Постанова № 21415614, 16.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/12066/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.,

за участю:

представників позивача Бондарчук І.В.

представників відповідачаСулімова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, 83017, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Українська аграрна техніка» до Державної податкової інспекція м. Торезі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18.07.2011 року ПП «Українська аграрна техніка» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекція м. Торезі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведеної документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні та відображенні показників в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року (акт перевірки № 491/23/2/33127969 від 20.06.2011 року). Згідно з висновком цього акту позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 281667 грн., в т.ч. за березень 2011 року у сумі 281667 грн. Такий висновок відповідач обґрунтовує тим, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суму податку, сплачену по господарській операції за нікчемними право чинами договорами від 14.03.2011 № 14/01, від 21.03.2011 № 21/2 на поставку продукції, укладеними між ПП «Українська аграрна техніка» і ТОВ «Консалтингова група «СВ». Вважає такий висновок відповідача безпідставним, оскільки вказаний договір відповідає встановленим законом вимогам, його зміст не суперечить приписам Цивільного кодексу України та іншим актам законодавства. Крім того, фактичне виконання договору підтверджено відповідними первинними документами, які складені з дотриманням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилаючись на приписи ст. 198 Податкового кодексу України, позивач вказує, що ним правомірно був сформований податковий кредит та ПДВ. Натомість, відповідач не довів наявність у діях позивача порушень приписів вказаного кодексу, а також не підтвердив це відповідними документами.

Просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає, що податкове повідомлення рішення № 0000172310 від 07.07.2011 року прийняте у звязку з порушенням позивачем підпункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у звязку з чим відбулося заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 281667 грн., в т.ч. за березень 2011 року у сумі 281667 грн., оскільки позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту витрати понесені позивачем з придбання продукції у ТОВ «Консалтингова група «СВ», Такі висновки зроблені виходячи з того, що зустрічною перевіркою встановлено, що ТОВ «Консалтингова група «СВ» не знаходиться за місцезнаходженням. Останній звіт підприємство подавало до ДПІ за січень 2011 року. Згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжність між податковим зобовязанням ТОВ «Консалтингова група «СВ» та податковим кредитом ПП «Українська аграрна техніка» на суму 281667 грн., в т.ч. у березні 2011 року на суму 281667 грн. Отже, факт постачання продукції за зазначеними договорами не підтверджується первинними документами, а саме, відсутні акти приймання передачі, з порушенням оформлені подорожні листи, ТТН та довіреності на представників надані для отримання товару, відсутні акти приймання товару на склад покупця. Посилаючись на зазначені обставини представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач Приватне підприємство «Українська аграрна техніка» зареєстроване як юридична особа 16.12.2004 виконавчим комітетом Торезької міської ради, включено до ЄДРПОУ за № 05-52/104, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 490820. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 07.05.2005 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 100082297 від 11.12.2007 року. Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м. Торезі.

20 червня 2011 року ДПІ у м. Торезі проводилась документальна позапланова перевірка ПП «Українська аграрна техніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні та відображенні показників в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року.

Зазначеним актом було встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у звязку з чим відбулося заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 281667 грн., в т.ч. за березень 2011 року у сумі 281667 грн.

07.07.2011 ДПІ у м. Торезі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172310, яким на підставі акта перевірки та згідно з п.п 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, позивачу було донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 281667 грн. та застосовано штраф у сумі 1 грн.

Не погоджуючись із прийнятим ДПІ у м. Торезі податковим повідомленням-рішенням, позивач 18.07.2011 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Торезі не довела у повній мірі правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

За змістом акту перевірки, порушення позивачем приписів Податкового кодексу України виразилося у тому, що позивач необґрунтовано сформував податковий кредит з ПДВ на суму 281667 грн., до якого були включені суми, сплачені у ціні придбання товарів за нікчемними правочинами укладеними з ТОВ «Консалтингова група «СВ».

Суд не приймає таку позицію податкового органу з огляду на таке.

Дійсно, між ПП «Українська аграрна техніка» і ТОВ «Консалтингова група «СВ» були укладені договори від 14.03.2011 № 14/01 та від 21.03.2011 № 21/2 на поставку продукції.

Предметом вказаних договорів стало те, що Продавець (ТОВ «Консалтингова група «СВ») зобовязується поставити, а Покупець (ПП «Українська аграрна техніка» сплатити на умовах, викладених у цих договорах товар в кількості та по цінам відповідно до Додаткової угоди та специфікації. Умови постачання: EXW склад Продавця, в редакції Інкотермс 2000.

Фактичне виконання умов договорів поставки підтверджено наступними матеріалами справи:

- договорами від 14.03.2011 № 14/01 та від 21.03.2011 № 21/2;

- податковими та видатковими накладними за наслідками господарських операцій поставок;

- товарно-транспортними накладними, подорожніми листами;

- рахунками на оплату;

- оборотною відомістю, переданих матеріалів;

- актами приймання-передачі товару;

- прибутковими касовими ордерами;

- актом списання матеріалів та комплектуючих;

- сертифікатами якості.

