Постанова № 21415637, 18.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/7450/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.,

за участю

представника позивача Заматова Р.В., ,

відповідача Кононенко В.К.,

розглянувши в судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ» - МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання дій незаконними, недійсним рішення про визначення митної вартості та стягнення коштів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь” металургійний завод” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання незаконними дій робітників Східної митниці при здійсненні митного контролю, повязаного із визначенням митної вартості за декларацією № 700000012/2010/201930, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/001524/2 від 15 листопада 2010 року, стягнення з державного бюджету України зайво сплачених коштів в рахунок сплати податку на додану вартість за ВМД № 7000000012/2010/201930 в сумі 73600,01 грн.

29 квітня 2011 року позивач Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь”- металургійний завод” надав до суду заяву про зміну назви позивача з Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь”- металургійний завод”на Приватне акціонерне товариство “Донецьксталь”- металургійний завод”, у звязку із чим просив позивачем у справі вважати Приватне акціонерне товариство “Донецьксталь”- металургійний завод”.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував неправомірністю прийнятого першим відповідачем рішення № 700000006/2010/001524/2 від 15 листопада 2010 року про визначення митної вартості товарів за 6 (резервним) методом визначення митної вартості, що призвело до сплати до бюджету зайвих коштів в сумі - 73600,01 гривень. В обґрунтування неправомірності прийнятого рішення позивач зазначив його прийняття із порушенням порядку здійснення митного контролю, що виразилися у неправомірності вимог про надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, безпідставністю сумнівів митного органу у визначеній позивачем митній вартості товарів, що є порушенням статті 19 Конституції України, частини 2 статті 264, статті 265 Митного кодексу України, пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09 квітня 2008 року, пунктів 1, 3, розділу 2, пункту 3 порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митої вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом державної митної служби України № 602 від 24 червня 2009 року. В порушення частини 3 статті 266 Митного кодексу України, підпункту 1.3. пункту 1 пункту 1 Розділу 2 Порядку, затвердженого Наказом державної митної служби України № 602 від 24 червня 2009 року, пункту 1.4. Методичних рекомендацій, затверджених Наказом Державної митної служби України № 74 від 31 січня 2007 року першим відповідачем не було проведено консультацій із декларантом позивача, що спричинило безпідставне застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості. В порушення пункту 3 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від, відповідач прийняв рішення про визначення митної вартості не дочекавшись спливу встановленого цієї постановою 10-денного строку, протягом якого декларант має право надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості. В наданому позові позивач, посилаючись на достатність наданих ним документів до ВМД для визначення митної вартості ввезеного ним товару на митну територію України за першим методом (за ціною угоди, імпортованих товарів) зауважував на те, що визначена ним митна вартість товару, ввезеного на митну територію України, є такою, що відповідає рівню цін на зазначений товар. В обґрунтування справедливості визначеної ним вартості товару, позивач додатково посилався на лист Державного підприємства “Держзовнішінформ” № 7/221 від 05 квітня 2011 року та експертний висновок щодо рівня цін по аналогічному контракту № 1737 від 07 жовтня 2010 року.

Визначення та наступна сплата обовязкових при здійсненні митного оформлення платежів, виходячи із визначеної митним органом завищеної митної вартості товару, як зазначав позивач, призвели до сплати ним до бюджету зайвих коштів. З огляду на наведене, позивач просив стягнути з Державного бюджету України зайво сплачену ним суму коштів в розмірі 73600,01 гривень, визнати незаконними дії робітників Східної митниці при здійсненні митного контролю, повязаного із визначенням митної вартості за декларацією № 700000012/2010/201930 та визнати недійсним рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/001524/2 від 15 листопада 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Перший відповідач Східна митниця проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення № 11-23/7000 від 08.06.2011 року. В наданих до суду запереченнях перший відповідач, посилаючись на частину 2 статті 265 Митного кодексу України, якою передбачено право митного органу на перевірку достовірності заяв, документів чи декларацій, поданих для цілей визначення митної вартості зауважував на тому, що при перевірці правильності визначення позивачем митної вартості ввезеного ним товару, ним було встановлено невідповідність ціни товару даним Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби, що й стало приводом для витребування з позивача додаткових документів для визначення митної вартості. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту було запропоновано надати додаткові документи, але декларант відмовився від надання додаткових документів, через що митним органом було визначено митну вартість ввезеного позивачем товару на підставі наявних в нього відомостей. Застосування шостого методу визначення митної вартості перший відповідач обґрунтовував недостатністю в митного органу інформації за для застосування першого методу визначення митної вартості.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні вимог в повному обсязі.

