Постанова № 21414953, 26.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

26.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/14621/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. <Текст > при секретаріГудим І.В. за участю: представника позивача Шаранди Є.В. представника відповідача Бєлінської Н.В.< ПІБ Представників ><Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Собр» до Нікопольськаої об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ: До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Собр» з позовними вимогами визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ № 000082310/0 від 20 червня 2011 року;№ 0000092310 від 20 червня 2011 року; №0000152310/0 від 12 вересня 2011 року; № 0000172310 від 12 вересня 2011 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Собр» з питань дотримання вимог податкового законодавства був сладений акт перевірки №504/231.34766182 від 07 червня 2011 року на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення, якими збільшено ТОВ "Собр" грошові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ. Дане збільшення було зроблено відповідачем безпідставно, всупереч вимогам податкового та іншого законодавства України. У звязку з цим, дані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, виклавши письмово свої заперечення та пояснив, що податкові повідомлення-рішення були винесені цілком обґрунтовано, оскільки висновки, викладені в акті перевірки ті податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ №000082310, № 000092310 від 20.06.2011р. та №000015310 № 0000172310 від 12.09.2011р. повністю відповідають вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції. Нікопольською ОДПІ додержані всі вимоги правових норм, які регулюють порядок їх прийняття, рішення узгоджуються з вимогами чинного законодавства і прийняті відповідно до обставин, що склалися.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 23.05.2011р. по 31.05.2011р. фахівцями Нікопольської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Собр" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ""Колідо" за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р. про, що був складений акт перевірки № 504/231.34766182 від 07.06.2011 р.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ «СОБР» в порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4, п. 5.9. пп. 5.2.1 п.5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»:

-завищено валові витрати у розмірі 54129,68 грн.. у тому числі: за III квартал 2010 року на суму 23912,85 грн., за IV квартал 2010 року на суму 25572.66 грн. та за І квартал 2011 року на суму 4644,17 грн., за рахунок включення до їх складу сум витрат, не підтверджених відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Так, до складу валових витрат включено суми за правочинами (угодами) між ТОВ «СОБР» з ТОВ «Колідо» та з ПП «Цербер-СБ», які є нікчемними;

-завищення валового доходу за операціями, по яких відсутній об'єкт оподаткування (нікчемний правочин) на загальну суму 20037,20 грн.. у тому числі: за III квартал 2010 року на суму 2218,35 грн., за IV квартал 2010 року на суму 17516,45 грн. та за І квартал 2011 року на суму 302,40 грн.

Зазначене призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 12671,66 грн. у тому числі: за 2010 рік на суму 12595,81 грн. за І квартал 2011 року на суму 75,60 грн.

В порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», статей 185, 186, 188, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «СОБР».

- завищено податковий кредит за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами), а саме: підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним за правочинами (угодами) між ТОВ «СОБР» з ТОВ «Колідо» та з ПП «Цербер-СБ» які є нікчемними. Таким чином, платником податків завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 10825,92 грн. у тому числі: за вересень 2010 року на суму 4782,57 грн. за жовтень 2010 року на суму 870,83 грн. за листопад 2010 року на суму 1513,80 грн., за грудень 2010 року на суму 2729,89 грн.. за січень 2011 року на суму 928,83 грн.;

- завищено податкове зобов'язання за операціями, по яких відсутній об'єкт оподаткування (нікчемний правочин) на суму 4007,44 грн. у тому числі за вересень 2010 року на суму 443,67 грн., за листопад 2010 року на суму 847,52 грн., за грудень 2010 року на суму 2655,77 грн., за січень 2011 року на суму 60.48 грн.

Зазначені порушення призвели до заниження підприємством податкових зобов'язань податку на додану вартість у відповідних періодах.

В обгрунтування даних висновків відповідачем в акті перевірки було зазначено, що ТОВ "Собр" в перевіряємому періоді придбавало у ТОВ «Колідо» ТМЦ відповідно до Договору купівлі-продажу № 0000056 від 01.09.2010р. товарно-матеріальні цінності.