Позивач здійснив оплату продукції згідно договорів із ТОВ «Консалтингова група «СВ» шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що товар був поставлений на склад позивача автомобільним транспортом. Перевезення здійснювалося відповідно до довгострокової угоди заявки № 1 від 10.03.2011 року, укладеної між ПП «Українська аграрна техніка» та СПД ОСОБА_3 Факт перевезення товару на склад позивача повністю підтверджується подорожніми листами та товарно-транспортними накладними.

Придбаний товар був використаний у господарській діяльності ПП «Українська аграрна техніка», що підтверджується уставними документами підприємства. Так, згідно з довідкою з ЄДРПОУ до основних видів діяльності позивача відноситься: виробництво тракторів для сільського та лісового господарства, виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства, ремонт технічне обслуговування і монтаж інших машин та устаткування для перероблення сільгоспродуктів. Вказані види діяльності також зазначені в статуті підприємства.

Згідно з додатковою угодою № 1 до договору № 21/2 від 21.03.2011 року, позивач придбав у ТОВ «Консалтингова група «СВ» висівний апарат, та прокат листовий. Згідно з специфікації, додатку № 1 до договору від № 14/01 від 14. 03. 2011 року, за вказаним договором позивач придбав висівний апарат та труби 100х100х6 ст. 20, та 100х100х8.

З акту списання матеріалів та комплектуючих на виготовлення посівного комплексу «Партнер 7,5» АПК № 3/03-11, вбачається, що саме придбаний у ТОВ «Консалтингова група «СВ» за договорами № 21/2 від 21.03.2011 року та № 14/01 від 14.03. 2011 року товар, був використаний позивачем у власній господарській діяльності на виготовлення посівного комплексу.

Суму податку на додану вартість, сплачену у ціні придбаної продукції та вказану у податкових накладних, виписаних ТОВ «Консалтингова група «СВ» за наслідками господарських операцій поставки, позивач відніс до складу податкового кредиту у березні 2011 року, про що вказав у податковій декларації з податку на додану вартість.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору, укладеного позивачем з ТОВ «Консалтингова група «СВ». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

В якості доказів нікчемності вказаної угоди відповідач посилається на результати зустрічної звірки ТОВ «Консалтингова група СВ», з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Українська аграрна техніка». Було зясовано, що ТОВ «Консалтингова група «СВ» відсутнє за місцезнаходженням. Останній звіт ТОВ «Консалтингова група «СВ» до ДПІ подано за січень 2011 року. Крім того, відповідач посилається на те, що з порушенням оформлені подорожні листи, ТТН та довіреності на представників надані для отримання товару, відсутні акти приймання товару на склад покупця.

Також у акті перевірки відповідач із посиланням на автоматизовані системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, щодо встановлених розбіжностей між податковими зобовязаннями ТОВ «Консалтингова група «СВ» та податковим кредитом ПП «Українська аграрна техніка» на суму - 281667 грн., в т.ч. у березні 2011 року на вказану суму.

На думку суду, вказані у зазначених вище актах обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, укладених між ними та позивачем, оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили.

Так, в судовому засіданні встановлено, що згідно витягу з ЄДРПОУ підприємство контрагента значиться за юридичною адресою.

Також суд не приймає до уваги посилання представників відповідача на розбіжності в Cистемі автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, оскільки податкове законодавство не містить положень, які дозволяли б податковому органу зменшувати податковий кредит ПДВ в залежності від розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договору, укладеного позивачем з ТОВ «Консалтингова група «СВ». Натомість, позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню товарів та послуг за вказаними договорами із господарською діяльністю ТОВ «Консалтингова група «СВ» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Як зазначалося судом вище, за наслідками господарських операцій поставки по вказаним договорів ТОВ «Консалтингова група «СВ» були оформлені та видані позивачу податкові накладні. Контрагент позивача є платником податку на додану вартість, що не спростовується кожною стороною. Таким чином, вказане підприємство мало право видавати податкові накладні позивачу.

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними позивач відніс до складу податкового кредиту з цього податку у березні 2011 року, що підтверджено податковою декларацією з податку на додану вартість за вказаний податковий період.

У відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище, оплата за товари, поставлені позивачу є витратами, понесеними у звязку із здійсненням господарської діяльності підприємства, а також діяльність щодо відносин позивача із цими контрагентом, є такою, що повязана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у звязку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту березня 2011 р.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у звязку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 07.07.07.2011 року № 0000172310 у розмірі 281667 грн., у т.ч. за основним платежем 281667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення та, водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення субєкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення субєкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, з урахуванням приписів статті 11 КАС України, для повного захисту прав позивача, суд задовольняє позовні вимоги шляхом скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Торезі від 07.07.07.2011 року № 0000172310.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Українська аграрна техніка» до Державної податкової інспекція м. Торезі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Торезі від 07.07.07.2011 року № 0000172310, яким Приватному підприємству «Українська аграрна техніка» донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму - 281667 грн., у т.ч. за основним платежем 281667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Українська аграрна техніка» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (одна) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 16 серпня 2011 року.

Постанова виготовлена в повному обсязі 21 серпня 2011 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

< Список >

Суддя Галатіна О.О.