Другий відповідач Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, до судового засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. 23 червня 2011 року через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду другим відповідачем було надано заяву про розгляд справи за відсутності представника Головного управління державного казначейства України в Донецькій області.

Третій відповідач Головне управління Державного казначейства України в м. Києві в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. На адресу суду 10.08.2011 року надійшли письмові заперечення, в яких відповідач зазначає доводи своїх заперечень та посилається на те, що жодним законом чи нормативно-правовим актом не передбачено повернення надмірно сплаченого податку та зборів за рахунок коштів кошторису на утримання Головного управління. Повідомляють також про те, що казначейське обслуговування Східної митниці, як організації здійснюється у Головному управлінні Державного казначейства України у Донецькій області, а в Головному управління Державного казначейства України у м. Києві знаходиться тільки депозитний рахунок 3734. Вважає, що Головне управління Державного казначейства України в м. Києві права та охоронювані законом інтереси позивача не порушувало. Посилаючись на вказані обставини просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог до Головного управління Державного казначейства України в м. Києві.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач Приватне акціонерне товариство “Донецьксталь”- металургійний завод”є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 30939178, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи.

7 жовтня 2010 року між позивачем (покупець) та фірмою «FINTEST TRADING CO. LTD» Кипр (продавець) був укладений контракт № DK-1737), за умовами якого продавець зобовязався поставити вугільну продукцію походження Кузнецького вугільного басейна, Російська федерація, на умовах DAF станція Соловей-Тополі, Російсько-Український кордон відповідно Інкотермс-2000. Пунктом 1.2. зазначеного контракту визначено, що якісні показники, ціна, строки та обсяги постачання оговорюються сторонами у додатках, що є невідємною частиною цього контракту.

26 жовтня 2010 року сторонами за контрактом було підписано додаткову угоду до контракт № DK-1737 від 7 жовтня 2010 року, якою сторони додатково до умов контракту узгодили постачання вугілля камяного.

Відповідно до пункту 1 цього додатку продавець у жовтні листопаді 2010 року додатково до обсягів, визначеним контрактом, постачає вугілля камяне (концентрат марки “Г”) походження Кузнецького вугільного басейну, Російська Федерація у кількості 55000 тон на суму 7975000,00 доларів США на умовах DAF станція Соловей-Тополі відповідно Інкотермс-2000.

14 листопада 2010 року позивач з ціллю декларування товару, надав до Східної митниці декларацію митної вартості по формі ДМВ-1 № 700000012/2010/201930, де задекларував вартість вугільного концентрату у кількості 137 00 кг., на загальну суму 19865 доларів США, що при перарахунку по курсу НБУ на день подання складає 157523,49 грн.

Для підтвердження заявлених відмостей митної вартості товарів декларант надав митному органу контракт № DK-1737 від 7 жовтня 2010 року, інвойс № 1737-7 від 13 листопада 2010 року.

15 листопада 2010 року в декларації митної вартості № 700000012/2010/201930 митним органом було здійснено відмітку про необхідність надання позивачем додаткових документів для визначення митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи, а також інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджуєть вартість товару, та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввежезеного товару, відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірими - виробника товару; калькуляція фірми виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини.

