Постанова № 21418176, 10.01.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/3218/11

"10" січня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Ліщинської М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

за відсутності належним чином повідомленого відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська обєднана державна податкова інспекція (надалі-позивач, ТОДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_2 (надалі-відповідач, ОСОБА_2) про стягнення заборгованості по податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу внаслідок прийняття у спадщину майна на суму 4853,47 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, ТОДПІ посилається на те, що відповідачем як платником податків у встановлений законом строк не було сплачено податку з доходів фізичних осіб внаслідок отримання нею спадщини у 2010 році. А тому у звязку з несплатою вищезазначеної податкової заборгованості в добровільному порядку, ТОДПІ - просить стягнути її до державного бюджету з відповідача в судовому порядку.

05.12.2011 року від ТОДПІ на адресу суду надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої, станом на 30.11.2011 року податковий борг відповідача зменшився - у зв'язку з частковою сплатою суми заборгованості. А тому в судовому засіданні, яке відбулось 10.01.2012 року, представник позивача, підтримуючи вказану заяву, просила суд стягнути з ОСОБА_2 лише залишок заборгованості у сумі 190,19 грн., з яких: 54,97 грн. - залишок по податку з доходів фізичних осіб, та 135,22 грн. пеня, нарахована у зв'язку з невчасною сплатою податкового зобов'язання, яка на час розгляду справи відповідачем в добровільному порядку - не сплачена.

Відповідач в судові засідання - не прибув, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, заперечення проти позову не подав.

Разом з тим, ухвала про відкриття провадження у справі, а також повторні повідомлення про відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача рекомендованим листом за місцем реєстрації, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та щодо якої не вносились зміни на час надходження зазначеного позову до суду.

Тобто, відповідач про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, - що підтверджується наявними матеріалами справи .

З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином відповідача про наявність судової справи з його участю та можливість реалізації ним права захисту у судовому порядку його прав та інтересів,- суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними в ній доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, - суд встановив наступні обставини справи.

23.02.2011 року відповідач - ОСОБА_2 подала до Тернопільської ОДПІ декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року, у графі 1.2. «Доходи, одержані в інших місцях не за місцем основної роботи»якої самостійно зазначила про отримання нею у 2010 році доходу у вигляді спадщини за заповітом ІІ ступеня споріднення.

Із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 04.08.2010 року державним нотаріусом Козівської державної нотаріальної контори, вбачається, що спадкове майно, яке отримала відповідачка, складається із камяного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в с.Потік, вул. Верхня Перия, 14, Козівського району Тернопільської області. Загальна вартість спадкового майна, а відтак і сума нарахованого доходу згідно поданої 23.02.2011 року декларації, становить - 95870,00 грн.

Разом з тим, у встановлений законом строк податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 4793,50 грн. відповідачем в добровільному порядку не було сплачене.

У зв'язку з цим, Тернопільською ОДПІ, після перерахунку податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік, ОСОБА_2 було виставлене податкове повідомлення форми «Ф»№0001541701/0 від 25.02.2011 року, із визначенням податкового зобов'язання по податку з доходу від отриманого у спадщину майна у розмірі 4793,50 грн. та зазначенням граничного терміну сплати даного зобов'язання до 01.08.2011 року. Однак, до визначеного в податковому повідомленні граничного строку, сплату податкового зобов'язання у розмірі 4793,50 грн. ОСОБА_2 не було здійснено, що, в свою чергу, стало підставою для подальшого нарахування податковим органом пені. З наявних матеріалів справи видно, що лише 21.11.2011 року відповідачем була здійснена сплата 4793,50 грн.

В той же час, розмір пені, нарахований за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та перерахований вподальшому на залишок суми такого зобов'язання у період з 01.08.2011 року по момент здійснення сплати 4793,50 грн., - становить 135,22 грн.

Таким чином, на час розгляду даної справи за відповідачем, з урахуванням проведеної проплати та здійсненого податковим органом перерахунку заборгованості, а також з урахуванням нарахованої за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання пені, - рахується податковий борг перед бюджетом на загальну суму 190,19 грн. (з яких 54,97 грн. по податковому зобовязанню та 135,22 грн. по пені), який підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача по платежах до бюджету, витягами з облікової картки платника податків, та який, з урахуванням поданих в судовому засіданні уточнень, позивач просить стягнути в судовому порядку.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що з урахуванням поданих позивачем уточнень позовні вимоги, - є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»втратив чинність.