На підставі зазначеного договору ТОВ „Колідо" зобов'язувалося поставити на адресу ТОВ "Собр" продукцію та послуги. Постачання продукції здійснюється транспортом ТОВ «Колідо».

Згідно п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу № 363 від 14.10.1997р.. основними документами на перевезення вантажів є говарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом, замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника); другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу. Третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, ТОВ „Колідо", як вантажовідправник, повинен виписати товарно-транспортну накладну не менше як в чотирьох екземплярах, у разі фактичного здійснення перевезення ТМЦ, а ТОВ "Собр", як вантажоодержувач, повинен отримати свій екземпляр товарно-транспортної накладної.

При цьому ані під час проведення перевірки, ані до матеріалів адміністративного позову позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, оформлених належним чином, які у відповідності з вимогами закону підтверджують факт транспортування ТМЦ.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до податкової звітності у ТОВ „Колідо" відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме: згідно податкової звітності у ТОВ „Колідо" відсутні трудові ресурси - відповідно даних податкового розрахунку комунального податку, поданого до Нікопольської ОДПІ, що підтверджується сплатою нарахованої суми податку, кількісний склад працівників за базовий податковий (звітний) період визначено у кількості 1 особи; відсутні необхідні основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, які виконувалися протягом перевіряємого періоду, що підтверджується податковою звітністю по ТОВ „Колідо"; відсутня інформація щодо наявності виробничих, складських чи офісних приміщень, як на праві власності, так і орендованих; ТОВ „Колідо" надало до Нікопольської ОДПІ декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 р. без показників у рядку 04.10 „Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 „Сума амортизаційних відрахувань", тобто основні засоби та нематеріальні на підприємстві відсутні.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам: відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Таким чином, ТОВ «СОБР» включило до складу валових витрат та податкового кредиту вартість товарів (послуг) на підставі документів, що не мають статусу первинних документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., оскільки, враховуючи нікчемність правочинів, не підтверджують факти здійснення господарських операцій.

За результатами проведеної перевірки Нікопольською ОДПІ були прийняті податкове повідомлення-рішення №0000082310 від 20.06.2011р. яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15821,36 грн. (основний платіж 12671,41 грн., штрафна (фінансова) санкція 3149,95 грн.). та податкове повідомлення-рішення №0000092310 від 20.06.2011р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4995,17 грн. (основний платіж 4007,41 грн., штрафна (фінансова) санкція 987,73 грн.

Рішенням №25178/10/25-008 від 28.08.2011 р. ДПА у Дніпропетровській області було залишено без змін податкове повідомлення - рішення Нікопольської ОДПІ від 20 червня 2011 р. №0000092310 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4007.41 грн. за основним платежем та 987,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а скаргу ТОВ «СОБР» на це рішення - без задоволення.

А також, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7708,27 грн. (основний платіж - 6340.28 грн. штрафні (фінансові) санкції 1367,99 грн.) визначену в податковому повідомленні-рішенні Нікопольської ОДПІ від 20 червня 2011 року №0000092310; скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток від 20 червня 2011 року №000082310 у сумі 7316,91 грн., в іншій частині 8504,45 грн. (основний платіж 6834,66 грн.. штрафні (фінансові) санкції 1669,79 грн.) залишено вказане податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу платника податків на це рішення задоволено частково.

12.09.2011р. Нікопольською ОДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення №0000172310, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7708,27 грн. (6340,28 грн. - основний платіж, 1367,99 грн. - штрафна санкція), та № 0000152310, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8504,45 грн. (6834,66 грн. - основний платіж 1669,79 грн. - штрафна санкція).

Суд вважає, що висновки відповідача та податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" 25.06.1991р. № 1251, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час здійснення господарських операцій) валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 даного Закону , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону визначає, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка подія, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94 наведений перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат та визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (який діяв на час здійснення господарських операцій) передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Пункт 7.5 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У пп. 7.4.5 Закону зазначається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обовязкові реквізити визначенні даною статтею.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи та наданих письмових доказів вбачається, що між ТОВ «Собр» були укладені договори з ТОВ «Колідо» та з ПП «Цербер-СБ», відповідно до яких були поставлені та придбані товарно-матеріальні цінності та надано й отримано (робіт) послуги.