Про необхідність надання додаткових документів 15 листопада 2010 року був ознайомлений декларант позивача, про що свідчить здійснений ним підпис на зворотному боці декларації митної вартості. Крім підпису про ознайомлення деканатом позивача було зазначено про неможливість надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця через визначення умовами укладеного контракту відстрочення оплати на 180 днів від дня постачання. Щодо інших витребуваних митним органом документів, то на зворотному боці декларації декларантом позивача зазначено про неможливість їх надання.

15 листопада 2010 року відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/001524/2, яким перший відповідач самостійно визначив митну вартість товарів, що надійшли на адресу позивача, із застосуванням шостого (резервного) методу, внаслідок чого визначена позивачем митна вартість товару збільшилася до 23290,00 доларів США за 137 000 кг, виходячи із вартості 0,17 доларів за 1 кг.

15 листопада 2010 року першим відповідачем було прийнято картку відмови № 700000012/0/200036, якою було відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон через необхідність коригування визначеної позивачем митної вартості у відповідності до рішення № 700000006/2010/001524/2 від 15 листопада 2010 року. Правомірність прийнятої картки відмови не визначалася предметом оскарження у цій справі.

15 листопада 2010 року позивач був вимушений надати до митного органу для здійснення митного оформлення вантажну митну декларацію по формі ДМВ-2, в якій був доданий ГТД по формі МД 2 № 700000012/2010/201935.

Вподальшому позивач декларував товар, що поставлявся 26 листопада 2010 року № - 700000012/2010/202094 та 29 листопада 2010 року № 700000012/2010/202133 та визначив вартість товару з урахуванням рішення митного органу, щодо вартості товару.

В результаті прийнятого рішення митного органу, щодо визначення митної вартості товару, позивач сплатив ПДВ понад визначеного у першій деклараці у сумі 73600,01 грн.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Статтею 40 Митного кодексу України встановлено обовязковість здійснення митного контролю всіх товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Обсяг митних процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

В силу положень частини 1 статті 265 Митного кодексу України митні органи здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

При цьому частиною 2 цієї статті визначений перелік витрат, які є складовими митної вартості товару, визначеної за першим методом, які мають бути включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До цього переліку віднесені, зокрема, понесені покупцем витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження оцінюваних товарів та інші.

Як було встановлено в судовому засіданні позивачем на підтвердження заявленої митної вартості надані наступні документи: контракт № DK-1737 від 7 жовтня 2010 року, інвойс № 1737-7 від 13 листопада 2010 року.

За дослідження змісту зазначених документів в судовому засіданні судом було дійдено висновку про неможливість підтвердження зазначеними документами визначення включення до ціни контракту витрат, повязаних із придбанням, перелік яких визначений частиною 2 статті 267 Митного кодексу України витрат, що є складовими митної вартості, визначеної за ціною договору.

Дані висновку № 02/838/17763/899 про незалежну оцінку ринкової вартості вугілля камяного (концентрату марки Г), у кількості 762,5 тн. на момент перетину митного кордону України згідно інвойсу № 1737-50 від 07 грудня 2010 року до контракту № DF- 1737 від 23 листопада 2010 року, підготовленого ТОВ Консалтинговий центр “Грата”, не надають можливості визначити включення до ціни контракту всіх складових митної вартості визначеної за ціною контракту, з огляду на що зазначений висновок також не приймається судом до уваги як такий, що підтверджує правомірність заявленої позивачем митної вартості. В зазначеному висновку здійснений розрахунок ринкової вартості товару виходячи із наявних відомостей про ціну пропозицій на подібні обєкти на ринку із врахуванням технічних характеристик. Водночас, митною вартістю у розумінні приписів є вартість, що була сплачена чи фактично підлягає сплаті за товари. Засоби визначення митної вартості встановлені положеннями Митного кодексу України.

Посилання позивача на лист Державного підприємства “Держзовнішінформ”№ 7/221 від 5 квітня 2011 року, в якому зазначено, що контрактний рівень цін у розмірі 145 доларів за 1 тону був прийнятним у жовтні листопаді 2010 року також не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що зазначений лист не був наданий позивачем на вимогу першого відповідача та не міг бути прийнятим останнім до уваги. Крім цього, зазначеним листом також не підтверджується визначення позивачем митної вартості із дотриманням статті 267 Митного кодексу України.