Проте, з огляду на отримання відповідачем як платником податку доходу внаслідок прийняття нею у спадщину майна до 01 січня 2011 року, - суд, окрім положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин також норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на момент прийняття відповідачем спадщини.

Так, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», чинного на час прийняття відповідачем спадщини, платниками податку є резидент, який, зокрема, отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно із п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

В свою чергу, за нормою підпункту і) пункту 1.3 пункту 1 даного Закону, доходом з джерелом його походження з України - є дохід у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України.

Аналогічні норми містить Податковий кодекс України, що набув чинності з 01.01.2011 року, а саме підпункт 164.2.10 пункту 164.2 статті 164.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»відповідач є платником податку з доходів фізичних осіб від отриманого доходу внаслідок прийняття нею у спадщину майна, майнових чи немайнових прав.

Статтею 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»було встановлено кілька ставок для оподаткування доходів, отриманих платником податку внаслідок прийняття у спадщину коштів, майна, немайнових прав (0 %, 5 %, 10%, 15 %, 30 %), які встановлювались у залежності від об'єкту спадщини та ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2 належить до осіб, які мають другий ступінь споріднення із спадкодавцем.

Відповідно до пп. 13.2.2. п. 13.2., п. 13.4 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою податку, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону, до будь-якого об'єкта спадщини. Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.

Згідно п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

Аналогічну ставку у випадку успадковування об'єкта спадщини спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, передбачено нормами підпункту 174.2.2. пункту 174.2 статті 174 та пункту 167.2 статті 167 Податкового Кодексу України, чинного з 01.01.2011 року.

Таким чином, здійснений позивачем розрахунок податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5% від вартості отриманого у спадщину обєкту, що становить 4793,50 грн. - є правильним.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податків або узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п. 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

При цьому, п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

На виконання п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, чинного на момент узгодження податкових зобовязань, Тернопільської ОДПІ було винесено податкове повідомлення форми «Ф»№0001541701/0 від 25.02.2011 року, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб, отриманих внаслідок прийняття у спадщину майна, коштів, майнових чи немайнових прав в розмірі 4793,50 грн.

Згідно із п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 179.1. ст. 179 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу або інших законів України.

Пунктом 179.7. ст. 179 Кодексу встановлено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована органом державної податкової служби, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Як встановлено судом, відповідач подала податковому органу декларацію про отримані доходи, однак у визначений законодавством строк зобовязання до бюджету не сплатила, при цьому податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4853,47 грн. задекларовані відповідачем та відображені контролюючим органом у податковому повідомленні від 25.02.2011 року - є узгодженими у порядку і на умовах, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Під час розгляду даної справи встановлено, що сплата відповідачем належної суми податкового зобов'язання була здійснена поза межами встановленого чинним законодавством строку, що призвело до нарахування відповідачеві пені за несвоєчасність сплати податкового боргу, зарахування частини сплаченої суми в рахунок нарахованої пені та подальшого перерахунку залишку суми податкового зобов'язання.

Згідно пп. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Органи державної податкової служби, відповідно до пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними -є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений на платників податків законом обовязок щодо сплати існуючого податкового боргу - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обовязок відповідачем в добровільному порядку в повному обсязі - не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували погашення залишку заборгованості та спростовували б доводи позивача, відповідачем - не надані, а судом не здобуті, - суд приходить до висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими та відповідають чинному законодавству, і з урахуванням поданих уточнень, - підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетом з податку на доходи фізичних в сумі 190,19 грн. (сто девяносто гривень 19 копійок) на р/р - 33216846700002, код платежу - 11011400, місцевий бюджет УДК в м.Тернопіль, код одержувача 23588119, банк УДК в Тернопільській області, МФО 838012.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 січня 2012 року.

Головуючий суддя(підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

СуддяХрущ В. Л.