Постанова № 21416009, 29.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/20359/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.

за участю:

представника позивача Малушко Г.Ю.

представників відповідача - Молчанова Н.К., Абліцова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітех» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0000281640,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0000281640.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0000281640 від 12 жовтня 2011 року. Вказані рішення прийняті на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 16.09.2011 року № 4982/23-3/31501506, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Март», код за ЄДРПОУ 34225168 за період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року. Перевіркою було встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми витрат за договором поставки, укладеним з ТОВ «Март». Вказаний договір за своєю правовою природою є нікчемним, в результаті чого відбулося заниження податку на додану вартість на суму 281 667 грн. Нікчемність правочинів на думку податкового органу випливає з того, що вказана угода не спричинила реального настання правових наслідків, не відповідає вимогам закону, її вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемною. Позивач вважає, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Крім того, позивач вважає, що при проведені перевірки відповідач грубо порушив порядок проведення перевірок. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000281640 від 12 жовтня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000281640 від 12 жовтня 2011 року прийняте у звязку з порушенням позивачем ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Март» при придбанні та продажу товарів (послуг). Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесених ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. В результаті укладення нікчемного правочину позивачем також порушено п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 281667 грн. за квітень 2011 року. Посилаючись на зазначені обставини представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Унітех» є юридичною особою, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради Донецької області від 03.05.2001 року, перебуває на податковому обліку в Макіївській ОДПІ, як платник податків.

З 05.09.2011 року по 09.09.2011 року державними податковими інспекторами Макіївської ОДПІ, була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Унітех», з питань виявлення фактів, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за квітень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Март».

За результатами перевірки складено Акт № 14982/23-3/31501506 від 16.09.2011 року, яким встановлені порушення ТОВ «Унітех» ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України та п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого відбулося заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 281667 грн. за квітень 2011 року.

За наслідками перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000281640 від 12 жовтня 2011 року, яким позивачу донараховано податку на додану вартість у сумі 281667 грн. та застосовано штраф у сумі 1 грн.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та ТОВ «Март».

Так, згідно п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Законом України «Про державну податкову службу».

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Март».

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання умов договору постачання № 0404 від 4 квітня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Март» видало позивачу видаткові та відповідно податкові накладні.

Судом встановлено, що фактично умови договору постачання укладеного з ТОВ «Март» та виконувалися сторонами у спірному періоді.

Факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, податковими та видатковими накладними, виписками з банку про проведення оплати за товар, підтвердженням банку про зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, товаро-транспортними накладними, договором про надання послуг, щодо перевезення зазначеного товару, що був укладений з ТОВ «Одеон», актами здачі-приймання робіт (надання послуг), попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача вище перелічені первинні документи, а саме: податкові та видаткові накладні, виписки з банку про проведення оплати за товар, підтвердження банку про зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, товарно-транспортні накладні, договір про надання послуг, щодо перевезення товару, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), попередня калькуляція вартості виробництва продукції підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту.

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «Март» сировини для технічних потребу, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із субєктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного їх виконання.

Разом з тим, для повного захисту прав позивача з урахуванням приписів ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом скасування податкового повідомлення-рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції № 0000281640 від 12.10.2011 року.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі та у порядку ст. 94 КАС України присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітех» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0000281640 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції № 0000281640 від 12.10.2011 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітех» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 листопада 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 3 грудня 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

< Список >

Суддя Галатіна О.О.