Таким чином, позивач, при декларування ввезеного вантажу обрав метод визначення митної вартості за ціною договору, проте документів про включення до визначеної митної вартості всіх складових її формування, визначених статтею 267 Митного кодексу України митному органу не надав.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року встановлені наступні способи здійснення контролю митним органом:

1) проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20 грудня 2006 року; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з 1) рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; 2) наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року.

Пунктом 7 зазначено порядку визначений обовязковий перелік документів, що надається декларантом для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

Як було встановлено в судовому зсіданні при наданні ВМД № 7000000012/2010/201930 позивачем додані документи, визначені обовязковими пунктом 7 зазначеного Порядку за виключенням банківських платіжних документів, що підтверджують сплату рахунку, рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню, подані не були через їх відсутність.

На підставі пункту 11 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, митним органом були витребувані додаткові документи від позивача на підтвердження митної вартості.

Відповідно до п.11 цього Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Вирішення питань, що виникають в ході перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості належить до виключної компетенції митного органу. Митний орган має право здійснити перевірку достовірності зазначених декларантом даних у наданих деклараціях. Із змісту вказаної норми вбачається, що виникнення в декларанта обовязку надати документи у межах визначеного цим пунктом переліку повязано лише із фактом витребування їх митним органом. Обовязок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю встановлений також статтею 45 Митного кодексу України. Згідно статті 88 Митного Кодексу України до обовязків декларанта віднесений, зокрема, обовязок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Витребування з декларанта додаткових документів, що є необхідним для вирішення питання щодо правильності визначення митної вартості є засобом реалізації митним органом владних, управлінських функцій, делегованих державою. Встановлення судом обовязку митного органу доведення обґрунтованості сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, стане наслідком обмеження субєкта владних повноважень в реалізації наданих йому функцій, що є неможливим. Крім цього, обґрунтованість виникнення сумніву у митного органу щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, що міститься інформацію про декларування товару того ж самого виробника за ціною 0,17 доларів за 1 тону, що є вищою, ніж та, що заявлена позивачем. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги посилання позивача на недоцільність та необґрунтованість витребування митним органом документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Пунктами 13, 14 Порядку передбачено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Щодо здійсненого декларантом позивача ОСОБА_3 напису про неможливість надання витребуваних документів, який був розцінений робітником митного органу як відмова у їх наданні та став підставою для визначення митної вартості за наявними в митного органу відомостями. Згідно здійсненого декларантом позивача надпису на зворотному боці декларації митної вартості “по другому абзацу рахунки здійснюються протягом 180 днів з дати поставки товару згідно контракту. Інші додаткові документи, які підтверджують митну вартість, на цей час надати не можливо”. В судовому засіданні представник позивача посилався на те, що зазначений напис, вчинений декларантом не свідчить про відмову від надання документів та не виключає ймовірну можливість надання декларантом витребуваних митницею документів у 10-денний строк. В судовому засіданні позивачем не були надані документи, які б підтверджували надання протягом встановленого 10-денного строку митниці витребуваних документів або документи, що підтверджують звернення до митниці із клопотанням про продовження встановленого терміну з метою надання документів, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що в позивача був відсутній намір надавання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, а тому митним органом правомірно дійдено висновку про відмову декларанта позивача від надання додаткових документів.

З огляду на таке, посилання позивача на передчасне прийняття митницею рішення про визначення митної вартості до спливу встановленого законом 10-денного терміну не приймаються судом до уваги.

Крім цього, судом також не приймаються до уваги посилання позивача на відсутність в декларанта позивача ОСОБА_3 повноважень (оформлених у відповідності положеннями Цивільного кодексу України) на участь в усних консультаціях із митним органом та повноваження на відмову від надання додаткових документів з огляду на наступне.

