Постанова № 21416620, 23.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2012 р. справа № 2а/0570/23688/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМірошниченко А.О.,

за участю

представника позивача - Красильникова С.О.,

представника відповідача - Ломова Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000671540 від 06.12.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Селидіввугілля», звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000671540 від 06.12.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказало, що Красноармійською обєднаною державною податковою інспекцією за наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки Державного підприємства «Селидіввугілля» з питання несвоєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на прибуток за 9 місяців 2005 року, за 2005 рік, за 1 кв. 2006 року, 9 місяців 2009 року, встановлені порушення та складено акт № 977/15-33426253 від 23.11.2011 року, на підставі якого 06.12.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення № 000671540 що оскаржується.

Не погоджується із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає його неправомірним та таким, що прийнято безпідставно, оскільки висновки акта перевірки є необґрунтованими.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що податковим органом в рахунок сплати узгоджених податкових зобовязань неправомірно взято до уваги уточнюючі розрахунки (до зменшення) до раніше наданих декларацій.

Також вказує, що податковим органом проведено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку поза межами граничних строків встановлених ст.ст. 114, 102 Податкового кодексу України.

Вважає дії податкового органу такими, що порушують його права та інтереси, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає визнанню недійсним.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував, надав суду пояснення, згідно до яких зазначив, що податковий орган правомірно здійснив перерозподіл сплачених позивачем сум поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» (Далі за текстом ДП «Селидіввугілля»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Державним реєстратором виконавчого комітету Селидівської міської ради Донецької області, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 06.06.2005 року (а.с. 12).

Відповідач,- Красноармійська обєднана державна податкова інспекція (Далі за текстом - Красноармійська ОДПІ), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

Красноармійською ОДПІ за наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки Державного підприємства «Селидіввугілля» з питання несвоєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на прибуток за 9 місяців 2005 року, за 2005 рік, за 1 кв. 2006 року, 9 місяців 2009 року, встановлені порушення та складено акт № 977/15-33426253 від 23.11.2011 року (Далі за текстом,- акт перевірки) (а.с. 17-20).

Згідно висновків акта перевірки з боку ДП «Селидіввугілля» встановлені порушення п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, чинного на момент скоєння порушення (Далі за текстом, - Закон № 2181) та п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (Далі за текстом, - ПКУ).

На підставі акта перевірки 06.12.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення № 000671540 що оскаржується (Далі за текстом, - спірне рішення) (а.с.15).

Правовою підставою для нарахування штрафу, зазначено п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 та п. 126.1 ст. 126 ПКУ.

Проте суд не погоджується із висновками акта перевірки з огляду на наступне.

Як вбачається із описової частини акта перевірки, відповідачем в обґрунтування висновків покладено обставини несвоєчасної сплати ДП «Селидіввугілля» узгоджених податкових зобовязань податку на прибуток за 9 місяців 2005 року, за 2005 рік., за 1 квартал 2006 року та 9 місяців 2009 року.

При цьому податковим органом в рахунок сплати узгоджених податкових зобовязань податку на прибуток враховано кошти сплачені позивачем наступним чином.

В рахунок погашення узгоджених податкових зобовязань визначених згідно декларації за 9 місяців 2005 року (від 09.11.2005 № 13205) із граничним терміном сплати 21.11.2005 року, враховано кошти сплачені позивачем 25.06.2007 року у сумі 223,72 гривень.

В рахунок погашення узгоджених податкових зобовязань визначених згідно декларації за 2005 рік (від 09.02.2006 № 17263) із граничним терміном сплати 20.02.2006 року, враховано кошти сплачені позивачем 20.08.2007 року у сумі 31,10 гривень, 03.09.2007 року у сумі 275722,08 гривень.

В рахунок погашення узгоджених податкових зобовязань визначених згідно декларації за 1 квартал 2006 року (від 10.05.2006 № 4788) із граничним терміном сплати 22.05.2006 року, враховано кошти сплачені позивачем :

03.09.2007 року у сумі 74109,94 гривень; 165223,00 гривень;

04.09.2007 року у сумі 475,20 гривень;

10.09.2007 року у сумі 479,20 гривень;

21.09.2007 року у сумі 4134,60 гривень;

24.09.2007 року у сумі 180,26 гривень;

27.09.2007 року у сумі 1034,04 гривень;

28.09.2007 року у сумі 2551,14 гривень;

16.10.2007 року у сумі 74,06 гривень; 76,76 гривень;

24.10.2007 року у сумі 8056,04 гривень;

07.11.2007 року у сумі 1790, 12 гривень;

12.11.2007 року у сумі 278,10 гривень, 1893,02 гривень;

16.11.2007 року у сумі 3654,90 гривень;

19.11.2007 року у сумі 53,64 гривень, 1190914,00 гривень;

20.11.2007 року у сумі 6053,88 гривень;

23.11.2007 року у сумі 7040,10 гривень;

26.11.2007 року у сумі 2431,02 гривень;

27.11.2007 року у сумі 45,18 гривень;

03.12.2007 року у сумі 1732,36 гривень;

07.12.2007 року у сумі 7985,40 гривень;

10.12.2007 року у сумі 5679,58 гривень;

11.12.2007 року у сумі 308,74 гривень;

14.12.2007 року у сумі 89,28 гривень;

20.12.2007 року у сумі 90174,02 гривень;

04.01.2008 року у сумі 1244868,00 гривень.

