Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Ці ідеї відображені й у Конституції України, у статті 3 якої встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави.

Як визначено статтею 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Так, моральна шкода полягає, зокрема, - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній станом на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2010 року, закріплювала положення, відповідно до якого на державних виконавців було зобовязано вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

На час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.09.2011 року гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні забезпечено статтею 6 нової редакції Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Пленумом Верховного Суду України постановлено: звернути увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із Конституцією та законами України, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Так, відповідно до абзацу 2 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5, - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Позивачем має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 3 вказаної вище Постанови визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Крім того, відповідно до пункту 10-1 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України - при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

При цьому, згідно з пунктом 9 цієї ж постанови - розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

В листі Міністерства юстиції України від 13.05.2004 року №35-13/797 викладені Методичні рекомендації «Відшкодування моральної шкоди», відповідно до пункту 6.4 яких визначено, що немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Отже, виходячи із судової практики та чинних норм матеріального та процесуального законодавства, враховуючи те, що під час розгляду даної справи судом встановлено неправомірність дій та бездіяльності Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (при виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року - ВП №16676326), які стали причиною довготривалого судового процесу, а також позбавили позивача ФОП ОСОБА_3 права вільно розпоряджатись та користуватись придбаним майном, внаслідок чого, позивач був змушений неодноразово звертатись до відповідача з відповідними заявами, а вподальшому звернутись за захистом своїх прав до органів прокуратури та суду, - суд приходить до висновку про наявність причинного звязку між бездіяльністю державного виконавця, діями відповідача та заподіяною у звязку з цим позивачеві моральною шкодою, оскільки такі неправомірні дії та бездіяльність позначились на укладі життя позивача, призвели до душевних хвилювань та моральних страждань. Однак, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди - не може бути засобом отримання доходу.

Враховуючи усі обставини і наявні докази, суд вважає, що у даному випадку розмір моральної шкоди, вказаний позивачем, - є завищеним, і визначений ним розмір відшкодування моральних втрат у 100000 ,00 грн. не доведений. Разом з тим, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судових засіданнях, за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи дійсну наявність моральної шкоди, завданої позивачеві, - суд визнає, що відповідною і достатньою грошовою компенсацією за моральну шкоду, заподіяну неправомірними діями та бездіяльністю Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ позивачеві, - є 2000,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача у стягненні моральної шкоди в заявленому в позові розмірі - 100000,00 грн., проте, задовольняє їх у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, заперечуючи проти позову, відповідач не довів суду правомірності своїх дій (в частині неправильного внесення до Книги обліку депозитних сум у серпні 2010 року відомостей про кошти, сплачені позивачем) та бездіяльності (незнятті з 30.08.2010 року по 30.09.2011 року арешту з придбаної позивачем нежитлової будівлі адміністративно-господарського корпусу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№16676326 від 30.08.2010 року), та, відповідно, - не виконав покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та заяви позивача про уточнення позовних вимог, а також надані відповідачем заперечення проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - з підстав, що викладені вище.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, - судові витрати у вигляді судового збору у даній справі при частковому задоволенні позову підлягають розподілу, - зі стягненням на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України 1,70 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність старшого (головного) державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_2, допущену у період з 30.08.2010 року по 30.09.2011 року, яка виразилась у порушенні вимог статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: незнятті арешту з майна боржника нежитлової будівлі адміністративно-господарського корпусу (загальною площею 1021,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№16676326 від 30.08.2010 року при виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області №13/8-201 від 23.11.2009 року. Визнати протиправними дії Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції в частині неправильного внесення до Книги обліку депозитних сум відомостей про сплачені у серпні 2010 року ОСОБА_3 кошти за придбання предмету іпотеки - нежитлової будівлі лабораторно-адміністративно корпусу (загальною площею 1021,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1).

Стягнути з Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (за рахунок держави) на користь ОСОБА_3 заподіяну Першим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції моральну шкоду у сумі 2000,00 (дві тисячі гривень). Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1,70 грн. (одна гривня 70 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2011 року.

Головуючий суддя(підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

СуддяХрущ В. Л.