Згідно даних облікової картки субєкта зовнішньоекономічної діяльності, взятого на облік в Східній митниці, за підписом керівника підприємства позивача, скріпленого печаткою, ОСОБА_3 є уповноваженою підприємством особою на роботу з митницею. Зазначену картку було спрямовано позивачем на адресу Східної митниці.

Згідно статті 241 Цивільного кодексу України, яку позивач зазначив в обґрунтування відсутності в декларанта позивача повноважень на відмову у наданні витребуваних митним органом документів, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як встановлено в судовому засіданні, підприємством позивача після отримання рішення про визначення митної вартості були наданні ВМД, в яких визначено митну вартість із врахуванням прийнятого першим відповідачем рішення № 700000006/2010/001524/2, обовязкові при митному оформленні платежі, що визначалися із врахуванням визначеної митним органом митної вартості були сплачені в повному обсязі, подальше митне оформлення ввезених товарів було здійснено позивачем із врахуванням рішення про визначення митної вартості без будь-яких заперечень щодо відсутності повноважень в декларанта позивача на вчинення окремих дій, будь-яких звернень до першого відповідача від позивача, повязаних із відмовою декларанта позивача надати додаткові документи не надходило, через що суд дійшов висновку по те, що вчинені позивачем дії після отримання рішення про визначення митної вартості та картки відмови свідчать про фактичне схвалення вчиненого правочину.

За приписами 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, відмова декларанта надати витребувані документів має своїм наслідком визначення митної вартості ввезених позивачем товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, митна вартість ввезеного позивачем товару визначена із врахуванням даних витягу з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби.

Посилання позивача на не підтвердження митницею дотримання встановленого статтею 267 Митного кодексу України принципу послідовності застосування кожного з методів визначення митної вартості та безпідставного застосування 6 (резервного ) методу визначення митної вартості не приймаються судом з огляду на їх необґрунтованість.

Статтею 266 Митного Кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.на основі віднімання вартості;

5.на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 268 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положенням статті 267 Митного кодексу України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Наявними в матеріалах справи документами витягом з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби підтверджено неможливість застосування методу оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів та подібних (аналогічних) товарів (статті 268, 269 Митного кодексу України), так як у митниці була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних або аналогічних (подібних товарів) товарів того ж самого виробника.

Метод оцінки на основі віднімання вартості та додавання вартості (статті 271, 272 Митного кодексу України): через відсутність в митного органу інформації даних та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Згідно статті 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Таким чином, відсутність в позивача інформації щодо митного оформлення ідентичних товарів, інформації щодо митного оформлення подібних товарів, інформації щодо матеріалу та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товару, ненадання позивачем відповідних документів обумовили застосування відповідачем 6 методу визначення митної вартості товарів (ст. 273 Митного кодексу України) та застосування митної вартості виходячи з 0,17 доларів за 1 кг.

З огляду на наведене вище суд дійшов висновку про дотримання першим відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про визначення митної вартості товару від 15 листопада 2010 року до ВМД № 700000006/2010/001524/2 за резервним методом, що свідчить про відсутність підстав для його скасування та є підставою для відмови в задоволенні заявлених позивачем вимог в цій частині.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про недопущення першим відповідачем порушень вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про визначення митної вартості товару від 15 листопада 2010 року до ВМД № 700000006/2010/001524/2 за резервним методом, посилання позивача на здійснення ним зайвої сплати коштів в сумі 73600,01 грн. у вигляді сплати обовязкових при митному оформленні платежів, визначених виходячи із встановленої митним органом митної вартості товару є безпідставними, а вимоги про стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених коштів в розмірі 73600,01 грн. такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову Приватного акціонерного товариства «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ» - МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання дій незаконними, недійсним рішення про визначення митної вартості та стягнення коштів - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18 серпня 2011 року.

Повний текст постанови буде складено 21 серпня 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі відсутності в судовому засіданні сторони по справі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

<Список >

Суддя Галатіна О.О.