В рахунок погашення узгоджених податкових зобовязань визначених згідно декларації за 9 місяців 2009 року (від 20.11.2009 року № 15820) із граничним терміном сплати 19.11.2009 року, враховано кошти сплачені позивачем 25.03.2011 року у сумі 470000,00 гривень.

Згідно п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181,- платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПКУ,- платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно 17.1.7. Закону № 2181,- у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Згідно ч.2 ст. 11 КАС України,- суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, враховуючи приписи зазначеної норми, суд надає оцінку спірним правовідносинам, в межах заявлених позовних вимог.

Нормами п.п. 15.1.1. п.п. 15.1.2.п.15.1 ст. 15 Закону № 2181, з урахуванням особливостей встановлених п.п. 15.1.2.п.15.1 ст. 15 цього ж Закону, було визначено право податкового органу самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації .

Приписами ПКУ зазначене право податкового органу залишено без змін, зокрема, згідно п. 102.1. ст. 102 цього кодексу,- контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Особливості, що стосуються виключності реалізації зазначеного права, встановлені п. 102.2. ст. 102 цього кодексу, згідно якого,- грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;

102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Як встановлено у судовому засіданні, податковим органом при проведенні перевірки було взято до уваги податкові зобовязання ДП «Селидіввугілля», визначені згідно поданих податкових декларацій за граничними датами подання :

за 9 місяців 2005 року (від 09.11.2005 № 13205) із граничною датою подання 10.11.2005 року та граничним терміном сплати 21.11.2005 року;

згідно декларації за 2006 рік (від 09.02.2006 № 17263) із граничною датою подання 10.02.2006 року та граничним терміном сплати 20.02.2006 року;

згідно декларації за 1 квартал 2006 року (від 10.05.2006 № 4788) із граничною датою подання 10.05.2006 року та граничним терміном сплати 22.05.2006 року;

уточнюючі розрахунки до даних декларацій подано ДП «Селидіввугілля» 03.09.2007 року № 10764, 03.09.2007 року № 10764, 03.09.2007 року № 10766, 19.11.2007 № 15147, від 04.01.2008 № 2.

Отже, враховуючи граничні дати подання взятих до уваги податкових декларацій та уточнюючих розрахунків, дату складання акта перевірки (23.11.2011 року), за наслідками якої прийнято спірне рішення, податковим органом перевищено межу 1095 днів, встановлену приписами п. 102.1. ст. 102 ПКУ.

Таким чином, зважаючи на приписи п. 102.1. ст. 102 ПКУ, та враховуючи, що відповідачем, як субєктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження застосування виключності приписів п. 102.2. ст. 102 цього кодексу, - суд, у даному спірному випадку, приходить до висновку про відсутність у податкового органу права самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків, адже ним пропущено строк, встановлений податковим законодавством.

Згідно п. 3, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зар. в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772,- акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що факти виявлених порушень, викладені відповідачем у акті перевірки субєктивно та не у повній мірі, - всупереч зазначеному Порядку.

Судом встановлено, що податковим органом при проведенні перевірки в рахунок погашення податкових зобовязань прийнято до уваги уточнюючі розрахунки. Стосовно зазначених обставин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Таким чином, податковим органом неправомірно взято до уваги у якості платіжних документів в рахунок погашення узгоджених податкових зобовязань ДП «Селидіввугілля» уточнені розрахунки, надані підприємством.

Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 86 КАС України, - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Таким чином, оскільки висновки акта перевірки є необґрунтованими, суд приходить до висновку про безпідставність та відповідно неправомірність спірного рішення.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000671540 від 06.12.2011 року, підлягають задоволенню.

Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким, чином суд з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції № 000671540 від 06.12.2011 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства «Селидіввугілля» до Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000671540 від 06.12.2011 року.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 28,23 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов, Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000671540 від 06.12.2011 року, - задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції № 000671540 від 06.12.2011 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» витрати зі сплати судового збору у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки).

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 23 січня 2012 року.

Повний текст постанови складений 28 січня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.