Зобов'язання за договорами були виконані у повному обсязі, тобто було надано і отримано послуги та товар за асортиментом, в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з вказаними правочинами.

Протягом дії угод сторонами були підписано ряд видаткових та податкових накладних (додаються), в яких визначалась номенклатура, ціна і сума поставки товару, наданих послуг (робіт). Розрахунки були здійснені шляхом перерахування грошових коштів.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодекс України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Фактичність виконання договору купівлі-продажу та рух активів підтверджується наступними первинними документами: договорами; рахунками-фактурами; видатковими накладними; податковими накладними; актами виконаних робіт (наданих послуг); платіжними дорученнями.

В подальшому отримані позивачем товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Колідо» та ПП «Цербер-СБ» були використані позивачем у своїй господарській діяльності, що також підтверджується необхідними первинними документами.

Щодо твердження позивача про відсутність під час перевірки у позивача товарно-транспортних накладних в результаті господарських операцій з ТОВ «Колідо» то суд зазначає, що відповідно до п.1.3 договору купівлі-продажу № 0000056 від 01.09.2010р. між ТОВ «Собр» та ТОВ «Колідо» постачання продукції здійснюється транспортом ТОВ «Колідо".

Згідно п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу № 363 від 14.10.1997р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. .

Отже, вказаними правилами встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є обовязковими документами для перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Проте, згідно пояснень представника позивача було встановлено, що перевезення товару під час виконання договору купівлі-продажу № 0000056 від 01.09.2010р. між ТОВ «Собр» та ТОВ «Колідо» здійснювалося не вантажним, а легковими автомобілями через невеликий розмір товару. У звязку з цим ТОВ „Колідо", як вантажовідправником не було виписано та вручено товарно-транспортну-накладну ТОВ "Собр", як вантажоодержувачу.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку, відобразив у деклараціях з податку на прибуток підприємств валові витрати та валові доходи на суму вартості отриманих та оплачених товарів та послуг і правомірно на підставі отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунки постачальників.

Посилання відповідача на обставини, що контрагент позивача підприємство ТОВ «Колідо», не має достатньої матеріально-технічної бази та персоналу для проведення господарської діяльності, а отже усі складені та реально виконані ними правочини є нікчемними, що підтверджується поясненнями нового директора громадянина ОСОБА_5, не мають правових наслідків для позивача, оскільки позивачем договір купівлі-продажу укладався з колишнім директором ТОВ «Колідо» ОСОБА_6 Встановлені відповідачем в акті перевірки порушення законодавства новим директором ТОВ «Колідо» ОСОБА_5, виникли після здійснення господарських операцій та розрахунків за них.

В судовому засіданні було доведено обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та віднесених сум до складу валових витрат, які не визнала податкова інспекція, оскільки на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Колідо» та ПП «Цербер-СБ» знаходилися в Єдиному державному реєстрі та були платниками ПДВ. За таких обставин покупець не несе відповідальність як за несплату податків постачальниками, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З акту перевірки вбачається, що угоди, які укладались між ТОВ «Собр» та ТОВ «Колідо» і ПП «Цербер-СБ» були виконані сторонами повністю.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Таким чином, відповідачем необгрунтовано було зроблено висновок, про порушення ТОВ «Собр» ч.1 ст. 203, 215, 228, ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у звязку з чим протиправно нараховано ТОВ «Собр» грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Собр» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ № 000082310/0 від 20 червня 2011 року;№ 0000092310 від 20 червня 2011 року; №0000152310/0 від 12 вересня 2011 року; № 0000172310 від 12 вересня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Собр» судовий збір в розмірі 16,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Текст постанови у повному обсязі складено 12 грудня 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Врона

< Текст >