Постанова № 21415095, 27.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

27.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/10910/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. <Текст > при секретаріГудим І.В. за участю: представників позивача Щербаня О.Ю., Курило О.О. ОСОБА_8. представника відповідача Казанцевої В.Л. < ПІБ Представників ><Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії «Альянсремтрактор» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ: До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії «Альянсремтрактор» з позовними вимогами визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ №0001012320 від 23 червня 2011р.; №0001022320 від 23 червня 2011р.; №0001032320 від 23 червня 2011р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ ВКК «Альянсремтрактор» з питань дотримання вимог податкового законодавства повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Колідо» відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення, якими збільшено ТОВ ВКК «Альянсремтрактор» грошові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ. Дане збільшення було зроблено відповідачем безпідставно, всупереч вимогам податкового та іншого законодавства України. У звязку з цим, дані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, виклавши письмово свої заперечення та пояснив, що податкові повідомлення-рішення були винесені цілком обґрунтовано, оскільки висновки викладені в акті перевірки були зроблені обгрунтовано на підставі первинних та інших бухгалтерських документів. Таким чином, прийняті податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Нікопольської ОДПІ у період з 23.05.2011р. по 31.05.2011р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКК „Альянсремтрактор" з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Колідо» за період з 01.07.2010р. по 28.02.2011р.

За результатами проведення перевірки був складений акт №508/232/36723685 від 07.06.2011р., яким зафіксовані наступні порушення вимог податковою законодавства ТОВ ВКК „Альянсремтрактор":

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями) (в редакції, яка діяла на момент вчинення порушення), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р. на загальну суму 44 327 грн.;

п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. „Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) (в редакції, яка діяла на момент вчинення порушення), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2010р. по 28.02.2010р. на загальну суму 35 440,00 грн.;

п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР віл 03.04.1997р. „Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) (в редакції, яка діяла на момент вчинення порушення), в результаті чого залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації), завищено на 3 316,00 грн.

В обгрунтування даних висновків відповідачем в акті перевірки було зазначено, наступне.

Перевіркою встановлено, що 13 серпня 2010р. між ТОВ ВКК „Альянсремтрактор" та ТОВ „Колідо" було укладено договір купівлі - продажу за № 13/08-18.

На підставі зазначеного договору ТОВ „Колідо" зобов'язувалося передати на адресу ТОВ ВКК „Альянсремтрактор" товар, який належить йому на праві власності.

Пунктом 2.1-п.2.2 договору купівлі - продажу № 13/08-18 від 13.08.2010р. передбачено, що передача товару здійснювалася на складі покупця на підставі заявки покупця та накладної, протягом 15 днів з дня отримання заявки. Доставка товару здійснюється силами продавця.

Відповідачем зазначено, що відповідно до податкової звітності у ТОВ „Колідо" відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме: згідно податкової звітності у ТОВ „Колідо" відсутні трудові ресурси - відповідно даних податкового розрахунку комунального податку, поданого до Нікопольської ОДПІ, що підтверджується сплатою нарахованої суми податку, кількісний склад працівників за базовий податковий (звітний) період визначено у кількості 1 особи; відсутні необхідні основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, які виконувалися протягом перевіряємого періоду, що підтверджується податковою звітністю по ТОВ „Колідо"; відсутня інформація щодо наявності виробничих, складських чи офісних приміщень, як на праві власності, так і орендованих.

ТОВ „Колідо" надало до Нікопольської ОДПІ декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 р. без показників у рядку 04.10 „Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 „Сума амортизаційних відрахувань", тобто основні засоби та нематеріальні на підприємстві відсутні.

Згідно п.11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу № 363 від 14.10.1997р., товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

ТОВ ВКК "Альянсремтрактор" як вантажоодержувач повинен був отримати свій екземпляр товарно-транспортної накладної у разі фактичного здійснення перевезення ТМЦ.

Однак, позивачем не було надано працівникам Нікопольської ОДПІ під час проведення перевірки на підприємстві свої екземпляри товарно-транспортних накладних в підтвердження фактичного здійснення перевезення ТМЦ.

Крім того, в ході проведення документальної перевірки ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» не надано бухгалтерські документи та регістри, які підтверджують здійснення продажу або напрямок використання товарів, отриманих від ТОВ «Колідо» в період з 01.07.2010р. по 28.02.2011р.

Листом від 31.05.2011р. №8 ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» на запит Нікопольської ОДНІ було надано відповідь про те, що товари (запасні частини), придбані у ТОВ «Колідо». згідно накладних були оприбутковані та використані під час ремонту обладнання Замовників, що в бухгалтерському обліку відображалось на рахунку №23 «Виробництво».

Також, згідно даних обігово-сальдової відомості по рахунку №631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» за лютий 2011 р. відображено зменшення кредиторської заборгованості па суму 120 096,80 грн. кореспонденцією з кредиту рахунку №377 «Розрахунки з іншими дебіторами» в дебет рахунку №631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками». Згідно усних пояснень головного бухгалтера ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» ОСОБА_7 зменшення кредиторської заборгованості по рахунку №631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» в загальній сумі 120 096,80 грн. відбулося у зв'язку з переуступкою ТОВ «Колідо» прав вимоги боргу на користь громадянина ОСОБА_8, який є директором та засновником ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор». Станом на 01.03.2011р. кредиторська заборгованість ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» перед гр. ОСОБА_8 складала 120096,80 грн.

Нікопольською ОДПІ було зроблено запит про надання для проведення документальної перевірки договорів уступки прав вимоги боргу та інших документів, що підтверджують розрахунки з ТОВ «Колідо» в іншій, ніж грошова, формі, проте позивач на зазначений запит відповідні документи не надав. З цього слідує, що ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» за начебто поставлені ТОВ «Колідо» товарно-матеріальні цінності з останнім не здійснило розрахунки принаймні на суму 120 096,80 грн., що не відповідає вимогам п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам: відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Виходячи із зазначеного, відповідачем в акті перевірки було встановлено, що договір купівлі продажу №13/8-18 від 13.08.2010р., укладений між ТОВ ВКК „Альянсремтрактор" та ТОВ „Колідо", є нікчемним відповідно до частин 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, тобто таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений з метою ухилення від сплати податків третіми особами, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т. ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

Таким чином, ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» було включено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість товарів (послуг) не підтвердженими первинним документами, які повинні відповідати Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., оскільки, враховуючи нікчемність правочинів, не підтверджують факти здійснення господарських операцій.

За результатами проведеної перевірки Нікопольською ОДПІ були винесені податкові повідомлення рішення:

№ 0001012320 від 23.06.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 53 555,75 грн. (основний платіж - 44 327,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -9 228,75 грн.);

№ 0001022320 від 23.06.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 42 251,75 грн. (основний платіж - 35 440,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 6 811,75 грн.);

№ 0001032320 від 23.06.2011р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3 316,00 грн. та застосовано штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

Суд вважає, що висновки відповідача та податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" 25.06.1991р. № 1251, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час здійснення господарських операцій) валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 даного Закону , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону визначає, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка подія, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94 наведений перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат та визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (який діяв на час здійснення господарських операцій) передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Пункт 7.5 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У пп. 7.4.5 Закону зазначається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обовязкові реквізити визначенні даною статтею.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи та наданих письмових доказів вбачається, що між ТОВ ВКК «Альянсремтрактор» були укладені договори з ТОВ «Колідо», відповідно до яких були поставлені та придбані товарно-матеріальні цінності.

Зобов'язання за договорами були виконані у повному обсязі, тобто було надано і отримано товар за асортиментом, в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з вказаними правочинами.

Протягом дії угод сторонами було підписано ряд видаткових та податкових накладних, в яких визначалась номенклатура, ціна і сума поставки товару, наданих послуг (робіт). Розрахунки були здійснені шляхом перерахування грошових коштів.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Фактичність виконання договору купівлі-продажу та рух активів підтверджується наступними первинними документами: договорами; рахунками-фактурами; видатковими накладними; податковими накладними; актами виконаних робіт (наданих послуг); платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

В подальшому отримані позивачем товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Колідо» були використані позивачем у своїй господарській діяльності, що також підтверджується необхідними первинними та бухгалтерськими документами.

Щодо твердження позивача про відсутність під час перевірки у позивача товарно-транспортних накладних в результаті господарських операцій з ТОВ «Колідо» то позивачем в судовому засіданні були надані всі необхідні товарно-транспортні накладні, що підтверджують перевезення та доставку товару від ТОВ «Колідо» до ТОВ ВКК «Альянсремтрактор» відповідно до договіру купівлі продажу №13/8-18 від 13.08.2010р.

Також, на підтвердження розрахунків з ТОВ «Колідо» по договору купівлі-продажу в безготівковій формі, позивачем було надано суду договір № 28/02 від 28.11.2011р. між ТОВ ВКК «Альянсремтрактор», ТОВ «Колідо» та фізичної особи ОСОБА_8. про переведення боргу.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку, відобразив у деклараціях з податку на прибуток підприємства валові витрати та валові доходи на суму вартості отриманих та оплачених товарів і правомірно на підставі отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунок постачальника.

Посилання відповідача на обставини, що контрагент позивача підприємство ТОВ «Колідо», не має достатньої матеріально-технічної бази та персоналу для проведення господарської діяльності, а отже усі складені та реально виконані ними правочини є нікчемними, що підтверджується поясненнями нового директора громадянина ОСОБА_9, не мають правових наслідків для позивача, оскільки позивачем договір купівлі-продажу укладався з колишнім директором ТОВ «Колідо» ОСОБА_10 Встановлені відповідачем в акті перевірки порушення законодавства новим директором ТОВ «Колідо» ОСОБА_9, виникли після здійснення господарських операцій та розрахунків за них.

В судовому засіданні було доведено обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та віднесених сум до складу валових витрат, які не визнала податкова інспекція, оскільки на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Колідо» знаходилися в Єдиному державному реєстрі та були платниками ПДВ. За таких обставин покупець не несе відповідальність як за несплату податків постачальниками, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З акту перевірки вбачається, що угоди, які укладались між ТОВ «Колідо» до ТОВ ВКК «Альянсремтрактор» були виконані сторонами повністю.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Стосовно посилань відповідача на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 1. 5 ст. 203. п.1,2 ст. 215. ст. 228 Цивільного кодексу України, у звязку з чим зазначені угоди мають ознаки нікчемності, то відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Таким чином, відповідачем необгрунтовано було зроблено висновок, про порушення ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» ч.1 ст. 203, 215, 228, ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у звязку з чим протиправно нараховано ТОВ ВКК «Альянсремтрактор» грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії «Альянсремтрактор» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції №0001012320 від 23 червня 2011р.; №0001022320 від 23 червня 2011р.; №0001032320 від 23 червня 2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії «Альянсремтрактор» судовий збір в розмірі 12,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Текст постанови у повному обсязі складено 30 грудня 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Врона

< Текст >